ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/9184/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ру Мьюзік Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" про стягнення 497 448,00 грн., за участю: представника позивача - Глівінського А.І., директора - Кірноса Р.Н., представника відповідача - не з'явився,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 497 448,00 грн. упущеної вигоди на підставі статей 224-225 Господарського кодексу України та статей 22, 1166, 1172, 1173 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
05.08.2025 року позивачем до суду подано клопотання про зміну форми позовного провадження, у якому останній просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 15.09.2025 року.
13.08.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
18.08.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні 15.09.2025 року судом оголошено перерву у справі на 06.10.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 року викликано представників сторін на 12.11.2025 року у зв'язку з тим, що судове засідання 06.10.2025 року не відбулось.
Судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання заяв по суті справи не скористався.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 497 448,00 грн. упущеної вигоди на підставі статей 224-225 Господарського кодексу України та статей 22, 1166, 1172, 1173 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що у вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" подало до Печерського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову у справі № 757/44048/24-ц, яка полягала у вимогі накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ру Мьюзік Продакшн", а саме: накласти арешт на транспортний засіб: марка: Mercedes-Benz, модель: S500 4MATIC, рік випуску: 2014, колір: чорний, тип авто: легковий, тип кузова: седан, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що перебуває у власності позивача, де ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником права на частку 100% статутного капіталу у Корпораціі "Ру Мьюзік Інк", що має право на частку 100 % статутного капіталу у ТОВ "Ру Мьюзік Продакшн". Таким чином, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" у вигляді подання заяви про забезпечення позову, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він реально і обґрунтовано розраховував, і який би точно отримав у разі відсутності таких дій.
Судом встановлено, що у вересні 2024 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" Ляпкало Алли Іванівни про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій остання просить:
1) накласти арешт на право ОСОБА_1 на частки у розмірі: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний телеканал Юей Мьюзік" (ЄДРПОУ: 41739990), 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанет Істерн Юроп" (ЄДРПОУ: 43111709), 95,69% статутного капіталу Товаристві з обмеженою відповідальністю "Віанет Юкрейн" (ЄДРПОУ: 41526197), 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні системи телевізійного мовлення" (ЄДРПОУ: 41216691), 100% статутного капіталу Корпорації "Ру Мьюзік Інк" (Резидентство: Сполучені Штати Америки), що має право на частку 100% статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ру Мьюзік Продакшн" (ЄДРПОУ: 39412335) у розмірі ціни позову 62 696,57 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 584 032,97 грн.
2) накласти арешт на транспортний засіб: марка: Mercedes-Benz, модель: S500 4MATIC, рік випуску:2014, колір: чорний, тип авто: легковий, тип кузова: седан, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що перебуває у власності ТОВ "Ру Мьюзік Продакшн" (ЄДРПОУ: 39412335), де ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником права на частку 100% статутного капіталу у Корпораціі "Ру Мьюзік Інк" (Резидентство: Сполучені Штати), що має право на частку 100 % статутного капіталу у ТОВ "Ру Мьюзік Продакшн" (ЄДРПОУ: 39412335).
Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" збирається звернутися до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі № 757/44048/24-ц судом у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" Ляпкало Алли Іванівни про забезпечення позову до подачі позову до суду відмовлено.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою також є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
Право на звернення до суду з заявою про забезпечення позову щодо будь-якого не забороненого законом засобом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, в установленому законом порядку гарантовано статтею 55 Конституції України, статтями 4, 149-153 Цивільного процесуального кодексу України та може бути реалізоване, коли особа вважає, що її права порушені. Особа, зазвичай не є такою, що діє неправомірно і тоді, коли суд відмовляє їй в задоволенні позову (скарги) чи закриває провадження у справі, відкрите за її заявою (скаргою). Негативні наслідки для такої особи у цих випадках охоплюються покладенням на неї судових витрат відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі № 910/4682/20.
Разом з тим суд враховує, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі № 757/44048/24-ц судом у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" Ляпкало Алли Іванівни про забезпечення позову до подачі позову до суду відмовлено та не встановлено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" дій щодо зловживання своїм правом звернення до суду або дій з наміром заподіяння шкоди іншій особі (позивачу).
Отже, доказів порушення відповідачем прав та свобод позивача, а також наявності дій щодо зловживання своїм правом звернення до суду або дій з наміром заподіяння шкоди іншій особі, яке стало підставою для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у зазначеній сумі позивачем суду не надано.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме наявності завданих збитків з боку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також вини відповідача.
Отже, позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 497 448,00 грн. слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (Meltex LTD) та Месроп Мовсесян (Mesrop Movsesyan) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя С.О. Чебикіна