Справа № 947/42727/25
Провадження № 1-кс/947/17377/25
13.11.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Усатове Біляївського району Одеської області, громадянин України, без постійного місця роботи, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця реєстрації, раніше не судимий,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України
І. Суть клопотання
12 листопада 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000001121 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_4 в скоєнні кримальних правоорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та просила застосувати нецілодобовий домашній арешт.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000149 від 06.02.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст.190 КК України, у тому числі за вищевказаними фактами.
За результатами досудового розслідування, отримавши достатні підстави, повідомлення про підозру ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, складено 12.09.2025, та вручено у порядку, передбаченому ст. 278 та «Главами VI, XI» КПК України.
У зв'язку з тим, що підозрюваний від досудового слідства ухилявся, його місцезнаходження було невідоме, постановою слідчого у кримінальному провадженні від 20.10.2025 ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Так, 22.10.2025 з кримінального провадження № 12025160000000149 виділені матеріали за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, в окреме кримінальне провадження за № 12025160000001121.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001121 зупинено 22.10.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Проте, ОСОБА_4 особисто з'явився 04.11.2025 до слідчого, у зв'язку з чим досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001121 відновлено 04.11.2025 через встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 та потребу в проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
В свою чергу, 04.11.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою незаконного збагачення, вступив у злочинну змову з ОСОБА_1 (матеріали досудового розслідування щодо якої виділено в окреме провадження, далі за текстом - ОСОБА_1), ОСОБА_2 (матеріали досудового розслідування щодо якої виділено в окреме провадження, далі за текстом - ОСОБА_2), ОСОБА_3 (матеріали досудового розслідування щодо якої виділено в окреме провадження, далі за текстом - ОСОБА_3), та невстановленою досудовим розслідуванням особою, направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства.
Так, у невстановлений час, але не пізніше січня 2025 року, ОСОБА_1, з метою досягнення єдиного злочинного результату, використовуючи обліковий запис, зареєстрований на вигадане ім'я, через мережу Інтернет, у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та інших групах соціальної мережі «Facebook», у тому числі у групі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під різними іменами, розмістив завідомо неправдиві оголошення про продаж транспортних засобів, на які, в дійсності, не мав речових прав, у тому числі оголошення щодо продажу автомобілю «Toyota RAV4» за 2 200 доларів США, зазначивши в оголошенні номер мобільного телефону невстановленої досудовим розслідуванням особи НОМЕР_1 , заздалегідь не маючи на меті передавати покупцям вказаний в оголошенні транспортний засіб.
У подальшому, вказане оголошення у групи «Авто для військових» соціальної мережі «Facebook» побачив військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_7 , що знаходився в зоні бойових дій, який проявив зацікавленість щодо придбання транспортного засобу «Toyota RAV4» за 2 200 доларів США, для виконання бойових завдань.
З метою отримання інформації про вказаний транспортний засіб, спосіб оплати та можливості доставки автомобіля «Toyota RAV4» до його місця знаходження, а саме до с. Межове Донецької області, 21.05.2025 ОСОБА_7 здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 на номер мобільного телефону, зазначений в оголошенні.
Однак, у зв'язку з перешкодами в телефонному зв'язку досягнути домовленості щодо придбання автомобілю військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_7 не зміг, та надіслав номер мобільного телефону НОМЕР_1 своїй цивільній дружині ОСОБА_8 , з проханням домовитись про купівлю транспортного засобу.
