461/8801/25
1-кп/461/687/25
18.11.2025 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 обвинуваченої ОСОБА_4
законного представника обвинуваченої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141360001560 від 08.09.2025, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Львівської області, Самбірського району, с. Чайковичі, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 , 05.09.2025 року о 22 год 27 хв, перебуваючи у закладі «100 RADS BAR», який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 50, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного етапу, перекопавшись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрала у потерпілої ОСОБА_7 рюкзак «CROPP» вартістю 1200 грн., у якому знаходились електронна под-система «OXVA Xlim Pro 2 Pod Kit» вартістю 1200 грн., бездротові навушники «Havit tw976» вартістю 700 грн. та грошові кошти в сумі 3500 грн.
Вказаними умисними та протиправними діями ОСОБА_4 завдано потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду па загальну суму 6 600 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснила суду, що вона 05.09.2025 року о 22 год 27 хв, у закладі «100 RADS BAR» за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 50, викрала у ОСОБА_7 рюкзак «CROPP», у якому знаходились електронна под-система «OXVA Xlim Pro 2 Pod Kit», бездротові навушники «Havit tw976» та грошові кошти в сумі 3500 грн., оскільки думала, що її дії ніхто не помітить. Вона оглянула вміст рюкзака, але оскільки в ньому не було нічого цінного, то поклала рюкзак на лавочку в центрі міста. У вчиненому щиро розкаялася та просила суворо її не карати, вказавши, що повністю усвідомила протиправність своїх дій.
Потерпіла ОСОБА_7 просила проводити розгляд справи без її участі; при призначенні покарання поклалася на розсуд суду.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст.69 КК України, суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.
Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 після вчинення нею кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки обвинуваченої, наслідки суспільно-небезпечних діянь останньої, особу обвинуваченої, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення нею нових кримінальних правопорушень, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, відсутні.
Обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою.
Характеристика на ОСОБА_4 формальна ( навчається у ДНЗ «Погірцівське ВІІУ» з 2024р. за спеціальністю «Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва»); на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває.
Будь-які дані про негативну поведінку ОСОБА_4 в побуті відсутні.
Раніше не притягалася до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини в їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Кримінальним правопорушенням майнова шкода заподіяна на загальну суму 6 600 грн, яка на даний час не відшкодована, однак, обвинувачена зобов'язалась повернути потерпілій вартість викраденого.
Беручи до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що не є насильницьким, корупційним чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу, особу неповнолітньої обвинуваченої, її молодий вік, поведінку та відношення до вчиненого, переживання за необдуманість поступку; щире каяття та глибоке усвідомлення незаконності своїх дій; ОСОБА_4 змінила коло спілкування, що свідчить про її бажання виправити свою поведінку та відношення до життя.
Посткримінальна поведінка обвинуваченої, на думку суду, засвідчує її каяття, характеризує суб'єктивне ставлення до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона критично оцінила свої дії, спрямовані на збагачення в такий спосіб, і без будь-яких істотних обмежень усвідомила протизаконність діяння.
Наведені обставини дають суду можливість дійти обгрунтованого висновку про те, що призначення в конкретному випадку більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч.4 ст.185 КК України, є якісно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винної і попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст.50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Встановлені судом дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до неї положень ст.69 КК України при призначенні покарання.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України - у виді пробаційного нагляду. На переконання суду, така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченої та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Витрати за проведення експертиз відсутні.
Цивільні позови не заявлялись.
Керуючись ч.3 ст.349, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік, з покладенням на ОСОБА_4 , відповідно до ч.3 ст.59-1 КК України, таких обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Речові докази:
- DVD-R диск - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1