вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2025 р. Справа № 918/842/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Рівненської міської ради
до Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "ВЕСТАР"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління ДПС у Рівненській області,
про стягнення коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: Єгорова Ірина Степанівна;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Рівненська міська рада (Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "ВЕСТАР" (Відповідач) про стягнення орендної плати у розмірі 196 850,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем умов додаткового договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.12.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 28.01.2015 № 8581422) щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 1 970 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:013:0002 (з урахуванням змін до договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.12.2014 внесених рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.08.2022 у справі № 918/359/22) у частині повного та своєчасного проведення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Рівненській області (третя особа) та призначено розгляд справи на 09.10.2025.
До суду 02.10.2025 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких просить долучити дані пояснення до матеріалів справи, а розгляд справи проводити без участі третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.10.2025 відкладено судове засідання на 05.11.2025.
До суду 10.10.2025 від представника Позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, які судом долучені до матеріалів справи для повного та правильного вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.11.2025 відкладено судове засідання на 17.11.2025.
Від Відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Представник Позивача в судовому засіданні 17.11.2025 підтримала позицію викладену у позовній заяві та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача в судові засідання 09.10.2025, 05.11.2025 та 17.11.2025 не з'явився.
До господарського суду повернулися ухвали суду від 15.09.2025 та 09.10.2025 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 03067, місто Київ, вул. Машинобудівна, буд. 34, код ЄДРПОУ 13973789.
Як вбачається Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, офіційною адресою Відповідача - Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "ВЕСТАР" (код ЄДРПОУ 13973789) є 03067, місто Київ, вул. Машинобудівна, буд. 34.
Інші адреси Відповідача, ніж та, яка зазначена Позивачем у позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі, суду не відомі.
Господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Також, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, згідно з яким у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Ухвали суду від 15.09.2025, 09.10.2025 та 05.11.2025 надіслано на поштову адресу Відповідача, а тому суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи господарським судом.
На підставі зазначеного, відповідно до статті 242 ГПК України, ухвали суду від 15.09.2025 та 09.10.2025 вважаються врученими, а Відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецеденту практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання у справі № 918/842/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно з частиною сьомою статті 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Судом встановлено, що у Відповідача - Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "ВЕСТАР" (код ЄДРПОУ 13973789) відсутній зареєстрований Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
У той час, Приватне підприємство науково-впроваджувальна фірма "ВЕСТАР", як юридична особа, згідно з наведеними приписами ГПК України зобов'язане зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Ухвалою суду від 15.09.2025 зобов'язано Відповідача - Приватне підприємство науково-впроваджувальна фірма "ВЕСТАР", зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України. Однак Відповідачем станом на час ухвалення рішення не зареєстровано електронний кабінет.
При цьому суд наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від Відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій відповідно до статті 165 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи.
З огляду на викладене, оскільки Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини дев'ятої статті 165 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Тобто Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною першою статті 178 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною першою статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин та враховуючи, що неявка Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 20.07.2004 Рівненською міською радою (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством науково-впроваджувальною фірмою "Вестар" (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець згідно з рішенням Рівненської міської ради сімнадцятої сесії третього скликання від 25.02.2004 № 693 передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться у м. Рівне по вул. Гагаріна, 39.
Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 1 970 м2.
Згідно з пунктом 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 366 221,42 грн., грошова оцінка 1 м2 складає 185,90 грн., відповідно до довідки Рівненського міського управління земельних ресурсів від 29.05.2004 № 03-19/71.
Відповідно до пункту 8 Договору договір укладений на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності та відповідно до довідки №03-91, виданої Рівненським міським управлінням земельних ресурсів 14.07.2004, становить 3 662,21 грн., розмір орендної плати з врахуванням ПДВ у рік становить 4 394,65 грн. Питання сплати ПДВ вирішується шляхом укладання сторонами додаткової угоди.
Річна орендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції без внесення змін до Договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.
Згідно з пунктом 11 Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33219812800002, одержувач - Місцбюджет м. Рівне в управління БФ, код платежу 13050200, код ЗКПО 22586331. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов'язується уточнювати платіжні реквізити і назву отримувача орендної плати.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 41 Договору).
Договір зареєстровано в Рівненській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис 25.08.2004 за № 571, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. 20.07.2004 та зареєстрований в реєстрі за № 3791.
Рівненською міською радою та Приватним підприємством науково-впроваджувальною фірмою "Вестар" 17.12.2014 укладено додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки (далі - додатковий Договір) щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 1 970 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:013:0002 на вул. Гагаріна, 39 для реконструкції та обслуговування частини приміщення з очищення промислових стоків під цех з виготовлення обладнання для очищення води.
