Справа № 462/7229/24
14 листопада 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,
за участю секретаря судових засідань: Каралюс Т.Р.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката: Гомзяка І.А.,
представника відповідача: Гатунок Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання відмови у прийнятті на роботу протиправною та зобов'язання укладання трудового договору,
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, у якій просить суд поновити строк звернення до суду у разі його пропуску, визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) № 1192-ОС про припинення трудового договору (контракту) від 30.07.2024 р., виданого Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця»; поновити позивача на посаді лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії (стаціонар), загально лікарняного відділення Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця»; стягнути із Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розрахунку 733,54 грн. за кожен день за час вимушеного прогулу з 31.07.2024 р. з внесенням відомостей до пенсійного фонду зі сплатою податків - ЕСВ з урахуванням пільги; визнати протиправною та скасувати відмову (відповідь) №248 від 01.08.2024 року видану університетською лікарнею філії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в прийнятті Якимів Ю.С. на посаду лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького по переводу в порядку п. 5 ст.36 КЗпП України, відповідно до ст. 36-1 КЗпП України; зобов'язати університетську лікарню філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького прийняти Якиміва Ю.С. на посаду лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького по переводу з Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» до університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в порядку п. 5 ст.36 КЗпП України, відповідно до ст. 36-1 КЗпП України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у трудових відносинах із Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» та наказом (розпорядженням) від 30.07.2024р. за № 1192- ОС його звільнено з посади лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії (стаціонар), загально лікарняного відділення надалі ВАзЛІТ з зазначенням причини звільнення - у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомився 14.08.2024р. Звільнення вважає незаконним з наступних причин: з жодним з документів зазначених в наказі (розпорядженні) про припинення трудового договору (контракту) від 30.07.2024р. за № 1192- ОС, які стали підставами його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату, а саме: рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 06.05.2024 про внесення змін до організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця», попередженням про наступне вивільнення № 424 від 30.05.2024р., окрім наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2024р. № 86 «Про організаційні та кадрові зміни у Львівській лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця», ознайомлений не був. Саму завірену з порушенням правил ДСТУ 4185:2020 копію наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2024р. № 86 ОСОБА_1 отримав лише на початку вересня 2024 р. у відповідь на свій інформаційний запит. Проте йому так і не були надані запитувані: попередження про наступне вивільнення № 424 від 30.05.2024р., рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 06.05.2024 про внесення змін до організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця». Роботодавець не пропонував йому переводу на іншу роботу, як і не отримував від нього ні усного, ні письмового заперечення проти переводу на іншу роботу, що відповідає його спеціальності, професії, кваліфікації. Проте інші його колеги аналогічної спеціальності серед яких є спеціалісти з меншим досвідом, стажем роботи та кваліфікації, були переведені в порядку ст. 36 п. 5. КЗпП на аналогічні посади університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (УЛ ЛНМУ), що, в їхньому випадку, узгоджується з ч.3 ст.36-1 КЗпП. Роботодавець не зважив на те, що позивач має більший досвід роботи по відношенню до своїх колег, вищу кваліфікацію. З 18.06.2015р. присвоєна вища кваліфікаційна категорія, яка 11.06.2020р.була підтверджена, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Також ОСОБА_1 має перевагу в залишенні на роботі відповідно до п2. ч.2 ст. 42 КЗпП, оскільки проживає однією сім'єю з літньою, хворою мамою, яка не має самостійного заробітку та він є єдиною особою з самостійним заробітком. З перших чисел червня 2024р. практично всі працівники ЛКЛ ЗТ філія «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» перебували на простої. Згодом від свого завідувача Якимів Ю.С. дізнався, що більшість колег вже переведені до університетської лікарні, тоді він звернувся до керівника відділу кадрового адміністрування з питання переводу його до університетської лікарні філії ЛНМУ, яка повідомила, що в неї ще немає відомостей про його подальшу роботу. 16.07.2024р. він подав заяву про прийом на роботу до УЛ ЛНМУ та згодом телефоном довідався про відмову в прийомі на роботу лікарем - анестезіологом ВАзЛІТ УЛ ЛНМУ. Письмову відмову в прийомі на роботу лікарем - анестезіологом ВАзЛІТ УЛ ЛНМУ він зміг отримати при особистому зверненні одночасно з наказом про звільнення лише 14.08.2024р через хворобу. Просить поновити строк звернення до суду із позовом.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Задоволено клопотання про витребування у відповідачів доказів.
