Справа № 450/906/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/698/25 Доповідач: ОСОБА_2
05 листопада 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України, -
встановила:
вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного йому за цим вироком основного покарання у виді трьох років позбавлення волі, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу засудженому ОСОБА_6 не обирати.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_10 суму внесеної нею застави у розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок)грн.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_6 будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
Злочин вчинений за таких обставин:
08.12.2024, приблизно о 15:01 год, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» модель «Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Київ-Чоп» у с. Ямпіль Львівського району Львівської області у напрямку до м. Чоп Закарпатської області, проїжджаючи ділянку автодороги поблизу повороту в напрямку села Сороки-Львівські порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п. п. 2.3 б), д); Розділу 8 п. п. 8.1, 8.7.3 г), е), 8.10, які виразилися в тому, що він керуючи автомобілем із перевищенням максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті (67-94 км/год), проявив неуважність до дорожньої обстановки, своїми односторонніми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме керуючи транспортним засобом при наближенні до регульованого перехрестя нерівнозначних доріг не зменшив швидкість та не зупинив керований ним транспортний засіб і на заборонений червоний сигнал транспортного світлофора виїхав на вказане регульоване перехрестя, в результаті чого, без причин технічного характеру, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який рухався в межах регульованого пішохідного переходу на зелений сигнал світлофора для пішоходів, справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Volkswagen» модель «Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, а саме: тупу травму тулуба у вигляді множинних переломів ребер, розриву селезінки та черевного відділу аорти, що призвело до гострої крововтрати. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент її спричинення та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 .
На вирок суду прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на термін 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання із іспитовим терміном 3 роки. В решті вирок залишити без зміни.
В обґрунтування зазначає, що незважаючи на позитивні характеристики самого обвинуваченого, його склад сім'ї, тяжкість вчиненого злочину, судом не враховано об'єктивну сторону дій ОСОБА_6 , яка виразилася у грубому, безвідповідальному порушенні Правил дорожнього руху та легковажному ставленні до можливих наслідків, а саме в тому що він: в населеному пункті керував автомобілем із перевищенням (67-94 км/год) максимально дозволеної швидкості руху - 50 км/год; при наближенні до регульованого перехрестя нерівнозначних доріг не зменшив швидкість та не зупинив керований ним транспортний засіб; виїхав на вказане регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал транспортного світлофора. Як наслідок, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який від отриманих травм загинув.
Враховуючи вищенаведене, прокурор вважає, що судом безпідставно не призначено обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Крім того, прокурор не оскаржує висновок про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та міру такого, а відтак зазначені обставини також не підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом першої інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає призначення додаткового покарання у виді з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При вирішенні питання призначення обвинуваченому додаткового покарання суд першої інстанції правильно врахував, що він працює водієм у ТОВ «Бугера Бус», має на утриманні малолітню дитину, яка є особою з інвалідністю з дитинства, транспортний засіб використовує у своїй роботі, вказана робота є його єдиним заробітком для утримання своєї сім'ї, та обґрунтовано вказав, що до останнього не слід застосовувати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспорту на певний строк.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначеного основного покарання, яке призначене з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_6 який: одружений, раніше не судимий, має постійне місце проживання де і зареєстрований, має постійне місце праці, а саме працює водієм у ТОВ «Бугера Бус», за місцем праці характеризується виключно позитивно, є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, на нарко чи психоневрологічному обліку не перебуває, обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, те, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який вчинений обвинуваченим є порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, додатковим обов'язковим його об'єктом є життя, здоров'я особи; те що прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України в обвинуваченого не було; те, що обвинувачений протягом часу від вчинення злочину до ухвалення судом вироку усвідомив протиправність свого злочинного діяння, наслідком якого стало отримання тілесних ушкоджень потерпілим, обвинувачений вказав, що у вчиненому щиро кається, шкодує що такий випадок стався. При складанні висновку щодо щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, суд враховує висновки ВС ККС у постанові № 759/7784/15-к від 22.03.2018, його (обвинуваченого) посткримінальна поведінка свідчить, що останній дійсно шкодує про вчинене та кається у такому.
Обвинуваченим ОСОБА_6 із власної ініціативи до моменту постановлення судового рішення по суті обвинувачення вживалися дії щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину в добровільному порядку, що підтверджено заявами потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , також суд враховує позицію потерпілих які просять його суворо не карати, так як вони примирились з ним, жодних матеріальних чи моральних претензій до нього не мають, цивільний позов заявляти не будуть, просять обвинуваченого ОСОБА_6 суворо не карати, обрати покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі та просить не позбавляти його прав керування транспортними засобами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України у межах встановлених у санкції статті, та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку Пустомитівського районного суду м. Львова від 16 червня 2025 року відносно ОСОБА_6 колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК Українизалишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4