вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2207/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Є.Гедройця, 5, код 40075815) в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, код 40081221)
до
Бучанської міської ради (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Енергетиків, 12, код 04360586)
Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера» (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, 2-В, код 44167485)
Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Уютна, 23, код 39767930)
Бородянської селищної ради (07801, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Центральна, 331, код 04363662)
Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світлани Іванівни (08292, Київська область, місто Буча, бульвар Б.Хмельницького, будинок 4, офіс 43)
Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз» (79012, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова, 46, код 20810095)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України (01008, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ відсутній)
про визнання незаконними та скасування рішень Бучанської міської ради, визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Гаркавенко І.Г.;
від відповідача-1: Галдецька Ю.В.;
від відповідача-2: Хасін І.Б.;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився;
від відповідача-5: не з'явився;
від відповідача-6: не з'явився ;
від третьої особи: Кокиза Н.В.;
І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (позивач/АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради (надалі також відповідач-1), Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера» (надалі відповідач-2/ПП «БК «Секера», Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Бородянської селищної ради, Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світлани Іванівни, Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз», в якому в якому просило:
- визнати незаконними та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області, прийняте на вісімдесят першій сесії сьомого скликання 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону вул. Заводська, б/н в м. Буча»;
- визнати незаконними та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області прийняте на сьомій сесії восьмого скликання 28.01.2021 № 440-7-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)», «Про включення земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині землеоціночних робіт, до продажу на земельних торгах у формі аукціону»;
- визнати незаконним та скасувати рішення (запис) Відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.12.2020 про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Господарець О.О. Бородянської селищної ради Бородянського району, Київська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56631457 від 16.02.2021 09:21:42, номер запису про право власності/довірчої власності: 40565558 дата та час державної реєстрації: 11.02.2021 15:49:14 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га за Бучанською територіальною громадою в особі Бучанської міської ради,
- визнати незаконним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області прийняте на восьмій сесії восьмого скликання 25.02.2021 № 727-8-VІІІ «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, встановлення стартової ціни та продаж земельної ділянки у власність кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 вул. Заводська, б/н на земельних торгах у формі аукціону»;
- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, організованих Бучанською міською радою Київської області, виконавець земельних торгів - Приватне підприємство «Фірма «Сомгіз», дата проведення 25.06.2021, стосовно лоту № 68171 аукціону № 33824, протокол земельних торгів у формі аукціону з продажу земельних ділянок, серія та номер 465 виданий 25.06.2021;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою Київської області та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Секера», посвідчений 25.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною, номер 492;
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Білоконь С.І., Бучанського районного нотаріального округу, Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59150896 від 07.07.2021 р., номер запису про право власності/дочірньої власності: 42864630, дата, час державної реєстрації: 02:07:2021 17:32:06 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га за ПП «Будівельна компанія «Секера».
Узагальнені аргументи позивача
Спірна земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767га знаходиться в межах земельної ділянки площею 2,9879га, право постійного користування якою внесено державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», площа накладання на земельну ділянку позивача становить 2,7511га.
В межах земельної ділянки площею 2,9879га розташовуються потужності вантажного двору залізничної станції Буча регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», зокрема низка рухомого та нерухомого майна АТ «Укрзалізниця», права на яке також внесено державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» та яке використовується АТ «Укрзалізниця» у своїй господарській діяльності.
З огляду на це, спірна земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту, що перебуває у державній власності право на розпорядження якої у Бучанської міської ради було відсутнє та, відповідно, прийняті оскаржувані рішення, спрямовані на оформлення права комунальної власності, підготовку до продажу та подальший продаж земельної ділянки державної власності, є незаконними.
Визнання незаконними спірних рішень Бучанської міської ради є належною підставою для визнання недійсними правочинів, які були вчинені на підставі вказаних рішень.
Оскільки відчуження відповідачем-1 земельної ділянки залізничного транспорту, яка на час укладення спірного договору купівлі-продажу перебувала у комунальній власності Бучанської територіальної громади в особі Бучанської міської ради, відбулось за відсутності у відповідача 1 права на таке відчуження договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Бучанською міською радою та ПП «БК «Секера» за результатом проведених земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки суперечить, зокрема, положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про залізничний транспорт» та інтересам держави, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача проведена державна реєстрація щодо спірної земельної ділянки права комунальної власності за Бучанською територіальною громадою, права приватної власності за ПП «БК «Секера» та державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі мають бути скасовані.
Узагальнені аргументи відповідача Бучанської міської ради.
1. До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про транспорт»). Аналогічна правова норма міститься у статті 68 ЗК України.
Проте спірна земельна ділянка під жодну з перелічених категорій не підпадає та в матеріалах справи відсутні документи, на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була надана позивачу у користування.
2. АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» у 2018 році зверталася до Бучанської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 55га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, яка знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.
До цього звернення також було долучено схему розміщення земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця» на території м. Буча Київської області, загальною площею 53,0604га.
При цьому спірна земельна ділянка на даній схемі відсутня, позивач не вказав її, як таку, що заходиться в державній власності та відноситься до земель транспорту.
3. Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності спростовується і проектом землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча, розробленого ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (2004р.), адже згідно Плану меж Бучанської селищної ради, долученого до проекту землеустрою, окремо визначено землі державної власності, зокрема, землі транспорту - землі Південно-Західної залізниці. Проте, спірна земельна ділянка, у плані меж Бучанської селищної ради виділена синім кольором та підписана, як землі житлової і громадської забудови (під номером 2.9). Тобто, під час встановлення і зміни меж селища Буча спірна земельна ділянка також не перебувала в державній власності та не відносилась до земель транспорту.
4. Згідно плану зонування (зонінг) міста Буча, 2015 рік, земельна ділянка 3210800000:01:143:0005, площею 2,7670 га, знаходиться в комунально-складській зоні та належить територіальній громаді міста Буча. Згідно Плану меж смуги відведення лінії Київ-Коростень 1984 р. (План границ полосы отвода линии Киев-Коростень Юга-Запаной жел.дор от км.6+000 до 40+980 Киево-Святошинский район Киевской области, 1987, г. Киев) оскаржувана позивачем земельна ділянка як земля під державними залізницями - відсутня.
5. Посилання позивача на технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», яким позивач обґрунтовує наявність права користування земельною ділянкою площею 2,9879 га не може братися судом до уваги оскільки під час проведення інвентаризації земель у 2010 році установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснювалося та у складі техзвіту відсутні будь-які документи, що посвідчують право ДТГО «Південно-Західна залізниця» на земельну ділянку площею 2,9879га.
Вказаний техзвіт Бучанською міською радою не затверджувався, відомості про визначення та присвоєння на підставі даних техзвіту кадастрового номеру земельній ділянці площею саме 2,9879га та проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному реєстрі земель, як це станом на 2010 рік було передбачено ст. 202 Земельного кодексу України та Тимчасовим порядком № 174 відсутні, отже земельна ділянка площею 2,9879га не існує як об'єкт цивільних прав.
6. Право власності на під'їзні залізничні колії може бути підтверджено документами, які підтверджують факт її зведення та введення в експлуатацію, а також технічною документацією. Невід'ємною умовою визнання існування права власності на колію є наявність будь-яких речових прав на земельну ділянку (оренда, власність, постійне користування), на якій під'їзна колія розміщена. Проте, матеріали справи не містять доказів, які дали б можливість ідентифікувати цей об'єкт, а також підтвердити його належність позивачу.
Зведений перелік майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що закріплюється за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання таким доказом бути не може оскільки він доводить лише те, що через місто Буча проходить частина залізничної колії (верхня будова колії, без зазначення площі). І в жодному разі не підтверджує, що залізничні колії, про які зазначає позивач є об'єктом цивільного обороту, більш того, що спірна земельна ділянка належить позивачу.
Для ідентифікації та визнання під'їзної колії об'єктом цивільного обороту необхідна наявність ряду документів, зокрема: Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. В іншому випадку, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), позивач є власником даного обладнання.
7. Згідно висновку судового експерта, станом на 06.10.2023 в межах земельної ділянки 32108000:01:143:0005, розташовані два об'єкти у вигляді колій, які, зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1 , є підвищеною колією № 12 (довжина колії в межах земельної ділянки з к.н.32108000:01:143:0005 становить 246 м) та вивантажувальною колією № 13 залізничної станції Буча (довжина рейки ближчої до паркану в межах земельної ділянки з к.н. 32108000:01:143:0005 становить 143 м, довжина іншої рейки - 151 м.
Це підтверджує відсутність такого об'єкту речового права як залізнична колія, а саме - підвищена колія № 12 та вивантажувальна колія № 13 на території спірної земельної ділянки.
8. Позивач посилається на Зведений перелік майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» від 18.08.2015, згідно якого майно, знаходиться на земельній ділянці за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1, а саме: гараж для автонавантажувачів ст. Буча, вантажний двір, товарна контора, ст. Буча, вантажний двір; туалет, ст. Буча, вантажний двір; вантажний склад, ст. Буча, вантажний двір; контейнерна площадка, ст. Буча, вантажний двір; будівля пон. Тр-й, ст. Буча, вантажний двір; отвалочна площадка, ст. Буча, вантажний двір.
Проте, зведені переліки майна/земельних ділянок не є належними та допустимими доказами, оскільки інформація, яка в них зазначена є суперечливою.
Також позивач посилається на інвентарні картки № 1172; № 1168; № 1169 за якими начебто обліковується нерухоме майно та яке було введено в експлуатацію в 2011 роках. Однак, позивач не долучає жодного доказу на підтвердження самого будівництва «вантажного двору», тобто доказів які б підтвердили виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття (введення) в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Фактично об'єкти, про які зазначає позивач у своєму позові є самочинним будівництвом.
Подання позивачем позову є намаганням «легалізувати» дані об'єкти та надати їм статусу «об'єктів нерухомого майна», оскільки «інвентарна картка» та «зведений перелік», тобто внутрішні документи позивача, не можуть вважатися документами, що підтверджують право власності на нерухоме майно.
Крім того, експерт у висновку не зміг надати відповідь на питання № 2: «Які об'єкти нерухомого майна перебувають в межах земельної ділянки з к.н. 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, загальною площею 2,7670 га?», оскільки наявність чи відсутність об'єктів нерухомого майна в певному місці визначається не земельно-технічною експертизою, а правовстановлюючими документами на такі об'єкти.
Узагальнені аргументи ПП «БК «Секера»
1. В позовній заяві позивач обґрунтував позовні вимоги посиланням на те, що спірна земельна ділянка перебуває в межах земельної ділянки площею 61,4372га з кадастровим номером 321800000:01:106:0069, яка належить позивачу, хоча в подальшому, не змінюючи підстави позову, позивач став обґрунтовувати свої вимоги земельною ділянкою площею 2,9879га без кадастрового номеру та без будь-яких правовстановлюючих документів. Оскільки у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, суду належить виходити з тих підстав, що викладено в позові.
2. Як вбачається з офіційної відповіді ГУ ДЗК у Київській області від 21.09.21р. № 18-10- 0.221-11015/2-21, інформація про земельну ділянку площею 61,4372га в ДЗК відсутня; - документація із землеустрою, на підставі якої була сформована ця земельна ділянка, відсутня; - договорів оренди або державних актів на цю ділянку не видавалося; - внесення до ДЗК кадастрового номеру 3210800000:01:106:0069 було здійснено внаслідок технічної помилки, яку було виправлено та перенесено інформацію про ділянку з цим кадастровим номером до архівного шару ДЗК.
З огляду на це, позивач чи його правопопередники не були власниками або користувачами земельної ділянки площею 61,4372га з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069.
3. Земельна ділянка площею 2,9879га, не має кадастрового номеру, визначених меж, ніколи не формувалася, не реєструвалася, не передавалася у постійне користування та не існує, як об'єкт цивільних прав. Позивач має право користування земельними ділянками площею 32,6467га та площею 1,1610га. Саме ці ділянки було передано у постійне користування із присвоєнням їм кадастрових номерів, які не перетинаються з земельною ділянкою, придбаною ПП «БК Секера».
4. Як вбачається з експертного висновку виготовленого на замовлення саме позивача, експертом підтверджено доводи відповідачів про те, що земельної ділянки площею 2,9879га, не існує ані як земельної ділянки в розумінні земельного законодавства, ані як об'єкту цивільних прав в розумінні цивільного законодавства, з огляду на що логічним є висновок експерта у відповідь на поставлене судом питання № 1 про неможливість надати на нього відповідь, адже визначити чи має місце накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Заводська, б/н, загальною площею 2,7670га, на межі земельної ділянки вантажного двору станції Буча, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, площею 2,9879га, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про формування земельної ділянки площею 2,9879га саме як об'єкту цивільних прав.
Таким чином, позиція позивача, що його право володіння земельною ділянкою площею 2,9879 га порушене внаслідок формування та подальшого продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, яка накладається на земельну ділянку площею 2,9879га, є безпідставним, зважаючи на відсутність об'єкту цивільних прав «земельна ділянка площею 2,9879га».
5. В даній справі відсутні будь-які докази перебування спірної земельної ділянки на землях залізничного транспорту, під залізничними коліями або в межах смуги відведення.
6. Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 04.03.19р. № 111, АТ «Укрзалізниця» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки в м. Буча для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту орієнтовною площею 55га.
Отже, в 2019 році позивач звернувся до КОДА із клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки в м. Буча для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту орієнтовною площею 55га і отримав такий дозвіл. Очевидно, що в разі, якби у нього станом на 2010р. у користуванні перебувала земельна ділянка площею 61,4372га, він би з таким клопотанням не звертався. Так само очевидно, що в разі, якби він мав правові підстави для оформлення у постійне користування земельної ділянки площею 61,4372га, він не клопотав би про надання йому земельної ділянки площею лише 55га.
На відміну від актів, звітів, технічних звітів та довідок, які позивач виготовляв сам або які виготовлялися на його замовлення протягом попередніх років, проект землеустрою щодо відведення йому у постійне користування земельної ділянки було затверджено, і рішенням уповноваженого органу він отримав цю ділянку у постійне користування. Проте, під час розроблення проекту землеустрою площа земельної ділянки була уточнена і остаточна площа була визначена у 32,6467га (крім того, позивачу було окремо надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,161га). Як вбачається з офіційної відповіді Київської облдержадміністрації від 17.08.21, КОДА не виносила розпоряджень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування АТ «Українська залізниця» земельної ділянки площею 55га. Таким чином, земельна ділянка, передана позивачу в межах м. Буча, повністю сформована, внесена до ДЗК та Публічної кадастрової карти і складає 32,6467га. Як вбачається з Публічної кадастрової карти та Листа Бучанської міської ради від 30.07.21, інших земельних ділянок в м. Буча позивач не має.
7. Спірна земельна ділянка площею 2,7670га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, придбана ПП «БК Секера» у Бучанської міської ради за договором від 25.06.21 купівлі-продажу земельної ділянки, не тільки не входить до складу земельної ділянки позивача, але й навіть не межує та не перетинається з нею. Земельна ділянка згідно Генерального плану м.Буча та Плану зонування м. Буча станом на дату розроблення проекту землеустрою з її відведення мала цільове призначення 011.01 «землі під будівлями і спорудами промислових підприємств».
8. Формування статутного капіталу здійснюється юридичною особою самостійно, внесення майна до статутного капіталу не має наслідком виникнення права власності чи права постійного користування на нього, якщо таке право не існувало раніше. Посилання позивача на власний статут не можуть братися судом до уваги, адже ані статут, ані постанова Кабінету Міністрів, якою цей статут затверджено, не можуть суперечити імперативним приписам Земельного кодексу України та законодавства про реєстрацію речових прав.
Ці документи, так само, як і внутрішні накази, акти тощо, є внутрішніми документами позивача, спрямовані на забезпечення обліку закріпленого за ним майна, проте, вони не можуть обмежувати права інших осіб чи органів місцевого самоврядування та не можуть встановлювати чи скасовувати права на земельні ділянки.
9. Посилання позивача на п. б) ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, згідно якого до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту, не має відношення до предмету спору. Відповідачі не заперечують проти того, що позивачу належать на праві користування землі під залізницями. Проте, йдеться не про «землі, які АТ «УЗ» вважає своїми чи на яких вона поставила своє майно», а саме про «землі під залізницями» (звертаємо увагу на те, що законодавець в цій статті чітко відокремив землі під залізницями від земель «під об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту», тобто законодавець свідомо виокремив об'єкти залізничного транспорту з цієї норми, залишивши лише землі безпосередньо під залізницями. Земля, придбана ПП «БК Секера», не є землею під залізницями. Землі під залізницею в межах населеного пункту Буча передано у постійне користування АТ «Укрзалізниця», вони відносяться до земель транспорту, позначені на планах, на публічній кадастровій карті і на них не претендують інші особи, в т.ч. відповідачі у даній справі.
10. Посилання позивача на п. 2 постанови КМУ № 200 від 25.06.14р. «Про утворення ПАТ «Українська залізниця», яким, начебто, передбачено право передавати до статутного капіталу право постійного користування земельними ділянками, не має відношення до предмету спору. Законодавство дійсно допускає можливість внесення до статутного капіталу «УЗ» права постійного користування земельними ділянками, проте, за таких обов'язкових умов: - земельна ділянка має перебувати у постійному користуванні згідно вимог Земельного кодексу України (відсутність права постійного користування виключає можливість розпорядження цим правом, в т.ч. шляхом внесення до статутного капіталу); - Вноситися може виключно право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1. Перелік майна, яке відповідає цим ознакам та право господарського відання на яке передається до статутного капіталу, наведене в цьому ж пункті: право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень (залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт).
11. Відповідно до ст. 23 Закону «Про транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. Аналогічні приписи містить ст. 23 Закону «Про залізничний транспорт».
Право постійного користування земельними ділянками виникає в порядку, визначеному Земельним кодексом України, та підтверджується визначеними Земельним кодекс України правовстановлюючими документами. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Доки власник не зареєструє за собою право власності на нерухоме майно, він не може наділити іншу особу похідним від права власності речовим правом або передати таке право правонаступнику.
12. Позивачем не надано доказів перебування на земельній ділянці відповідача станом на дату її формування об'єктів нерухомого майна, адже об'єкт нерухомого майна отримує цей статус виключно у випадку, коли його збудовано, введено в експлуатацію, а право власності на нього зареєстровано у визначеному порядку.
До цього моменту будь-які будівлі та споруди, з правової точки зору є лише сукупністю будівельних матеріалів. Посилаючись на те, що на земельній ділянці розташовано «гараж», «товарну контору», «туалет», «вантажний склад» тощо, позивач не надав жодного правовстановлюючого документу на жоден з цих об'єктів.
Та обставина, що позивач включав ці «об'єкти» до внутрішніх інвентаризаційних документів чи здійснював їх обстеження та обміри, в т.ч. складаючи технічні паспорти, жодним чином не підтверджує його право власності на ці об'єкти, так само, як не надає цим «об'єктам» статусу об'єктів нерухомого майна.
Включення будь-яких об'єктів до статутного капіталу позивача жодним чином не змінює їх правовий статус, адже самовільно зведена споруда не стає об'єктом нерухомого майна у разі її включення до статутного капіталу.
Посилання позивача на приписи ст.ст. 321 та 393 Цивільного кодексу України є безпідставним, адже ними врегульовано захист права власності та визнання незаконним правового акту, що порушує право власності. Натомість, позивач не є та не може бути власником земельних ділянок, а щодо права власності на самовільно зведені споруди, ним не набуто право власності на них та не надано суду доказів такого набуття.
До того ж в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом ПП «БК «Секера» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від цього «майна» (справа № 911/2914/21).
13. Посилання Позивача на те, що на земельній ділянці розташовано залізничні колії та зроблений ним з цього висновок, що ці колії належать позивачу, відтак, і земельна ділянка під ними також належить йому, є безпідставними.
Узагальнені аргументи Кабінету Міністрів України.
Спірна земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту, перебуває у державній власності та Бучанська міська рада не вправі розпоряджатися землями залізничного транспорту, і, відповідно, договір купівлі-продажу такої земельної ділянки, суперечить актам цивільного законодавства.
ІІ. Рух справи
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» у справі за № 911/2207/21 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, якими у задоволенні позову відмовлено, скасовано а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 справи прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
В системі «Електронний суд» 05.03.2025 відповідачем - ПП «БК «Секера» було сформовано письмові пояснення, а 07.03.2025 заяву, в якій викладено посилання на правові позиції Верховного Суду зокрема, в частині, що стосується обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Ухвалою суду від 09.04.2025 залучено до участі у справі Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача.
Додаткові письмові пояснення у справі 29.04.2025 в системі «Електронний суд» було сформовано Бучанською міською радою, а 06.05.2025 позивачем у справі.
На адресу суду 05.05.2025 від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення у справі, в яких третя особа просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем ПП «БК «Секера» 08.05.2025 в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на письмові пояснення позивача.
ПП «Фірма «Сомгіз» 14.05.2025 в системі «Електронний суд» було сформовано письмові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 28.05.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 09.07.2025, який судом неодноразово відкладався та остаточно було призначено на 01.10.2025.
Представником ПП «БК«Секера» в системі «Електронний суд» 30.09.2025 було сформовано заяву, в якій наведено посилання на практику Верховного Суду, яка на думку позивача має бути застосована судом при вирішенні справи, а 01.10.2025 представником позивача було сформовано заяву у відповідь на заяву відповідача 1.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання 01.10.2025 вказані письмові заяви представника ПП «БК«Секера» та представника позивача було залишено судом без розгляду, оскільки подання таких заяв на стадії судового розгляду справи по суті Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
Після виступу представників сторін 01.10.2025 в судових дебатах суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України повідомив про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення до 08.10.2025.
В судовому засіданні 08.10.2025 судом проголошено скорочене судове рішення.
ІІІ. Факти та обставини, встановлені судом
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки, розташованої по вулиці вул. Заводська, б/н, в м. Буча, до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону», зокрема:
1) Включено земельну ділянку, що розташована по вулиці Заводська, б/н, в м. Буча, орієнтовною площею 3,0000 га з цільовим призначенням (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону;
2) Надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Буча по вулиці вул. Заводська, б/н, орієнтовною площею 3,0000 га з цільовим призначенням (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка визначена для продажу права на неї на земельних торгах (у формі аукціону) окремим лотом, без використання бюджетних коштів.
23.12.2020 Відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 2,7670га з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, що підтверджується витягом від 23.12.2020 № НВ-5317337722020 з Державного земельного кадастру (критерій пошуку: кадастровий номер 3210800000:01:143:0005).
Як вбачається з витягу від 23.12.2020 № НВ-5317337722020, Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ «Будпром Проект» на замовлення ПП «Фірма «Сомгіз» за договором № 041220/01-Р від 04.12.2020.
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2021 № 440-7-VIІI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)» та «Про включення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів в частині землеоціночних робіт до продажу на земельних торгах у формі аукціону», зокрема:
1) Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Заводська, б/н, в місто Буча, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону);
2) Вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
3) Доручено земельному відділу забезпечити подання необхідних документів для здійснення державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005;
5) Включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів в частині землеоціночних робіт до продажу на земельних торгах у формі аукціону земельну ділянку комунальної власності площею 2,7670га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005); код класифікації: 11.02; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Київська область, місто Буча (в межах населеного пункту), вулиця Заводська, б/н.
11.02.2021 державним реєстратором Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області зареєстровано (номер запису 40565558) за Бучанською територіальною громадою в особі Бучанської міської ради право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767га. Підстава для державної реєстрації: рішення № 440-7-VIІI Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2021.
Наведене підтверджується Витягом № 244486436 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.02.2021 про об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005.
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 25.02.2021 № 727-8-VIІI, зокрема, вирішено продати на земельних торгах у формі аукціону земельну ділянку площею 2,7670га, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; КВЦПЗ: 11.02; вид використання земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Київська обл., м. Буча (в межах населеного пункту), вул. Заводська, б/н, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005.
25.06.2021 проведено земельні торги у формі аукціону № 33824, на яких було реалізовано земельну ділянку площею 2,7670га з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовану за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н. Організатором земельних торгів є Бучанська міська рада, виконавцем земельних торгів - ПП «Фірма «Сомгіз». Наведене підтверджується інформацією, що міститься на офіційному сайті Держгеокадастру (http://torgy.land.gov.ua/) щодо лоту № 68171.
Переможцем земельних торгів визначено учасника № 2 - ПП «БК «Секера», що підтверджується протоколом № 465 земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки від 25.06.2021.
25.06.2021 р. між Бучанською міською територіальною громадою, від імені та в інтересах якої діє Бучанська міська рада, (продавець) та ПП «БК «Секера» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого продавець, за результатом земельних торгів (аукціону) з продажу земельної ділянки (протокол № 465 від 25.06.2021) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, і сплатити за неї грошові кошти в сумі та в порядку, що зазначені в розділі 2 цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору за цим договором відчужується земельна ділянка площею 2,7670га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що продаж земельної ділянки, що відчужується за цим договором, відповідно до протоколу № 465 земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки від 25.06.2021 вчиняється за 9690000,00 гривень.
02.07.2021 Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною зареєстровано (номер запису 42864630) за ПП «БК «Секера» право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767га.
Наведене підтверджується Інформаційною довідкою № 265883636 від 14.07.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га.
За твердженням позивача, на земельній ділянці площею 2,767га, розташованій за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, розміщено вантажний двір. Вказана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 площею 61,4372 га, яка надана у користування ДТГО «Південно-Західна залізниця», на підтвердження чого позивач посилається на Зведений перелік земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця», право користування якими вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Також на підтвердження того, що земельна ділянка за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Заводська (на якій розташовано вантажний двір станції Буча, МЧ Жмеринка) перебуває в користуванні АТ «Укрзалізниця», позивач посилається на Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця» в межах Бучанської міської ради Київської області (2010), затверджений начальником відділу земельних ресурсів Держкомзему в м. Буча.
Рішенням Бучанської міської ради від 23.09.2010 р. № 2007-71-У «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки» надано дозвіл ДТГО «Південно-Західна залізниця» на проведення інвентаризації земельної ділянки по визначенню зовнішніх меж та площі земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд залізниці, що розташовані в межах міста Бучі.
Відповідно до зведеної таблиці площ земельних ділянок, що займають окремі підприємства Південно-Західної залізниці в межах Бучанської міської ради, яка міститься в Технічному звіті (2010), загальна площа зайнятих в межах Бучанської міської ради земельних ділянок складає 61,5132га, зокрема земельна ділянка площею 2,9879га.
Відповідно до виданої Відділом управління Держкомзему у місті Бучі Київської області довідки від 10.12.2010 № 03/106 про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 61,4372га, ДТГО «Південно-Західна залізниця» надано у користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівель і споруд залізниці, що розташовані в межах м. Буча, якій присвоєно кадастровий номер: 321080000:01:106:0069.
Відповідно до Зведеного переліку земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця», право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 р. № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» внесено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою в Київській області, м. Буча, напрямок Київ-Тетерів, площею 2,9879га (порядковий номер в Зведеному переліку 1869).
Листом № Н-З/1289 від 07.05.2018 Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулася до Бучанської міської ради, в якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ПАТ «Українська залізниця» орієнтованою площею 55га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, яка знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.
Рішенням Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2123-40-VII «Про дозвіл на розробку документації із землеустрою» надано дозвіл АТ «Укрзалізниця» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 55га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, що розташована в межах міста Буча; вирішено, що межі земельної ділянки та площа будуть уточнені при формуванні проекту землеустрою.
Розпорядженням від 04.03.2019 № 111 Київської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування акціонерному товариству «Українська залізниця» «за результатом розгляду клопотання регіональної філії «Південно-західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17.01.2019 № Н-З/109-Д надано акціонерному товариству «Українська залізниця» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту орієнтовною площею 55га із земель державної власності, що розташована в місті Буча Київської області.
Проте, Київською обласною державною адміністрацією не приймалось розпоряджень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в постійне користування Акціонерному товариству «Українська залізниця» земельної ділянки площею 55га для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту, що розташовані в межах міста Буча Київської області, що підтверджується листом від 17.08.2021 Київської обласної державної адміністрації.
Бучанською міською радою не приймалося рішень щодо затвердження (погодження) Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань АТ «Українська залізниця» або ДТГО «Південно-Західна залізниця», в межах міста Буча щодо земельної ділянки площею 61,4372га, та не приймалось рішень щодо передачі в постійне користування АТ «Українська залізниця» земельної ділянки площею 61,4372га, що підтверджується листом № 04-08/2/3499 від 30.07.2021 Бучанської міської ради.
На даний час в межах міста Буча Київської області сформовані та внесені до Державного земельного кадастру земельні ділянки АТ «Укрзалізниця» з кадастровим номером 3210800000:01:143:0004 площею 32,6467га та з кадастровим номером 3210800000:01:143:0003 площею 1,161га (тип власності - державна) з цільовим призначенням: «для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» (код КВЦПЗ 12.01), що підтверджується листом № 04-08/2/3499 від 30.07.2021 Бучанської міської ради.
Відомості про зареєстроване право на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 площею 61,4372га в Державному земельному кадастрі відсутні.
Як вбачається з листа від 21.09.2021 № 18-10-0.221-11015/2-21 Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу № 2 Управління у Бучанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня документація із землеустрою, на підставі якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069, та згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, державні акти на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 не видавались, у зв'язку з чим Державним кадастровим реєстратором сформовано повідомлення про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення № ЗВ-3220570142020 від 06.04.2020, за результатами розгляду якого земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру.
Відповідно до висновків експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №20863/23-41 у цій справі встановлено таке:
«Визначити чи має місце накладення меж земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Заводська, б/н, загальною площею 2,7670га на межі земельної ділянки вантажного двору станції Буча, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, площею 2,9879га, яка згідно з технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця» в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», внесена до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», відповідно до зведеного переліку земельних ділянок, затвердженого Міністром інфраструктури Пивоварським А.М. 18.08.2015 (порядковий номер у зведеному переліку 1869), не вбачається можливим, оскільки в матеріалах судової справи відсутні відомості про формування земельної ділянки 2,9879га саме як об'єкта цивільних прав.
При цьому, земельна ділянка кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 частково розташована в межах ділянки площею 2,9879 га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1».
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 в межах ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», становить 2,7511га.
Розташування меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 відносно меж ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», схематично зображено на малюнку 9 у дослідницькій частині висновку.
Дослідження по питанню 2 не проводилось (вступна частина висновку).
Станом на 06.10.2023 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовані: - гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; - туалет ст. Буча вантажний двір; - будівля пон. Тр-й п/с № 239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір; - прожекторні щогли; - залізобетонний паркан. Територія, яка зі слів адвоката Гаркавенка І.Г., є контейнерною площадкою ст. Буча вантажний двір. Територія, яка зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт Гресика А.В., є отвалочною площадкою.
Товарна контора ст. Буча вантажний двір та вантажний склад ст. Буча вантажний двір розташовані поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005.
Встановлення того, чи є ці об'єкти об'єктами нерухомого майна виходить за межі компетенції експертів при проведенні даної експертизи.
Станом на 06.10.2023 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовано два об'єкти у вигляді колій, які, зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1 , є підвищеною колією №12 (довжина колії в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 246 м) та вивантажувальною колією №13 залізничної станції Буча (довжина рейки ближчої до паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 143 м, довжина іншої рейки - 151 м).
Чи є вказані об'єкти підвищеною колією №12 та вивантажувальною колією №13 визначити не вбачається можливим, оскільки в матеріалах судової справи відсутні правовстановлюючі та технічні документи, за якими, при проведенні даного виду експертизи можливо ідентифікувати ці об'єкти саме як підвищена колія №12 та вивантажувальна колія №13».
ІV. Оцінка та висновки суду
У статті 41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями (пункт «б» частини четвертої статті 84 ЗК України).
Відповідно до статті 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту відповідно до ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»).
Згідно із частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (тут і надалі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 909/277/16, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 10.04.2019 у справі № 466/413/15-ц, від 14.03.2019 у справі № 918/1373/16.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 № 356 «Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України» було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю), передано у відання Укрзалізниці Донецьку, Львівську, Одеську, Південну, Південно-Західну, Придніпровську залізниці, а також усі інші розташовані на території України підприємства, установи й організації, що були підпорядковані Міністерству шляхів СРСР.
Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, було створено акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство).
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» до статутного капіталу Товариства вноситься, зокрема: право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Згідно частини 2,3 цієї статті внесення права користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, до статутного капіталу Товариства здійснюється відповідно до нормативної оцінки таких ділянок, а у разі її відсутності - відповідно до експертної оцінки. Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Згідно абзацу другого частини 2 статті 5 цього Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання. Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб'єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт.
Абзацами першим, другим пункту 3 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено: «Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, використовуються Товариством відповідно до їх цільового призначення. З дня припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту до дня оформлення Товариством прав на користування земельними ділянками, які перебували у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та зазначених підприємств, Товариство зобов'язане використовувати згідно з цільовим призначенням відповідні земельні ділянки в розмірах та межах, у яких вони перебували в постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту або фактично використовувалися ними, і за які сплачувався земельний податок».
Пункт 5 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» частину другу статті 92 Земельного кодексу України доповнено пунктом «г» про те, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває, зокрема, публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця»» затверджено статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Отже, законом визначено, що АТ «Укрзалізниця» належать на праві постійного користування земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що АТ «Укрзалізниця» набуло право власності на майно залізничного транспорту з підстав правонаступництва внаслідок реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту відповідно до закону, що є окремою підставою виникнення прав та обов'язків згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України.
Приймаючи рішення про утворення АТ «Укрзалізниця» шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до Товариства права власності на відповідне майно, передане державою до його статутного капіталу, у тому числі права самостійно виступати орендодавцем такого майна. Не вчинення позивачем дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, не може бути підставою для висновку про відсутність переходу до нього відповідних речових прав від підприємств залізничного транспорту, які мають бути припиненими внаслідок такої реорганізації.
Наявність чи відсутність у позивача документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.
Позивач вказував на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту в силу вимог законодавства, в тому числі з огляду на розташування на ній нерухомого майна, яке належить залізниці в порядку правонаступництва, внаслідок реорганізації підприємства залізничного транспорту та створення, згідно із Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» АТ «Укрзалізниця», якому майно передано до статутного капіталу.
Судом встановлено, що відповідно до Зведеного переліку земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця», право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», до статутного капіталу внесено право постійного користування земельними ділянками в Київській області, м. Буча, напрямок Київ-Тетерів, зокрема земельною ділянкою площею 2,9879га (на якій розташовано вантажний двір станції Буча), що знаходиться в смузі відведення 3210800000*2 (порядковий номер в Зведеному переліку 1869), ринкова вартість права користування на землю станом на 31.07.2014 становить 5449630,00 гривень.
Технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця» в межах Бучанської міської ради (2010 рік), затвердженим начальником відділу земельних ресурсів Держкомзему в м. Буча, дозвіл на виготовлення якого надано рішенням Бучанської міської ради від 23.09.2010 № 2007-71-У «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки», визначено межі земельної ділянки площею 61,4372га.
Земельна ділянка площею 61,4372га включає в себе площу земельної ділянки вантажного двору станції Буча площею 2,9879га за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, право користування якою внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Висновками судової земельно-технічної експертизи у цій справі підтверджується, що земельна ділянка кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 частково розташована в межах ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1».
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 в межах ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», становить 2,7511га.
Розташування меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 відносно меж ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», схематично зображено на рисунку 9 у дослідницькій частині висновку.
Щодо залізничних колій, розташованих на спірній земельній ділянці
Відповідно до Зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що закріплюється за АТ «Українська залізниця» на праві господарського відання, складеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», за позивачем на праві господарського відання закріплено верхню будову колії станції Буча за адресою: Київська область, м. Буча, ст. Буча (порядковий номер в Зведеному переліку 216).
Відповідно до Інвентарної картки 22417, бухгалтерський запис 01.01.1960, регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується верхня будова колії станції Буча, рік побудови 1960, до складу якої входить вантажний двір станції Буча (МЧ Жмеринка).
Відповідно до Схематичного плану з відомістю поздовжніх відстаней станції Буча, до складу станції входить вантажний двір з коліями №№ 12, 13, 14.
Відповідно до вказаної документації колії №№ 12, 13, 14 не є під'їзними коліями, а є станційними коліями загального користування. Колія № 12 - розвантажувальна (підвищена). Колія № 13 - розвантажувальна. Колія № 14 - ходова (для пропуску маневров, сост. і локомотивів).
Визначення терміну «станційні колії» та «під'їзні колії» міститься в наказі Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.10.2009 № 1014 «Про затвердження Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України»:
«станційні колії» - колії у межах станцій: головні, приймально-відправні, сортувальні, вантажно-вивантажувальні, витяжні, деповські (локомотивно-вагонних депо), з'єднувальні (що з'єднують окремі парки на станції, які ведуть до контейнерних пунктів, паливних складів, баз, сортувальних платформ, пунктів очищення, промивки, дезінфекції вагонів, ремонту рухомого складу та виконання інших операцій), а також інші колії, призначення яких визначається операціями, що проводяться на них;
«під'їзні колії» - колії, що призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій, установ (заводів, фабрик, шахт, кар'єрів, лісоторфорозробок, електричних станцій, тягових підстанцій тощо), зв'язані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать залізниці чи підприємству, організації, установі.
Аналогічне визначення під'їзних колій міститься й у ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт».
Висновками судової земельно-технічної експертизи у цій справі підтверджується, що станом на 06.10.2023 року в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовані два об'єкти у вигляді колій, які, зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1 , є підвищеною колією №12 (довжина колії в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 246 м) та вивантажувальною колією №13 залізничної станції Буча (довжина рейки ближчої до паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 143 м, довжина іншої рейки - 151 м).
Отже за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання закріплено верхню будову колії станції Буча, з огляду на, що суд відхиляє твердження відповідачів про те, що позивачем не надано документів на підтвердження права на залізничні під'їзні колії.
Щодо іншого майна, розташованого на спірній земельній ділянці
Відповідно до Зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», складеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», та рецензії Фонду державного майна України, затвердженого Міністром інфраструктури 18.08.2015, до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» внесено (порядковий номер в Зведеному переліку 52-55, 59, 143, 144): - гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; - товарну контору ст. Буча вантажний двір; - туалет ст. Буча вантажний двір; - вантажний склад ст. Буча вантажний двір; - контейнерну площадку ст. Буча вантажний двір; - будівлю пон.тр-й п/с №239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір; - отвалочну площадку; які знаходяться які знаходяться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1 та м. Буча, вул. Заводська, 1Ж (тр-й п/с № 239).
Згідно з Інвентарною карткою № 1172 (бухгалтерський запис 29.11.2011) за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується отвалочна площадка, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1-у, рік побудови 1991.
Згідно з Інвентарною карткою № 1168 (бухгалтерський запис 01.12.2011) за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується контейнерна площадка ст. Буча вантажний двір, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1-у, рік побудови 1973.
Згідно з Інвентарною карткою № 1169 (бухгалтерський запис 01.12.2011 р.) за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується гараж, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1-у, рік побудови 1973.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи, проведеної у цій справі зокрема встановлено, що в межах спірної земельної ділянки площею 2,767га розташовані: - гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; - туалет ст. Буча вантажний двір; - будівля пон. Тр-й п/с № 239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір; - прожекторні щогли;- залізобетонний паркан. Територія, яка зі слів адвоката Гаркавенка І.Г., є контейнерною площадкою ст.Буча вантажний двір. Територія, яка зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт Гресика А.В., є отвалочною площадкою.
При цьому, право власності на будівлю трансформаторної підстанції № 239, що розташована на спірній земельній ділянці зареєстрована на праві власності за позивачем.
Вказані докази у сукупності в достатній мірі підтверджують факт розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Той факт, що будівля трансформаторної підстанції № 239, право власності на яку оформлено за позивачем у встановленому законом порядку, зареєстрована за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1-Ж, а спірна ділянка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, висновків суду не спростовують, адже факт розташування вказаної будівлі саме на спірній земельній ділянці доведено належним чином.
Наявність вказаних будівель та споруд на спірній земельній ділянці зумовлюють висновки суду про наявність у позивача охоронюваного інтересу щодо прав на земельну ділянку, на якій вказані об'єкти розташовані та, відповідно, віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель залізничного транспорту.
Судом відхиляються твердження відповідачів про недоведеність характеристики ідентифікованих будівель і споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці, як об'єктів нерухомого майна, про наявність ознак самочинного будівництва, що на думку відповідачів свідчить про відсутність у позивача жодних прав щодо вказаного майна.
Відповідно до ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається із фото вказаних будівель та споруд, що містяться у висновку судової експертизи частина вказаних будівель вочевидь відповідає ознакам нерухомого майна, а той факт, що у правопопередника позивача були відсутні правовстановлюючі документи щодо частини такого майна не свідчить про ознаки його самочинного будівництва та не свідчить про відсутність у позивача прав щодо вказаних об'єктів, з огляду на особливий порядок створення АТ «Укрзалізниця» та формування його статутного капіталу, що описаний вище.
До того ж, відповідач Бучанська міська рада жодним чином не прокоментувала та не спростувала тверджень позивача про відсутність повноважень на здійснення розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакціях чинних на дати прийняття Бучанською міською радою оскаржуваних рішень та укладення договору купівлі-продажу), відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням внесення до статутного капіталу позивача будівель та споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці суд виходить з презумпції права власності позивача на вказані будівлі.
Якщо ж виходити з позиції Бучанської міської ради про ознаки самочинного будівництва вказаних будівель то з огляду на очевидний факт їх перебування на спірній земельній ділянці до моменту визначення їх власника або до моменту вирішення питання про їх знесення у Бучанської міської ради були відсутні повноваження на здійснення розпорядження спірною земельною на аукціоні.
Як вбачається, Бучанська міська рада здійснюючи оформлення на спірну земельні ділянку у комунальну власність та здійснюючи подальше відчуження спірної земельної ділянки на користь ПП «БК «Секера» не з'ясовувала обставин щодо приналежності права власності на вказані будівлі і споруди, не ініціювала вирішення питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якщо існування таких будівель перешкоджало вільному користуванню та розпорядженню цією ділянкою, або про знесення самочинного будівництва, в порядку передбаченому ст. 376 Цивільного кодексу України чи визнання права власності на будівлі за собою.
Невизначеність правого титулу будівель та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці не могла бути проігнорована Бучанською міською радою, адже вона не стверджує, що вказані будівлі належать територіальній громаді, а тому подальше розпорядження вказаною земельною ділянкою мало відбуватися лише після правового визначення долі будівель та споруд, що на ній розташовані.
З огляду на викладене у сукупності, суд відхиляє посилання відповідачів на те, що позивач не довів наявності у нього будь-якого права на спірну земельну ділянку оскільки за АТ «Укрзалізниця» не було зареєстровано право власності чи право користування земельною ділянкою площею 2,7670га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н.
Такі твердження є помилковими і не узгоджуються із наведеним вище висновком, про те що у цій справі необхідно враховувати законодавчий статус земельної ділянки попри можливу відсутність документів на користування ділянкою та відсутність у правопопередника позивача правовстановлюючих документів на будівлі і споруди, що на ній розташовані.
Адже з огляду на характер вказаних будівель та споруд у сукупності із доказами наданими позивачем та отриманими під час розгляду цієї справи, зокрема експертним висновком, суд виходить із факту доведення позивачем достатньою мірою факту віднесення спірної земельної ділянки до складу загальної земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача з огляду на визначення законодавчо її правового статусу, як земельної ділянки залізничного транспорту.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень Бучанської міської ради суд зазначає наступне.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач просить визнати незаконним та скасувати:
- рішення Бучанської міської ради Київської області від 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону вул. Заводська, б/н в м. Буча»;
- рішення Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2021 № 440-7-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)», «Про включення земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині землеоціночних робіт, до продажу на земельних торгах у формі аукціону»;
- рішення Бучанської міської ради Київської області від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, встановлення стартової ціни та продаж земельної ділянки у власність кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 вул. Заводська, б/н на земельних торгах у формі аукціону».
Щодо вказаних позовних вимог суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Вже усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оскаржувані рішення Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 вичерпали свою дію виконанням, оскільки на підставі цих рішень, зокрема проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, проведено земельні торги та укладено із відповідачем - ПП «БК «Секера» договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, внаслідок якого за вказаним відповідачем зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку.
З огляду на це, визнання вказаних рішень Бучанської міської ради недійсними не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони».
Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).
Отже, з огляду на те, що на час звернення з позовом до господарського суду оскаржувані рішення Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 вже реалізовані та вичерпали свою дію виконанням, а саме шляхом укладення між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки, то визнання незаконним і скасування зазначених рішень не може забезпечити ефективного захисту прав та інтересів позивача.
За таких обставин в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішень Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 слід відмовити з мотивів неефективності обраного позивачем способу захисту інтересів позивача.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним результатів земельних торгів та договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Так, в прохальній частині позивач, зокрема просить:
- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, організованих Бучанською міською радою Київської області, виконавець земельних торгів - Приватне підприємство «Фірма «Сомгіз», дата проведення 25.06.2021, стосовно лоту № 68171 аукціону № 33824, протокол земельних торгів у формі аукціону з продажу земельних ділянок, серія та номер 465 виданий 25.06.2021;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою Київської області та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Секера», посвідчений 25.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною, номер 492,
Щодо вказаних позовних вимог суд приходить до наступних висновків
Так, приписами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до частини 1статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
У пунктах 93-101 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 зазначено таке:
« 93.За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
94. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
95.Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
96. Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
97. Як слідує з аналізу частини першої статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою передбачене лише для такої земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою приватної власності законом не передбачено, то наявність у відповідачки 2 права приватної власності на земельну ділянку є перешкодою для державної реєстрації права постійного користування АТ «Укрзалізниця».
98.Отже, позивачеві належить право на захист від порушень, пов'язаних із володінням земельною ділянкою.
99.Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).
100.З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
101.Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем».
Для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо наявності/відсутності між позивачем та відповідачами договірних відносин та як встановлено судом АТ «Укрзалізниця» не перебуває у договірних відносинах ані з Бучанською міської радою, ані з ПП «БК «Секера», що зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин та використання відповідних способів захисту порушеного права.
У пунктах 110, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 вказано, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
У пунктах 113-115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 викладено таке:
« 113.Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].
114.У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
115.Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов».
Віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів (пункт 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою та ПП «БК«Секера», посвідчений 25.06.2021 не є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки до відновлення прав позивача не призведе.
Та оскільки правові наслідки визнання недійсним правочину стороною, якого позивач не є стосуватимуться тільки Бучанської міської ради, яка організувала продаж спірної земельної ділянки, як об'єкта комунальної власності та ПП «БК «Секера», як набувача спірної земельної ділянки, яке є останнім набувачем спірної земельної ділянки, за яким було зареєстровано право приватної власності, належним способом захисту порушених прав позивача слід вважати подання віндикаційного позову, а тому у задоволенні позову про визнання недійсними результатів торгів та договору купівлі-продажу суд відмовляє.
З огляду на висновки суду про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права щодо суті спору позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачами та про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі також не можуть бути задоволені оскільки до поновлення прав позивача призвести не можуть, що зумовлює висновки суду про відмову у їх задоволенні.
Отже, суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення буде складено та підписано 18.11.2025.
Суддя Р.М. Колесник