номер провадження справи 15/144/25
07.11.2025 Справа № 908/2699/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим», 69035, м. Запоріжжя, провул. Котельний, 2
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
29.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за землю за період з 03.04.2017 по 30.04.2025 у сумі 210 032,83 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025, справу № 908/2699/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2699/25, присвоєно справі номер провадження 15/144/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу в строк до 08.10.2025 надати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк до 23.10.2025 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк до 07.11.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач безоплатно та безпідставно користувався земельною ділянкою комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:05:009:0115, без правовстановлюючих документів, за період з 03.04.2017 по 30.04.2025, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України. Згідно розрахунку, розмір недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 по 30.04.2025 склав суму 210 032,83 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач заяви по суті справи та докази в їх обґрунтування не надіслав. Клопотання, заяви не надходили.
Відповідно до Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим» є: 69035, м. Запоріжжя, провул. Котельний, 2.
Поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.09.2025 у справі № 908/2699/25), надіслане на вказану адресу відповідача, повернулось до суду 29.09.2025 не врученим відповідачеві із відміткою: “за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 7 ст. 120 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Заяви про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом п. п. 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення “EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою “Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати».
Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
З огляду на викладене, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2699/25 за відомою суду адресою відповідача.
З урахуванням ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд щодо спору зазначає наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна № 436942296 від 25.07.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вадим» (далі - ТОВ «Фірма «Вадим», Відповідач, Орендар) є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, провулок Котельний,2, до складу якого увійщло:
1) інв. № 0289, загальною площею 622,4 кв.м (право власності виникло на підставі Договору купівлі-продажу № 117 виданого 03.11.2000 Товарною біржею «Всеукраїнська біржа нерухомості»); державна реєстрація права власності (приватна) було здійснено рішенням державного реєстратора № 29090983 від 04.04.2016;
2) інв. № 0031, загальною площею 428,5 кв.м. (право власності виникло на підставі Договору купівлі-продажу №117 виданого 05.05.2003 Товарною біржею «Всеукраїнська біржа нерухомості»); державна реєстрація права власності (колективна) було здійснено рішенням державного реєстратора № 51160116 від 17.02.2020.
На момент придбання у власність вищевказаного нерухомого майна відповідач мав найменування (мовою оригіналу) «ООО «ДИВ, ЛТД», яке Протоколом №1 зборів учасників ТОВ «Фірма «Вадим» від 08.07.2003 змінило назву з ТОВ «ДИВ, ЛДТ» на ТОВ «Фірма «Вадим», яке в свою чергу, стало правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «ДИВ, ЛДТ».
Вказана обставина підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2005 (справа «№ 4/15).
03.03.2006 між ТОВ «Фірма «Вадим» (відповідач, орендар) та Запорізькою міською радою (позивач, орендодавець) укладено договір оренди № 040626100147, відповідно до умов якого, відповідач отримав у користування земельну ділянку, кадастровий номер: 2310100000:05:009:0115, площею 0,1849га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, провулок Котельний, 2 (п.п. 1-2), строком на десять років (п. 8 договору).
Відповідно до п. п. 9 - 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 14 130,80 грн за календарний рік в цінах 2006 року. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.
Положеннями п. 12 договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 27 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з п. 30 договору, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативно грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Пунктом 37 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Запорізька міська рада відповідно до акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та Акту прийому-передачі земельної ділянки, які є невід'ємною частиною договору № 040626100147 від 03.03.2006, виконала покладені на неї зобов'язання передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку загальною площею 0,1849 га, кадастровий номер: 2310100000:05:009:0115 за адресою: м. Запоріжжя, провулок Котельний,2, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписами сторін, у вказаних документах, проставленими сторонами без зауважень та доповнень.
За таких умов, у відповідача за результатами підписання вищевказаного договору, виник обов'язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.
22.10.2008 Запорізькою міською радою (позивач) та ТОВ «Фірма «Вадим» (відповідач) укладено додаткову угоду № 01700 до договору оренди від 03.03.2006, відповідно до умов якої сторонами було внесено зміни у пункти 9 -11 вказаного договору.
Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 18263,50 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008 року.
Відповідно до п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених хаконодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії.
Відповідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.
Крім того, вказаною додатковою угодою було внесено зміни до абзацу 2 пункту 12 договору, який викладено у наступній редакції: «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством».
Відповідно до п. 33 договору оренди від 27.02.2006, його дія припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
01.04.2025 Запорізька міська рада звернулась до відповідача з вимогою № 01/02-11/0538 про сплату безпідставно збереженою плати за землю (орендної плати) за фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:009:0115. Вказана вимога залишилися без виконання зі сторони відповідача.
Викладені обставини, стали підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок з оформлення права на земельну ділянку.
Однак в порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України відповідач не уклав договір оренди землі та не зареєстрував відповідне речове право на спірну земельну ділянку.
Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень ст. 1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Таким чином, ТОВ «Фірма «Вадим» є набувачем, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору. Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати Відповідачем за рахунок Запорізької міської ради за заявлений у позові період.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0115, яка розташована по провул. Котельний, 2 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Таким чином, з моменту закінчення строку дії договору оренди землі №040626100147 від 03.03.2006 та без подальшого оформлення прав на користування спірною земельною ділянкою до теперішнього часу, діяльність відповідача на землях комунальної форми власності без укладення відповідного договору оренди землі, можна віднести до зловживання правом, у зв'язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримав бюджет міста.
Згідно ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.
Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок міської ради.
Листом № 6140/5/08-01-13-01-04 від 23.06.2025 Головне управлінням ДПС у Запорізькій області повідомило про нарахування та фактичні сплати ТОВ «Фірма «Вадим» за період з 2017 року по 23.06.2025 коштів за користування спірною земельною ділянкою. З отриманої інформації вбачається, що фактично користуючись землею комунальної власності без укладення договору оренди, ТОВ «Фірма «Вадим» сплачувало кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0115 не у повному обсязі, як того вимагає чинне законодавство.
Враховуючи вказані дані податкового органу, а також рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно в частині плати за землю», витягу № НВ-2300136032024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0115 від 07.10.2024, листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25, департаментом управління активами Запорізької міської ради було здійснено розрахунок заборгованості, яка виникла у ТОВ «Фірма «Вадим» перед міською радою за користування вказаною земельною ділянкою.
Згідно вказаного розрахунку, розмір недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 по 30.04.2025 склав 210 032,83 грн.
Враховуючи викладене, відповідач відповідно до положень ст. ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави з 03.04.2017 по 30.04.2025 в розмірі 210 032,83 грн.
Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати пред'явленої до стягнення суми доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повнісю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вадим» (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 19267148) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, отримувач - ГУК у Зап. обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37941997; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код платежу - 24060300 «Інші надходження»; Номер рахунку (IBAN) - НОМЕР_1 ) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за землю за період з 03.04.2017 по 30.04.2025 у сумі 210 032,83 грн (двісті десять тисяч тридцять дві гривні 83 коп.). Видати наказ.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вадим» (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 19267148) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) судовий збір за подання позову в розмірі 2520,39 грн (дві тисячі п'ятсот двадцять гривень 39 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя І. С. Горохов