Справа № 461/5017/25 Провадження № 2/450/2212/25
13 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Мусієвського В. Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернувся в Галицький районний суд м. Львова з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 583811437, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 25.11.2021 року, у розмірі 31435 грн. 09 коп., яка складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 20535 грн. 79 коп. заборгованості за відсотками.
Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і уклав 25.11.2021 року кредитний договір № 583811437 шляхом підписання такого одноразовим ідентифікатором MNV66UB7, отримавши грошові кошти у розмірі 10900 грн. строком на 30 днів, з можливістю пролонгації строку кредитування на 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,69 % на день від суми кредитування протягом дисконтного періоду та 1,98 % на день протягом наступного строку кредитування. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та додаткових угод № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року № 32 від 31 грудня 2023 року, укладених між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТзОВ «Таліон Плюс», а також згідно з реєстром прав вимоги № 176 від 05.05.2022 року, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року. На підставі договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 року, укладеного між ТзОВ «Таліон Плюс» і ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 31.07.2024 року, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року. 29.05.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого, а також згідно з реєстром божників до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.Крім цього, долучив клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» інформації, що містить банківську таємницю.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 23.06.2025 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, які отримано 26.08.2025 року.
Ухвалою від 28.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано 10-ти денний строк для усунення недоліків, описаних у такій.
03.09.2025 року представником позивача Поляком О.В. подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 11.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
Ухвалою від 11.09.2025 року клопотання представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» Тараненко А.І. про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» Тараненко А.І. на отримання в АТ «Універсал Банк» витребуваних доказів, які слід було надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду. Вказана ухвала представником позивача не виконана.
Ухвалою від 13.11.2025 року стягнуто з представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» Тараненко А.І. штраф в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 908 грн. 40 коп. за невиконання ухвали суду від 11.09.2025 року.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідачу ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор MNV66UB7.
Судом встановлено, що 25.11.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 583811437 шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором MNV66UB7, внаслідок чого отримав грошові кошти у розмірі 10900 грн. строком на 30 днів, з можливістю пролонгації строку кредитування на 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,69 % на день від суми кредитування протягом дисконтного періоду та 1,98 % на день протягом наступного строку кредитування.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2021 року.
У відповідності до первинних документів, а саме розрахунку, виданого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 05.05.2022 року становить 31435 грн. 09 коп. та складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 20535 грн. 79 коп. заборгованості за відсотками.
28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, а також додаткові угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року № 32 від 31 грудня 2023 року, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Таліон Плюс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
У пункті 1.3 розділу 1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони погодили, що Право вимоги - означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з реєстру прав вимоги № 176 від 05.05.2022 року, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТзОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року, заборгованість за яким становить 31435 грн. 09 коп. та складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 20535 грн. 79 коп. заборгованості за відсотками.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» станом на 31.07.2024 року, заборгованість відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року становить 31435 грн. 09 коп. та складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 20535 грн. 79 коп. заборгованості за відсотками.
31.07.2024 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Згідно з реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 року, ТзОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року, заборгованість за яким становить 31435 грн. 09 коп. та складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 20535 грн. 79 коп. заборгованості за відсотками.
29.05.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «ЕЙС» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Згідно з реєстру боржників до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року вбачається, що ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року, заборгованість за яким становить 31435 грн. 09 коп. та складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 20535 грн. 79 коп. заборгованості за відсотками.
Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із згаданими вище розрахунками з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У відповідності до п. 1.7 кредитного договору № 583811437 від 25.11.2021 року, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 25.12.2021 року.
Згідно п. 1.8 кредитного договору № 583811437 від 25.11.2021 року сторони погодили, що встановлений п. 1.7 договором строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.
Із згаданих вище розрахунків встановлено, що 25.12.2021 року (на 30 день дисконтного періоду) відповідачем ОСОБА_1 сплачено нараховані відсотки у розмірі 2255 грн. 60 коп., однак 24.01.2022 року (на 30 день пролонгованого строку кредитування) відповідачем ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами не сплачувались.
Крім цього, у відповідності до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 ініційовано продовження строку кредитування лише до 24.01.2022 року.
Відтак, належних і допустимих доказів на підтвердження продовження після 24.01.2022 року строку дії кредитного договору № 583811437 від 25.11.2021 року, як і правомірності нарахування з вказаного дня відсотків за користування кредитними коштами, суду не надано.
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року закінчився 24.01.2022 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.
Оскільки строк кредитування за вказаним кредитним договором завершився 24.01.2022 року, у кредитодавця було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 24.01.2022 року, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року у розмірі 28272 грн. 90 коп., яка складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 17373 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року, додатку № 1 до нього, додаткової угоди № 25770735395 від 30.05.2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з'язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , становить 7000 грн. та складається з послуг, а саме складання позовної заяви кількістю 2 год., вартістю 5000 грн.; вивчення матеріалів справи кількістю 2 год., вартістю 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн.; підготовка та подання клопотання щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.
Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації, підготовка та подання клопотання щодо отримання інформації.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 31435 грн. 09 коп., які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 28272 грн. 90 коп.
Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом. Окрім цього, суд звертає увагу на формальне включення до переліку наданих послуг підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн. та підготовки і подання клопотання щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн., оскільки документи, які містять банківську таємницю надаються в тому числі на підставі ухвали суду, яка представником позивача не виконана.
Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2500 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 583811437 від 25.11.2021 року у розмірі 28272 грн. 90 коп., яка складається з 10899 грн. 30 коп. заборгованості за тілом кредиту, 17373 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.