15.07.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» про долучення до матеріалів справи копій документів, в тому числі, і на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року.
21.07.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника АТ «Українська залізниця» про долучення до матеріалів справи копій документів на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.08.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Укрзалізниця» Гатунок Наталії Володимирівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання відмови у прийнятті на роботу протиправною та зобов'язання укладання трудового договору.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.08.2025 року продовжено відповідачу Львівському національному медичному університету імені Данила Галицького встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву на п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.08.2025 року продовжено Акціонерному товариству «Укрзалізниця» встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву на п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
21.08.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відзив відповідача АТ «Українська залізниця», у якому позовні вимоги відповідач заперечив повністю та вказав, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем дотримано усіх вимог законодавства. На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України рішенням правління акціонерного товариства «Українська залізниця» від 06.05.2024 № Ц-82/28 Ком.т з 01.08.2024 виключено виробничий підрозділ «Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті» філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» з організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця». Затверджено з 01.08.2024 організаційну структуру Філії в новій редакцій, відповідно до якої ЛКЛ ЗТ виключено з організаційної структури Філії. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України та рішення правління Товариства, враховуючи те, що попередні умови праці не може бути збережено, керуючись п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ЛКЛ ЗТ прийнято наказ від 27.05.2024 № 86 «Про організаційні та кадрові зміни у Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ АТ «Укрзалізниця». 30 травня 2024 лікарнею було попереджено, зокрема, ОСОБА_1 про наступне вивільнення, у зв'язку із виключенням ЛКЛ ЗТ з організаційної структури Філії та наступне скорочення його посади, що підтверджується його особистим підписом про ознайомлення на попереджені про наступне вивільнення від 30.05.2024 № 624. Одночасно з попередженням про вивільнення ОСОБА_1 були запропоновані наявні в Товаристві вакантні посади, за умови відповідно освітньо-кваліфікаційним вимогам до посади. З переліком вакантних посад позивач був ознайомлений під підпис, про що зазначено на попереджені. Також даним попередженням позивача було проінформовано, що у разі відмови запропонованих вакантних посад трудовий договір із ним буде розірвано на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Наказом ЛКЛ ЗТ від 30.07.2024 № 1192-ос про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади 30.07.2024, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організаційній структурі Філії. З наказом про звільнення позивач ознайомлений без зауважень та заперечень, копію наказу отримав, про що свідчить його особистий підпис на наказі. Роботодавцем було дотримано визначений законодавством порядок вивільнення працівника на підставі статті 49-2 КЗпП України. Позивача особисто повідомлено за два місяці про наступне вивільнення та одночасно запропоновано вичерпний перелік наявних у Товаристві вакантних посад. Про ознайомлення із переліком вакантних посад позивач розписався на попереджені без зауважень. Письмової згоди на запропоновані вакантні посади від позивача не надходило, що вважається відмовою від них, про що було зазначено у попереджені. Відсутність згоди позивача на переведення на іншу посаду фактично є відмовою від пропозиції. Виключення з організаційної структури Філії її виробничого підрозділу і передача будівель та індивідуально визначеного майна до державної власності не є передачею суб'єкта господарювання в розумінні статті 36-1КЗпП України. АТ «Укрзалізниця» є найбільшим стратегічним підприємством України, яке налічує близько 167 тисяч працівників. Отже, скорочення 804 штатних одиниць, яке відбулося, у зв'язку із виключенням з організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» виробничого підрозділу - Львівську клінічну лікарню на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» не є масовим в розумінні ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» та не потребувало повідомлення Державної служби зайнятості України. У даному випадку мало місце скорочення всіх посад наявних у ЛКЛ ЗТ, у зв'язку із виключенням виробничого підрозділу із організаційної структури Філії. У відповідача 1 були відсутні підстави для застосування переважного права на залишення працівника на роботі, між тим позивачу були запропоновані всі наявні вакантні посади в АТ «Укрзалізниця». Будь-якого наказу або розпорядження АТ «Укрзалізниця» про переведення працівників ЛКЛ ЗТ, у зв'язку із виключенням лікарні із організаційної структури Філії до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицьке прийнято не було. Також відсутні будь-які узгодження між АТ «Укрзалізниця», де працював позивач та Львівським національним медичним університетом Данила Галицького, куди він, згідно позовних вимог, бажав працевлаштуватися щодо оформлення звільнення позивача, у зв'язку із переведенням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
