11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 686/18891/25
провадження № 61-13060ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Кирила Сергійовича на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати судовий наказ від 07 липня 2025 року в справі № 686/18891/25 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на дочку ОСОБА_1 щомісячно в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 03 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
30 липня 2025 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 07 липня 2025 року в справі
№ 686/18891/25 про стягнення аліментів.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказані ОСОБА_1 обставини про те, що ОСОБА_2 не доведено факту проживання з нею дитини та наявність у заявника на утриманні інших осіб, не є нововиявленими в розумінні статті 423 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
09 жовтня 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня
2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та виснував, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов К. С. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, в якій просить їх скасувати та задовольнити заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною третьою ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, посилається на те, що судами не враховано висновки, викладенів постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 645/5876/20, від 28 листопада 2023 року в справі № 466/2469/23, порушено частину шосту статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частину четверту статті 263 ЦПК України.
Також суди належно не оцінили та не перевірили обставини спільного проживання дитини, на яку стягнуто аліменти, що має першочергове значення для висновку про відповідність за формою та змістом заяви про видачу судового наказу статті 163 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм права та не врахував, що у випадку, якщо заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам статті 163 ЦПК України, то боржник фактично позбавлений можливості оспорити законність його видачі.
Зазначає, що аліменти на дітей за рішенням суду чи судовим наказом присуджуються на користь того з батьків, з яким проживають діти, а стягнення аліментів відбувається з того з батьків, який проживає окремо. Тому обставиною, яка підлягає встановленню під час розгляду вимог, зокрема, в порядку наказного провадження, є спільне проживання дитини, на яку стягнено аліменти, разом з ОСОБА_2 . Надана ОСОБА_2 довідка виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області від 02 липня 2025 року не є належним та допустимим доказом спільного проживання, так як в ній зазначено дату проживання до 02 травня 2025 року, а з заявою про видачу судового наказу ОСОБА_2 звернулася через два місяці, крім того у заяві про видачу судового наказу вказана інша адреса місця проживання ОСОБА_2 ніж у цій довідці.
Суди не звернули уваги на те, що у довідці від 02 липня 2025 року було зазначено, що була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 саме ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були лише зареєстровані за цією адресою.
Судом першої інстанції було порушено принцип змагальності та право на ознайомлення з матеріалами справи, передбаченні статтями 12 та 43 ЦПК України.
Також заявник зазначає, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки наявний спір про право.
Верховний Суд висновує про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, з огляду на таке.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України встановлено, що ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 552/1290/20 (провадження № 61-12740св20) викладено висновок про те, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України)
є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними,
що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення,
то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2
частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо,
щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно,
щоб вона і не могла знати про неї.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення
і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом
при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою
для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою
для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України
є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь
у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються
на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами,
які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу
у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено
у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року в справі 2а-7523/10/1270,
від 10 квітня 2019 року в справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня
2019 року в справі № 815/1918/15, від 06 вересня 2022 року в справі
№ 363/1900/13-ц (провадження № 61-89св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі № 9901/230/20 (провадження №11-452заі21).
Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті
не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи
з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
На вказаному наголошено в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року
в справі № 643/12492/18 (провадження № 61-7813св24).
Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року в справі № 334/6285/23 (провадження № 61-18435св23).
Із усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вбачається, що новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції
про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа,
яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї
не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні
і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA
v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що судовий наказ підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки заява про його видачу не відповідала за формою та змістом ЦПК України, зокрема, стягувачем подано недостовірні відомості щодо місця проживання дитини, а також між сторонами наявний спір про право. Під час подання заяви про видачу судового наказу ОСОБА_2 не долучено доказів про те, що неповнолітня дочка зареєстрована, постійно проживає та перебуває на її утриманні.
Зазначав, що не погоджується із заявленим до стягнення розміром аліментів, оскільки він хоча і перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України, проте вимушений нести витрати, пов'язані із несенням служби. Крім того він перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 , у якої від першого шлюбу є двоє малолітніх дітей, які через смерть батька позбавлені батьківського піклування, тому перебувають на повному утриманні ОСОБА_1 , що суттєво впливає на його фінансові та побутові можливості. Також на утриманні заявника перебувають його непрацездатні батьки - пенсіонери.
Вказує, що на утримання дочки добровільно перераховує грошові кошти в межах власних матеріальних можливостей, які є достатніми для забезпечення потреб дитини. Мати дочки має об'єктивну можливість брати участь у забезпеченні утримання дитини, проте прагне забезпечити власні потреби за рахунок грошового забезпечення боржника, тому вимога щодо визначення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) є необґрунтованою, оскільки такий розмір є надмірним і не відповідає реальному обсягу фактичних витрат на утримання дитини.
Наявність обставин щодо перебування на його утриманні малолітніх дітей, непрацездатних батьків, необхідність несення витрат, які пов'язані із несенням військової служби, не доведеністю заявницею обставини, що дочка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні підтверджують наявний між сторонами спір про право.
Судами встановлено, що 07 липня 2025 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (справа № 686/18891/25 ) виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29 грудня 2017 року Городоцьким районним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області від 16 липня 2025 року № 02.14.15-13/19, виданої ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , склад її сім'ї включає дочку ОСОБА_1 та брата ОСОБА_5 , який за місцем реєстрації не проживає.
Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_2 від 17 червня 2025 року № 1272 капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 17 жовтня 2018 року.
Суд першої інстанції виснував, що із змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що як на обставини для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами він по суті посилається на недоведеність ОСОБА_2 належними доказами факту проживання разом з нею дитини (тобто по суті просить здійснити переоцінку доказів у справі) та наявність у нього на утриманні інших осіб, проте ці доводи не є нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, тому відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 просив визнати нововиявленими обставинами те, що стягувачем подано недостовірні відомості щодо місця проживання дитини, між сторонами наявний спір про право, а також зазначив, що під час визначення розміру аліментів не враховано перебування на утриманні боржника двох малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є дітьми ОСОБА_4 , з якою він проживає без реєстрації шлюбу, а також непрацездатних батьків.
ОСОБА_8 , звертаючись з заявою про видачу судового наказу, долучила довідку Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області на підтвердження місця реєстрації дочки з нею.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів ОСОБА_1 щодо проживання дочки разом з нею, тому апеляційний суд відхилив вказані обставини як не спростовані відповідними доказами.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання апелянта на неможливість сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі через обставиниутримання інших дітей та непрацездатних батьків, не є нововиявленими обставинами.
Суд виснував, що не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами в разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що суди застосували норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи заявника про те, що обставиною, яка підлягає встановленню під час розгляду вимог, зокрема, в порядку наказного провадження, є спільне проживання дитини, на утримання якої стягнено аліменти, разом з ОСОБА_2 , те, що надана довідка Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області від 02 липня 2025 року не є належним та допустимим доказом спільного проживання, та те, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки наявний спір про право, не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені відповідними доказами, крім того ці доводи вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, де їм була надана відповідна правова оцінка.
Висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності та право на ознайомлення з матеріалами справи, передбаченні статтями 12 та 43 ЦПК України.
Суди попередніх інстанцій врахували релевантну судову практику Верховного Суду й зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та відповідно не дають підстав для скасування судового наказу.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з судовими рішеннями, висновків судів не спростовують, на їх законність і обґрунтованість не впливають, тому не можуть бути підставою для їх скасування.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень, не виявлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Правильність застосування судами статті 423 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова К. С. на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, та постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, є необґрунтованою.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Кирила Сергійовича на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська