Справа № 304/2233/25 Провадження № 3/304/1142/2025
17 листопада 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтава, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 009788Е від 24 вересня 2025 року видно, що того ж дня о 15.55 год ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на околиці населеного пункту Раково Ужгородського району в межах контрольованого прикордонного району уповноваженими посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону на відстані 8 000 м до державного кордону у напрямку 201 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку в умовах воєнного стану поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Зазначені дії ОСОБА_1 помічником начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП як перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак направив суду письмові пояснення, в яких вказує на те, що за Договором купівлі-продажу від 09 серпня 2016 року має у власності житловий будинок у АДРЕСА_2 , що між селами ОСОБА_3 та Раково. З 2017 по 2019 роки він мав у власності квартиру у місті Ужгород, де постійно проживав, а наразі, після продажу такої, проживає постійно у межах Полтавської області, де здійснює догляд за матір'ю похилого віку, однак щороку приїздить до будинку. Так само 06 вересня 2025 року він приїхав з Полтави на Закарпаття, де перебував до 24 вересня 2025 року, та неодноразово безперешкодно перетинав блокпост між селами Раково та ОСОБА_4 . Однак 24 вересня 2025 року орієнтовно близько 11.00 год його було затримано на блокпосту, при чому він надав всі необхідні документи, в тому числі паспорт громадянина України та військово-обліковий документ, а також квитки на потяг, згідно з якими того ж дня виїжджав до Полтави. За вказівкою прикордонників він прочекав там до 15.00 год, після чого його разом з багажем відвезли до застави села Новоселиця, де знову оглянули його речі та оформили матеріали про адміністративне правопорушення. Надалі його передали представникам Ужгородського ТЦК і доставлений до міста Ужгорода, де після вивчення його документів і дослідження стану здоров'я, був звільнений близько 21.00 год, через що опинився вночі під дощем, у чужому місті, де ледве знайшов нічліг та, звісно ж, втратив білети на проїзд додому. Таким чином вважає, що некомпетентні дії представників ДПСУ та ТЦК Закарпаття призвели не лише до перевантаження судової системи України безпідставними та беззмістовними справами, але і до порушення його свободи, волі і свободи пересування територією України. За всіх наведених вище обставин просить закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також розглянути справу без його участі. Долучив до пояснень письмові докази - копії договору купівлі продажу житлового будинку від 09 серпня 2016 року, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також проїзних документів.
Вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також подані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності письмові пояснення та долучені докази, суддя прийшов до такого висновку.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 009788Е від 24 вересня 2025 року, громадянин України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме 24 вересня 2025 року о 15.55 год був виявлений та затриманий в межах контрольованого прикордонного району уповноваженими посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону на околиці населеного пункту Раково Ужгородського району на відстані 8 000 м до державного кордону на напрямку 201 прикордонного знаку під час спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб, при цьому дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Виходячи з положень частини 1 статті 204-1 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України; перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, за наданими суду матеріалами, ОСОБА_1 був затриманий інспектором прикордонної служби на околиці населеного пункту Раково за намір незаконно перетнути державний кордон України в Словацьку Республіку на напрямку 201 п/зн на відстані 8 000 м до Державного кордону України.
На думку суду, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів протокол про адміністративне затримання (з місцем складання протоколу - АДРЕСА_3 ) та особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24 вересня 2025 року, за яким нічого не вилучалося, а також рапорт інспектора Т.Абрамюка від 24 вересня 2025 року, який також вказує на порушення ОСОБА_1 кордону у складі групи осіб, та Схема затримання громадянина України, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Навпаки, із поданих ОСОБА_1 письмових пояснень та доказів встановлено, що з 2016 року він має у власності житловий будинок у АДРЕСА_2 (сусіднє з населеним пунктом Раково село, де розташований прикордонний пост), куди час від часу навідується та проводить час. Так само й у день події перебував на Закарпатті та маючи квитки на потяг додому, їхав до залізничного вокзалу міста Чоп, однак був затриманий на блокпості, а згодом доставлений до ТЦК м. Ужгорода. Свою вину категорично не визнає, спробу перетину кордону поза встановленим пунктом пропуску категорично заперечує, до того ж є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Інших беззаперечних доказів, в тому числі відео чи фото доказів, письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення, в тому числі у складі групи осіб (як сформульовано у протоколі про адміністративне правопорушення), суду не надано; які саме положення порядку перетинання державного кордону ним порушено та які конкретні дії вчинено ОСОБА_1 в порушення статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» у протоколі не зазначено.
Суддя також приймає до уваги, що тільки перебування особи на певній відстані біля державного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути Державний кордон. У даному випадку ОСОБА_1 був затриманий на прикордонному пості села Раково на відстані 8 000 м від лінії державного кордону, що у зв'язку з відсутністю інших доказів, викликає обґрунтовані сумніви у його намірі незаконно перетнути Державний кордон України.
З огляду на викладене суддя вважає, що доказів того, що дії ОСОБА_1 яким-небудь чином були спрямовані на спробу незаконного перетину Державного кордону України матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
З врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Частиною 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ганько І. І.