с-ще Новомиколаївка
Іменем України
17 жовтня 2025 рокуСправа № 322/741/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Коваль О.В.,
за участю:
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів - адвоката Балкового Р.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом:ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до:ОСОБА_3
про:визнання договору міни дійсним та визнання права власності на спадкове майно.
20 травня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивачі, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили суд:
- визнати договір міни від 17.11.1995 № 1157 укладеним;
- визнати право власності в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;
- визнати право власності в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 26.05.2025 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили наступне.
ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_1 , і батьком ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у віці 63 років в смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області.
Згідно з договором міни від 17.11.1995 № 1157 громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що володіють по 1/4 частині квартири АДРЕСА_2 загальною площею 55,79 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м, міняють вищезазначену квартиру на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Так, згідно з договором міни від 17.11.1995, ОСОБА_4 мав у приватній власності 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою, АДРЕСА_1 , що увійшла до складу спадщини, яка відкрилася після його смерті.
Постановами нотаріуса позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку вищезазначеного житлового будинку у зв'язку з тим, що договір міни від 17.11.1995 № 1157 не було посвідчено нотаріально.
Виходячи з наведеного, позивачі просили задовольнити їх вимоги.
У встановлений судом строк відповідачем не було подано відзиву на позов.
Ухвалою суду від 02.09.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
З огляду на те, що відповідач, який був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не прибув та не повідомив суд про причини неявки, а також не подав відзиву, беручи до уваги відсутність заперечень з боку позивачів проти заочного розгляду справи, у судовому засіданні 17.10.2025 судом, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
У судовому засіданні 17.10.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивачів, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
17.11.1995 між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку було укладено договір міни нерухомості № 1157, зареєстрований Запорізькою Універсальною біржою «України» ЛТД, відповідно до якого ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , які володіли по 1/4 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , обміняли зазначену квартиру на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 .
Договір міни нерухомості від 17.11.1995 № 1157 зареєстровано в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 06.12.1995 за № 1414 у реєстраційній книзі № 6, що підтверджується реєстраційним написом на цьому договорі, відповідно до якого ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 є власниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а розмір частки у праві власності кожного з них становить 1/4.
ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 у зв'язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 24.05.2021 № 00030867059, свідоцтвом про розірвання шлюбу від 14.01.2003 серії НОМЕР_1 , та свідоцтвом про шлюб від 24.09.2005 серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.02.2021 серії НОМЕР_3 .
Згідно з матеріалами спадкової справи № 26/2021, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини.
28.09.2021 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновою Н.О. було винесено постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом № 201/02-31, № 202/02-31, якими позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у видачі свідоцтв про право на спадщину, нотаріус зазначив таке: «право укладати договори купівлі-продажу, поставки та обміну товарів і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991. Однак реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріальне посвідчення. Відповідно до частини першої ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв до 01.01.2004, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною першою ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР. Згідно зі ст. 242 Цивільного кодексу Української РСР до договору міни застосовуються відповідні правила про купівлю-продаж. Як зазначається у частині першій статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР).
Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстрували належні їм частки у праві власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору міни нерухомості від 17.11.1995 № 1157, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 28.03.2025 № 420055242, від 28.03.2025 № 420056940, від 10.09.2025 № 442946464.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Належність правовстановлюючих документів на спадкове майно встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.
Виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, державна реєстрація за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору міни нерухомості від 17.11.1995 № 1157, свідчить про чинність цього договору, а відтак визнання його укладеним в судовому порядку не вимагається, у зв'язку з чим, в цій частині суд визнає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну (ч. 2 ст. 1275 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, позивачі мають право на визнання за кожним з них права власності на 1/8 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , отже в цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До позовної заяви позивачами додано квитанції від 06.05.2025 № 19, № 20, якими підтверджується сплата кожним з них судового збору в розмірі 969,00 грн. Разом з цим, в судовому засіданні позивачі заявили клопотання про залишення судових витрат за ними, а відтак, виходячи з закріпленого у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про можливість покладення судового збору на позивачів.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
4. В задоволенні решти позову відмовити.
5. Реквізити учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;
- позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;
- відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Запорізького апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя С.С. Гасанбеков