Справа № 947/42451/25
Провадження № 1-кс/947/17238/25
12.11.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має одну неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
І. Суть клопотання
10 жовтня 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162240000751 від 04.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Допитані в судовому засіданні представник та законний представник малолітнього потерпілого підтримали позицію прокурора, зазначили, що підозрюваний не надав допомоги з лікування дитини.
2.3. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та послався на на міцні соціальні зв'язки підозрюваного, відсутність процесуальних ризиків, бажання надання допомоги підозрюваному, здійснення волонтерської діяльності, позитивні характеристики, перебування на утримання батьків, які потребують постійного догляду. Просив застосувати нецілодобовий домашній арешт.
2.4. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, пояснив, що жалкує щодо наслідків своїх дій.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
06 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що 04 червня 2025 року, приблизно о 08:35 год., водій ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги пунктів 1.5., 1.7., 2.3. б), п. 12.3. та вимоги дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - «Правил»).
Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «SKODA SUPERB», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, здійснював рух по сухому асфальтованому дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Шабська в межах міста Білгород - Дністровський, Білгород - Дністровського району Одеської області, з боку вулиці Михайлівська у напрямку вулиці Віталія Гуляєва, по прямій рівній ділянці горизонтального профілю, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху у кожному напрямку, зі швидкістю 30-37 км/год (фактична швидкість встановлена органами досудового розслідування).
Наближаючись до нерегульованого перетину з проїзною частиною вулиці Кишинівська, на якому встановлені дорожні знаки 5.38.1 «Пішохідний перехід», водій ОСОБА_4 будучі мешканцем міста та знаючи особливості організації дорожнього руху у місці, рухаючись в умовах необмеженої видимості, об'єктивно та завчасно міг побачити двох малолітніх пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які розташовувались на протилежних краях проїзної частини в межах дії нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід», вели себе активно, жестикулювали руками.
Отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду, у безпосередній близькості від проїзної частини небезпеки для руху, в особі вищевказаних двох малолітніх пішоходів, які розташовувались в зоні дії дорожнього знаку 5.38.1, при цьому не стежили за дорожнім рухом, а отже, не бачили моменту наближення автомобіля, до того ж перебували без супроводу дорослих, що в свою чергу, свідчило про велику вірогідність виникнення дорожньо - транспортної пригоди, і вимагало від водія особливої уваги, контролю за їхнім переміщенням і діями біля краю проїзної частини, а також адекватного реагування на них, водій ОСОБА_4 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язаний був вжити своєчасних заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації.
Проте, ОСОБА_4 , невірно оцінив дорожню обстановку, що склалась, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, при наближені до нерегульованого пішохідного переходу на якому знаходяться малолітні пішоходи, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу аж до його зупинки щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а також заздалегідь не привернув їхню увагу іншим чином (подачею звукового сигналу, тощо), створив своїми необережними діями реальну загрозу життю і здоров'ю іншим учасникам руху, тобто передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення.
В порушення вимог Правил, нехтуючи безпекою інших учасників руху, водій ОСОБА_4 , маючи можливість достовірно спрогнозувати дії малолітніх пішоходів у безпосередній близькості від проїзної частини, оскільки останні в силу свого малолітства і незнання вимог Правил, у бік автомобіля не дивилися, відмовився від застосування гальмування, як найбільш ефективного заходу для уникнення дорожньо - транспортної події і продовжив рух прямолінійно, без гальмування.
В свою чергу, малолітній пішохід ОСОБА_7 , під час наближення до неї зліва автомобіля, вирішила перетнути проїзну частину по пішохідному переходу, тобто вибігла на проїзну частину вулиці Шабська перетинаючи її справа наліво по ходу руху транспортного засобу.
Як наслідок, водій ОСОБА_4 , застосувавши невірні прийоми керування транспортним засобом, а саме маючи змогу постійно спостерігати за місцем вірогідного виникнення небезпеки для руху та заздалегідь підготуватись до зниження швидкості керованого автомобіля шляхом гальмування, позбавив себе можливості уникнути дорожньо - транспортну подію, скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_9 .
Врезультаті дорожньо - транспортної події малолітньому пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були заподіяні наступні тілесні ушкодження: - відкрита черепно-мозкова травма: «садна та забої» лівої половини обличчя, «гематоми» лівої вушної раковини, завушної ділянки та потиличної ділянки; шкірні рани в ділянці завитка лівої вушної раковини та на боковій стінці зовнішнього слухового проходу; перелом піраміди лівої скроневої кістки з розходженням клиноподібно-потиличного та клиноподібно-скроневого швів; субарахноїдальний крововилив вздовж намету мозочка та серпа головного мозку; осередки забою головного мозку в лівій лобово-скроневій ділянці; дифузне аксональне ушкодження; - закрита травма грудної клітки: «підшкірний крововилив на більшу поверхню» лівої половини грудної клітки з «гематомою» в проекції IV ребра; закритий перелом IV лівого ребра по середньоключичній лінії; забій легень; - «численні синці та садна по всій поверхні тіла», та за цим критерієм, згідно п. 2.1.1. «а» та п. 2.1.3. «б», «в», «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р, у своїй сукупності відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог ст.ст. 1.5., 1.7., 2.3. б), п. 12.3. та вимоги дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід» «Правил дорожнього руху» України, знаходяться у прямому причинно - наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження малолітній потерпілій ОСОБА_9 .
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.06.2025 та план - схемою до нього;
-протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_10 ;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 ;
-протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_14 ;
-протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 ;
-проведеними слідчими експериментами за участі водія ОСОБА_4 , малолітнього ОСОБА_10 , малолітньої потерпілої ОСОБА_9 ;
-речовими доказами та іншими матеріалами провадження у своїй сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 2 ст. 286 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
В той же час, підозрюваний наразі не має офіційних джерел доходів.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підозрюваному особисто відома особа потерпілої та її законного представника.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.9. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину, а також ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.10. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 січня 2026 року включно.
Визначити розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 06 січня 2026 року включно наступні обов'язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1