Ухвала
17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 750/14365/21
провадження № 61-14197ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Косінцева Костянтина Вікторовича як представника ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного сумісного майна,
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання її та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 21 листопада 2013 року; визнати за нею в порядку поділу спільного майна право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна право власності на 1/4 частку вказаної квартири.
Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 20 вересня 2022 року позов задовольнив частково. Встановив факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 21 листопада 2013 року. Визнав квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . В решті позову відмовив.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 07 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 10 жовтня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Косінцева К. В. про ухвалення додаткового рішення залишив без розгляду.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 серпня 2024 року задовольнив частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 серпня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки вказаної квартири. В решті позову відмовив. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 жовтня 2024 року залишив без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2024 року - без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 820,49 грн судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій, 25 667,95 грн витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 150,27 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції та 9 999,75 грн витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
10 листопада 2025 року адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року, яке мотивовано тим, що 11 липня 2025 року представником заявника на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 червня 2025 року подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги та уточнену касаційну скаргу. 06 серпня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто у зв'язку з тим, що до касаційної скарги не було надано інформацію про ціну позову в частині оскарження вимоги майнового характеру про визнання права власності на частину квартири (вартість спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом до суду), не визначено розмір судового збору в цій частині, не підтверджено такий розмір належними доказами та відповідно не сплачено судовий збір за подання скарги в частині вимоги майнового характеру в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, з урахуванням дійсної вартості спірного нерухомого майна. Ознайомившись з матеріалами справи, було знайдено інформацію у вигляді «Звіту про оцінку від 06 вересня 2021 року», тобто на момент подачі позову до суду (копія додається) та визначено вартість майна. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто у зв'язку тим, що скарга була підписана адвокатом Косінцевим К. В. як особою, яка не має повноважень її підписувати, скільки до касаційної скарги не долучено довіреності або ордеру, що посвідчує його повноваження як представника ОСОБА_1 у Верховному Суді у цій справі. 29 жовтня 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 була отримана поштовим зв'язку у зв'язку з недоліками, які були виправлені. З урахуванням наведеного, представник заявника вважає, що є підстави для поновленням строку на касаційне оскарження судового рішення та просить його поновити.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені представником заявника причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Встановлено, що 10 червня 2025 року адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року (повний текст якої складено 12 травня 2025 року), тобто в межах тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року (провадження № 61-7336ск25) касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій адвокату Косінцеву К. В. необхідно було зазначити відомості про наявність у нього електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судового рішення та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України; надати суду інформацію про ціну позову та також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно вартості спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду), та у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року (провадження № 61-7336ск25) касаційну скаргу повернути заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 19 червня 2025 року, а саме - представником заявника не було надано інформацію про ціну позову в частині оскарження вимоги майнового характеру про визнання права власності на частину квартири (вартість спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом до суду), не визначено розмір судового збору в цій частині, не підтверджено такий розмір належними доказами та відповідно не сплачено судовий збір за подання скарги в частині вимоги майнового характеру в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, з урахуванням дійсної вартості спірного нерухомого майна.
Верховним Судом було роз'яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
У вересні 2025 року адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року (провадження № 61-10748ск25) касаційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку з тим, що до касаційної скарги не долучено довіреності або ордера, що посвідчує повноваження адвокат Косінцева К. В. як представника ОСОБА_1 у Верховному Суді в цій справі.
23 вересня 2025 року адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2025 року (провадження № 61- 12155ск25) касаційну скаргу залишено без руху, та встановлено строк - десять днів з дня вручення заявнику та/або його представнику копії цієї ухвали, шляхом: надання уточненої касаційної скарги, яка має містити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); надання документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 009, 68 грн. Роз'яснено заявнику, що у разі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має чітко зазначити норму/норми права щодо застосування якої/яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року (провадження № 61- 12155ск25) касаційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку з тим, що вимоги ухвали від 03 жовтня 2025 оку виконано не в повному обсязі, а саме - заявником не надано уточненої касаційної скарги, яка мала містити підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Верховним Судом було роз'яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Разом із цим, адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 вчетверте звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржуване судове рішення жодним чином не обґрунтовує того, що перешкоджало йому виконати у повному обсязі вимоги ухвал суду касаційної інстанції від 19 червня та 03 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху у визначений судом строк. Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Повернення поданої заявником вперше касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку. Тому представник заявника зобов'язаний довести, що саме перешкоджало йому виконати вимоги ухвал Верховного Суду від 19 червня та 03 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.
За таких обставин наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження наразі недоведені, а отже на даний час не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші обґрунтовані підстави для поновлення цього строку, та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду як із первісною касаційною скаргою, так і при зверненні до Верховного Суду вдруге та втретє.
Крім того, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційній скарзі адвокат Косінцев К. В. як представник ОСОБА_1 вже вкотре як на підставу скасування судового рішення посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судового рішення відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
В мотивувальній частині касаційної скарги представник заявника не зазначає в частині застосування якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги обирати норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник.
Верховний Суд роз'яснює представнику заявника, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судового рішення та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року за клопотаннями адвоката Косінцева Костянтина Вікторовича як представника ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу адвоката Косінцева Костянтина Вікторовича як представника ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев