18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 185/5753/22
провадження № 51-4358ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року про повернення апеляційної скарги, постановлені у кримінальному провадженні № 62022050010000217 від 09 червня 2022 року.
Зміст судових рішень і встановлені судом обставини
Перш за все Суд зауважує, що з матеріалів провадження за касаційною скаргою (службової записки судді ОСОБА_5 ) вбачається, що 13 жовтня 2025 року на розгляд колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_5 надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , подана на судові рішення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 (справа № 237/2729/22, провадження № 51-3714ск25), яку ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року залишено без руху. У поданій 12 листопада 2025 року ОСОБА_4 уточненій касаційній скарзі потерпіла просила переглянути в касаційному порядку судові рішення, постановлені як у справі № 237/2729/22 (яка вже перебувала на розгляді колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_5 ), так і судові рішення у справі № 185/5753/22. Тому, відповідно до п. 2.5 Особливостей автоматизованого розподілу скарг, заяв, клопотань, судових справ та визначення складу суду в Касаційному кримінальному суді, касаційна скарга ОСОБА_4 щодо оскарження судових рішень у справі № 185/5753/22 була, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2025 року, передана на розгляд колегії суддів Касаційного кримінального суду: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З копії доданої до касаційної скарги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 185/5753/22 вбачається, що, не погоджуючись з вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року, потерпіла ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції повернув їй на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про його поновлення.
Під час розгляду доводів касаційної скарги потерпілої, поданої на усунення недоліків, Суд з відомостей Єдиного реєстру судових рішень вбачає, що у кримінальному провадженні № 62022050010000217 від 09 червня 2022 року, судові рішення у якому оскаржує ОСОБА_4 , 13 травня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у справі № 185/5753/22 ухвалив вирок, яким ОСОБА_8 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі,та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та другої інстанцій у кримінальному провадженні № 62022050010000217 від 09 червня 2022 року стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року.
Обґрунтовуючи вимоги, потерпіла зазначає, що про розгляд справи її не було повідомлено. Після того як зателефонувала до канцелярії Павлоградського міськрайонного суду, дізналася, що справа вже повернута до суду першої інстанції. У зв'язку з цим вона звернулася до суду другої інстанції з клопотанням про надання копії судового рішення.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з приписами ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
З копії ухвали апеляційного суду вбачається, що Дніпровський апеляційний суд ухвалоювід 01 вересня 2025 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_7 на вирок суду від 13 травня 2024 року з усіма доданими до неї матеріалами.
Тобто, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року в цьому кримінальному провадженні у апеляційному порядку переглянуто не було, а тому згідно з приписами ч. 1 ст. 424 КПК цей вирок не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження в цій частині має бути відмовлено на цій підставі.
Колегія суддів зазначає, що хоча у вимогах касаційної скарги потерпіла вказала 2025 рік ухвалення оскаржуваного вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Водночас Суд керується тим, що із доданої до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду від 01 вересня 2025 року та з обґрунтувань касаційної скарги вбачається, що датою ухвалення вироку судом є 13 травня 2024 року.
Заразом, відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга подається на вирок - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як установив апеляційний суд, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було проголошено 13 травня 2024 року, зокрема за участю потерпілих. Водночас апеляційну скаргу на цей вирок потерпіла ОСОБА_9 подала, відповідно до штемпеля, 08 серпня 2025 року, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що потерпіла не порушила питання про поновлення строку апеляційного оскарження, та звернув увагу на ч. 7 ст. 399 КПК, згідно з якою повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням приписів статей 115, 395 КПК щодо обчислення процесуальних строків, перебіг строку тридцять днів для подання апеляційної скарги потерпілою розпочався 14 травня 2024 року та закінчився 12 червня 2024 року. Однак ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу лише 08 серпня 2025 року - через понад один рік після спливу встановленого законом строку, при цьому питання про його поновлення вона не порушила.
Як на підставу незаконності рішення апеляційного суду потерпіла вказує, що про розгляд справи вона повідомлена не була, а лише після звернення до канцелярії телефоном дізналася, що справу вже повернуто до місцевого суду.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за правилами ст. 134 КПК виклик учасників провадження здійснюється у разі, якщо їх участь у судовому провадженні обов'язкова. Натомість на стадії вирішення суддею-доповідачем питання чи підлягає розгляду апеляційна скарга, яку було подано з пропуском строку за відсутності клопотання про його поновлення, обов'язкова участь скаржника нормами процесуального права не передбачена. Отже, застосована згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу процедура не зумовлювала виклику потерпілої, її апеляційна скарга не розглядалася, звідси, і не було підстав для забезпечення її участі в розгляді цієї скарги (див., наприклад, ухвалу Верховного Суду від 15 вересня 2025 року у справі № 148/1893/22, провадження № 51-795ск24).
Отже, наведені ОСОБА_4 в касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги потерпілої.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 рокута ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року, постановлені у кримінальному провадженні № 62022050010000217 від 09 червня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3