ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/16914/20
За заявою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"
про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі № 910/16914/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
про стягнення 1 141 583,57 грн
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Мороз О.Ю.
Представники:
від позивача (стягувача): Гуменюк Т.М.
від відповідача (боржника): не з'явився;
від Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо": не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/16914/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", позивач, стягувач) до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО", відповідач, боржник) про стягнення 1 141 583,57 грн на підставі Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до якого приєднався відповідач 19.12.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20 позов ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" задоволено частково, стягнуто з ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 1 047 828,16 грн основного боргу, 36 645,56 пені, 16 896,90 грн штрафу, 10 555,06 грн 3% річних, 16 678,89 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
15.04.2021 Господарським судом міста Києва на виконання рішення у справі № 910/16914/20, яке набрало законної сили 31.03.2021, було видано наказ, за яким загальна сума до стягнення з відповідача на користь боржника склала 1 128 604,57 грн.
04.11.2025 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником, подана на підставі ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 призначено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником на 17.11.2025 о 11:40 год.
13.11.2025 до суду від позивача (стягувача) надійшли письмові пояснення у справі, в яких позивач (стягувач) повідомив, що станом на 13.11.2025 ухвала Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі 910/16914/20,якою звернуто стягнення на грошові кошти Державної податкової служби України, є невиконаною, а тому заборгованість ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" перед ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" становить 1 089 106,36 грн.
14.11.2025 до суду від відповідача (боржника) надійшли заперечення на заяву про звернення стягнення на грошові кошти, в яких ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" заперечує проти задоволення вказаної заяви. Відповідач (боржник) у запереченнях зазначив, що позивачем не доведена сума наявної заборгованості у справі № 910/16914/20. ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" просило розгляд заяви про звернення стягнення на грошові кошти здійснювати без участі представника.
У судове засідання, призначене на 17.11.2025, представник позивача (стягувача) з'явився, представники відповідача (боржника), Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо" не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що неявка у судове засідання представників відповідача (боржника), Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо" не є перешкодою для розгляду справи, а також з огляду на встановлений ч. 3 ст. 336 ГПК України десятиденний строк для розгляду даної заяви, суд дійшов висновку про розгляд заяви за наявними у матеріалах справи доказами.
Розглянувши заяву позивача (стягувача) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником та заперечення відповідача (боржника) на заяву, суд
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
З аналізу зазначеної норми процесуального права вбачається, що предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які заявник просить звернути стягнення.
Вирішуючи питання про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд повинен з'ясувати факт беззаперечності такої заборгованості станом на дату звернення із відповідною заявою в порядку ст. 336 ГПК України, а саме чи не виконано відповідне судове рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", з метою недопущення подвійного стягнення суми боргу.
Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду у справі №925/1048/17 від 23.07.2018, у справі №912/2199/17 від 10.07.2019, у справі №927/313/18 від 01.08.2019, №904/11045/15 від 03.11.2022.
Таким чином, досліджуючи заяву ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в сумі 315 316,46 грн згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25, на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20, суд має встановити чи не виконано відповідне судове рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у разі, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітордо" сплатило (повністю або частково) відповідачу грошові кошти, які присуджено до стягнення згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25, то задоволення судом даної заяви може призвести до подвійного стягнення суми боргу.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 910/16914/20 позивачем було долучено рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25, згідно якого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо" (02105, місто Київ, проспект Миру, 15-А; ідентифікаційний номер 37460083) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 85; ідентифікаційний номер 19480600) 114 495,92 грн основного боргу, 101 399,47 грн 3% річних, 95 682,14 грн інфляційних втрат та 3 738,93 грн витрат зі сплати судового збору. Рішення суду набрало законної сили 21.10.2025 та підлягає обов'язковому виконанню.
Доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність факту виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25, позивачем не було долучено до заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.
Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 910/16914/20, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Як вбачається з наданих суду документів, рішення Господарського суду міста Києва № 910/16914/20 від 15.04.2021 перебуває на виконанні в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (постанова про відкриття виконавчих проваджень від 12.05.2021 (ВП № НОМЕР_1)).
В ході виконавчого провадження № НОМЕР_1 із відповідача частково стягнуто заборгованість в розмірі 39 498,21 грн, у зв'язку з чим залишок заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20 складає 1 089 106,36 грн.
Суд зауважує, що жодних доказів погашення такої заборгованості Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО", як боржником у межах вищенаведого виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі № 910/16914/20 не надано.
Докази закриття зазначеного виконавчого провадження у зв'язку із фактичною сплатою боргу матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).
Стосовно обставин беззаперечності заборгованості судом при розгляді заяв враховується, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо" про стягнення 114 495,92 грн заборгованості за поставлену електричну енергію у січні 2019 року, 101 399,47 грн 3% річних, 95 682,14 грн інфляційних втрат нарахованих за порушення своїх грошових зобов'язань за отриману електричну енергію у січні 2019 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо" (02105, місто Київ, проспект Миру, 15-А; ідентифікаційний номер 37460083) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 85; ідентифікаційний номер 19480600) 114 495,92 грн основного боргу, 101 399,47 грн 3% річних, 95 682,14 грн інфляційних втрат та 3 738,93 грн витрат зі сплати судового збору.
Доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітордо" рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25 суду не надано.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, керуючись приписами ст. 336 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 315 316,46 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 09.2025 у справі 910/8928/25 на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20.
Суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 звернуто стягнення на грошові кошти Державної податкової служби України, яка має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 855 746,98 грн на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20.
Матеріали справи не містять жодних доказів погашення заборгованості відповідач перед позивачем за рахунок заборгованості Державної податкової служби України, яка має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 855 746,98 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі 910/11973/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025.
Щодо вимог заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про зупинення виконання рішення суду від 22.09.2025 у справі 910/8928/25 та заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Рітордо" вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником, то згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2025, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх вирішення відповідно до ч. 5, 6 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України. Суд також звертає увагу, що такі дії як зупинення виконання рішення та заборону вчинення дій, заявник просив суд вирішити до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти, тоді як це питання розглянуте судом в ухвалі від 07.11.2025.
Керуючись ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 315 316,46 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25, на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20, - задовольнити.
2. Звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітордо"(Україна, 02105, місто Київ, пр.Миру, будинок 15А; ідентифікаційний код: 37460083), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85; ідентифікаційний код: 19480600) в сумі 315 316,46 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі 910/8928/25 на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 20; ідентифікаційний код: 41946011) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/16914/20.
Повну ухвалу складено 18.11.2025.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА