18.11.2025м. СумиСправа № 920/1321/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1321/25 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Добробут» (вул. Автолюбителів, буд. 5, с. Соколівське, Кропивницький р-н, Кіровоградська область, 27641; поштова адреса: а/с 114, м.Кропивницький, 25031; код за ЄДРПОУ 30462236),
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Охтирський р-н, Сумська обл., 42839; код за ЄДРПОУ 00497727),
про стягнення 133956,15 грн
установив:
15.09.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу №05/03-25 від 05.03.2025 року в сумі 133956,15 грн, з якої: 115020,00 грн основна заборгованість, 3012,97 грн інфляційне збільшення, 15923,18 грн штрафні санкції, а також судові витрати.
Позивачем у позові зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат складає 3028,00 грн судового збору та 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
15.09.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1321/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
16.09.2025 відповідно до електронного запиту суду сформований витяг з ЄДРПОУ, з яким відповідач - Державне підприємство "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 00497727 та місцезнаходженням: вул. Іванівська, буд. 1, с.Іванівка, Охтирський р-н, Сумська обл., 42839.
Ухвалою від 22.09.2025 відкрито провадження у справі № 920/1321/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; установлено позивачу та відповідачу строки для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України та відповідно до довідок про доставку електронного листа доставлена сторонам 22.09.2025, 17:24.
28.10.2025 відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області №16 від 28.10.2025 «Про внесення змін до облікових документів ОСОБА_1 », в зв'язку зі зміною прізвища суддею Вікторією Котельницькою, змінено прізвище «Котельницька» на «Короленко».
07.10.2025 відповідач надіслав відзив на позов (вх №4801), відповідно до якого відповідач визнає заборгованості перед позивачем станом на дату подання позову (10 вересня 2025 року) в розмірі 115020,00 грн. Разом з тим, відповідач повідомив, що 18.09.2025 перерахував позивачу зазначені кошти на підставі платіжної інструкції АБ «Укргазбанк» від 18.09.2025 №482 та просить врахувати зазначену обставину при ухваленні рішення суду.
07.10.2025 відповідач за клопотанням (вх №4804) подав для долучення до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 18.09.2025 №482 на підтвердження сплати позивачу 115020,00 грн, що є предметом спору.
14.11.2025 позивач надіслав заяву про відмову від позову (вх №5968,5969), в якій позивач підтвердив факт сплати відповідачем 18.09.2025 115020,00 грн. У даній заяві позивач керуючись ст. 191 ГПК України відмовляється від позову та просить закрити провадження у справі. Разом з тим, позивач просить врахувати положення ч. 3 ст. 130 ГПК України та те, що відповідачем фактично задоволено позовні вимоги після пред'явлення позову, та стягнути з відповідача 3028,00 грн судового збору та 16000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частина 6 названої статті вказує, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Зі змісту вказаної норми слідує, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини є формою реалізації процесуального права позивача на вчинення відповідної дії, яке є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.
Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
З огляду на зазначені норми, судом враховано, що заява про відмову від позовних вимог заявлена уповноваженим представником позивача, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.
За таких обставин відмова позивача від позову підлягає прийняттю господарським судом, з огляду на що, суд задовольняє заяву представника позивача в цій частині, та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що частиною 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача (прокурора) від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У заяві про відмову від позову позивач просить стягнути з відповідача 3028,00 грн судового збору та 16000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до платіжної інструкції від 10.09.2025 №736 позивач сплатив 3028,00 грн судового збору.
До початку розгляду справи по суті відповідач у поданому відзиві (вх №4801 від 07.10.2025) визнав позов та подав докази сплати 18.09.2025 115,020,00 грн основного боргу, що є предметом спору.
Частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
З огляду на зазначені норми, суд стягує з відповідача на користь позивача 1514,00 грн судового збору, що складає 50% від сплаченого позивачем судового збору. Разом з тим, суд роз'яснює позивачу, що інші 50% судового збору позивач має право повернути з Державного бюджету шляхом подання відповідного клопотання в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У заяві про відмову від позову позивач просить стягнути з відповідача 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).
Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №920/1321/25 в розмірі 16000,00 грн підтверджується наступними документами: договором про надання правової допомоги від 10.09.2025 №б/н, актом приймання-передачі виконаних робіт від 22.09.2025, рахунком фактури від 10.09.2025 №15 на суму 16000,00 грн, випискою із рахунку адвоката станом на 22.09.2025 як доказу сплати позивачем адвокату22.09.2025 16000,00 грн витрат на правову допомогу.
Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до положень статті 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв розумності та співмірності витрат, їх пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Суд враховує, що справа не є складною, матеріали справи не містять великого обсягу документів, що підлягали дослідженню, крім позову та заяви про відмову від позову адвокатом жодних документів по суті спору надано не було.
Зважаючи на те, що позивач відмовився від позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, враховуючи положення ч. 4 статті 126 ГПК України, щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5000,00 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн суд покладає на відповідача. У відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 11000,00 грн суд відмовляє.
Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
За викладених обставин суд стягує з відповідача на користь позивача 1514,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 42, 46, 123, 126, 129, 130, 191, пунктом 4 частини 1 статті 231, статтями 232, 233, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», суд
ухвалив:
1. Прийняти відмову від позову.
2. Закрити провадження у справі №920/1321/25.
3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Охтирський р-н, Сумська обл., 42839; код за ЄДРПОУ 00497727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Добробут» (вул. Автолюбителів, буд. 5, с. Соколівське, Кропивницький р-н, Кіровоградська область, 27641; поштова адреса: а/с 114, м. Кропивницький, 25031; код за ЄДРПОУ 30462236) 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн 00 коп.) судового збору та 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
4. Відмовити у стягненні 11000,00 грн (одинадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
5. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
6. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та згідно зі ч. 5 ст. 231, ст. 255, 256 ГПК України може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Північного апеляційного господарського суду.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі “Інтернет» за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Ухвалу підписано 18.11.2025.
Суддя В.Л. Короленко