Справа № 144/797/25
Провадження № 2/144/352/25
"12" листопада 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Магдяк Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Дудник С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилався на те, що 01.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ - «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір №6921945 про надання споживчого кредиту.
01.08.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №6921945 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди до Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 8300 гривень.
Строк кредиту 360 днів Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (26.07.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору з урахуванням Додаткової угоди до Договору.
Пунктом 1.5.1 Договору сторони погодили стандартну процентну ставку у розмірі 1,99 % в день та її застосування в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.
Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "С2112", після чого кредит відповідач отримав кредит в сумі 3300 грн. на свою платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Відповідно до умов Додаткової угоди до Договору сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000 гривень, в зв'язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1 Викласти п. 1.3 Договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8300 гривень. Тип кредиту - кредит.». Додаткова угода була підписана за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С1945», після чого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн. на свою платіжну картку № НОМЕР_1 .
27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу №27.05/24-Ф (далі Договір Факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Вказував, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за Кредитним договором склала 33 240 грн. 68 коп., в тому числі: тіло кредиту 8300 грн., заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором - 14865 грн. 31 коп.; проценти, нараховані позивачем за 61 календарних днів - 10 075 грн. 37 коп.
ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку щодо повернення наданого йому кредиту в строки, передбачені договором. Позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 33 240 грн. 68 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просили розглянути справу у відсутності позивача, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 01.08.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №6921945 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 3300 грн. (п. 1.3 договору), строк кредиту 360 днів (п. 1.4 договору).
Періодичність сплати процентів кожні 30 днів (а.с. 14 -19).
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: - стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п. п. 1.5.1 договору).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1. 6 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Підпунктом 5.4 договору передбачено, що у разі затримання споживачем сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Відповідно до реквізитів Договору №6921945 від 01.08.2023 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С2112».
Відповідно до умов Додаткової угоди до Договору сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000 гривень. Додаткова угода була підписана відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "С1945", після чого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (а. с. 40).
Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек Україна» від 24.07.2024 року №2024-07-24-2_1 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Пейтек Україна» було укладено договір про переказ коштів №160222-1 від 16.02.2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 01.08.2023 року о 13:17:06 на суму 5000 гривень, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 67-68).
Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек Україна» від 12.06.2024 року №20240612-13а між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Пейтек Україна» було укладено договір про переказ коштів №160222-1 від 16.02.2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 01.08.2023 року о 11:31:04 на суму 3300 гривень, маска картки НОМЕР_1 (а. с.74, п. 40).
Даючи оцінку спірному правочину, суд враховує наступне:
Так, згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом договору №6921945 від 01.08.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту встановлено, що Договір укладено в електронній формі. В такій же формі укладена Додаткова угода до Договору.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, договір №6921945 від 01.08.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора (С2112), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
01.08.2023 укладена Додаткова угода до Договору №6921945 про надання споживчого кредиту від 01.08.2023, в якій міститься електронний підпис позичальника також здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора (С1945), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (а. с. 40).
Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_2 , номер паспорта НОМЕР_3 , виданий 18.03.2016, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
27.05.2024 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача (а. с. 79-89). Відповідно до платіжних інструкцій від 31.05.2024 №420, 421, 424 ТОВ "ФК Фінтраст Україна" провела оплату ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА".
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору факторингу).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27.05.2024 року до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 23 165 грн. 31 коп., що складається з: 8300 грн. 00 коп.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 865 грн. 31 коп.- сума заборгованості за процентами (а. с. 39).
Згідно рішення №251124/1 єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" змінено найменування на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (а. с. 66).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилався на те, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №6921945 від 01.08.2023 року склала 33 240 грн. 68 коп., в тому числі: тіло кредиту 8300 грн. 00 коп., заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором - 14 865 грн. 31 коп.; проценти, нараховані позивачем за 61 календарних днів - 10 075 грн. 37 коп.
Розглядаючи доводи сторін щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Факт одержання коштів ОСОБА_1 підтверджується довідками ТОВ «Пейтек Україна» від 24.07.2024 року, від 12.06.2024 (про які вже вказувалось вище) та листом АТ «Універсал Банк» від 30.10.2025, відповідно до яких на платіжну картку ОСОБА_1 було перераховано 01.08.2023 року грошові кошти у сумі 3300 гривень та 5000 гривень.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковими до виконання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Положеннями статей 1046, 1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, за умовами укладеного сторонами договору №6921945 від 01.08.2023 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 грошові кошти, а останній зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі (п. 1.2 договору).
В укладеному між сторонами кредитному договорі сторони узгодили розмір процентної ставки 1,99 % в день.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредитування 360 днів.
Із поданої до суду позовної заяви вбачається, що проценти за договором було нараховано за період з 01.08.2023 року по 26.05.2024 року - первісним кредитором, з 27.05.2024 по 26.07.2024 - позивачем.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо необхідно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.
Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
А тому розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.08.2023 року у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином:
за період з 01.08.2023 року (дата надання кредиту) по 30.10.2023 року (91 день, які фактично нараховані первісним кредитором) за відсотковою ставкою 2,5%, що дорівнює: 8300 х 2,5% х 91 = 23165 гривень;
за період з 27.05.2024 року по 26.07. 2024 року (61 день) 8300 х 1,5% х 61 = 7594 гривень 50 коп.
Тому всього розмір заборгованості за кредитним договором №6921945 від 01.08.2023 року у частині нарахування процентів за користування кредитом становить 22459, 8 гривень.
З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №6921945 від 01.08.2023 року складає 30 759 грн. (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 80 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 8300 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами 22 459 грн. 80 коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п.1 ч.3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., ордер на надання правничої допомоги від 12.05.2025 року, згідно якого адвокат Столітній М.М. надає правову допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору №10/12-2-24 від 10.12.2024 року, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, згідно якого адвокат Столітній М.М. має право на заняття адвокатською діяльністю, заявку № 7948 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. про надання послуг професійної правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6921945 від 01.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Фінтраст Капітал» та ОСОБА_2 ; рахунок на оплату №7948-12/05-2025 від 12.05.2025, в якому міститься опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Столітнім М.М. на виконання умов договору про надання правової допомоги 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10000 гривень; акт № 7948 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. від 12.05.2025 року.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 757/29103/20-ц зазначено, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Велика палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №206/4841/20 звернула увагу на те, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених позовних вимог.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи принцип пропорційності задоволених позовних вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9250, 00 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2240 грн. 72 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», вул. Загородня, 15, офіс 118/2, (ЄДРПОУ 44559822), суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 759 (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822), яке розташоване в м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, понесені судові витрати у розмірі 2 240 грн. (дві тисячі двісті сорок) гривень 72 коп. судового збору та 9 250 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місце знаходження: вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повне судове рішення виготовлено та підписано 17 листопада 2025 року.
Суддя: