номер провадження справи 19/21/25
03.11.2025 Справа № 337/3149/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши справу
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, ідентифікаційний код 32121458)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 29 422,41 грн.
представники сторін
від позивача: Артьомов С.О., довіреність №1038/20-25 від 09.05.2025;
від відповідача: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 від 25.01.1997; Муц В.П., довіреність від 01.05.2025;
Концерн “Міські теплові мережі» звернувся до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії №74203761 від 01.11.2021 в розмірі 29 422,41 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.03.2023 р. - 29.02.2024 р.
Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2024 позов Концерну “Міські теплові мережі» задоволено повністю.
03.01.2025 до Запорізького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2024.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2024.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14.03.2025 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя скасовано, провадження у справі закрито. В постанові роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Запорізької області та про наявні у позивача права звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
21.03.2025 через підсистему “Електронний суд» від представника Концерну “Міські теплові мережі» надійшла заява до Запорізького апеляційного суду, відповідно до якої, позивач просить суд направити справу №377/3149/24 за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01.04.2025 заяву представника Концерну “Міські теплові мережі» задоволено, передано справу за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.04.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи № 337/3149/24 між суддями, визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 337/3149/24, присвоєно справі номер провадження 19/24/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позивачем невірно визначена приналежність до відповідної категорії приміщення, порушено порядок визначення обсягу теплової енергії та невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку (рахунків) встановленим нормам, враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд надати можливість скласти свій контр розрахунок, у разі незгоди позивача привести нарахування у відповідність до вимог чинного законодавства та змінити суму позивних вимог.
06.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд позовної заяви з викликом учасників сторін.
Ухвалою суду від 12.05.2025 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом представників сторін, та призначено підготовче судове засідання на 12.06.2025.
09.06.2025 від Концерну «Міські теплові мережі» надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач вважає, викладені відповідачем у відзиві не відповідають дійсним обставинам справи, нормативно не обґрунтовані та не мають правових підстав.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що приміщення, яке належить відповідачу не є приміщенням з транзитними мережами опалення. Нарахування відповідачу здійснено у відповідності до Методики № 315, умовно-постійна частина двоставкового тарифу нарахована за тепловим навантаженням встановленим рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради. На заперечення відповідача щодо невідповідності рахунків вимогам бухгалтерського обліку позивач вказує, що дані в рахунках відображають дійсні нарахування відповідно до встановлених тарифів та норм.
У судовому засіданні 12.06.2025 було оголошено перерву до 08.07.2025.
Враховуючи неможливість проведення судового засідання, призначеного на 08.07.2025, у зв'язку з перебуванням суді на лікарняному, судове засідання було призначене на 15.07.2025.
01.07.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь, відповідно до яких просить суд долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив, визнати явку представника позивача у судове засідання обов'язковою, зобов'язати позивача привести розрахунки суми у відповідність до чинного законодавства та змінити суму позовних вимог.
08.07.2025 від позивача через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 15.07.2025 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 12.08.2025.
12.08.2025 у судовому засіданні оголошується перерва у розгляді справи по суті, судове засідання відбудеться 16.09.2025 року.
21.08.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких міститься контррозрахунок. Відповідач зазначає, що у відповідності до приписів Методики про розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, обсяг спожитої теплової енергії у приміщенні ХІ буд. 17а, вул.Запорізького козацтва, м.Запоріжжя необхідно розраховувати за формулою (3), як обсяг теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним паленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи палення (Qвідкл.і) - Qвідкл.і = 0,86 *10-6 *qвтрат.транз * lтранз * mопал.розр, Гкал.
Також, на думку відповідача позивачем не вірно визначено умовно-постійну складову тарифу на палення, оскільки не вірно взято для обрахунку теплове навантаження системи опалення.
За розрахунками відповідача за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 умовно-змінна частина тарифу складає 3878,70 грн без ПДВ, умовно-постійна частина - 523,99 грн без ПДВ, абонентська плата -240,00 грн без ПДВ, всього - 4642,69 грн без ПДВ, ПДВ - 928,54 грн, всього з ПДВ - 5571,23 грн.
12.09.2025 від представника позивача через підсистему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення. Позивач не погоджується з наведеним відповідачем контррозрахунком та зазначає наступне.
Окреме приміщення з транзитними мережами опалення визнається таким лише у випадку, якщо опалювальні прилади в ньому відсутні відповідно до проекту будівлі/ будинку, а по приміщенню проходять лише ділянки транзитних трубопроводів опалення. Тому при розподілі обсягів теплової енергії на окремі приміщення з транзитними мережами Концерном «МТМ» застосовуються саме формули 3 та 15 другої редакції Методики. Для можливості визначення чи відноситься певне приміщення до приміщення з транзитними мережами опалення, споживачі надають до Концерну «МТМ» копію проекту, який був виконаний для будівництва будинку. Твердження відповідача, що з моменту проектування будинку в 1975р. приміщення проектувалось, як нежитлове приміщення саме для торгівлі продовольчими товарами, є припущенням, оскільки в будинку наявні інші нежитлові приміщення, які були запроектовані, як нежитлові та мають різні типи призначення (бібліотека та банк). Тобто, при проектуванні не визначались функціональне використання нежитлових приміщень. Також при проектуванні будинку в 1975 році не можливо було застосувати ДСТУ Б ЕN 12831 2017 року та ДБН В.2.2-23 2009 року, а також врахувати що нежитлове приміщення буде перебувати в довгостроковій оренді та використовуватись для здійснення торгівлі м'ясом та м'ясними продуктами.
За твердженням позивача, для визначення нежитлового приміщення, як приміщення з транзитними мережами опалення, необхідно надати проект, який був виконаний для будівництва будинку/ будівлі, та який містить робочі креслення системи опалення на планах типового поверху, підвалу, технічного поверху. Наданий проект (копія проекту) повинен ідентифікувати будинок за його поштовою адресою. Приміщення, в яких в порушення проектної документації на багатоквартирний житловий будинок були демонтовані опалювальні прилади та залишилися лише трубопроводи/стояки системи опалення, не вважаються приміщеннями з транзитними мережами опалення. За адресою Запорізького козацтва, 17-А проект будинку не надавався, відповідно Концерн «МТМ» здійснює розподіл обсягів теплової енергії на нежитлове приміщення відповідача на загальних підставах пропорційно площі приміщення.
Також позивач вважає необґрунтованим застосування відповідачем для розрахунку умовно-постійної частини нарахувань теплового навантаження, розрахованого за умовами договору № 407630 від 29.06.2016р, який припинив свою дію внаслідок укладання сторонами типового індивідуального договору № 74203761 від 01.11.2021. Так рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради №273 від 27.08.2021р., №494 від 08.09.2023р. та №508 від 13.08.2024р. затверджувались питомі норми витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя, які розраховані відповідно до вимог Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» для м. Запоріжжя з урахуванням поверховості будівель (Таблиці 7.1 - Норми річної витрати теплоти на опалення житлових будов в ГДж (Гкал) на 1 м2 загальної площі та в ГДж (Гкал) на 1 м3 споруди). Відповідно до наведеного - розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку в цілому. Тобто, об'єктом теплопостачання за адресою вул. Запорізького козацтва 17А є весь житловий будинок, оскільки до мереж оператора зовнішніх мереж приєднано будинок, а не окремі приміщення. Розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будівлі та розподіляється між споживачами пропорційно площі приміщень споживачів та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів.
Приймаючи до уваги необхідність дослідження питання щодо статусу приміщення, для з'ясування обставин, що мають істотне значення правильного вирішення даного спору, враховуючи поданий відповідачем контррозрахунок з письмовими поясненнями, з метою повного та всебічного розгляду справи, ефективного захисту порушених прав і законних інтересів сторін, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, з метою справедливого та неупередженого вирішення справи суд, ухвалою від 16.09.2025 здійснив повернення на стадію підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2025.
26.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, яким просить долучити контррозрахунок заборгованості за теплопостачання, який з тотожнім з наданим 21.08.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 03.11.2025.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 03.11.2025 заслухано вступне слово представників сторін.
Позивач позов підтримав, просить стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за договором.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що частково визнає вимоги за наведеним контррозрахунком.
В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 03.11.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Відповідач, представник відповідача проти позову заперечили частково.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд після виходу з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну “МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Відповідач - ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення ХІ першого поверху, літ. А-12 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд. 17А, загальною площею 91,2 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 30.05.2016 за №871 приватним нотаріусом Швецовою О.С., а також споживачем послуг позивача.
Наведене нежитлове приміщення ХІ першого поверху, літ. А-12 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд. 17А, загальною площею 91,2 кв.м., у період березень 2023-лютий 2024 використовувалось відповідачем в підприємницькій діяльності, що встановлено постановою Запорізького апеляційного суду від 14.03.2025 у справі №337/3149/24.
Позивач - Концерн “МТМ» є суб'єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Концерн “МТМ» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну “МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги», концерн “Міські теплові мережі» (позивач у справі, скорочене найменування - концерн “МТМ») розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка “Споживачам»).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).
Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір №74203761 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) до об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення ХІ першого поверху, літ А-12, площею 91,2 кв.м по вул.Запорізького козацтва, 17-А м.Запоріжжя, між позивачем (концерном “МТМ») та відповідачем (Білим В.Г.), є укладеним.
Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
У пункті 5 Договору зазначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
Згідно з п. 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).
Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивач зазначає, що відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії в період з 01.03.2023-29.02.2024 на загальну суму 29 422,41 грн.
Житловий будинок 17А по вул.Запорізького козацтва в м.Запоріжжі обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775, заводський номер 55363437.
Позивач вказує на те, що відповідачу були сформовані та виставлені на оплату рахунки, які містять детальну інформацію по нарахуванням споживачу, за надані послуги за договором №74203761 за спірний період 01.03.2022-29.02.2024 на загальну суму 29 422,41 грн.
Відповідач отриману теплову енергію на суму 29 422,41 грн не оплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 29 422,41 грн, що включає: 24038,22 грн-умовно-змінна складова, 5096,19 грн- умовно-постійна складова, 288 грн- абонентська плата.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати обсягу спожитої послуги стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 29 422,41 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України, в редакції чинній на час виникнення правовідносин), укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання», відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання» та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
За змістом ст. 25 вказаного Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).
Положеннями ст. 1 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що:
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Таким чином аналіз наведених вище визначень дає підставою дійти висновку про те, що обов'язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі/користувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Як встановлено судом, об'єкт споживання відповідача нежитлове приміщення ХІ першого поверху, літ.А-12, загальною площею 91,2 кв.м, розташований у багатоквартирному житловому будинку по вул.Запорізького козацтва м.Запоріжжя, а тому відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ.
В офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ.
Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління з побутовими відходами.
За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст.19 Закону України “Про теплопостачання», споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зокрема до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.
У частині першій статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.
За приписами ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021), договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України “Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
02.10.2021, на виконання вимог Закону, Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному вебсайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном “Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:
багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Як встановлено судом, відповідач є власником нежитлового приміщення ХІ першого поверху, літ.А-12 , площею 91,2 кв.м по вул.Запорізького козацтва, 17-А в м.Запоріжжі.
Нежитлове приміщення, яким володіє відповідач, є невід'ємною частиною житлового будинку по вул.Запорізького козацтва, 17-А в м. Запоріжжі, який у спірний період був оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775, заводський № 55363437, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
З урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, оскільки нежитлове приміщення, власником якого був відповідач у спірний період, є невід'ємною (вбудованою) частиною житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, 17-А, а співвласники житлового будинку, члени якого, у визначений нормативними актами строк, не ухвалили рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, доказів протилежного не надано, відтак, суд дійшов висновку, що типовий індивідуальний договір №74203761 між Концерном “МТМ» та Білим Володимиром Григоровичем є укладеним з 01.11.2021.
Посилання відповідача на не укладання з позивачем договору в 2021 році та чинність умов договору №407630 від 29.06.2016 спростовується вищевикладеним.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору 4203761 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Окрім цього, за змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, в тому числі, факт отримання послуги.
Оскільки Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів, розміщені у відкритому доступі в мережі “Інтернет» за відповідними посиланнями, то відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України, суд визнає вищезазначені обставини загальновідомими, такими, що визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Пунктом 24 Правил № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315».
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено (п. 3), що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Розділу І Методики, для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
За приписами п. 7 Розділу І Методики у разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Так, згідно з п. 2 Розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (?i Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Обсяг теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним паленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи палення (Qвідкл.і) - Qвідкл.і = 0,86 *10-6 *qвтрат.транз * lтранз * mопал.розр, Гкал.
Пунктом 12 Розділу IV Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення, наведеного в п. 2 Розділ І Методики, окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
Як встановлено судом, відповідно до акту обстеження системи теплоспоживання від 17.05.2022, комісією у складі інженера СТА Концерну «МТМ» Савченко О.В.,у присутності відповідального споживача з експлуатації систем тепло споживання Білого В.Г., провели технічний огляд системи теплопостачання споживача ФОП Білого В.Г., нежитлове приміщення магазину «Свіже м'ясо» по вул.Запорізького козацтва, 17-а, № договору 407630 та встановили наступне: ФОП Білий В.Г., згідно договору купівлі-продажу від 30.05.2016 на праві власності майна належить нежитлове приміщення ХІ першого поверху /літ.А-12/, загальною площею S=91,2 м2 у 12-ти поверховому житловому будинку. Джерело теплопостачання котельня ФК «МТМС» Хортицького району, вул.Василя Сергієнка, 7; температурний графік Т1/Т2-150 .
Забезпечення нежитлового приміщення тепловою енергією та опалення здійснюється через прокладені транзитні трубопроводи внутрішньої будинкової системи опалення, а саме:
- стояк подавального трубопроводу Ду 100мм- 1 одиниця ізольована,
- стояк зворотнього трубопроводу Ду 25мм- 1 одиниця, неізольований;
- стояки зашиті гіпсокартоном: Ду 25мм - 1 одиниця, ізольований, Ду -20 мм- 1 одиниця ізольований.
Довжина стояків L= 2,8 м.
З наведено акту слідує, що приміщення, яке належить відвідачу не є «опалювальним приміщенням» розумінні приписів Методики, а є «окремим приміщенням з транзитними мережами опалення».
Пунктом 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Відповідні рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів 2022-2023, 2023-2024 років у м. Запоріжжя розміщені в загальному доступі в мережі “Інтернет» на офіційному вебсайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому за адресою: м. Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, 17-А, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - житлових та нежитлових приміщень.
Комунікаційні мережі приміщення відповідача приєднані до внутрішньобудинкової системи житлового будинку та складають його невід'ємну частину, зворотного відповідачем не спростовано.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази (позивачем таких доказів також не надано) на підтвердження підключення до мережі теплопостачання, яка проходить по приміщенню відповідача опалювальних приладів та забезпечення приміщення відповідача нормативною температурою повітря.
Позивач стверджує, що спірне приміщення є опалювальним, а визначення його як «приміщення з транзитними мережами опалення» можливе лише при наявності у позивача відповідної проектної документації, виконаного при будівництві будівлі/будинку та який містить робочі креслення системи опалення на планах типового поверху, підвалу, технічного поверху.
Судом встановлено, що зазначеної проектної документації немає як у позивача так і у відповідача, заходи, вжиті відповідачем з її отримання не дали позитивних результатів, документація не розшукана.
При цьому, позивачем не спростовано даних внесених Концерном «МТМ» у акт обстеження системи опалення від 17.05.2022 про забезпечення системи теплопостачання щодо забезпечення нежитлового приміщення відповідача тепловою енергією через прокладені транзитні трубопроводи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що приміщення, що перебуває у власності та користуванні відповідача, є приміщенням у будівлі/будинку, через яке проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії, тобто приміщенням з транзитними мережами опалення.
Таким чином, розрахунок позивача в частині визначення умовно-змінної складової не є вірним, оскільки здійснено для опалювального приміщення.
Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії. Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди. Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном “Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг. В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно з п. 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).
За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, сторони у договорі визначили порядок розрахунків, який не ставить у залежність оплату наданої послуги від отримання споживачем рахунків.
При цьому, позивачем надано реєстр на відправку рахунків на оплату за допомогою електронної пошти. Відповідач не заперечує отримання рахунків.
Відтак, позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги за період з березень 2023-лютий 2024 р.р. на загальну суму 29422,41 грн, з яких 24038,22 грн (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, 5096,19 грн- (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, 288,00 грн- абонентська плата.
Рахунки на оплату наданих послуг містять інформацію здійсненого нарахування, зокрема, щодо встановленого приладу комерційного обліку у будівлі, його показів, загальної площі будівлі, опалювальної площі споживача, абонентської плати, умовно-постійної частини тарифу.
Відповідач не погоджується з пред'явленими сумами на оплату як умовно-змінної складової так і умовно-постійної, оскільки вважає приміщення неопалювальним та безпідставним нарахування умовно-постійної складової тарифу за даними теплового навантаження у значенні 0,00615648 Гкал/год.
Вірним на думку відповідача є навантаження у значенні, встановленому в розмірі 0,000761 Гкал/год.
За контррозрахуноком відповідача вірними є нарахування за спірний період з березня 2023 по лютий 2024 за умовно-змінною частиною -3878,70 грн без ПДВ, умовно-постійною -523,99 грн без ПДВ, абонентською платою - 240 грн без ПДВ, всього 4642,69 грн без ПДВ, ПДВ- 928,54 грн, всього з ПДВ 5571,23 грн.
Проте, як встановлено судом вище, договір сторін про купівлю-продаж теплової енергії від 29.06.2016 припинив свою дію в зв'язку з укладенням сторонами типового індивідуального договору №74203761 від 01.11.2021.
При цьому, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021, №494 від 08.09.2023р. та №508 від 13.08.2024р. затверджувались питомі норми витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м.Запоріжжя для Концерну «Міські теплові мережі», які розраховані відповідно до вимог Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» для м. Запоріжжя з урахуванням поверховості будівель (Таблиці 7.1 - Норми річної витрати теплоти на опалення житлових будов в ГДж (Гкал) на 1 м2 загальної площі та в ГДж (Гкал) на 1 м3 споруди).
Зазначеними рішенням для будинку 17-А по вул.Запорізького козацтва в м.Запоріжжі встановлено у 2021 році теплове навантаження - 0,309215 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 0,107 Гкал/ м 2 на рік; у 2023 рік теплове навантаження 0,309114 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 67,50530 ккал/ м 2 на рік; у 2024 рік теплове навантаження - 0,309120 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 67,50530 ккал/ м 2 на рік.
Розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку в цілому. Тобто, об'єктом теплопостачання за адресою вул. Запорізького козацтва 17-А є весь житловий будинок оскільки до мереж оператора зовнішніх мереж приєднано будинок, а не окремі приміщення. Розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будівлі та розподіляється між споживачами пропорційно площі приміщень споживачів та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів.
Заперечення відповідача щодо невірного значення теплового навантаження взятого позивачем для розрахунку умовно-постійної складової тарифу спростовуються вищевикладеним.
Суд вважає вірним розрахунок позивача в частині визначення умовно-постійної складової, яка складає 5096,19 грн за період березень 2023-лютий 2024 грн.
Також враховуючи вищенаведене, обґрунтованою є заявлена позивача сума абонплати в розмірі 288,00 грн, яка відповідачем не заперечується.
Разом з тим, відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на власному вебсайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивач розміщує на власному сайті інформацію по кожному будинку відносно: температурного графіку, опалювальної площі будинку, теплового навантаження на будинок, тиску теплоносія, дані щодо індивідуального теплового пункту, інформації щодо приладів обліку.
Заперечення відповідача про невідповідність рахунків на оплату приписам бухгалтерського обліку суд не приймає до уваги, як такі, що не впливають на суть рішення в цілому.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 5 384,19 грн.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, ідентифікаційний код 32121458) заборгованість в розмірі 5 384,19 грн (п'ять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 19 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 443,29 грн (чотириста сорок три гривні 29 коп.).
3. В іншій частині позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, застосування графіків відсутності електропостачання рішення складено та підписано 17.11.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.