Справа № 442/8538/25
Провадження №3/442/2345/2025
Іменем України
18 листопада 2025 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Жаворонок В.,
Зі змісту протоколу серії ВАД №481194 від 30.10.2025 в провину ОСОБА_1 ставиться те, що ОСОБА_1 30.10.2025 близько 10:00 у АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство економічного характеру стосовно своєї тітки ОСОБА_2 , а саме не надав доступу до користування спільним майном, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
10.11.2025 представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і відкладення розгляду справи.
18.11.2025 представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 свою провину у вчиненому не визнав і пояснив, що ОСОБА_4 не є членом його сім'ї, не є співвласником майна, яким він володіє. Зазначив, що здійснював ремонт даху будинку, ОСОБА_4 почала чинити йому в цьому перешкоди, вимагала віддати їй ключі від будинку, однак, оскільки остання не є співвласником цього майна, він відмовив їй.
Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи не з'явилась, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена, а.с 16.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, його представника, опитавши свідка, перевіривши матеріали справи, доходжу наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла. їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 Закону № 2229-УІП, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали! однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало економічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №481194 зазначено, що 30.10.2025 ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство економічного характеру стосовно своєї тітки ОСОБА_2 , а саме не надав доступу до користування спільним майном, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В той же час, у протоколі не наведено та в судовому засіданні не встановлено будь-якого завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Докази перебування ОСОБА_2 в родинних відносинах з ОСОБА_5 , або ж членом його сім'ї, - в матеріалах справи - відсутні.
Як пояснила свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_7 , ОСОБА_1 30.10.2025 здійснював ремонтні роботи у житловому будинку на АДРЕСА_2 , який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, отриманим після смерті бабусі - ОСОБА_8 (в розмірі його частини).
Під час проведення цих робіт, із сусіднього будинку АДРЕСА_2 , що розміщений на сусідній земельній ділянці, на подвір'я вийшла ОСОБА_2 , яка не є рідною тіткою ОСОБА_1 , і не являється членом його сім'ї. Остання є дружиною співвласника будинку - ОСОБА_9 , якому належить 1/4 частка житлового будинку АДРЕСА_2 . Побачивши проведення ремонтних робіт, ОСОБА_2 почала голосно висловлювати претензії, конфліктувати та перешкоджати їх проведенню, стверджуючи, що будинок «належить їй» і вона не дозволить ОСОБА_10 проводити жодних дій із її майном. Намагаючись пояснити необхідність ремонту та запобігти подальшому руйнуванню будівлі, ОСОБА_11 спокійно повідомив, що змушений зробити ремонт даху, і ці роботи спрямовані на збереження спільного майна. У відповідь ОСОБА_12 викликала поліцію, а після прибуття працівників поліції змінила свої вимоги - почала наполягати, щоб ОСОБА_10 передав їй ключ від будинку, мотивуючи це бажанням мати «доступ до спільного майна».
Разом з тим із письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_9 наявних у матеріалах справи вбачається, ані ОСОБА_12 , ані ОСОБА_13 не заперечують факту, що у визначений у протоколі час ОСОБА_14 дійсно перебував у будинку по АДРЕСА_2 з метою проведення ремонтних робіт - заміни даху, який перебував в аварійному стані. Разом з тим, із пояснень вбачається, що їхні претензії не стосувалися самого факту проведення ремонту, а виникли лише з приводу наявності ключів від будинку. Вони зазначили, що вимагали від ОСОБА_10 передати їм ключі, аби мати «доступ до спільного майна», при цьому будь-яких фактів обмеження їхніх майнових прав, які могли б кваліфікуватися як насильство економічного характеру, у своїх поясненнях не навели.
В той же час, співвласник будинку - ОСОБА_9 потерпілим не визнаний.
Разом з тим, як встановлено, ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_1 : не перебувала з ним у шлюбі, не має з ним родинних відносин і не проживала з ним спільно.
Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суб'єктом правопорушення може бути лише особа, яка вчиняє насильство в сім'ї або між особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю. Оскільки таких відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ніколи не існувало, склад адміністративного правопорушення відсутній.
Таким чином, як за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 481194, так і за змістом письмових пояснень потерпілої та свідка, відсутні об'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а наведені обставини свідчать виключно про побутовий конфлікт між співвласниками майна, який жодним чином не може вважатися актом домашнього насильства.
Слід зазначити те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 481194 від 30 жовтня 2025 року, не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП. Натомість вказано: «матеріальної шкоди правопорушенням не заподіяно».
В даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 хоча і відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, і зокрема, у матеріалах даної справи, втім їх зміст не розкрито, вказано «або», тобто не зрозуміло, яка саме шкода завдана, а тим більше таке не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом».
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь- яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі.
Аналіз диспозиції та санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Враховуючи викладені вище дійсні обставини справи та норми діючого законодавства, з урахуванням практики ЄСПЛ, слід зробити висновки, що домашнє насильство економічного характеру, відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству», має місце лише у випадку позбавлення особи доступу до житла або майна, яким вона реально користується та в якому проживає.
Оскільки в будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не проживала жодного дня і не мала права власності чи користування ним, відсутній сам предмет посягання.
Дії ОСОБА_1 з ремонту власного житла не є суспільно небезпечними і не утворюють складу адміністративного правопорушення.
Поліція, отримавши виклик, мала роз'яснити заявниці, що особисто вона не може звертатись ані в поліцію, ані до суду за захистом своїх прав, оскільки такі не порушені: вона не являється власником майна і не є членом сім'ї ОСОБА_1 . Водночас, поліція також мала роз'яснити її чоловікові, як співвласнику спірного майна, порядок цивільно-правового захисту його інтересів, зокрема шляхом звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні спільним майном чи обравши будь-який інший спосіб захисту прав, а не складати протокол за ст. 173-2 КУпАП,
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням всіх обставин справи, доходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 статті 247, п. 3 ч. 1 статті 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Курус Р.І.