08.09.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на позовних вимогах з підстав, викладених у позові та додатково вказав, що долучений до відзиву документ «Попередження про наступне вивільнення» №624 від 30.05.2024р. стосується особи ОСОБА_1 , в той час як позивач є ОСОБА_1 . У графі «Ознайомлений», черговий раз вжито прізвище невідомої особи « ОСОБА_2 ». Згідно Наказу про припинення трудового договору №1192-ОС від 30.04.24р. у графі «Підстава», серед інших, зазначено - Попередження про наступне вивільнення №424, тоді як відповідач АТ «Укрзалізниця» подає суду інший документ №624, а має бути 424. Крім цього, вказав, що тривалий час не може отримати від роботодавця - відповідача АТ «Укрзалізниця» трудову книжку. 29.04.2025 р. було направлено чергову заяву про видачу трудової книжки, у якій зазначено, що вже були направлені заяви 9.11.2024р., 12.02.2025р. та, які були залишені без відповіді. 20.05.2025р. роботодавець - відповідач АТ «Укрзалізниця» відмовила у здачі трудової книжки. Таким чином, процедура належного оформлення звільнення не відбулася. Дата звільнення є невірно, а наказ про звільнення повинен бути скасований. Твердження відповідача щодо безпідставності посилання позивача на статтю 36-1, яка регулює трудові відносини при передачі суб'єкта господарювання спростовується самим змістом ст.36-1. Також недотримано вимог закону щодо процедури переведення.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2025 року клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано відповідача Акціонерне товариство «Укрзалізниця» /ЄДРПОУ 40075815/ надіслати позивачу додані докази до відзиву у справі № 462/7229/24, а також надані на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року за умови відсутності підтвердження про те, що такі докази наявні у позивача.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2025 року строк розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення /виклику/ сторін продовжено на строк не більше двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
15.09.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заперечення відповідача АТ «Українська залізниця» на відповідь на відзив, у якому представником відповідача заперечено позовні вимоги з підстав викладених у відзиві та додатково вказано, що у зв'язку із великим обсягом роботи та обмеженим терміном, кадровою службою лікарні при виготовлені попередження було здійснено описку в прізвищі позивача та замість ОСОБА_1 було зазначено ОСОБА_1 . Проте, в графі про ознайомлення із попередженням сам позивач написав своє прізвище ОСОБА_1 . Наказом ЛКЛ ЗТ від 30.07.2024 № 1192-ос про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади 30.07.2024, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організаційній структурі Філії. З наказом про звільнення позивач ознайомлений без зауважень та заперечень, копію наказу отримав, про що свідчить його особистий підпис на наказі. При виготовлені наказу, а саме в підставі звільнення також було здійснено описку, та замість попередження про наступне вивільнення № 624 від 30.05.2024 було зазначено № 424 від 30.05.2024. Також вказано, що згідно книги обліку трудових книжок, виданих під розписку, позивач забрав свою трудову книжку 16.12.2016 року для надання до Пенсійного фонду України, яка до дня звільнення позивача зберігалася у нього. В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 р. № 1217-ІХ передбачено нові правила обліку трудової діяльності працівника, а саме запроваджено електронний облік трудової діяльності. Чинним законодавством України не заборонено зберігання трудової книжки у працівника, відтак трудова книжка зберігалася у позивача і надавалася ним до відділу кадрового адміністрування та соціальної політики лікарні тільки для внесення необхідних записів. В день звільнення трудова книжка знаходилася у позивача. Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 754/12401/21, від 12.02.2025 року № 757/5657/23). Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. У даному ж випадку мало місце скорочення всіх посад наявних у ЛКЛ ЗТ, у зв'язку із виключенням виробничого підрозділу із організаційної структури Філії. У відповідача 1 були відсутні підстави для застосування переважного права на залишення працівника на роботі, між тим, з метою працевлаштування позивача йому були запропоновані всі наявні вакантні посади в АТ «Укрзалізниця». Також вказано, що передача суб'єкта господарювання передбачає зміну власника підприємства, установи, організації або зміну власника/користувача майна або його частини. В даному випадку власником Товариства залишилась держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. Відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця» Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності. Отже зміни власника Товариства не відбулося. Враховуючи викладене, виключення з організаційної структури Філії її виробничого підрозділу і передача будівель та індивідуально визначеного майна до державної власності не є передачею суб'єкта господарювання в розумінні стаття 36-1 КЗпП України. Крім цього, незважаючи на наявність у працівника права ініціювати питання переведення його на роботу на інше підприємство, для такого переведення, крім згоди працівника, необхідним також є наявність запрошення на роботу в порядку переведення з іншого підприємства та погодження керівників підприємств на таке переведення, у результаті чого на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. Будь-якого наказу або розпорядження АТ «Укрзалізниця» про переведення працівників ЛКЛ ЗТ, у зв'язку із виключенням лікарні із організаційної структури Філії до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького прийнято не було. Також відсутні будь-які узгодження між АТ «Укрзалізниця» та Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького щодо переведення позивача. Працівників лікарні, які відмовилися від запропонованих вакантних посад, було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України без переведення на інше підприємство.
