адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.11.2025 Справа № 917/1374/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта", проїзд Галузевий, 4, м.Кременчук, Полтавська область, 39610
про стягнення 107 622,00 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" 107 622,00 грн штрафу за порушення положень Статуту залізниць України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вантажовідправник неправильно зазначив неправильно зазначену в накладній № 42829407 масу вантажу у вагоні № 74954181, про що був складений комерційний акт. Відповідно до положень статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код і адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 107 622,00 грн.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : Витяг з протоколу засідання правління АТ Укрзалізниця від 04.12.2018; Положення про регіональну філію Одеська залізниця АТ Укрзалізниця; Накладна № 42829407; Комерційний акт № 420008/3; Протокол зважування від 12.05.2025; Протокол переважування порожнього вагону після вивантаження вантажу, від 12.05.2025; Технічний паспорт на вагонні ваги ім.Т.Шевченка Одеської залізниці з відмітками про держповірку; копія телеграми повідомлення від 12.05.2025 про виявлену масу вантажу більше документа на 650кг; Акт від 12.05.2025 про технічний стан вагона, технічно справний; Посадова інструкція начальника станції залізничної; Посадова інструкція заступника начальника станції залізничної; Посадова інструкція Агента комерційного; Посадова інструкція начальника бази палива (ТНТС); Витяг з протоколу засідання правління АТ Укрзалізниця про затвердження Регламенту; Регламент взаємодії при прийманні, перевантаженні та передачі дизельного палива.
29.07.2025 відповідач надав суду відзив (вх. №9941), за мотивами якого проти позову заперечує.
В обґрунтування заперечень на позовні вимоги відповідач посилається, зокрема, на наступне:
- масу вантажу, який ним було відправлено у вагоні-цистерні № 74954181 за залізничною накладною № 42829407 від 10.05.2025, було визначено на електронних вагах у русі «TRAPPER SCALEX. Система TRAPPER SCALEX зважує вагони-цистерни під час руху в автоматичному режимі та не допускає стороннього втручання. Після зважування вагонів-цистерн система видає квитанцію зважування, на підставі якої вносяться відомості до перевізних документів що ними було виконано. Отже, відповідач наголошує, що ним було дотримано процедуру зважування вантажу з урахуванням приписів Інструкціії «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі - Інструкція № 281);
- додана до позовної заяви посадова інструкція начальника бази палива містить п. 5.1.7, який дозволяє проводити перевірку кількості та якості ТМЦ, які надходять на базу палива, оформляє їх комерційними актами на предмет списання та пред'явлення претензій на утримання збитків. При цьому, відповідач наголошує, що права на підпис комерційних актів щодо невідповідності маси нафтопродукту при надлишку, він не має;
- залізниця безпідставно застосувала Регламент взаємодії філії «Центр забезпечення виробництва» АТ Укрзалізниця з постачальниками дизельного палива та іншими контрагентами, регіональними філіями, філіями АТ «Укрзалізниця» при прийманні, перевантаженні та передачі дизельного палива регіональним філіям, філіям АТ «Укрзалізниця» і здійснила перевірку маси вантажу у вагоні (цистерні);
- позивачем не доведено факт передачі Відповідачем перевізнику дизельного палива в кількості, більшій ніж зазначено в перевізних документах;
- комерційний акт №420008/3 від 12.05.2025 складено з порушеннями.
Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач вважає, що підстави вважати, що розбіжність фактичної маси нафтопродуктів масі, зазначеній в супровідних документах, є наслідком неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній, відсутні, оскільки як при складанні комерційного акту № 420008/3 від 12.05.2025, так і при безпосередньому визначенні маси нафтопродуктів позивачем порушено низку норм чинного законодавства, а відтак обставини на яких гуртуються позовні вимоги не можуть бути підставою для їх задоволення.
На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову відповідач надав наступні докази : копія акту загальної форми №286; копія договору № 10118 (2088/10/2119) від 01 липня 2011 року; копія угоди про заміни сторони від 28.09.2011 до договору № 10118 (2088/10/2119) від 01 липня 2011 року; копії квитанцій зважування № 43757 від 10.05.2025; копія відомості пломбування вагонів від 10.05.2025; копія Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки від 09.10.2024; копія технічного паспорту засобу вимірювальної техніки; копія відвантажувальної відомості від 10.05.2025; копія акту прийому-передачі вантажів №379/1 від 10.05.2025.
04.08.2025 позивач надав суду відповідь на відзив за вх. №10144, за мотивами якої спростовує викладені у відзиві доводи відповідача.
На підтвердження обґрунтованості доводів викладених у відповіді на відзив позивач надав : копію Договору ЦЗВ-14-02025-01; копію Акту № 72 від 12.05.2025 прийняття нафти або нафтопродуктів за кількістю; копію Наказу №ТЧ-5-11.464 від 30.05.2024 «Про затвердження інструкції «Про оформлення Акту приймання нафти або нафтопродуктів за формою № 5-НП».
06.08.2025 відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив вх. № 10351 в яких наводить спростування доводів позивача викладених у відповіді на відзив.
21.08.2025 позивач надав суду додаткові пояснення (вх. № 10858) які за своєю суттю є запереченнями на заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10351), в якій позивач наводить додаткове обґрунтування заперечень на доводи відповідача.
22.08.2025 від відповідача надійшли заперечення (вх. № 10925) проти додаткових пояснень позивача.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
11.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення 107 622,00 грн штрафу за неправильно зазначену в накладній № 42829407 масу вантажу у вагоні № 74954181.
Позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу № 917/1374/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 16.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1374/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - залізниця) надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - УКРТАТНАФТА» (далі - відправник) послуги з перевезення вантажу відповідно до перевізного документа - накладної № 42829407 (арк.с. 29).
10.05.2025 року згідно залізничної накладної №42829407 із станції Кагамлицька Південної вантажовідправником на станцію ім. Тараса Шевченка Одеської залізниці відправлено вантажоодержувачу виробничому підрозділу «ТЧ-5» (код ЄДРПОУ 40081200/145) відправлено вантаж - Паливо дизельне.
Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, в графі 55 накладної №42829407 зазначено: «Правильність внесених відомостей підтверджую Лепська Алла Миколаївна «ЕЦП» 10.05.2025 19:50 Відправник Підпис». Ця обставина відповідачем не спростована.
Позивач вказує, що після прибуття вагону з вантажем на станцію призначення ім.Т.Шевченка Одеської залізниці на підставі Регламенту взаємодії філії «Центр забезпечення виробництва» АТ Укрзалізниця з постачальниками дизельного палива та іншими контрагентами, регіональними філіями, філіями АТ «Укрзалізниця» при прийманні, перевантаженні та передачі дизельного палива регіональним філіям, філіям АТ «Укрзалізниця» (п.1.1, п. 4.5 Регламенту та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України - де передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній), 12.05.2025 було перевірено масу вантажу у вагоні №74954181, що слідував згідно залізничної накладної №42829407 на 150-тонних вагонних вагах станції ім.Т.Шевченка Одеської залізниці держповірки 18.07.2024. Зважування проводилося двічі з розчепленням, вага підтвердилась. Зважування проводилося у присутності працівників залізниці та воєнізованої охорони.
Комісійним обстеженням вантажу у вагоні № 74954181 встановлено :
фактична маса брутто вагона склала - 89 850 кг;
тара вагона за перевізним документом - 26 000 кг;
маса вантажу нетто за перевізним документом - 63 200 кг;
фактична маса вантажу нетто - 63 850 кг, що на 650 кг більше, ніж зазначено у перевізному документі.
Після вивантаження вагону № 74954181 було проведено переважування порожнього вагону на 150-тонних вагонних вагах станції ім. Т.Шевченка (держповірка від 18.07.2024). За результатами двох переважувань маса нетто порожнього вагону склала 25 950 кг, що з урахуванням похибки ваг (±50 кг, відповідно до п. 12 Особливих відміток Технічного паспорту) підтверджує масу нетто вантажу, зазначену у перевізному документі (26 000 кг).
Для засвідчення зазначеного факту згідно ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, станцією ім.Т.Шевченка Одеської залізниці було складено Комерційний акт від 12.05.2025 №420008/3 (арк.с. 30).
12.05.2025 станцією Ім. Т.Шевченка Одеської залізниці через телеграф ст.ім.Т.Шевченка Одеської залізниці на станцію Кагамлицька Південної залізниці була відправлена оперативна телеграма №341 повідомлення про перевірку маси вантажу у вагоні №74954181 який прибув по накладній №42829407 (арк.с. 36).
Позивач вказує, що факт неправильного зазначення відправником в накладній №42829407 маси вантажу у вагоні № 74954181, засвідчений комерційним актом від 12.05.2025 №420008/3 у відповідності до вимог статті 129 Статуту, є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності шляхом стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
За даних обставин, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 107 622,50 грн штрафу із розрахунку: 21 524,50 (розмір провізної плати, вагон № 74954181)*5= 107 622,50 грн.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 5 статті 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом за накладною. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Відповідно до п. 5.5 Правила оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Українська залізниця» на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства було складено акт загальної форми від 14.06.2018 року №5007 про виявлений факт зазначення відповідачем у накладній №43049212 неправильної адреси вантажоодержувача.
Відповідно до п. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі п. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Перевіривши розрахунок заявленого АТ «Українська залізниця» до стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, господарський суд зазначає, що розрахунок штрафу позивачем здійснено відповідно до п. 118 Статуту залізниць України на підставі провізної плати.
Таким чином, вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.
Відповідач у відзиві, зокрема, зазначає, що масу вантажу, який ним було відправлено у вагоні-цистерні № 74954181 за залізничною накладною № 42829407 від 10.05.2025, було визначено на електронних вагах у русі «TRAPPER SCALEX». Отже, відповідач наголошує, що ним було дотримано процедуру зважування вантажу з урахуванням приписів Інструкціії «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі - Інструкція №281);
Дані твердження відповідача суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. (Пункт 27 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 540 від 12.09.2005).
В цьому випадку є надлишок вантажу і оскільки вантаж перевозився наливом без тари і упаковки то рахується норма що не перевищує 0,2% від маси нетто.
Маса вантажу нетто за перевізним документом 63 200 кг х 0,2% = 126,4 кг
Як вже зазначалось судом у цьому рішенні, комісією по станції ім. Т.Шевченка при зважуванні встановлено фактичну масу вантажу нетто 63 850 кг, що на 650 кг більше, ніж зазначено у перевізному документі. Переважування проводилося двічі з розчепленням вагонних вагах станції ім. Т.Шевченка держповірки 18.07.2024, вага підтвердилась (копія Протоколу зважування вагона додано наявна у матеріалах справи).
Отже, суд оцінює як правомірні доводи позивача та дійшов до висновку, що вимірювання маси вантажу по ст. ім. Т.Шевченка виконано з дотриманням вимог п.22 Правил видачі вантажів.
Посилання відповідача, що залізниця безпідставно застосувала Регламент взаємодії філії «Центр забезпечення виробництва» АТ Укрзалізниця з постачальниками дизельного палива та іншими контрагентами, регіональними філіями, філіями АТ «Укрзалізниця» при прийманні, перевантаженні та передачі дизельного палива регіональним філіям, філіям АТ «Укрзалізниця» і здійснила перевірку маси вантажу у вагоні (цистерні) судом не оцінюються як правомірні, оскільки даний регламент розроблений з врахування чинного законодавства (п.1.2 Регламенту) з метою організації ефективної взаємодії між філією «Центр забезпечення виробництва» та регіональними філіями, філіями АТ «Укрзалізниця» при прийманні, перевантаженні та передачі регіональним філіям, філіям Товариства дизельного палива, забезпечення достовірного визначення маси дизельного палива, яке перевозиться до Філій Товариства, а також своєчасне виявлення, оформлення нестач у процесі перевезення дизельного палива для оперативного розслідування, попередження випадків нестач у процесі перевезення дизельного палива та недопущення непродуктивних втрат (п.1.1 Регламенту) і зобов'язує працівників залізниці при отримання вантажу дизельного палива здійснювати перевірки.
Ч.2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Також відповідач у відзиві на позов, як на підставу для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог, послався на те, що відповідно до ч.2 п.9 Правил складання актів усі графи комерційного акту мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. Відповідач вважає, що оскільки позивачем у розділі А графа «Чи мають пломби (ЗПП) сліди пошкоджень» не заповнена, чим порушив порядок складання акту, що спростовує справність запірно-пломбувальних пристроїв відповідача на момент складання комерційного акту.
Дане твердження судом оцінюється критично, оскільки за даними позивача пошкодження пломб не було, відповідно в даній графі проставлено прочерк. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно ч.2 п.9 Правил складання актів забороняється проставлення рисок та лапок при складанні комерційного акту замість повторення необхідних даних, що в даному не було. Крім того, доказом про те, що пломби на вагоні під час перевірки знаходилися в справному стані є складений комісією локомотивного депо ім.Т.Шевченка Акт форми 5-НП №72 про приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 12.05.2025 (копія акту наявна у матеріалах справи, арк.с. 124) в якому в пункті « 13. Технічний стан цистерни, пломб ЗПП, навісних відбитків пломб ЗПП» зазначено «справні». Цей акт складено на підставі Інструкції «Про оформлення Акту приймання нафти або нафтопродуктів за формою №5-НП» затвердженої Наказом начальника виробничого підрозділу локомотивне депо ім.Т.Шевченка від 30.05.2024 №ТЧ-5-11/464, підписується комісією в тому числі і представником воєнізованої охорони (копія наказу додається).
Також в обґрунтування недотримання процедури складання вищезазначеного акту відповідач посилається на те, що в комерційному акті містяться підписи з незрозумілими скороченнями, комерційний акт підписаний невідомими особами.
Судом не оцінюються означені твердження відповідача як правомірні, оскільки з Розділу Д вбачається, що в акті зазначені скорочені назви посад, прізвища і ініціали осіб, що підписували даний комерційний акт. В матеріалах справи наявні копії посадових інструкцій осіб, які підписували комерційний акт, в яких зазначені їх посади і повноваження (в т.ч. вони мають повноваження підписувати комерційний акт), що відповідає вимогам п. 10 Правил складання актів.
При прийнятті цього рішення судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палат Касаційного господарського суду від 23.11.2018 по справі № 916/2450/17, а саме :
« 21. Верховний Суд погоджується з таким застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій приписів пункту 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць та зазначає про імперативність визначеного пунктом 1 цих Правил суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особам на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018 справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від якої колегія судді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступати.
22. За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційн структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємство здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власнико (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17».
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Суд оцінює як правомірні доводи позивача викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 107 622,00 грн штрафу, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу судом почуті, проте не спростовують висновків суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Укртатнафта» (проїзд Галузевий, 4, м.Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 37667056) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) 107 622,50 грн штрафу за неправильно зазначену в накладній №42829407 масу вантажу у вагоні №74954181 та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 17.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик