Справа № 946/9321/25
Провадження № 1-кс/946/2309/25
18 листопада 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України, -
18.11.2025 року ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст.206 КПК України, яким просить: постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в ізоляторі тимчасового тримання № 6 (м. Ізмаїл) ГУНП в Одеській області.
Із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_2 був затриманий працівниками поліції на виконання постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення (справа № 946/8141/25), якою до нього застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком п'ятнадцять діб.
Отже, слідчим суддею встановлено, що затримання ОСОБА_2 здійснено не в межах кримінального провадження, а в порядку виконання судового рішення, ухваленого за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З положень ст. 206 КПК України слідує, що слідчий суддя здійснює контроль за дотриманням прав осіб, затриманих у кримінальному провадженні або осіб, які позбавлені свободи без судового рішення чи без належних правових підстав.
Оскільки в даному випадку затримання здійснено на підставі чинної постанови суду, яка згідно з вимогами КУпАП підлягає обов'язковому виконанню, юридичні ознаки «затримання» у розумінні КПК України відсутні.
Позиція про те, що слідчий суддя не має юрисдикції розглядати скарги за ст. 206 КПК України, коли особа затримана не в кримінальному провадженні, послідовно викладена у судовій практиці
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 15.05.2018 у справі № 243/6679/17-К, зазначив, що ст. 206 КПК застосовується лише щодо затриманих у межах кримінального провадження. Контроль за триманням осіб, затриманих в адміністративному порядку або в порядку виконання рішень суду, до повноважень слідчого судді не належить.
У постанові від 17.10.2019 у справі № 127/23130/19-К Верховний Суд наголосив, що слідчий суддя не вправі перевіряти законність виконання постанов про адміністративний арешт, оскільки це не кримінальний процес.
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 12.03.2020 у справі № 11-сс/824/1508/20, вказав, що скарги за ст. 206 КПК України на затримання, пов'язане з виконанням рішень суду в адміністративних справах, є неналежним способом захисту та підлягають залишенню без розгляду.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що викладена у клопотанні вимога не підлягає розгляду слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, «post factum», оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі №766/22242/17.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України» зазначив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, беручи до уваги відсутність кримінального провадження, наявність чинної постанови суду про адміністративний арешт, усталену позицію Верховного Суду щодо непоширення ст. 206 КПК на такі правовідносини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання подане неналежним способом захисту, та слідчий суддя не уповноважений розглядати подане клопотання, а відтак, в даному випадку слід за аналогією з п.2 ч.2 ст.304 КПК України, вказане клопотання повернути особі, яка з ним звернулася.
Керуючись ст.ст. 3, 9, 206, 303, 304, 309 КПК України,
Клопотання ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України - повернути особі, яка його подала, як таку, що не підлягає розгляду слідчим суддею.
Копію ухвали разом з клопотанням та усіма додатками до нього невідкладно надіслати особі, яка його подала.
Роз'яснити заявнику, що оскарження постанови суду по справі про адміністративний правопорушення здійснюється в порядку, визначеному КУпАП.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя: ОСОБА_1