17 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3178/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025
у справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Триліський спиртовий завод",
про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, повернення майна та стягнення 790 000,00 грн штрафу,
Київська обласна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник, ОСОБА_1 ) про розірвання договору № 12/23 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Триліський спиртовий завод", укладеного 11.10.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ОСОБА_1 за результатами електронного аукціону № SPD001-UA-20230829-64798, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченком В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1832 (далі - договір); повернення державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях придбаного за договором об'єкта приватизації в повному складі; стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу в розмірі 790 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором, що відповідно до статей 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є підставою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, повернення на користь держави цього об'єкта та стягнення штрафу.
Господарський суд Київської області рішенням від 05.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, позов задовольнив.
Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідач не виконала свої зобов'язання за договором у частині погашення протягом шести місяців від дати переходу права власності на об'єкт приватизації боргів із заробітної плати перед бюджетом, що відповідно до приписів пункту 2 частини третьої статті Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відноситься до виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, що є достатньою підставою для Київської обласної прокуратури вимагати розірвання договору та повернення об'єкта приватизації в судовому порядку відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До Верховного Суду від представника ОСОБА_1 адвоката Іващука Володимира Михайловича (ордер від 12.10.2025 № 1119457) через підсистему "Електронний суд" 13.10.2025 надійшов документ - касаційна скарга, в якій представник відповідача просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Водночас 16.10.2025 до Верховного Суду надійшло поштове відправлення з документом - касаційною скаргою, підписаною ОСОБА_1 , у якій відповідач просить, зокрема, поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025, постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 і залишити позов без розгляду.
Вказані документи, названі як касаційні скарги, подані на одні і ті ж рішення у цій справі та від імені однієї і тієї ж особи - ОСОБА_1 , тому Суд досліджував їх як касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 і відповідно до ухвали від 23.10.2025 залишив її без руху, встановивши строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом надання до Суду уточненої редакції касаційної скарги, в якій чітко мають бути визначені касаційні вимоги, узгоджені зі змістом касаційної скарги в цілому та підставами касаційного оскарження, а також шляхом надання належно оформленого документа, який підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга з уточненнями на виконання ухвали від 23.10.2025, в якій скаржник уточнила касаційні вимоги та підстави касаційного оскарження судових рішень і надала Суду документ, який підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі в сумі 29 991,92 грн.
У новій редакції касаційної скарги відповідач просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 і залишити позов без розгляду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги (з урахуванням усунення недоліків), колегія суддів вирішила, що її подано з дотриманням вимог статей 287- 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі з урахуванням її уточнень скаржник зазначила, що оскаржує судові рішення у справі у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами:
- статті 1311 Конституції України, частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 53, пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18;
- частини четвертої статті 238 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 11-2сап21 та від 23.05.2023 у справі № 910/2686/22.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини п'ятої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у подібних правовідносинах щодо сплати покупцем штрафу у розмірі 10 відсотків суми податкового боргу у разі невиконання ним умов договору купівлі-продажу майна (акцій, часток) підприємства щодо виникнення податкового боргу.
На думку ОСОБА_1 , суди безпідставно стягнули з неї 790 000,00 грн штрафу за непогашення існуючих на час переходу до покупця ( ОСОБА_1 ) права власності на об'єкт приватизації боргів перед бюджетом відповідно до частини п'ятої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якою, на думку скаржника, передбачено відповідальність за інше правопорушення - за невиконання зобов'язань щодо виникнення податкового боргу, якого не існувало на час укладення договору чи переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації.
Враховуючи обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287- 291, 294 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 911/3178/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 і здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні 10 грудня 2025 року о 12:20 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
2. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 03 грудня 2025 року, відсутність яких не перешкоджатиме здійсненню касаційного перегляду.
3. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Верховний Суд також роз'яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
5. Витребувати з Господарського суду Київської області/Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/3178/24.
6. Копію ухвали надіслати до Господарського суду Київської області та Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський