65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"12" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3537/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Орєхов А.В. на підставі довіреності;
Від відповідача: Рибак А.В. на підставі ордеру;
Від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши у підготовчому засіданні клопотання ОСОБА_1 (вх №35004/25 від 05.11.2025) про зупинення провадження у справі, подане по справі за позовом акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Солощук Валентини Іванівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-агротрейд» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі по тексту - Банк) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про звернення стягнення на належну відповідачу квартиру загальною площею 96,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-агротрейд» (далі по тексту - ТОВ «Сол-агротрейд») за кредитними договорами в загальному розмірі 26 099 945,33 грн, шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початкову ціною продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою від 22.09.2025 судом було відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Сол-агротрейд».
ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву повністю заперечує проти задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідач, зокрема, звертає увагу на реалізацію Банком права на звернення стягнення на спірне майна шляхом вчинення виконавчого напису №160 від 25.03.2021, який за позовом ОСОБА_1 у межах справи №947/10163/24 був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Відповідач посилається на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 10.09.2018 у справі №715/1040/17, про відсутність підстав для звернення стягнення на майно в судовому порядку за умови перебування на виконанні виконавчого напису, виданого з метою звернення стягнення на іпотечне майно.
Банк у відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача, вказуючи, зокрема, про завершення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису згідно з постановою приватного виконавця, а також на відмінність фактичних обставин справи №715/1040/17 та даної справи. Водночас Банк посилається на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №751/3248/17.
05.11.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №947/10163/24. Відповідач звертає увагу, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2025 у справі № 947/10163/24, яким було визнано виконавчий напис №160 від 25.03.2021 таким, що не підлягає виконанню, було оскаржено в апеляційному порядку, а, отже, не набрало законної сили. За переконанням відповідача, задоволення позовних вимог Банку у межах даної справи може мати наслідком існування двох різних виконавчих документів про звернення стягнення на іпотечне майно, в результаті чого на відповідача будуть покладені надмірні витрати у зв'язку з проведенням виконавчих дій. При цьому відповідач звертає увагу, що винесення виконавцем постанови №66566791 про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.08.2025 на підставі п.5 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє права Банку повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. Викладені обставини, на думку відповідача, є підставою для зупинення провадження у даній справі.
Банк заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання, але письмові пояснення щодо зазначеного клопотання до суду від позивача не надходили.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Господарський суд зауважує, що під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для суду самостійно встановити обставини, які повинні бути встановлені судом у межах іншої справи, та які, в силу приписів ст. 75 ГПК України, матимуть преюдиційне значення для вирішення спору по суті.
Верховним Судом у постанові від 01.06.2018 по справі №922/699/17 було зауважено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Предметом заявленого Банком позову є вимога до ОСОБА_1 про звернення стягнення на належну відповідачу квартиру загальною площею 96,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Сол-агротрейд» за кредитними договорами в загальному розмірі 26 099 945,33 грн.
Господарський судом було встановлено, що належна відповідачу квартира була передана в іпотеку Банку на підставі іпотечного договору №63514Z23 від 25.12.2014.
25.03.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. було вчинено виконавчий напис №160 про звернення стягнення на належну відповідачу квартиру в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Сол-агротрейд» за кредитними договорами.
18.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. було внесено постанову №66566791 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №160 від 25.03.2021.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2025 у справі №947/10163/24 позов ОСОБА_1 до Банку було задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №160 від 25.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сколепідіс Т.Г.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.04.2025 було відкрито апеляційне провадження за скаргою Банку на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2025 у справі №947/10163/24, зупинено дію рішення.
Господарський суд зазначає, що наразі апеляційна скарга Банку на рішення у справі №947/10163/24 досі перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду.
Згідно даних з автоматизованої системи виконавчих провадження 19.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. було внесено постанову №66566791 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №715/1040/17 зроблено висновок, відповідно до якого законодавством визначено три способи задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Обрання попереднім кредитором певного способу захисту цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом тягне за собою відсутність правових підстав для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на той самий предмет іпотеки у судовому порядку.
Слід зазначити, що під час розгляду справи №715/1040/17 судами була встановлена обставина перебування на виконанні державної виконавчої служби виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.
До моменту звернення до господарського суду з даним позовом Банком було реалізовано право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому Банком було оскаржено судове рішення у справі №947/10163/24 про визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що свідчить про наявність у Банку наміру задовольнити свої вимоги шляхом виконання виконавчого напису у примусовому порядку.
В силу приписів ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії врегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Судом враховано, що повернення Банку згідно з постановою приватного виконавця №66566791 виконавчого напису без виконання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє Банк права на повторне пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Таким чином, відсутність на момент розгляду клопотання відповідача відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №160 від 25.03.2021 не може бути достатньою підставою для висновку про відсутність у Банку наміру повторного задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
У постанові від 17.09.2020 у справі №751/3248/17 Верховний Суд дійшов висновку, що сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки нереалізованого і невиконаного у встановленому законом порядку не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб, передбачений законом. Під час розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що у 2018 році приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, постановою приватного виконавця виконавчий документ було повернуто стягувачу. Проте, оскільки вимоги кредитора за основним зобов'язанням не задоволено боржником, виконавчий напис не виконано та не реалізовано, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що Банк не позбавлений можливості застосувати судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя за результатами реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Господарський суд зазначає, що на відміну від обставин справи №751/3248/17, у межах якої судами не було встановлено обставини реалізації виконавчого напису Банком, під час вирішення даного спору судом були встановлені обставини як пред'явлення Банком виконавчого напису до примусового виконання, так і оскарження судового рішення у справі №947/10163/24 про визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. За загальним правилом один спір треба вирішувати у межах одного судового процесу в одній судовій юрисдикції. Інакше кажучи, не допускається вирішення одного спору у декількох судових справах, зокрема у різних судових юрисдикціях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (п. 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (п. 5.6), від 05 липня 2023 у справі № 910/15792/20 (п. 8.13).
З урахуванням наведеного господарський суд доходить висновку про правомірність та необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 947/10163/24, у межах якої будуть встановлені преюдиційні для даного спору обставини, які можуть вплинути на результати вирішення даного спору господарський судом.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про доцільність та правомірність зупинення провадження у даній справі, що має наслідком необхідність задоволення заявленого ОСОБА_1 клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 177, 227, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
2. Провадження у справі №916/3537/25 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 947/10163/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повну ухвалу складено 17.11.2025.
Суддя С.П. Желєзна