17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 766/5954/23
провадження № 51-4354 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року,
установив:
Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 25 червня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2025 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року у зв'язку із тим, що скаргу подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи подану касаційну скаргу, ОСОБА_4 зазначає про те, що:
- Херсонський міський суд Херсонської області, відмовивши у задоволенні його клопотання про скасування арешту з мобільних телефонів, змінив підстави вилучення особистих речей і підстави накладення арешту на тимчасово вилучене майно без відповідного клопотання сторони обвинувачення, порушивши при цьому принцип неупередженості та перебравши на себе функцію обвинувачення;
- відповідно до абзацу сьомого ч. 7 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) він, як сторона кримінального провадження, має право на оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у знятті арешту тимчасово вилученого майна;
- Херсонський апеляційний суд, відмовивши йому у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з тим, що ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню, порушив його право на оскарження судового рішення, доступ до правосуддя, право на вільне володіння свої майном, передбачене ст. 1 Протоколу 1 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Тобто, оскільки ухвала суду першої інстанції не переглядалась в апеляційному порядку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника, як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.
З урахуванням вказаного вище, доводи касаційної скарги щодо незаконності прийняття рішення судом першої інстанції не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.
При цьому, надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині незаконності дій апеляційного суду при відмові у відкритті провадження, колегія суддів зауважує про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
За приписами ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбаченихчастиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Як убачається з ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року, судом прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22023230000000420, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2023 року.
Таким чином, виходячи із аналізу приписів вказаної норми закону, рішення прийнято судом в межах його компетенції під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 392 КПК, таке рішення окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського апеляційного суду, перевіряючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала суду першої інстанції не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, у зв'язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Що стосується посилання ОСОБА_4 на положення ч. 7 ст. 173 КПК, як на підтвердження можливості оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, слід зазначити наступне.
Так, ч. 7 ст. 173 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Однак, в даному випадку, ОСОБА_4 до Херсонського апеляційного суду оскаржувалося не рішення про накладення арешту на майно, а рішення про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, яке, з огляду на вищевикладене, оскарженню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Разом з цим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із поданням апеляційної скарги на судове рішення, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя та не позбавляє обвинуваченого ефективного способу правового захисту.
Таким чином, за результатом перевірки доводів ОСОБА_4 про відмову у відкритті провадження Суд не встановив підстав, які б свідчили про можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, на підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3