В свою чергу, 21.05.2025 ОСОБА_8 , зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_3 здійснила дзвінок на номер мобільного телефону, який передав їй військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, заздалегідь розподіливши між собою ролі, у період часу з 21.05.2025 по 22.05.2025, не ставлячи до відома ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відсутність зазначеного в оголошенні транспортного засобу, із застосуванням мобільного зв'язку та використанням мобільного додатку «Viber», в ході телефонної розмови з останніми, представлялись волонтером благодійної організації на ім'я « ОСОБА_9 » та митним брокером на ім'я « ОСОБА_10 », повідомили, що обраний ОСОБА_7 транспортний засіб знаходиться у пункті пропуску через державний кордон України «Рава-Руська» на кордоні з Польщею, запевнили у належному технічному стані автомобіля, ставили питання щодо підтвердження його відношення до Збройних сил України, просили надіслати на мобільний додаток фотознімок військового квітка або документу, який посвідчує особу, посвідчення водія та точну адресу доставки транспортного засобу, погрожували щодо утилізації автомобілю у випадку несплати грошових коштів, чим створили у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стійке переконання у правдивості повідомленої їм інформації про продаж транспортного засобу та вигідності пропозиції.
Далі, розуміючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 введені в оману щодо дійсності намірів стосовно відчуження транспортного засобу, наполегливо просили останніх здійснити переказ грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_4 АТ «Універсал Банк», у якості плати за послуги, які вони не мали наміру надавати, а саме: за витрати на платформу для перевезення автомобілів (лафет), за оформлення документів: міжнародний страховий поліс «Зелена карта», генеральну довіреність від іноземного власника автомобілю і техпаспорт, вартість простою автомобілю на стоянці, та після отримання грошей обіцяли доставити вищевказаний автомобіль у Донецьку область, не маючи наміру його доставляти.
В свою чергу, 21.05.2025 ОСОБА_8 , будучи введена в оману і переконана, що особи, з якими вона та військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_7 спілкувались, виконають взяті на себе обов'язки щодо продажу транспортного засобу, у якості передплати за витрати на платформу для перевезення автомобілів (лафет), перерахувала грошові кошти, у сумі 12 600 гривень, зі свого банківського рахунку, відкритого в АТ «Універсал Банк», який обслуговує банківська карта № НОМЕР_5 , з призначенням платежу - «оплата частини вартості за автівку для військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_7 », на банківський рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк», який обслуговує банківська карта № НОМЕР_4 .
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, заволодівши грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , завдали їй матеріальної шкоди на суму 12 600 гривень.
Крім того, повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою незаконного збагачення, вступив у злочинну змову з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства.
Так, у невстановлений час, але не пізніше січня 2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, з метою досягнення єдиного злочинного результату, використовуючи обліковий запис, зареєстрований на вигадане ім'я, через мережу Інтернет, у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та інших групах соціальної мережі «Facebook» під різними іменами, розмістили завідомо неправдиві оголошення про продаж транспортних засобів, на які, в дійсності, не мали речових прав, у тому числі оголошення щодо продажу автомобілю «Volkswagen T5» за 3700 доларів США для потреб Збройних сил України, зазначивши в оголошенні номер мобільного телефону невстановленої досудовим розслідуванням особи НОМЕР_6 , заздалегідь не маючи на меті передавати покупцям вказаний в оголошенні транспортний засіб.
У подальшому, вказане оголошення у групи «Авто для ЗСУ» соціальної мережі «Facebook» побачив начальник служби організації експлуатації озброєння і військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_11 , який проявив зацікавленість щодо придбання транспортного засобу «Volkswagen T5» за 3700 доларів США, з метою передачі його Збройним силам України.
З метою отримання інформації про вказаний транспортний засіб, спосіб оплати та можливості доставки автомобіля «Volkswagen T5» до його місця знаходження, а саме до м. Зеленодольськ Дніпропетровської області, 25.07.2025 ОСОБА_11 здійснив телефонний дзвінок зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_8 на номер мобільного телефону, зазначений в оголошенні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, заздалегідь розподіливши між собою ролі, у період часу з 25.07.2025 по 28.07.2025, не ставлячи до відома ОСОБА_11 про відсутність зазначеного в оголошенні транспортного засобу, із застосуванням мобільного зв'язку та використанням мобільного додатку «Viber», в ході телефонної розмови з останніми, представляючись волонтером благодійної організації, митним брокером, водієм-перевізником транспортного засобу, повідомили, що обраний ОСОБА_11 транспортний засіб знаходиться у пункті пропуску через державний кордон України «Рава-Руська» на кордоні з Польщею, запевнили у належному технічному стані автомобіля, ставили питання щодо підтвердження відношення потерпілого до Збройних сил України, просили надіслати на мобільний додаток фотознімок військового квітка, посвідчення водія та точну адресу доставки транспортного засобу, погрожували щодо утилізації автомобілю у випадку несплати грошових коштів, чим створили у ОСОБА_11 стійке переконання у правдивості повідомленої йому інформації про продаж транспортного засобу та вигідності пропозиції.
Далі, розуміючи, що ОСОБА_11 введений в оману щодо дійсності намірів стосовно відчуження транспортного засобу, наполегливо просили останнього здійснити перекази грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_9 АТ «Універсал Банк», у якості плати за послуги, які вони не мали наміру надавати, а саме: за витрати на платформу для перевезення автомобілів (лафет), за оформлення документів: міжнародний страховий поліс «Зелена карта», генеральну довіреність від іноземного власника автомобілю і техпаспорт, вартість простою автомобілю на стоянці, та після отримання грошей обіцяли доставити вищевказаний автомобіль до м. Зеленодольськ Дніпропетровської області, не маючи наміру його доставляти.
В свою чергу, ОСОБА_11 , будучи введеним в оману і переконаним, що особи, з якими він спілкувався, виконають взяті на себе обов'язки щодо продажу транспортного засобу, у якості передплати за витрати на платформу для перевезення автомобілів (лафет), за оформлення документів: міжнародний страховий поліс «Зелена карта», генеральну довіреність від іноземного власника автомобілю і техпаспорт, перерахував трьома транзакціями грошові кошти у загальній сумі 19 400 гривень, зі свого банківського рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», який обслуговує банківська карта № НОМЕР_10 , на банківський рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк», який обслуговує банківська карта № НОМЕР_9 .
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, заволодівши грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 , завдали йому матеріальної шкоди на суму 19 400 гривень.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- заявами потерпілих про вчинення відносно них кримінальних правопорушень;
- протоколами оглядів мобільних телефонів потерпілих в яких зафіксовані дзвінки та листування зі співучасниками вчинення кримінальних правопорушень;
- висновками криміналістичних експертиз відео-, звукозапису, якими встановлено, що безпосередніми учасником вчинення злочинів у відношенні потерпілих є ОСОБА_4 ;
- протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину щодо документування протиправних дій співучасників вчинення кримінального правопорушення, яким встановлена безпосередня участь ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення;
- протоколом про результати проведення аудіо-, відеоконтролю щодо ОСОБА_12 , з якого встановлені обставини та схема вчинення шахрайства співучасниками вчинення кримінальних правопорушень;
- протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, з якого встановлені обставини та схема вчинення злочинів співучасниками вчинення кримінальних правопорушень;
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 5 ст. 190 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, зазначений ризик підвищений відсутністю офіційного працевлаштування підозрюваного, а також специфікою інкримінованого кримінального правопорушення.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, як вже зазначалось, з метою конспірації підозрюваний для спілкування використовував мобільні додатки, а тому останній може вжити заходи щодо видалення такого листування, перейменування контактів телефонної книги, так як на даний час не проведено огляд телефону та не накладено арешт.
3.7. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.8. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний має родину, певні хвороби та позитивно характеризується, водночас зазначені обставини суттєво не знижують встановлених ризиків з врахуванням специфіки інкримінованого злочину.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.9. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти. При визначенні першого з наведених обов'язків слідчий суддя враховує місце проживання та місце роботи підозрюваного.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 10 січня 2026 року включно.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу заборонити підозрюваному ОСОБА_4 цілодобово залишати місце свого проживання: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти строком до 10 січня 2026 року включно на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного за клопотанням сторони обвинувачення слідчим суддею (судом) може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1