18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 761/39546/24
провадження № 61-13533ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
1. 29 жовтня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду дві однакові за змістом касаційні скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року (вх. № 32986/1/220-25 та № 32960/1/220-25 від 30 жовтня 2025 року).
2. Касаційні скарги за вх. № 32986/1/220-25 та вх. № 32960/1/220-25
є однаковими за змістом, подані однією і тією ж особою на одні і ті ж самі судові рішення, тому Верховний Суд розглядає їх як одну.
3. Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України.
4. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
6. Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
7) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
7. При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
8. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
9. При цьому, обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
10. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
11. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
12. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, що не наведені у касаційній скарзі.
13. Тому заявнику необхідно зазначити підстави касаційного провадження та навести щодо них відповідні обґрунтування.
14. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
15. Касаційна скарга не містить документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
16. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір»
судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
18. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
19. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною
особою - підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не
менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не
більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
20. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що 1 % ціни позову в частині майнових вимог перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову, а тому розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання до суду позовної заяви, мав становити
15 140, 00 грн (3 028, 00 грн х 5).
21. Враховуючи вимоги касаційної скарги, заявник за подання цієї касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 24 224,00 грн
15 140, 00 * 200 % * 0,8, що не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
22. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
23. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
24. Крім того, відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
25. Київським апеляційним судом складено повне судове рішення 10 червня 2025 року, тому останнім днем касаційного оскарження даної постанови,
з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 10 липня 2025 року.
26. Вказану касаційну скаргу заявник подав 29 жовтня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, і заявляє клопотання про поновлення цього строку. В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що Верховним Судом поверталися його касаційні скарги з невмотивованих підстав.
27. Однак, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року
у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
29. У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року
у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
30. Із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 10 липня 2025 року заявник вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, яку ухвалою Верховного Суду від 08 серпня
2025 року повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 15 липня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
31. 19 серпня 2025 року заявник вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду
від 26 серпня 2025 року подання заявником касаційної скарги визнано виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим касаційну скаргу повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України.
32. 20 серпня 2025 року заявник втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою оскаржувані судові рішення, яку ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2025 року повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга не підписана електронним цифровим підписом.
33. 28 серпня 2025 року вчетверте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, яку ухвалою Верховного Суду
від 16 жовтня 2025 року повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 12 вересня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
34. Однак, повернення неодноразово поданих заявником касаційних скарг, які не відповідали вимогам процесуального закону, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
35. Повернення касаційних скарг відбулося із причин, які повністю залежали від ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку поважними, відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21.
36. Касаційний суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України.
37. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про неповажність зазначених заявником причин пропуску строку на касаційне оскарження.
38. Тому, заявник має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне провадження, в якій навести інші поважні підстави для поновлення такого строку.
39. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, а також подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, вона відповідно до вимог
частини другої та третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
40. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження не буде подано заявником у встановлений судом строк це може бути підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш