Справа № 450/4126/25 Провадження № 2/450/2322/25
13 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 73279327, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 17.10.2024 року, у розмірі 15736 грн. 05 коп., яка складається з 5500 грн. заборгованості по тілу кредиту, 330 грн. заборгованості по відсоткам, 9356 грн. 05 коп. заборгованості за пенею та 550 грн. заборгованості за комісією.
Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 17.10.2024 року звернувся до ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та уклав кредитний договір № 73279327, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Зауважила, що вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначила, що 14.06.2021 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, а 28.07.2021 року додаткову угоду № 2, 13.06.2022 року додаткову угоду № 7, 21.02.2025 року додаткову угоду № 48, відповідно до яких, а також згідно з реєстром боржників № 44 від 21.02.2025 року, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 73279327. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 15.09.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом встановлено, що 17.10.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договір позики № 73279327 шляхом підписання такого та додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту одноразовими електронними ідентифікаторами 05385, 71268, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 5500 грн. строком на 16 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,375% за кожен день користування позикою, комісії у розмірі 550 грн., що становить 10% від суми позики за її надання.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 73279327 від 17.10.2024 року.
14.06.2021 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, а 28.07.2021 року додаткову угоду № 2, 13.06.2022 року додаткову угоду № 7, 21.02.2025 року додаткову угоду № 48, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
З акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 44 від 21.02.2025 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року вбачається, що ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників зазначених у вказаному реєстрі.
Згідно реєстру боржників № 44 від 21.02.2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 73279327.
На підтвердження позовних вимог представником позивача подано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 73279327 від 17.10.2024 року, відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 31.07.2025 становить 15736 грн. 05 коп. та складається з 5500 грн. заборгованості по тілу кредиту, 330 грн. заборгованості по відсоткам, 9356 грн. 05 коп. заборгованості за пенею та 550 грн. заборгованості за комісією.
Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 73279327 від 17.10.2024 року в повному обсязі з огляду на наступне.
Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9356 грн. 05 коп. заборгованості за пенею та 550 грн. заборгованості за комісією.
Разом з тим, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, за змісту ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
У відповідності до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення первісним кредитором ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» будь-яких витрат у зв'язку із видачею ОСОБА_1 грошових коштів суду не надано, зокрема договорів з іншими фінансовими установами для здійснення перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача.
Таким чином, комісія за надання грошових коштів без належного підтвердження понесення кредитодавцем витрат, в тому числі залучення до такої діяльності інших осіб чи підрядних організацій, які у відповідності до закону мають право здійснювати фінансову діяльність із перерахування грошових коштів, є необґрунтованою та суперечить вимогам ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 550 грн. заборгованості за комісією слід відмовити.
У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, заявлена представником позивача неустойка (пеня) за кредитним договором № 73279327 від 17.10.2024 року у розмірі 9356 грн. 05 коп. не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 73279327 від 17.10.2024 року в розмірі 5830 грн., яка складається з 5500 грн. заборгованості по тілу кредиту, 330 грн. заборгованості по відсоткам.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 73279327 від 17.10.2024 року в розмірі 5830 грн., яка складається з 5500 грн. заборгованості по тілу кредиту, 330 грн. заборгованості по відсоткам.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.