Також на виконання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2025 року відповідачем АТ «Укрзалізниця» надано докази направлення на адресу позивача документів наданих відповідачем 1 на виконання ухвали суду від 04.07.2025 № 462/7229/24 та перелік вакантних посад, доданий до відзиву на позовну заяву від 21.08.2025. Інші документи, які надані відповідачем 1 до відзиву, було надіслано на адресу позивача разом із відзивом на позовну заяву, а які наявні у останнього - долучені ним самим до позову.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2025 року розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін та призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гомзяк І.А. позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» Гатунок Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у письмових заявах по суті справи.
Представник відповідача Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького у судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та вказала, що позовні вимоги відповідач заперечує, оскільки відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року № 1229-р «Про відчуження шляхом передачі майна у державну власність» прийнято рішення про відчуження шляхом передачі у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Міністерства охорони здоров'я будівель та окремо визначеного майна виробничого підрозділу «Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті» філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця», яке передано на баланс Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького; Згідно з наказом в.о. ректора Ореста Чемериса від 17.01.2024 № 232-з «Університетська лікарня» філії Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького - це новостворений структурний підрозділ Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, не є правонаступником ЛКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця», відповідно жодних зобов'язань перед Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» акціонерного товариства «Українська залізниця» не має; ОСОБА_1 заяви на прийом на роботу в «Університетську лікарню» філію Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького не подавав.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1статті 76 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.
Судом встановлено та таке підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» та працював з 05.09.2002 року на посаді лікаря-анестезіолога у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії /т.1 а.с.226-228/.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року № 1229-р «Про відчуження шляхом передачі майна у державну власність» прийнято рішення про відчуження шляхом передачі у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Міністерства охорони здоров'я будівель та окремо визначеного майна виробничого підрозділу «Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті» філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця», яке передано на баланс Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького /т.1 а.с.178/.
На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України рішенням правління акціонерного товариства «Українська залізниця» від 06.05.2024 № Ц-82/28 Ком.т з 01.08.2024 виключено виробничий підрозділ «Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті» філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» з організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця».
З 01.08.2024 р. затверджено організаційну структуру Філії в новій редакцій, відповідно до якої ЛКЛ ЗТ виключено з організаційної структури Філії.
Таким чином, суд приймає до уваги твердження представника відповідача АТ «Укрзалізниця» про те, що виробничий підрозділ Філії - Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» виключений з організаційної структури Філії, майно відповідно до акту приймання-передачі передано у державну власність.
Відповідно до наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця» № 86 від 27.05.2024 року Про організаційні та кадрові зміни у Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця», на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1229-р «Про відчуження шляхом передачі майна у державну власність» та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 06.05.2024 р. про внесення змін до організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я», враховуючи те, що попередні умови праці не може бути збережено, керуючись п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», повідомлено працівників Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті про наступне скорочення, вивільнення, згідно п. 2.1.10 рекомендованого алгоритму проведення заходів щодо внесення змін до організаційної структури філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» з підстав виключення з організаційної структури філії «ЦОЗ» виробничого підрозділу Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті./Т.1 а.с.66/
Згідно з наказом (розпорядженням) від 30.07.2024р. за № 1192- ОС ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії (стаціонар), загально лікарняного відділення надалі ВАзЛІТ з зазначенням причини звільнення - у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України /т.1 а.с.65/.
Із даним наказом ОСОБА_1 ознайомився та отримав копію наказу 14.08.2024 року, що підтверджується його особистим підписом на наказі.
Згідно положень ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Із даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17.09.2024 року.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.
Враховуючи, що пропущений позивачем строк звернення до суду із позовом є незначним, суд приходить до переконання про можливість його поновлення.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до роз'яснень даних у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно зі ст. 64 ГК України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 6 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 по справі №6-2748цс15 викладено правовий висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст.49-2 КЗпП України.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.11.2022 року у справі № 525/983/21 власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з'явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов'язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об'єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
Відтак, судом встановлено, що у філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» мало місце зміна організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників.
Згідно зі матеріалами справи, ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення 31.05.2024 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на попередженні від 30.05.2024 року /т.2, а.с.217/.
Одночасно з попередженням про вивільнення ОСОБА_1 були запропоновано іншу вакантну посаду, за умови відповідності освітньо-кваліфікаційним вимогам до посади, на вибір згідно переліку на 302 арк., з яким ОСОБА_1 ознайомився 31.05.2024 року, що підтверджується підписом на попередженні.
Також, ОСОБА_1 було проінформовано, що у разі відмови запропонованих вакантних посад трудовий договір із ним буде розірвано на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Суд приймає до уваги твердження представника відповідача АТ «Укрзалізниця» про те, що у зв'язку із великим обсягом роботи та обмеженим терміном, а саме кадровою службою лікарні здійснювалося скорочення одночасно 804 штатних одиниць, що передбачало виготовлення попереджень про наступне вивільнення та ознайомлення із ними працівників, повідомлення працівників про наявність вільних посад та, у разі відмови від пропозицій на запропоновані вакантні посади, підготовку документів про розірвання трудового договору, кадровою службою лікарні при виготовлені попередження було здійснено описку в прізвищі позивача та замість ОСОБА_1 було зазначено ОСОБА_1 та здійснено описку у наказі про припинення трудового договору та замість номера попередження 624 вказано №424, та приходить до переконання, що технічні описки у прізвищі та номері не впливають на правильність звільнення позивача та не порушують його прав.
Крім цього, суд враховує і надані у судовому засіданні представником відповідача АТ «Укрзалізниця» пояснення про те, що станом на 30.05.2024 року інших працівників із вказаними у попередженні даними не було, а тому сумнівів у тому, що у попередженні зазначений саме позивач ОСОБА_1 у суду немає.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця є протягом одного місяця вивільнення 3 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 1001 і більше.
Інформація про чисельність працівників АТ «Укрзалізниця» є загальнодоступною та міститься на офіційному сайті підприємства (http://suz.gov.ua), де зазначено, що АТ «Укрзалізниця» є найбільшим стратегічним підприємством України, яке налічує близько 167 тисяч працівників. Отже, скорочення 804 штатних одиниць, яке відбулося, у зв'язку із виключенням з організаційної структури філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» виробничого підрозділу - Львівську клінічну лікарню на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» не є масовим в розумінні ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» та не потребувало повідомлення Державної служби зайнятості України.
Таким чином, доводи представника відповідача АТ «Укрзалізниця» про те, що роботодавцем було дотримано визначений законодавством порядок вивільнення працівника на підставі статті 49-2 КЗпП України, суд вважає підставними.
Відповідно до ст. 36-1 КЗпП України передача суб'єкта господарювання у розумінні цього Кодексу - це зміна власника підприємства, установи, організації, їх реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення), виділ, а також зміна власника/користувача майна або його частини, за яким стоїть організована група ресурсів, що використовуються роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), із збереженням виду економічної діяльності, що провадився відчужувачем.
Водночас, як зазначила представника відповідача АТ «Укрзалізниця» у даному випадку власником Товариства залишилась держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. Відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця» Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності. Отже зміни власника Товариства не відбулося.
Виключення з організаційної структури Філії, її виробничого підрозділу і передача будівель та індивідуально визначеного майна до державної власності не є передачею суб'єкта господарювання в розумінні ст. 36-1 КЗпП України, а тому посилання позивача на статтю 36-1 КЗпП України, яка регулює трудові відносини при передачі суб'єкта господарювання є безпідставними.
Щодо тверджень позивача про недотримання при звільненні його переважного права на залишенні на роботі, враховуючи його стаж, кваліфікацію, сімейний стан, суд виходить з наступного.
Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 754/12401/21, від 12.02.2025 року № 757/5657/23).
