номер провадження справи 19/130/25
17.11.2025 Справа № 908/2264/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області ОСОБА_1 розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат по справі № 908/2264/25
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 47 168,00 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області 13.10.2025 надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » по справі № 908/2264/25 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Заява обґрунтована наступним.
29.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалено рішення по справі 908/2264/25, яким позовні вимоги задоволені повністю, але не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу. Під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, які складаються з витрат на судовий збір - 3028,00 грн та професійну правничу допомогу - 5 000 грн.
Позивач зазначає також, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правової допомоги в рамках справи №908/2264/25, в суді першої інстанції складає 5000,00 грн. В зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.10.2025 заяву передано до розгляду судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14.10.2025 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/2264/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду в письмовому провадженні, без виклику учасників справи. Запропоновано сторонам надати суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали письмові пояснення (заперечення) щодо заяви (в разі наявності).
Ухвала суду від 14.10.2025 про прийняття заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » до розгляду, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у позові та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 повернулась до суду 12.11.2025 з відміткою в довідці пошти: «адресат відсутній».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Згідно з календарним штемпелем відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті адресованому відповідачеві в якому на адресу суду повернулася ухвала про прийняття заяви до розгляду, днем вручення ухвали є 09.11.2025, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, заяв, заперечень від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд заяви у справі.
Крім того, в даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/2264/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що розгляд справи № 908/2264/25 відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат розглядається в тому самому порядку.
Розглянувши матеріали справи та заяву ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.09.2025 повністю задоволено позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 47 168,00 грн (сорок сім тисяч сто шістдесят вісім гривень 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп). Повний текст рішення складено та підписано 10.10.20025.
Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішені.
В позовній заяві ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено, що до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивач відніс 5000,00 грн (фіксована вартість) витрат на професійну правову допомогу, остаточний розрахунок та докази сплати будуть подані відповідно до ст. 129 ГПК України.
Відповідно до довідки сформованої програмою Діловодство спеціалізованого господарського суду, рішення суду у справі № 908/2264/25 доставлено до електронного кабінету ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 10.10.2025 о 16:24.
Таким чином, беручи до уваги, що рішення суду доставлено позивачу на електронний 10.10.2025 до 17-00 год., днем вручення рішення позивачу вважається 10.10.2025.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не пропущено п'ятиденний строк для надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.
Згідно з вимогами ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи та заяви ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », останнім було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 30.04.2025 адвокатом ОСОБА_2 (далі-Адвокат) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі-Замовник) укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань ( п. 2.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що за правничу допомогу, передбачену п.п. 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному додатковими угодами до цього Договору.
Також, 19.05.2025 Адвокатом ОСОБА_2 та ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » укладено додаткову угоду № 19/05/25 до Договору про надання правничої допомоги від 30.04.2025 про наступне:
Відповідно до п. 3.1 укладеного сторонами договору про надання правничої допомоги від 30.04.2025 Замовник сплачує Адвокату наступну винагороду (гонорар): - за підготовку (складання) позову, інших процесуальних документів, участь у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості, Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар)-5000,00 грн (фіксована вартість).
Судом також встановлено, що сторонами договору складено та підписано акт виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 30.04.2025 (додаткова угода № 19/05/25 від 19.05.2025) від 11.10.2025. Відповідно до зазначено акту, Адвокат ОСОБА_2 , діючий на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виконаного Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області № 905 від 28.10.2011, з однієї сторони та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в особі Голови правління ОСОБА_3 , з іншої сторони, уклали цей акт виконаних робіт про наступне: Адвокатом виконана робота - за підготовку (складання) позову, інших процесуальних документів, участь у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості. Замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) - 5000,00 грн (фіксована вартість).
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123); до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123); витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126); обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129).
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).
Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач проти стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн заперечень не виказав.
Судом встановлено, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є співмірним зі складністю справи та підготовкою до її розгляду.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, з огляду на обставини справи, її складність, предмет та підстави, сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності та реальності, не є завищеною, з огляду на це, надаючи оцінку наведеному заявником переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача повністю.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 908/2264/25 в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по справі № 908/2264/25 задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення складено та підписано 17.11.2025.
Повний текст додаткового рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7
Суддя ОСОБА_1