12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 495/1260/21
провадження № 61-4341св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - виконувач обов'язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом виконувача обов'язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, припинення речового права на нерухоме майно, зобов'язання повернути земельну ділянку до земель комунальної власності
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Садовського Василя Євгеновича на постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року виконувач обов'язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення І сесії YII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1585 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», яким ОСОБА_3 передано у власність сформовану земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 жовтня 2020 року за № 980, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка придбала у власність земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2020 року № 1150, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка придбала у власність земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити за ОСОБА_1 речове право власності на земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 38792284 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0061 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 556939851103;
зобов'язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, виконувач обов'язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури посилався на те, що Білгород-Дністровська місцева прокуратура (правонаступником якої є Білгород-Дністровська окружна прокуратура) вивчила питання законності набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0061 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О. С. від 07 жовтня 2020 року № 54456617 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 556939851103).
Підставою для державної реєстрації стало рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1585 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», відповідно до якого ОСОБА_3 передано у власність вказану земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_3 продав а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061. Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва. Категорія відповідно до Земельного кодексу України - землі рекреаційного призначення.
У подальшому, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. від 22 жовтня 2020 року № 54719420 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2020 року.
Прокурор вважав, що рішення органу місцевого самоврядування про передання у власність зазначеної земельної ділянки є незаконним, а земельна ділянка підлягає поверненню до земель комунальної власності.
Спірна земельна ділянка вже передавалась у власність громадянам на підставі рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року, проте це рішення було скасовано рішенням Білгород-дністровського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року у справі № 495/8566/16-ц, яким установлено, що відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає містобудівній документації.
Прокурорська перевірка встановила, що Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області.
Згідно з викопіюванням з генерального плану смт. Затока, виконаним архітектором Затоківської селищної ради Майченко А. Г., зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0061 розташована на відстані приблизно 145 м від урізу води Чорного моря, а отже, на думку прокурора, входить до прибережної захисної смуги.
У зв'язку з тим що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади незаконно, з порушенням законодавства, укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а земельна ділянка - поверненню до земель комунальної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 22 червня 2022 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 26 лютого 2021 року.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що частиною першою статті 62 ЗК України передбачено вичерпний перелік заборон у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів та морських заток і не передбачено заборони дачного будівництва на таких земельних ділянках. Спірна земельна ділянка надана для індивідуального дачного будівництва, а не провадження господарської діяльності, тому норми статті 90 ЗК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки нею не регулюються. Прибережна захисна смуга Чорного моря на території смт Затока збігається з пляжною зоною Чорного моря на території смт Затока, проте спірна земельна ділянка до пляжної зони не входить та не відноситься до прибережної захисної смуги, у зв'язку з чим її передання, не порушує рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1580 та обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, установлених Водним та Земельним кодексами України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Зобов'язав ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що вимоги прокурора про визнання незаконним рішення ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не відповідають належному способу захисту.
Вважаючи, що спірна земельна ділянка відноситься до прибережної захисної смуги, апеляційний суд зазначив, що заявлена прокурором вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов та, з огляду на це, зобов'язав останнього її власника повернути цю ділянку до земель комунальної власності.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Садовський В. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та в цій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В іншій частині постанова Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року не оскаржується.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 24 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061. Тобто спірна земельна ділянка була сформована, і їй був присвоєний кадастровий номер до її передання у власність ОСОБА_3 . Державна реєстрація земельної ділянки свідчить про те, що формування земельної ділянки (визначення її розміру, площі, конфігурації, категорії використання) відбулось на законних підставах, оскільки ані проектна документація щодо відведення земельних ділянок, ані рішення та дії кадастрового реєстратора, щодо реєстрації спірної земельної ділянки, так само як і кадастровий номер земельної ділянки, не скасовані. Апеляційний суд помилково ототожнив поняття державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, а скасування судом рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2748 не призвело до скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастр, як об'єкта цивільних прав, оскільки земельна ділянка зареєстрована на підставі проектної документації розробленої на підставі іншого рішення Затоківської селищної ради, яке скасоване. Більше того, скасування судом рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2748 призвело лише до скасування речових прав попередніх власників земельних ділянок, при цьому правовий статус спірної земельної ділянки (цільове призначення, вид використання, конфігурація, площа, тощо) не змінився.
Оскільки згідно з рішенням Затоківської селищної ради ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку із визначеним кадастровим номером та видом використання для індивідуального дачного будівництва, немає підстав стверджувати про наявність порушень земельного законодавства.
Спірна земельна ділянка відносяться до земель рекреаційного призначення, передбачених Генеральним планом смт Затока для об'єктів стаціонарної рекреації, дачної забудови, а тому висновок суду апеляційної інстанції щодо віднесення спірної земельної до прибережної захисної смуги, а отже, й до земель водного фонду, зроблений без врахування наявності проекту землеустрою щодо організації встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони Чорного моря на території смт Затока.
Крім того, заявлена в цій справі вимога про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку не відповідає належному способу захисту, оскільки не дає підстав для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності.
У травні 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним й обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Місцевий суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О. С. від 07 жовтня 2020 року № 54456617 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 556939851103).
Підставою для державної реєстрації стало рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1585 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», відповідно до якого ОСОБА_3 передано у власність вказану земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_3 продав а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061. Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва. Категорія відповідно до Земельного кодексу України - землі рекреаційного призначення.
У подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. від 22 жовтня 2020 року № 54719420 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2020 року.
Рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 23 жовтня 2015 року № 3729 затверджено детальний плани території «Розміщення індивідуальної дачної забудови на земельній ділянці загальної площею 8,0 га. на території смт Затока, м. Білгород-Дністровського Одеської області». Земельна ділянка площею 0,00931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, розташована в межах території земельної ділянки площею 8,0 га на території смт Затока м, яка детальним планом території, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 23 жовтня 2015 року № 3729, передбачена для індивідуальної дачної забудови.
Крім того, рішенням Затоківської селищної ради від 20 лютого 2019 року № 936 затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони Чорного моря на території смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, встановлено: водоохоронну зону Чорного моря на території смт Затока загальною площею 878,9545 га; прибережну захисну смугу Чорного моря на території смт Затока загальною площею 104,7262 га; пляжну зону Чорного моря на території смт Затока загальною площею 104,7262 га (у межах прибережної захисної смуги).
Із цього рішення Затоківської селищної ради відомо, що прибережна захисна смуга Чорного моря на території смт Затока збігається з пляжною зоною Чорного моря на території смт Затока. Проте спірна земельна ділянка до пляжної зони не входить та не відноситься до прибережної захисної смуги.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва.
Крім того, апеляційний суд встановив, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, у справі № 495/8566/16-ц задоволено позов прокурора до Затоківської селищної ради та фізичних осіб про визнання незаконним рішення ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки, зокрема визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2748 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_4 та іншим (всього 19 чоловік) для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 »; визнано недійсними отримані на підставі вказаного рішення ради громадянами свідоцтва про право власності на земельні ділянки, зокрема, визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 .
Судові рішення ґрунтувалися на тому, що Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на території розміщення земельних ділянок, що були предметом спору у справі та входили у територію земельної ділянки загальною площею 1,3633 га, що розташована на відстані 70-110 метрів від урізу води у Лиманському районі смт Затока та відноситься до територій рекреаційних установ і центрів загально-рекреаційного обслуговування.
З Державного земельного кадастру про земельну ділянку відомо, що земельна ділянка площею 0,0931 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, цільового призначення «Е.07.03 Для індивідуального дачного будівництва» категорії «землі рекреаційного призначення» з видом використання «для індивідуального дачного будівництва» була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого 17 жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_5 , як документації із землеустрою та зареєстрована Відділом Держземагентства у м. Білгород-Дністровському 24 грудня 2014 року.
Тобто рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2748 земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:005:0061, передавалась у власність для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_4 як вже сформована та зареєстрована 24 грудня 2014 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Отже, критерієм для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об'єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об'єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об'єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
Отже, відповідно до принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню тільки згідно з видами їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, до земель рекреаційного призначення (секція Е розділ 07) належать земельні ділянки:
07.01 - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення;
07.02 - для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту;
07.03 - для індивідуального дачного будівництва;
07.04 - для колективного дачного будівництва;
07.05 - для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
Отже, у земельному законодавстві чітко встановлено, що з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок. Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового використання не передбачено.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Ураховуючи, що зміна виду використання земельної ділянки «для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення» (секція Е розділ 07 підрозділ 07.01) на вид використання «для індивідуального дачного будівництва» (секція Е розділ 07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), немає підстав стверджувати про незаконність зміни виду цільового використання спірної земельної ділянки.
У частині першій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Виходячи з тлумачення положень частин п'ятої - десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок.
Позовна заява у цій справі подана першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у зв'язку з незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою комунальної власності.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням норм статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)
У справі, яка переглядається, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, не звернувши уваги на те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0061 категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення; згідно з інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру від 25 лютого 2021 року категорія земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:005:0061 - землі рекреаційного призначення.
Пославшись на те, що спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 145 м від урізу води Чорного моря, тому входить до прибережної захисної смуги, а її передання у власність відбулося без урахування обмежень, передбачених статтею 59 ЗК України, суд не врахував, що відповідно до абзацу третього частини третьої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 495/1243/21 (провадження № 61-1508св24).
Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що висновок суду апеляційної інстанції щодо віднесення спірної земельної до прибережної захисної смуги, а отже й до земель водного фонду, зроблений без урахування наявності проекту землеустрою щодо організації встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони Чорного моря на території смт Затока всупереч абзацу сьомого статті 88 ВК України.
За таких обставин апеляційний суд помилково вважав, що позовна вимога прокурора зобов'язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню.
Водночас суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить змінити в частині мотивів такої відмови.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на зазначене Верховний Суд вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Садовського Василя Євгеновича задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині позовних вимог керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку скасувати.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2022 року в частині позовних вимог керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов