Справа № 947/20511/25
Провадження № 2/947/3759/25
10.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.,
представника відповідача - Осьмініна С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
03.06.2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Унгуряну Сергія Івановича, звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати з нею право приватної власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за відповідачем право приватної власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна подружжя компенсацію вартості частки автомобіля марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 82930,00 грн.; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 7678,57 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 02.10.2010 року вона та ОСОБА_2 укладений шлюб, який був зареєстрований Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 02.10.2010 року складено актовий запис №13, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 02 жовтня 2010 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси № 947/31566/24 від 20 листопада 2024 року, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.10.2010 Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, актовий запис №13.
Позивачка зазначає, що у період шлюбу подружжя за спільні кошти придбало нерухоме та рухоме майно.
Відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А., 08 вересня 2016 року за № 2494, ОСОБА_2 , за спільні кошти, придбав квартиру під АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, житловою площею 30,4 кв.м., загальною площею 44,9 кв.м. (РНОНМ 669940251101).
Позивачка вказує, що під час укладання зазначеного договору вона надала згоду на придбання квартири.
Право власності на вищезазначене майно, зареєстровано у встановленому діючим законодавством порядку, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта.
Також, за час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем за спільні кошти, 25.04.2019 було придбано автомобіль марки КІА CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Державна реєстрація зазначеного транспортного засобу, проведена 25.04.2019 року, у сервісному центрі МВС в Одеській області № 5141, власником відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , зазначено ОСОБА_2 та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Зазначене також підтверджується відповіддю на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонських областях від 15.01.2025 р.
Позивачка вказує, що на даний час склалися неприязні стосунки між сторонами, постало питання поділу майна подружжя.
В позасудовому порядку врегулювати спір про поділ спільного майна відповідач категорично заперечує.
Оскільки, зазначене майно, є спільною сумісною власністю подружжя, а відповідач ігнорує усі спроби досудового вирішення спору, позивач з метою врегулювання цього питання змушена звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Вказує, що квартира АДРЕСА_2 була придбана подружжям за спільні кошти у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим позивач має право в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності на частину вказаного об'єкта нерухомості.
Крім того, що стосується поділу автомобіля марки КІА CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , згідно приписів ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.
Відповідно до висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість автомобіля становить 165860,00 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що має право на поділ спільного майна подружжя (автомобіля), шляхом компенсації їй частини вартості автомобіля, що становить 82930,00 грн.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 04.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
09.07.2025 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої він просить визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки КІА CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя компенсацію вартості частки вказаного автомобіля - в розмірі 82930,00 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
У підготовчому засіданні 28.08.2025 року судом протокольною ухвалою було прийнято зустрічний позов до розгляду, об'єднано з первісним позовом для розгляду в одному провадженні.
12.09.2025 року від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Унгуряну Сергія Івановича надійшов відзив на зустрічний позов, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, зазначає, що оскільки спірний автомобіль знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 бажає одержати від нього матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, таким чином спірний автомобіль підлягає поділу між сторонами шляхом виділення ОСОБА_2 транспортного засобу, з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з нього на користь ОСОБА_1 частини його вартості, при цьому остання не претендує на те, щоб залишити спірний автомобіль собі.
У підготовчому засіданні 01.10.2025 року судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 10.11.2025 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте від її представника - адвоката Унгуряну Сергія Івановича надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, первісні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.
В судовому засіданні 10.11.2025 року представник відповідача за первісним позовом - адвокат Осьмінін Сергій Дмитрович первісний позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, підтримав зустрічний позов та просив задовольнити його у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , 02.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений шлюб, який був зареєстрований Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 02.10.2010 року складено актовий запис №13.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси № 947/31566/24 від 20 листопада 2024 року, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.10.2010 Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, актовий запис №13.
Відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А., 08 вересня 2016 року за № 2494, ОСОБА_2 , придбав квартиру під АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, житловою площею 30,4 кв.м., загальною площею 44,9 кв.м. (РНОНМ 669940251101).
Право власності на вищезазначене майно, зареєстровано у встановленому діючим законодавством порядку, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта.
Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем за спільні кошти, 25.04.2019 було придбано автомобіль марки КІА CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Державна реєстрація зазначеного транспортного засобу, проведена 25.04.2019 року, у сервісному центрі МВС в Одеській області № 5141, власником відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , зазначено ОСОБА_2 та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Зазначене також підтверджується відповіддю на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонських областях від 15.01.2025р
Відповідно до висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість автомобіля становить 165860,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції Верховного суду з аналогічних спорів, в яких Верховний суд роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу) або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц.
За таких обставин, судовим розглядом встановлено, що спірне майно, а саме: автомобіль марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, набуте ними за спільні кошти, тому це майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 370,372 ЦК України має право на 1/2 частину від спільного майна, а реєстрація права власності лише за відповідачем порушує законні права та інтереси позивача як співвласника такого майна.
Задовольняючи первісні позовні вимоги в цій частині, суд враховує, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , який є його титульним власником, а ОСОБА_1 погоджується одержати від нього матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, за такого зустрічні позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення та вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами шляхом виділення ОСОБА_2 спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням на користь ОСОБА_1 частини його вартості.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25.05.2020 року у справі №347/955/16.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67 цс 20 (пункт 58); постанова Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя (пункти 23-27, 36).
Зокрема, у пункті 36 наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке: «Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України)».
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу (Постанова Верховного Суду від 17.01.2024 року, справа №522/17831/20).
Таким чином, враховуючи, що автомобіль марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд вважає за необхідне задовольнити первісні позовні вимоги та припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини автомобіля марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 82930,00 грн.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що спірне майно, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана сторонами під час перебування у шлюбі, набута ними за спільні кошти, тому це майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 370,372 ЦК України має право на 1/2 частину від спільного майна, а реєстрація права власності лише за відповідачем порушує законні права та інтереси позивача як співвласника такого майна.
Таким чином, враховуючи, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому первісні позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частиніє обґрунтованими та також підлягають задоволенню.
При цьому, визнання за ОСОБА_1 права власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , автоматично припиняє право спільної сумісної власності сторін на вказану вище квартиру та залишає за ОСОБА_2 право власності на належну йому 1/2 частину вказаної квартири, тому первісні позовні вимоги, а саме: визнання за відповідачем права приватної власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 підлягає залишенню без задоволення в цій частині.
Також, з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 7678,57 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на автомобіль марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) компенсацію вартості частини автомобіля марки KIA CEED, 2008 року випуску, сірого кольору, номер VIN (номер шасі) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 82930,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 7678,57 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя В. С. Петренко