Як вказано у представником відповідача АТ «Укрзалізниця» та таке підтверджено матеріалами справи, у даному випадку мало місце скорочення всіх посад наявних у ЛКЛ ЗТ, у зв'язку із виключенням виробничого підрозділу із організаційної структури Філії. У відповідача 1 були відсутні підстави для застосування переважного права на залишення працівника на роботі.
Проте, позивачу були запропоновані всі наявні вакантні посади в АТ «Укрзалізниця», що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Зі огляду на викладене, оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
У постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 КЗпП України особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженнях між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Разом з тим, як ствердила представник відповідача АТ «Укрзалізниця», будь-якого наказу або розпорядження АТ «Укрзалізниця» про переведення працівників ЛКЛ ЗТ, у зв'язку із виключенням лікарні із організаційної структури Філії до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького прийнято не було. Також відсутні будь-які узгодження між АТ «Укрзалізниця», де працював позивач та Львівським національним медичним університетом Данила Галицького, куди він, згідно позовних вимог, бажав працевлаштуватися щодо оформлення звільнення позивача, у зв'язку із переведенням на підставі п. 5 ч. 1 36 КЗпП України.
Позивачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи представника відповідача АТ «Укрзалізниця».
Також суд критично оцінює доводи сторони позивача, про те, що роботодавець не видав йому трудову книжку у зв'язку із звільненням, оскільки такі спростовано твердженнями представника відповідача АТ «Укрзалізниця», що обґрунтовані долученими до матеріалів справи доказами.
Так, згідно книги обліку трудових книжок, виданих під розписку, позивач забрав свою трудову книжку 16.12.2016 року для надання до Пенсійного фонду України, яка до дня звільнення позивача зберігалася у нього, що відповідає вимогам трудового законодавства /т.3 а.с.43-45/.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що при звільненні позивача у зв'язку із скороченням штату працівників, відповідачем було дотримано вимоги законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 , стягнення на його користь коштів слід відмовити.
Щодо позовних вимог позивача до відповідача Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, суд виходить з такого.
Як ствердила представник відповідача АТ «Укрзалізниця», що не спростовано позивачем, між АТ «Укрзалізниця», де працював позивач та Львівським національним медичним університетом Данила Галицького, куди він, згідно позовних вимог, бажав працевлаштуватися, відсутні будь-які узгодження щодо оформлення звільнення позивача, у зв'язку із переведенням на підставі п. 5 ч. 1 36 КЗпП України.
Відповідно до наказу №232-з від 17.01.2024 р. Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Про створення відокремленого підрозділу створено відокремлений структурний підрозділ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького «Університетська лікарня» філія Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького за адресою: м. Львів, вул. І. Огієнка, 5. Встановлено, що університетська лікарня Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького створюється без права юридичної особи та в результаті її створення Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького не стає правонаступником прав та обов'язків будь-якої юридичної особи /т. 1 а.с.179/.
Відповідно до положень статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Таким чином, укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.
Згідно зі статтею 22 КЗпП України власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).
Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що «стаття 22 КЗпП передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов'язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов'язком роботодавця укласти такий договір.
Згідно долученої до матеріалів справи заяви від 16.07.2024 ОСОБА_1 на ім'я в.о. генерального директора «Університетська лікарня» Філія Львівського національного медичного університету імені Д.Галицького, позивач просив прийняти його з 01.08.2024 року на посаду лікаря-анестезіолога ВАзЛІТ УЛ ЛНМУ Україна м. Львів у порядку переведення з ВАзЛІТ ЛКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» /т.1 а.с.80/.
Відповідно до відповіді на заяву від 16.07.2024 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з штатним розписом «Університетської лікарні» філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, відсутні вакантні посади, які відповідають його освіті та кваліфікації /т.1 а.с.81/.
Вказане підтверджується і долученими до матеріалів справи копіями документів, зокрема, наказами про запровадження штатного розпису Університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, ліжковим фондом та безпосередньо штатним розписом Університетської лікарні.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать: один з батьків або особа, яка їх замінює і: має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років; виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності), а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років; особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям; особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення; інші категорії громадян, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням ситуації на ринку праці, а також встановлення карантину, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану в країні.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач є особою, що належить до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Таким чином, і позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, а відповідачі не заявляли про відшкодування судових витрат, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 259, 264, 265, 268, 274, 275, 279ЦПК України, ст. 21, 22, 40, 49-2 КЗпП України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання відмови у прийнятті на роботу протиправною та зобов'язання укладання трудового договору
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.