ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2025Справа № 910/7414/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" (61036, місто Харків, вулиця Енергетична, будинок 6)
доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25)
простягнення 2 597 638 грн 28 коп.
Представники сторін:
від позивачаДядюк Є.М.
від відповідачаБондаренко Є.М.
12.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 597 638 грн 28 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договором № 01-078361-20 від 16.10.2020 відповідачем було безпідставно отримано задоволення банківської гарантії № G8476/20 від 15.10.2020 на суму 2 597 638 грн 28 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/7414/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2025.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку.
11.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні 21.07.2025, суд протокольною ухвалою, постановив оголосити перерву до 11.08.2025.
У підготовчому засіданні 11.08.2025 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.09.2025.
26.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.
08.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
17.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання 18.09.2025 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
У судовому засіданні 18.09.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.10.2020 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арес-С" (підрядник за договором, позивач у справі) укладено договір № 01-078361-20 відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника (додаток № 1 до договору) роботи з реконструкції ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецька області (далі - роботи), з передачею замовнику результату робіт (закінчені роботи), а замовник зобов'язується здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору
Згідно з пунктом 2.2 договору загальна ціна договору складає 67 200 000 грн 00 коп. з ПДВ, з яких: вартість робіт із землеустрою, земельно-кадастрових робіт відповідно до додатку № 2 - на суму 4 971 660 грн 00 коп. (з ПДВ); вартість будівельних робіт відповідно до додатку № 2 - на суму 55 855 179 грн 52 коп. (з ПДВ); вартість обладнання (устаткування) - на суму 5 011 666 грн 99 коп. (з ПДВ).
В подальшому до Договору були внесені зміни та доповнення внаслідок укладення сторонами додаткових угод №№ 1-6.
Згідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботу відповідно до вимог замовника, а також чинних на території України актів, норм, правил у встановлені договором строки.
Підрядник зобов'язується передати замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та договором, закінчені роботи (результат робіт) (підпункт.4.1.9. пункт 4.1 договору).
Підрядник зобов'язується передати замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та договором, виконану роботу, документи про виконання роботи (підпункт 4.1.20. пункт 4.1 договору).
Згідно з пункту 6.5. договору підрядник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі з моменту підписання сторонами акта.
Підрядник зобов'язаний разом з актом приймання виконаних робіт із землеустрою надати: підписані всіма сторонами договори про встановлення земельного сервітуту; технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту (в електронному вигляді підписану цифровим підписом розробником), розроблені у відповідності до вимог чинного законодавства України; обмінні файли формату XML; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, отримані на підставі розробленої документації із землеустрою; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджує державну реєстрацію земельного сервітуту в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 6.1. договору).
Відповідно до пункту 17.1. договору підрядник повинен виконати роботи до 31.12.2021.
У відповідності до договору 17.2. договору договір набуває чинності здати йою підписання обома сторонами та діє до 31.01.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Додатковою угодою від 24.12.2021 № 4 до договору від 16.10.2020 № 01-078361-20 сторонами продовжено строк виконання робіт за договором до 31.12.2022 та строк дії договору - до 31.01.2023.
Листом від 11.01.2023 №02/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-С" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо розгляду можливості зменшення обсягів робіт по фарбуванню, а оформлення документів на встановлення земельних сервітутів залишити без змін.
Листом від 24.01.2023 №08/23 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арес-С" було повідомлено Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про продовження терміну виконання робіт із землеустрою, земельно кадастрових робіт до 31.12.2023.
Додатковою угодою від 31.01.2023 № 6 до договору від 16.10.2020 № 01-078361-20 сторонами, зокрема, було вилучено з договору роботи, виконання яких неможливе у зв'язку з військовою агресією рф проти України, залишились лише земельно-кадастрові роботи, термін виконання яких подовжений до 31.12.2023 (включно), а термін дії договору - до 31.01.2024 (включно).
15.10.2020 Акціонерним товариством "Комерційний індустріальний банк" (гарант) видано банківську гарантію зобов'язань № G8476/20 на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (бенефіціар) безумовну і безвідкличну гарантію № G8476/20 в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕС-С" (принципал) зобов'язань за договором ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Реконструкція ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецькі області» Інв. № 1116000 45454000-4 Реконструкція, код за ДК 021:2015 (CPV): 45454000-4 згідно тендерної документації № 179/20-КО від 14.07.2020, за закупівлею "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Реконструкція ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецькі області" Інв. № 1116000 45454000-4 Реконструкція, код за ДК 021:2015 (CPV): 45454000-4 у розмірі, що складає 5 % від суми договору.
20.12.2021 гарантом внесені зміни № 1 до банківської гарантії № G8476/20 від15.10.2020, відповідно до яких термін дії гарантії продовжено до 05.03.2023.
07.02.2023 гарантом внесені зміни № 2 до банківської гарантії № G8476/20 від 15.10.2020, відповідно до яких термін дії гарантії продовжено до 05.03.2024.
Згідно з умовами гарантії гарант, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, без подання будь яких інших документів або виконання будь яких інших умов, безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару грошову суму 3 360 000 грн 00 коп. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.
06.03.2023 гарантом внесені зміни № 3 до банківської гарантії № G8476/20 від 15.10.2020, відповідно до яких сума гарантії становить 2 597 638 грн 28 коп.
05.03.2024 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" направив гаранту вимогу за вих. № 01/13834 щодо сплати на користь відповідача (бенефіціара) коштів у розмірі 2 597 638 грн 28 коп. за гарантією № G8476/20 від 15.10.2020 щодо виконання договору - у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕС-С" зобов'язань за договором від 16.10.2020 № 01-078361-20.
08.03.2024 гарант повідомив позивача листом №04.1/1577 про відмову в задоволенні вимог відповідача (бенефіціара) щодо сплати на його користь коштів у розмірі 2 597 638 грн 28 коп. за гарантією № G8476/20 від 15.10.2020 з підстав відсутності вини позивача у невиконанні зобов'язань за договором від 16.10.2020 № 01-078361-20 (наявність триваючих обставин форс-мажору), що становить відсутність гарантійного випадку
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4376/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 та постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 15.05.2025, з Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" стягнуто кошти в розмірі 2 597 638 грн 28 коп. в рахунок виконання гарантії № G8476/20 від 15.10.2020.
14.02.2025 позивач сплатив на користь Акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" суму гарантії у розмірі 2 607 595 грн 91 коп. за банківською гарантією № G8476/20 від 15.10.2020, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1 від 14.02.2025.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору від 16.10.2020 № 01-078361-20 було безпідставно отримано задоволення банківської гарантії на суму 2 597 638 грн 28 коп. з огляду на те, що порушення умов договору було обумовлено виникненням форс мажорних обставин.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до частини 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує пере;-, кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
При цьому, статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.122.2004 № 639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до пункту 16.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажору.
Пунктом 16.2. договору сторони визначили, що форс-мажор означає надзвичайні та невідворотні обставини (техногенного, природного/соціально-політичного/військового характеру/обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів/установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору)), які не існували під час укладення договору, виникли поза волею сторін та об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань сторонами.
Згідно з пунктом 16.3.договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (пункт 16.4 договору).
У відповідності до пункту 16.5 договору доказом дії форс-мажору є документи (оригінали), видані Торгово промисловою палатою України/регіональними торгово-промисловими палатами, іншим компетентним органом/установою, який має право видавати такі документи
Позивач вказував, що порушення зобов'язання відбулось не з його вини, а у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується сертифікатом Харківської торгово-промислової палати № 6300-24-0573 від 21.03.2024 про форс-мажорні обставини, зі змісту якого вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" з 24.02.2022 по 31.01.2024 були наявні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а тому на думку позивача його має бути звільнено від відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем повідомлено відповідача про форс-мажорну обставину (частина територій виконання робіт за договором є тимчасово окупованими територіями та/або територіями активних бойових дій) тільки 10.01.2024, тобто вже після закінчення строку виконання робіт, встановленого договором.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Дослідивши фактичні обставини справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін, суд вважає, що позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договір, усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена у договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки. Тобто позивач, підписавши договір, погодив усі його істотні умови, зокрема щодо кінцевої дати виконання робіт.
Отже, на думку суду, порушення контрагентом позивача своїх зобов'язань за договором, наведені позивачем в якості підстав для продовження строку виконання зобов'язань за договором, за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання. Ці обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, які мали та могли бути передбачені позивачем при укладенні договору.
Враховуючи те, що позивач був заздалегідь обізнаний зі змістом договору в частині строків (терміну) виконання робіт, суд вважає, що ним не вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що виплата грошових коштів відбулася в зв'язку із настанням гарантійного випадку.
З урахуванням зазначених правових положень, суд дійшов до висновку про те, що сукупність встановлених обставин свідчить про виконання банком безвідкличної банківської гарантії після пред'явлення письмової вимоги бенефіціаром з дотриманням умов укладеного з позивачем (принципалом) договору про надання гарантії.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Отже, після виконання договірних зобов'язань по наданій гарантії, банк-гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією бенефіціару у встановлених законом та договором випадках, яка, як вбачається з матеріалів справи, була відшкодована банком за рахунок кредиту, наданого позивачу. Тобто, позивачем здійснено оплату зворотної вимоги банка-гаранта, а не сплату гарантійних сум на користь бенефіціара.
При цьому загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Наведені вище правові положення дають підстави для висновку, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України є можливим за умови обов'язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті останнім за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 вказаного Кодексу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 2 597 638 грн 28 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 18.11.2025
Суддя Н.Плотницька