Справа 127/35100/25
Провадження 1-кс/127/13629/25
13 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000547 внесеного до ЄРДР 24.10.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000547 внесеного до ЄРДР 24.10.2025.
Скарга мотивована тим, що 03.10.2025 ОСОБА_3 звернувся до відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України вчиненого проти нього. У вказаній заяві ОСОБА_3 просив внести відомості до ЄРДР, надати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого та направити матеріали заяви за підслідністю та провести досудове розслідування.
Заявник у скарзі зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 55 КПК України слідчий у відповідь на заяву не надав заявнику пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
13.10.2025 ухвалою слідчого судді зобов'язано уповноважену особу відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області внести відомості до ЄРДР та надати заявнику витяг з ЄРДР. Згідно витягу з ЄРДР №12025020030000547 від 24.10.2025, на думку заявника, вбачається, що рішення суду використано для формального бюрократичного, без користі для цілей кримінального провадження внесення відомостей до ЄРДР та він вважає, що таке внесення відомостей до ЄРДР не може вважатися виконанням ухвали суду, оскільки відомості внесено з недотриманням вимог п.п. 1,2,4 ч. 5 ст. 214 КПК України.
24.10.2025 ОСОБА_3 звернувся із заявою, в порядку ст. 220 КПК України, у якій просив надати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, зазначивши, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 КПК України ОСОБА_3 є потерпілим ще з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення проти заявника.
Слідчий ОСОБА_4 у зв'язку із клопотанням ОСОБА_3 04.11.2025 під час особистої зустрічі ОСОБА_3 пояснила, що в рамках даного кримінального провадження він не потерпілим, а має статус заявника.
При цьому заявник зазначає, що на його переконання, термін «потерпілий» у КПК України використовується виключно у сенсі «учасника провадження з певними правами», а не у сенсі «особи, якій заподіяна шкода моральна та (або) матеріальна».
ОСОБА_3 у поданій скарзі наголошує, що він не просить суд визнати його потерпілим, оскільки у цьому немає необхідності, і не існує такої слідчої дії, а відтак суд не може зобов'язувати вчинити таку дію.
У скарзі заявник зазначає, що він переконаний, що законодавець визнає волю заявника як єдину і абсолютно достатню умову на етапі внесення відомостей до ЄРДР та вручення пам'ятки про права та обов'язки потерпілого. У законодавстві відсутня процедура визнання заявника потерпілою особою, достатньо формальної передачі слідчому, дізнавачу, прокурору заяви про вчинення кримінального правопорушення. Цим законодавець, на переконання заявника, чітко підкреслює невідворотність автоматичного визнання заявника про злочин проти себе потерпілим.
Крім того ОСОБА_3 у поданій скарзі звертає увагу, що його статус особи “потерпілої» саме у розумінні КПК України, а не КК України, а відтак і необхідність вручення пам'ятки передбачена саме “особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення» саме у відповідь на заяву потерпілого (ч.2 ст.55 КПК). Тобто це мав зробити ще слідчий ОСОБА_5 . Проте, на його переконання, випарвити бездіяльність слідчого ОСОБА_5 може чинний слідчий в рамках кримінального провадження ОСОБА_4 або її керівник і доводиться наступними юридичними обставинами:
- згідно ч.2 ст.55 КПК права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення без зволікань і навіть до моменту внесення відомостей до ЄРДР, а вже на внесення відомостей до ЄРДР КПК за нормою ч.1 ст.214 КПК виділяє потім ще аж 24 години;
- можливість винести постанову про відмову у визнанні потерпілим замість вручення пам'ятки у випадку звернення потерпілого з заявою про кримінальне правопорушення саме проти нього очевидно конфліктує з нормою ч. 4 ст. 26 КПК України, що чітко ототожнює поняття «заявник» і «потерпілий» у випадку саме «приватного обвинувачення». І хоч наразі кримінальне правопорушення є таким, що відомості про нього можуть бути внесені не лише «на підставі заяви потерпілого», тим не менше, слід погодитись, що вже на підставі заяви потерпілого відомості тим більше мають бути внесені, а «заявник» і є «потерпілим» у такому випадку з моменту подання заяви про злочин проти себе;
- теоретично передбачена ч. 5 ст. 55 КПК можливість винести постанову про відмову у визнанні потерпілим, не може конфліктувати з положеннями ч.2 ст.55 КПК України, а як хтось допустить такий конфлікт, то він за законом має бути вирішений на користь норм, що більш вигідна людині, захист прав якої є ціллю держави та суду за нормами ст.ст. 3, 55 Конституції України і не стосується випадку, коли особа стає «потерпілою» автоматично лише за формальним фактом подання заяви про кримінальне правопорушення проти себе. Та й така можливість, відмовити у визнанні потерпілим, обмежена триденним терміном за нормами ч. 1 ст. 220 КПК і цей термін теж вже минув. Цей термін не спиняється бездіяльністю слідчого (дізнавача) і просто спливає, доки слідчий (дізнавач) зволікає і стосується лише випадків, коли певна стороння особа намагається долучитися як “потерпіла» до вже існуючого кримінального провадження, яке ініційовано поза її волею;
- винесена постанова про відмову у визнанні потерпілим має бути в цей же триденний термін вручена заявнику особисто (ч.2 ст.220 КПК). Цей термін також на момент подачі скарги до суду вже сплив. Заднім числом слідчий (дізнавач) постанову вручити не може фізично, а поза межами відведеного триденного строку не може, бо ч.1 ст.220 КПК цього не дозволяє. Це загалом означає, що на етапі подачі заяви про злочин проти заявника, він автоматично є потерпілим від моменту подачі заяви і механізм відмови у визнанні потерпілим КПК України взагалі не передбачений;
- права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа» (р.3, абз.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17);
- «КПК не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 cm. 55 КПК права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до cm. 220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов'язки» (Висновок 8 з Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17)»
- надання особисто в руки заявнику пам'ятки з процесуальними правами та обов'язками потерпілого передбачено саме Розділом І КПК України, що визначає “загальні положення» і не залежить ні від «підслідності», ні від ходу розслідування, ні від численних норм Розділів II та III КПК, адже надання пам'ятки ніяк не залежить від жодних слідчих дій ні по суті, ні за змістом процедури і жодним чином слідчого (дізнавача) не обмежує в законом передбачених діях. Суть інформування “заявника», що автоматично вже є “потерпілим», з моменту повідомлення про правопорушення проти себе за фабулою ч.2 ст.55 КПК, про його права та обов'язки не у процесуальному визнанні його “потерпілим», це і так очевидно з прямої норми ч.2 ст.55 КПК, а в тому, щоб він міг ефективно використати свої права і знати про обов'язки;
- у Рішеннях ЄСПЛ Шмалько проти України (п.33), Далбан проти Румунії (п.44), ОСОБА_6 та інші проти України (п.54) та Люді проти Швейцарії (п.34) визначено, що «термін «потерпілий» у сенсі cm.34 Конвенції означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності (зазнала прямого впливу відповідної дії або бездіяльності). При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Заявник, що вважає себе «потерпілим» може зберігати цей статус навіть і після прийняття рішення чи вжиття заходу на його користь, який в принципі сам по собі не є достатнім для позбавлення заявника статусу «потерпілого» якщо не надано компенсації і за сам факт порушення його прав на справедливе відшкодування»;
- попри те, що слідчий вніс відомості до ЄРДР лише за рішенням суду, законодавець в ч. 2 ст. 55 КПК визнає за заявником статус потерпілої особи з точки зору саме КПК України і гарантує надання пам'ятки з правами та обов'язками потерпілого не обмежуючи це внесенням відомостей до ЄРДР чи іншими нормами КПК України. При цьому, ОСОБА_3 вважає, статус цей заявник набуває вже з моменту подачі заяви, а на внесення відомостей до ЄРДР у слідчого є ще 24 години після отримання заяви, що за фабулами статей КПК України абсолютно не перешкоджає статусу потерпілої особи у кримінальному провадженні, який фактично вже виникає незалежно від волі слідчого і йому лише надається час на формальне внесення про це відомостей до ЄРДР з залученням заяви, повідомлення про надання пам'ятки про права та обов'язки потерпілому та інших наявних на момент внесення відомостей до ЄРДР документів у матеріали зареєстрованого в ЄРДР кримінального провадження;
- ч.2 ст.55 КПК України чітко зазначає, що пам'ятка вручається саме «особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення». Враховуючи той факт, що в КПК України передбачено ряд законних механізмів зміни і слідчого (дізнавача) і підслідності взагалі, заявник переконаний, що законодавець підкреслює цим обов'язок саме слідчого (дізнавача), що прийняв заяву, вручити пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого і про це навіть не потрібно просити окремо, це службовий обов'язок слідчого (дізнавача), що наразі не виконаний. Пам'ятка мала б бути вручена одразу у відповідь на заяву саме тому, що за фабулою ч.2 ст.55 КПК України з цього моменту заявник автоматично отримує статус «потерпілого», а відтак має знати свої «права та обов'язки»;
- суд, попри застарілі практики, усвідомлюючи змінену диспозицію ст.214 та ст.55 КПК України у редакції саме нового КПК України від 2013р, що полягає у невідворотності внесення відомостей до ЄРДР та вручення пам'ятки про права та обов'язки потерпілому, розуміючи як поточна бюрократична тяганина і правопорушення слідчих негативно впливають на права людей, може своїм рішенням послідовно зобов'язати слідчого внести відомості до ЄРДР, протягом 24 годин надати витяг заявнику, невідкладно надати пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого таким чином, щоб заради початку розслідування і відновлення прав потерпілого, заявнику не потрібно було звертатися до суду;
Враховуючи викладені у скарзі обставини, ст. 3 та інші статті Конституції України, норми КПК України, а також висновки з Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17, заявник вважає, що він набув статусу потерпілого і може користуватись правами та обов'язками потерпілого незалежно від того чи вчинять слідчі відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області дії, регламентовані КПК України, чи ні і коли саме вони їх вчинять.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_3 , просив слідчого суддю скаргу задовольнити, зобов'язати слідчого відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , або її керівництво, в рамках кримінального провадження, 12025020030000547 внесеного до ЄРДР 24.10.2025 надати заявнику ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, разом з тим до матеріалів скарги додав клопотання про розгляд скарги у його відсутність.
Представник відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду скарги ОСОБА_3 був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Слідчим суддею встановлено, що 03.10.2025 ОСОБА_3 звернувся до відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України. У вказаній заяві ОСОБА_3 просив внести відомості до ЄРДР, надати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого та направити матеріали заяви за підслідністю та провести досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області зобов'язано уповноважену особу відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування.
З наданого заявником, на підтвердження доводів зазначених у скарзі, витягу з ЄРДР 12025020030000547 від 24.10.2025 вбачається, що досудове розслідування кримінального провадження розпочато та на даний час триває.
Разом з тим, заявник зазначає, що на момент подання ним заяви про вчинення кримінального правопорушення, йому в порушення вимог ч. 2 ст. 55 КПК України не було надано пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, а тому ОСОБА_3 просив слідчого суддю зобов'язати слідчого відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , або її керівництво надати заявнику ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Вказані вимоги заявника слідчий суддя вважає недоведеними з огляду на наступне.
Так, ч.ч. 1,2 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Вимогами ч. 5 ст. 55 України, передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Вимогами вищевказаних статей передбачена необхідність проведення посадовими особами правоохоронного органу певних дій, з метою встановлення наявності чи відсутності підстав вважати, що особі, якою подано заяву, повідомлення про кримінальне правопорушення, даним кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, і як наслідок постанова про відмову у визнанні потерпілим може бути винесення лише після встановлення цих підстав.
Таким чином, ст. 55 КПК України, передбачено процесуальний порядок як набуття особою статусу потерпілого так і відмови у визнанні (набутті) вказаного статусу в рамках певного кримінального провадження.
Поряд з цим, п. 2 ч. 2 ст. 55 КПК України, передбачено, що пам'ятка про права та обов'язки потерпілому вручається особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином в КПК України було закріплено обов'язок на вчинення таких дій за певною службовою особою правоохоронного органу.
З матеріалів скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України вбачається, що заявником заяву про вчинення кримінального правопорушення ним було подано слідчому відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Вказане в свою чергу свідчить, що слідчий суддя не наділений процесуальним правом розглядати питання про зобов'язання вчинити певну дію відносно осіб, які не винесені на розгляд заявником.
Окрім того, з матеріалів скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, вбачається, що питання про зобов'язання слідчого відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 надати заявнику пам'ятку про права та обов'язки потерпілого або оскарження постанови про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 12025020030000547 внесеного до ЄРДР 24.10.2025 заявником до розгляду слідчим суддею не виноситься.
Твердження ж заявника, що термін «потерпілий» у КПК України використовується виключно у сенсі «учасника провадження з певними правами», а не у сенсі «особи, якій заподіяна шкода моральна та (або) матеріальна» є хибним та суперечить КПК України, зокрема ч. 1 ст. 55 КПК України, якою чітко передбачено, що потерпілим є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
У Рішеннях ЄСПЛ Шмалько проти України (п.33), Далбан проти Румунії (п.44), ОСОБА_6 та інші проти України (п.54) та Люді проти Швейцарії (п.34) визначено, що «термін «потерпілий» у сенсі cm.34 Конвенції означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності (зазнала прямого впливу відповідної дії або бездіяльності).»
Додатково слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень чинного кримінально-процесуального законодавства, зокрема положеннями ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать, що вимоги ОСОБА_3 у поданій скарзі є недоведеними та безпідставними.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Вищенаведена норма кримінально - процесуального закону свідчить, що КПК України передбачає вичерпний перелік рішень, які може прийняти слідчий суддя під час розгляду скарги, в порядку ст. 303 КПК України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено необґрунтованість та недоведеність скарги, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000547 внесеного до ЄРДР 24.10.2025, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000547 внесеного до ЄРДР 24.10.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя