Справа №478/1060/25 Пров. №2/478/490/2025
18 листопада 2025 року смт.Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні суду с-ща Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У вересні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит/Кредитним договором № 81279899 від 14.07.2024 року у розмірі 16 880,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.07.2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем позивача, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 81279899.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4000,00 грн.; - строк користування кредитними коштами 730 днів, з 14.07.2024 року та закінчується 13.07.2026 року (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, перерахувавши грошові кошти на її рахунок. В той же час, відповідачка, отримавши кредитні кошти не виконала своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків за фактичний строк користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість.
11 серпня 2025 року було укладено договір № 11-08/25 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 81279899.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримавши право вимоги до відповідачки за договором № 81279899 від 14.07.2024 року звернувся до суду, де просить стягнути з відповідачки у розмірі 16 880,00 грн, в тому числі: 4 000,00 - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 12 560,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 320,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду по суті.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Як вбачається зі змісту позову, представник позивача просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву від неї не надійшло.
Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не проводилася.
Дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 14 липня 2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 81279899 в електронній формі.
Згідно з п.п. 2.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн.
Відповідно до п.п. 2.3. договору, кредит надається строком на 730 днів, який починається з 14.07.2024 року та закінчується 13.07.2026 року (дата остаточного погашення кредиту) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Зі змісту п.п. 2.4. - 2.7. Договору передбачено, що дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27.04.2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду і закінчується 13.07.2026 року (дата остаточного погашення кредиту). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3.65 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 0.01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
З огляду на п. 2.8.Договору вбачається, що позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 27.07.2024 року (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 13.07.2026 року (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п. 2.10.Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).
Пунктом 3.1.2.1. Договору передбачено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства.
Згідно п. 3.2.1.1. Договору позичальник зобов'язується повернути Товариству кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору.
Відповідно до п. 3.2.1.4.Договору проценти за Договором нараховуються та сплачуються в наступному порядку:
- нарахування кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється з дати видачі кредиту (дати списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства) по дату завершення строку кредитування (по дату остаточного погашення заборгованості), або, у разі дострокового повернення (погашення) заборгованості, по дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.п. 3.2.1.4.1. Договору);
- протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування. У разі продовження позичальником Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (визначеної у відповідному Додатковому договорі про пролонгацію) (п.п. 3.2.1.4.2. Договору);
- після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (3.2.1.4.3. Договору).
Як вбачається з п.3.2.2.2.1.Договору у випадку невиконання позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за кредитом направити Вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Пунктом 3.2.2.2.2.Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний виконати Вимогу Товариства, щодо повернення кредиту, у тому числі належних до сплати процентів та інших платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, відповідно до умов цього Договору не пізніше дня наступного за днем одержання такої Вимоги кредитора.
Також згідно п.3.2.2.2.3.Договору сторони узгодили, взаємно підтверджують та домовились, що строк повернення всієї суми заборгованості за Кредитом, у тому числі плати за користування Кредитом та інших обов'язкових платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, які містяться у Вимозі кредитора, направленої позичальнику, відповідно до вимог розділу 8 цього Договору, є домовленістю Сторін, щодо зміни строку повернення кредиту в сторону його зменшення, яка відповідно, не є зміною в односторонньому порядку умов цього Договору.
Відповідно до п.3.2.2.2.4.Договору одночасно з цим Сторони домовились, що Вимога кредитора про дострокове погашення Заборгованості надсилається засобами ІКС та шляхом направлення на вказану у Заяві на отримання кредиту адресу електронної пошти позичальника та вважається врученою у день її надіслання Кредитором.
Відповідно до п. 9.5. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за базовою (стандартною) процентною ставкою передбаченою п. 2.7. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні базової (стандартної) ставки, передбаченої п. 2.7. Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця позичальнику засобами ІКС та/чи на адресу електронної пошти позичальника.
Як вбачається із розділу 10 Договору, зазначений договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором:YjMxZGY5, введеним14.07.2024 року о 18.28.49 год.
Також, ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором:YjMxZGY5 графік розрахунків (платежів), який є Додатком №1 до Кредитного договору № 81279899 від 14.04.2024 року введеним 14.07.2024 року о 18.31.38 год.
Аналогічні умови кредитування визначено у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідачка ознайомилась та підписала одноразовим ідентифікатором:YjMxZGY5, введеним 14.07.2024 року о 18.31.38 год.
На виконання умов Договору ТОВ «Еко Фін» перерахувало 4 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений ОСОБА_1 у розділі 10 Договору про споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року.
Відповідачка неодноразово продовжувала дисконтний період користування кредитними коштами, що вбачається із заяви про пролонгацію (про продовження або про поновлення дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами) від 29.07.2024 року, в результаті чого сторонами було узгоджено нову редакцію Графіку платежів. Заяву та нову редакцію Графіку платежів підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором:MТкхYТк1, введений 29.07.2024 року о 12.02.09.
Як вбачається із виписки за кредитом за період з 14.07.2024 року по 11.08.2025 року в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів відповідачка сплатила 3 200,00 грн, загальна заборгованість, станом на 11.08.2025 року склала 16 560,00 грн.
11 серпня 2025 року ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №11-08/25, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року.
Факт прийому - передачі Реєстру Боржників за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 11.08.2025 року підтверджується актом від 11.08.2025 року.
Згідно наданого суду Реєстру Боржників, який є Додатком № 3 до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №11-08/25 від 11.08.2025 року, а також Витягу з відповідного Реєстру Боржників,ТОВ «Еко Фін» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за Договором про споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року (№ з/п 148) на суму 16 560,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 12560,00 грн.
Як вбачається із заявлених позивачем обставин, після отримання права вимоги до відповідачки, ним було нараховано 360,00 грн відсотків за користування кредитом, а саме, з 12.08.2025 року по 20.08.2025 року включно.
Листом від 20.08.2025 року позивач направив на електронну пошту відповідачки вимогу про дострокове погашення заборгованості у розмірі 16 880,00 грн.
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, 14.07.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки такий Договір було укладено на сайті позикодавця, та відповідачка підписала його одноразовим ідентифікатором, який остання отримала у виді повідомлення з відповідним ідентифікатором, то без такого алгоритму дій такий договір не був би укладений.
Наведений алгоритм укладання договору є належним, що підтверджено правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронні форми правочинів вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
З досліджених судом матеріалів справи, вбачається, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення в електронній формі Договору про споживчий кредит/Кредитний договір № 81279899 від 14.07.2024 року.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Як вбачається з п.п. 2.3. Договору, кредит надається строком на 730 днів, який починається з 14.07.2024 року та закінчується 13.07.2026 року (дата остаточного погашення кредиту) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Із дослідженого судом розрахунку заборгованості відповідачки перед ТОВ «Факторинг Партнерс» вбачається, що заборгованість розрахована в межах строку кредитування та до періоду вимоги про дострокове погашення заборгованості адресованої відповідачці.
Зазначені обставини відповідачкою не спростовано.
Відповідно до встановлених обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами у справі обґрунтованість розрахованої заборгованості відповідачки за договором про споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року.
Щодо права вимоги позивача до відповідачки.
Матеріали справи містять договір відступлення права вимоги з відповідними додатками, які об'єктивно вказують на те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло за плату право грошової вимоги до відповідачці за договором про споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» вправі заявити до відповідачки ОСОБА_1 вимоги про стягнення заборгованості за вказаним Договором.
Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договоромпро споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року в розмірі 16 880,00 грн, в тому числі: 4 000,00 - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 12 560,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 320,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що частини 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано заявку на надання юридичної допомоги №1012 від 12.08.2025 року, Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс», витяг з Акту №16 про надання юридичної допомоги від 22.08.2025 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п.4.1.-4.2. Договору вартість Послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку №1 до Договору). Клієнт зобов'язується оплатити надані АО послуги після надання АО клієнту відповідного рахунку для оплати.
Відповідно до Витягу з Акту №16 про надання юридичної допомоги від 22.08.2025 року АО «Лігал Ассістанс» надано усну консультацію з вивченням документів терміном 2 год., вартістю 3 000,00 грн. та складено позовну заяву про стягнення боргу для подачі до суду терміном 2 год., вартістю 6 000,00 грн., Загальна вартість послуги становить 9000 грн.
Враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд вважає наявними підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті правничої допомоги.
Відтак, оскільки позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про стягнення заборгованості за договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про споживчий кредит/Кредитному договору № 81279899 від 14.07.2024 року в розмірі 16 880,00 грн, в тому числі: 4 000,00 - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 12 560,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 320,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.11.2025 року.
Суддя