вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4643/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ", Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Варварівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД", м. Дніпро
про стягнення попередньої оплати за договором поставки №19122024-Д від 19.12.2024 у загальному розмірі 1 641 351,55 грн.
Представники:
від позивача: Полєшко Е.П., адвокат;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №19122024-Д від 19.12.2024 у загальному розмірі 1 641 351,55 грн., що складається з: основний борг у розмірі 1 212 529,61 грн., 7% штрафу у розмірі 84 877,07 грн., 3% річних у розмірі 23 119,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 88 701,54 грн., неустойка у розмірі 232 124,13 грн., а також просить стягнути судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.09.2025 о 10:20 год.
У призначене підготовче судове засідання 16.09.2025 представник відповідача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07.10.2025 о 11:30 год.
У призначене підготовче судове засідання 07.10.2025 представник відповідача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025 о 11:20 год.
Судове засідання у справі 04.11.2025 о 11:20 год. не відбулось, через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 11 год. 09 хв. до 11:40 год. у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область").
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.11.2025 об 11:40 год.
Представник відповідача у призначене судове засідання 11.11.2025 не з'явився.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.11.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 1 212 529,61 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки №19122024-Д від 19.12.2024 щодо повної та своєчасної поставки оплаченого Позивачем товару.
Позиція відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвали суду від 29.08.2025, 16.09.2025, 07.10.2025 та 04.11.2025 в електронному вигляді доставлені до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 16.09.2025. У встановлений законом та ухвалою суду від 29.08.2025 строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
19 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт» (далі по тексту - Покупець / Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР ЕМ ТРЕЙД» (далі по тексту - Постачальник / Відповідач) було укладено Договір поставки № 19122024-Д (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця добрива в асортименті (надалі-Товар), а покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його згідно з умовами договору.
Згідно п. 1.2 Договору найменування, кількість, ціна Товару вказуються у рахунках на оплату та видаткових накладних.
За умовами п. 2.1 Договору ціна товару, вартість конкретної партії Товару погоджуються Сторонами та вказується у видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.1 поставка Товару здійснюється на умовах: СРТ Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Варварівка.
Згідно п. 3.4 Договору Постачальник зобов'язується поставити Товар у повному обсязі в термін, що визначається в Договору.
Відповідно п. 3.7 Договору датою поставки партії Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару згідно умов поставки, визначених Договором.
За п. 3.8 Договору підписи сторін на видаткових накладних підтверджують факт приймання Товару.
За умовами Договору п. 4.3 розрахунки за Товар здійснюються на умовах 100% передоплати до поставки Товару на склад Покупця.
Договір відповідно до п. 10.1 Договору набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання Сторонами взятих на себе грощових зобовязань за Договором - до моменту їх повного виконання.
На виконання умов Договору Покупець здійснив передоплати за замовлений товар наступними переказами на Ваш рахунок:
- 20.12.2024 сплачено передоплату у сумі 731 279,81 грн;
- 24.12.2024 сплачено передоплату у сумі 481 249,80 грн.
Позивач зазначив, що за період з 20.12.2024 по 24.12.2024 Відповідачем було отримано від ТОВ “Павлоградзернопродукт» на виконання умов Договору передоплату у загальній сумі - 1 212 529,61 грн.
Станом на дату звернення із даною позовною заявою від Відповідача не було виконано умов Договору із поставки оплаченого Позивачем Товару на загальну суму 1 212 529,61 грн, а отже Відповідачем було умисно порушено зобов'язання, покладені на нього як на Постачальника.
При цьому, зірвавши строки поставки за даним Договором, Відповідач жодним чином не вчинив будь-яких активних дій на запобігання шкідливим наслідкам, що можуть настати для ТОВ “Павлоградзернопродукт» у вигляді збитків через недоотриманий Товар.
Також:, зі сторони Відповідача не було повернуто отримані кошти як передоплату за замовлений товар, при цьому, Відповідач дозволив собі користуватись чужими грошовими коштами протягом довготривалого терміну.
03.07.2025 року до від представника Позивача до Відповідача було направлено через засоби поштового зв'язку Вимогу-претензію № 03/07-25 від 03.07.2025 для врегулювання даного спору та повернення у добровільному порядку отриманої передоплати.
Проте Відповідачем не було отримано вказаної Вимоги та повернуто її відправнику за закінченням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом відправлень АТ “Укрпошта», що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини, що склалися між сторонами, мають ознаки договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу III Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У статті 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Як вже було зазначено вище, позивачем здійснено попередню оплату за товар, а саме:
- 20.12.2024 сплачено передоплату у сумі 731 279,81 грн;
- 24.12.2024 сплачено передоплату у сумі 481 249,80 грн.
Отже за період з 20.12.2024 по 24.12.2024 Відповідачем було отримано від ТОВ “Павлоградзернопродукт» на виконання умов Договору передоплату у загальній сумі - 1 212 529,61 грн.
03.07.2025 року до від представника Позивача до Відповідача було направлено через засоби поштового зв'язку Вимогу-претензію № 03/07-25 від 03.07.2025 для врегулювання даного спору та повернення у добровільному порядку отриманої передоплати.
Проте Відповідачем не було отримано вказаної Вимоги та повернуто її відправнику за закінченням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом відправлень АТ “Укрпошта»
Скористувавшись правом, наданим позивачу статтею 693 Цивільного кодексу України, останній повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання зобов'язання щодо постачання товару. в натурі, та вимагало повернути грошові кошти, на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи відповідні докази.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення поставки товару на загальну суму 1 212 529,61 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
Не надано останнім і доказів повернення позивачеві сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 1 212 529,61 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування штрафу та неустойки.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.3 Договору у разі прострочення здійснення поставки Товару Постачальник зобов'язується сплатити Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості:
1) розрахунок неустойки:
період розрахунку: 25.12.2024 - 13.08.2025 кількість днів: 232 сума боргу: 1 212 529,61 грн. Разом 232 124,13 грн.
2) штраф у розмірі 7% від вказаної вартості - 1 212 529,61 грн * 7% = 84 877,07 грн.
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку неустойки та встановлено, що розрахунок є вірним, штраф нарахований відповідно до умов п. 6.3 Договору, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо повернення попередньої оплати підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Договором поставки передбачене зобов'язання боржника(постачальника) саме поставити товар заявнику (покупцю).
У договорі поставки не встановлений обов'язок боржника (постачальника) повернути кошти заявнику(покупцю), якщо постачальник не поставив товар.
Саме статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та к інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляційних в сумі 75 807,24 грн за період з січня 2025 року по липень 2025 року, в частині стягнення 3% річних в сумі 23 119,20 грн за період з 25.12.2024 по 13.08.2025. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 894,30 грн. слід відмовити.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", отже сума судового збору, яку повинен був сплатити позивач складає 19 696,22 грн. (1 641 351,55 грн х 1,5% х 0,8).
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 24 620,27 грн згідно з платіжною інструкцією № 449 від 20.08.2025, замість19 696,22 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 4 924,05 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 4 924,05 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Суд звертає увагу, що 07.01.2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Тож, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
Враховуючи викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам зі стягненням з відповідача судового збору в розмірі 19 541,49 грн., у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД" (49026, м. Дніпро, вул. Решетилівська, буд. 10А; код ЄДРПОУ 45444658) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (51325, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Варварівка, вул. Залізнична, буд. 2; код ЄДРПОУ 31980957) основний борг у розмірі 1 212 529,61 грн., 7% штрафу у розмірі 84 877,07 грн., неустойку у розмірі 232 124,13 грн., 3% річних у розмірі 23 119,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 75 807,24 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 541,49 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 18.11.2025.
Суддя В.Г. Бєлік