Згідно з пунктом 1 додаткового Договору Орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради від 04.09.2014 №4389 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) (для реконструкції та обслуговування частини приміщення з очищення промислових стоків під цех з виготовлення обладнання для очищення води), яка знаходиться в м. Рівне на вул. Гагаріна, 39.
Відповідно до пункту 5 додаткового Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 587 422,12 грн. - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 04-17/510, виконаний Управлінням Держкомзему у місті Рівному Рівненської області станом на 01.01.2014.
Пунктами 9 та 10 додаткового Договору передбачено, що за оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 17 622,66 грн., що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 02-17/510-1, виданий Управлінням Держземагенства у м. Рівному Рівненської області, відповідно до протоколу від 11.12.2014 № 21 засідання комісії по встановленню розмірів орендної плати за земельні ділянки, станом на 04.09.2014. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Сторони домовились, що додатковий Договір набирає чинності після підписання сторонами та підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.08.2022 у справі № 918/359/22, яке набрало законної сили 21.09.2022, ухвалено внести зміни до додаткового договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.12.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 28.01.2015 № 8581422), укладений Рівненською міською радою та Приватним підприємством науково-впроваджувальною фірмою "Вестар", та викладено його окремі пункти в наступній редакції:
"п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 21 травня 2021 року становить: кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:013:0002 - 1 776 063,74 грн (один мільйон сімсот сімдесят шість тисяч шістдесят три гривні 74 копійки),- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5381 від 24 травня 2021 року, виданий Відділом у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Абзац 1 п. 9. За оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 53 281,91 грн (п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 91 копійка), що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-04/772, виданий Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, відповідно до протоколу № 5 від 07 вересня 2021 року засідання контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.
Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з 01 січня 2021 року".
Судом встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 02.07.2020 № 7565 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Рівного" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Рівного та введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Рівного з 01.01.2021.
Землекористувач повідомлявся про зміну нормативної грошової оцінки за земельні ділянки у м. Рівне через засоби масової інформації (оголошення у тижневику "Сім днів" від 09.07.2020 № 28 (1383), а також на сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету (rivnerada.gov.ua/portal/landing).
Інформація про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за кожен рік оприлюднюється у медіа та на офіційному сайті Держгеокадастру України.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 рік становив 1,1; за 2022 рік- 1,15; за 2023 - 1,051.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становила 1 776 063,74 грн.
Отже нормативна грошова оцінка земельної ділянки: за 2022 рік становить 1 953 670,11 грн. (1 776 063,74*1,1), а орендна плата - 58 610,10 грн. (1 953 670,11*3%); за 2023 рік становить 2 246 720,63 грн. (1 776 063,74*1,1*1,15), а орендна плата - 67 401,62 грн. (2 246 720,63*3%); за 2024 рік становить 2 361 303,38 грн. (1 776 063,74*1,1*1,15*1,051), а орендна плата - 70 839,10 грн. (2 361 303,38*3%).
Загальна сума орендної плати, несплаченої орендарем відповідно до нової нормативно грошової оцінки становить 196 850,82 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Рівненській області від 08.08.2025 №5295/5/17-00-04-01-05 повідомлено, що згідно з інформацією, яка міститься в базах даних ДПС, Приватним підприємством науково-впроваджувальною фірмою "ВЕСТАР" (код ЄДРПОУ 13973789) податкові декларації з плати за землю за 2022-2024 роки не подані, відповідно орендна плата за користування земельними ділянками на території Рівненської міської ради не справляється.
Доказів погашення заборгованості Відповідачем суду не надано.
Судом встановлено, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості з орендної плати, у зв'язку із зміною нормативно грошової оцінки, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми права, які регулюють такі правовідносини.
Відповідно до частини першої статтв 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною дев'ятою статті 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами першою-третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою та другою статті 648 ЦК України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, зробила висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.
Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.
Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.
Щодо використання нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності, суд зазначає, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель".
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель".
Частинами першою, третьою та четвертою вказаної статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель").
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Суд зазначає, що з моменту початку застосування, відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.3 статті 289 Податкового кодексу України).
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, у тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/21.
За результатами з'ясування обставин, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 196 850,82 грн.
Як вже зазначалось Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому й не спростував вказані обставини належними та допустимими доказами. Доказів оплати наявної заборгованості суду не надав.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "ВЕСТАР" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд.34, код ЄДРПОУ 13973789) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334) 196 850,82 грн. (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 82 копійки) орендної плати та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Рівненська міська рада (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334).
Відповідач (боржник): Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "ВЕСТАР" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд.34, код ЄДРПОУ 13973789).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18 листопада 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон