07 листопада 2025 р. Справа № 902/207/25
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
представника ТОВ ВКП "РУСЛАН І К °" - Сагайчук А.В. (в режимі ВКЗ)
представника ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" - Лосич Т.С. (в режимі ВКЗ)
представника ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" - Лушкіна М.Ю. (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОІЛСИСТЕМ" (вул. Велика Кільцева, буд. 4Б, с. Петропавлівська Бощагівка, Бучанський рн., Київська обл., 08130, код 45488700)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Польова, буд. 3, м. Немирів, Вінницький рн., Вінницька обл., код 24898750)
про банкрутство
24.02.2025 до Господарського суду Вінницької області через систему "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "УКРОІЛСИСТЕМ" від 24.02.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА".
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бобрука Т.В., попереднє засідання.
22.04.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Ухвалою суду від 11.08.2025 визнано грошові вимоги ТОВ"УКРОІЛСИСТЕМ", ТОВ ВКП "РУСЛАН І К °", АТ "ПУМБ", ПП "КОМАПАНІЯ ВІКС ОІЛ", ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО", ТОВ "ДМЛ ТРЕЙД", ТОВ " Кусто Агро Фармінг", ТОВ "Агро-Форте", ТОВ "Бест Ойл Трейд", ПП "АДІС" та відкладено на 21.08.2025 попереднє засідання та розгляд заяв ТОВ ТАРГЕТ-ЕНЕРДЖІ" від 16.06.2025, ТОВ "ІСА ГРУПП" від 19.05.2025, ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" від 19.05.2025, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7614/4.1-28/7 від 20.05.2025 про визнання грошових вимог до боржника.
Ухвалою суду від 21.08.2025 визнано грошові вимоги ТОВ ТАРГЕТ-ЕНЕРДЖІ", ТОВ "ІСА ГРУПП" та відкладено на 29.09.2025 попереднє засідання та розгляд заяв ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7614/4.1-28/7 від 20.05.2025 про визнання грошових вимог до боржника.
Разом з тим, 29.09.2025 судове засідання у справі № 902/1293/24 не відбулось у зв'язку з технічною несправністю підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua), була відсутня можливість проводити судові засідання в режимі відеоконференції, здійснювати технічну фіксацію судових засідань, редагувати та підписувати електронним цифровим підписом протоколи судових засідань з 09 год. 00 хв. до 13 год. 05 хв. 29 вересня 2025, що підтверджується актом № 8/2025 від 29.09.2025.
Ухвалою суду від 01.10.2025 попереднє засідання у справі № 902/207/25, розгляд заяв ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" від 19.05.2025 та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7614/4.1-28/7 від 20.05.2025 про визнання грошових вимог до боржника призначено на 30.10.2025.
13.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" про визнання грошових вимог до боржника.
Вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2025.
Ухвалою суду від 30.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 902/207/25 до 07.11.2025 з розгляду заяв: ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП", Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" про визнання грошових вимог до боржника. Попереднє засідання відкладено на 07 листопада 2025.
В судовому засіданні 07.11.2025 судом розглянуто наступні заяви:
1) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7614/4.1-28/7 від 20.05.2025 про визнання грошових вимог до боржника.
Вказана заява мотивована тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №77574367 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області по справі №902/1324/24 від 19.03.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Нафтобаза" на користь Приватного підприємства "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" 4 407 277,20 грн - основного боргу, 75 140,46 грн - пені, 8 670,05 грн - 3% річних та 53 895,48 грн - витрат на сплату судового збору, яке було відкрито 21.03.2025, про що винесена відповідна постанова.
В ході здійснення виконавчого провадження №77574367 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області по справі №902/1324/24 від 19.03.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Немирів Нафтобаза" на користь Приватного підприємства "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" 4 407 277,20 грн - основного боргу, 75 140,46 грн - пені, 8 670,05 грн - 3% річних та 53 895,48 грн - витрат на сплату судового збору, державним виконавцем 21.03.2025 одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
На виконання постанови начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андрія Сускова №31/4-16/25 від 02.04.2025 про передачу матеріалів виконавчого провадження, виконавче провадження №77574367 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області по справі №902/1324/24 від 19.03.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Нафтобаза" на користь Приватного підприємства "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" 4 407 277,20 грн - основного боргу, 75 140,46 грн - пені, 8 670,05 грн - 3% річних та 53 895,48 грн - витрат на сплату судового збору, передано з Немирівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для подальшого виконання.
На даний час вищезазначене виконавче провадження №77574367 не завершено та перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по виконавчому Агенту виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто.
Посилаючись на наведене, кредитор просить визнати грошові вимоги до боржника в сумі 454 668 грн., з яких: 454 498,32 грн. - виконавчий збір та 170,00 грн. - мінімальні витрати виконавчого провадження.
Наведені обставини підтверджені відповідними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до повідомлення розпорядника майна № 20/06 від 24.06.2025 про розгляд вимог кредиторів, арбітражний керуючий не визнає заявлені грошові вимоги, оскільки належних і допустимих доказів фактичного стягнення боргів за виконавчими документами, у розмірі 10 % від яких було розраховано виконавчий збір, заявлений як кредиторські вимоги до боржника, заявником не надано, а сама по собі постанова про стягнення виконавчого збору не є достатнім підтвердженням грошового зобов'язання боржника в розмірі ст. 41, 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Грошові вимоги у вигляді витрат виконавчого провадження у розмірі 170,00 грн. не підтверджені належними доказами, з огляду на відсутність будь-яких бухгалтерських чи інших документів, що документально доводять заявлені вимоги.
Розглянувши вказані вимоги суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 454 498,32 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 170 грн.
Щодо віднесення виконавчого збору до грошового зобов'язання, визначення підстав його виникнення і розміру, як грошової вимоги кредитора у справі про банкрутство суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.01.2023 у справі № 918/56/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Питання стягнення виконавчого збору з боржника за постановою державного виконавця врегульовано статтями 3, 26, 27, 42, 45 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом статті 26, частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника такого збору та одночасно виносить відповідну постанову (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, встановлений законом обов'язок боржника сплатити виконавчий збір є елементом змісту процесуальних правовідносин примусового виконання виконавчого документа. За загальним правилом розмір виконавчого збору визначається при відкритті виконавчого провадження у постанові державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини друга, третя статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Тож, сплата виконавчого збору є обов'язком (зобов'язанням) боржника та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 КУзПБ, отже за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов'язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).
Частиною першою статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", що регламентує розподіл стягнутих з боржника грошових сум, передбачено, зокрема, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, а виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення аліментів - у четверту чергу.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (частина друга статті 45 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, під час здійснення державним виконавцем розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні грошових сум виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, сума коштів, що може бути фактично відрахована на сплату виконавчого збору, є прямо пропорційною сумі стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом, розмір фактично стягнутого виконавчого збору відповідно зменшується.
Стягнення виконавчого збору, який встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів: державний виконавець стягує її у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми на підставі постанови про стягнення виконавчого збору; виконавчий збір стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів); якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, виконавчий збір стягується пропорційно до фактично стягнутої суми (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів).
Верховний Суд наголосив, що сума виконавчого збору, визначена державним виконавцем у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої санкції на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано може бути стягнена за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню в встановленому законом порядку.
Таким чином, набуття права на стягнення суми виконавчого збору закон пов'язує з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору за умови, що така постанова не була скасована, а розмір суми що має бути відрахована під час розподілу стягнутих коштів на виконавчий збір обмежує 10%, прямо пропорційно до суми, фактично стягнутої з боржника.
Тому, саме лише існування постанови про стягнення виконавчого збору не означає безумовного та гарантованого його стягнення з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже закон зумовлює право органу державної виконавчої служби стягувати розраховану на час відкриття виконавчого провадження суму виконавчого збору пропорційно до стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні, отже за умови повного чи часткового фактичного виконання рішення у зв'язку з примусовим виконанням якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Тобто умовами фактичного стягнення виконавчого збору є: 1) здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення у виконавчому провадженні; 2) фактичне повне чи часткове виконання виконавчого документа.
Аналізуючи зміст наведених норм, Верховний Суд дійшов узагальнюючого висновку, що грошове зобов'язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов'язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати виконавчого збору, обумовлене фактичним стягненням з боржника суми боргу за відповідним виконавчим документом або виконанням (повним/частковим рішення немайнового характеру), в цьому контексті право вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму виконавчого збору виникає у розмірі 10% фактично стягнутої суми за відповідним виконавчим документом або у визначеному постановою державного виконавця розмірі за умови виконання (повного/часткового) рішення немайнового характеру.
Судом встановлено, що доказів, які б свідчили про фактичне стягнення з боржника суми боргу у межах виконавчого провадження ВП №77574367, у розмірі 10 відсотків від яких було розраховано виконавчий збір, заявлений як кредиторські вимоги до боржника, заявником не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність виникнення у боржника грошових зобов'язань перед органом державної виконавчої служби у заявленій сумі виконавчого збору в розумінні статті 1 КУзПБ, адже заявник не підтвердив стягнення суми боргу за виконавчим документом у виконавчому провадженні, у 10 відсотках від якої було нараховано виконавчий збір у розмірі заявлених кредиторських вимог до боржника.
Отже, у розумінні статей 27, 45 Закону України "Про виконавче провадження" заявник не набув права на стягнення виконавчого збору з боржника на заявлену суму, з огляду на що, суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частинні виконавчого збору на суму 454 498,32 грн.
Що стосується грошових вимог в частині мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 170,00 грн, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.01.2023 у справі №918/56/20, які полягають у наступному.
Частинами 1-3 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що кошти виконавчого провадження, яке здійснюється органом державної виконавчої служби, складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція № 512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім вик
Види та розміри витрат виконавчого провадження, алгоритм їх визначення встановлюються Міністерством юстиції України, зокрема затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 (зі змінами), відповідно до якого до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Таким чином, сплата витрат виконавчого провадження є обов'язком (зобов'язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов'язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача. До третьої і четвертої черги розподілу віднесені інші грошові суми, що підлягають стягненню з боржника, у тому числі на користь стягувачів у виконавчих провадженнях.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (частина друга статті 45 Законом № 1404-VIІІ).
У пункті 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Отже, у цих приписах Інструкції № 512/5, що кореспондують відповідним положенням Закону України "Про виконавче провадження", регулятор акцентував, що відрахування коштів на погашення витрат виконавчого провадження здійснюється до розподілу коштів між стягувачами в порядку черговості, передбаченої статтею 46 вказаного Закону.
Системне тлумачення наведених вище норм, дає підстави для висновку, що при розподілі стягнутих з боржника грошових сум компенсація витрат виконавчого провадження (не покритих авансовим внеском стягувача) здійснюється у другу чергу, після повернення авансового внеску стягувача на організацію і проведення виконавчих дій, та не ставиться в залежність від самого факту задоволення чи розміру фактично задоволеної вимоги стягувача або суми стягнутої у виконавчому провадженні у зв'язку з виконанням якого понесені такі витрати.
В силу особливостей розрахунку витрат виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією № 512/5 та наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, мінімальні витрати виконавчого провадження слід вважати понесеними органом виконавчої служби на підставі винесеної державним виконавцем постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, адже ці витрати є обов'язковими в силу спеціальних законодавчих приписів щодо відкриття виконавчого провадження, порядку вчинення і оформлення виконавчих дій, вимог до користування автоматизованою системою виконавчого провадження тощо.
Водночас, оскільки законодавство не містить вичерпного переліку додаткових витрат виконавчого провадження, а їх розмір залежить від особливостей примусового виконання конкретного виконавчого провадження, заявлення таких витрат органом державної виконавчої служби на підставі відповідної постанови державного виконавця, як грошової вимоги до боржника у справі про банкрутство, потребує додаткового обґрунтування з наданням заявником відповідних документів на їх підтвердження, як кредиторських вимог у розумінні статей 1, 45 КУзПБ.
Верховний Суд наголосив на тому, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов'язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 750/4352/17, від 19.06.2019 у справі № 750/7053/17, від 08.08.2019 у справі № 751/4365/17, від 01.10.2020 у справі № 703/1111/17, від 19.01.2023 у справі № 918/56/20.
Крім того, у постанові від 19.01.2023 у справі №918/56/20 Верховний Суд дійшов узагальнюючого висновку про те, що грошове зобов'язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов'язання (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства) зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат та не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв'язку з виконанням якого такі витрати понесено, отже в цьому контексті грошові вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заявляє витрати виконавчого провадження у сумі 170,00 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що грошові вимоги у вигляді витрат виконавчого провадження у розмірі 170,00 грн. не підтверджені належними доказами, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких бухгалтерських та інших документів, що документально доводять заявлені вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частинні мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 170,00 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника в повному обсязі.
2) ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" б/н від 13.10.2025 про визнання грошових вимог до боржника.
Вказана заява мотивована невиконанням ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" умов договору поставки нафтопродуктів № 020524-О-65 від 02.05.2024.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2025 у справі № 902/45/25 позов ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" на користь ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" 1 609 417,51 грн - основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 020524 О-65 від 02.05.2024; 2 465 212,64 грн - вартості неповернутого товару за Договором відповідального зберігання нафтопродуктів № 62 від 03.05.2024 та 48 895,57 грн - витрат на сплату судового збору.
На виконання вищезазначеного рішення, яке набрало законної сили 11.04.2025, Господарським судом Вінницької області видано наказ від 13.03.2025.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанською А.Л. від 25.04.2025 відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного наказу № 902/45/25, виданого 14.04.2025.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанською А.Л. від 28.04.2025 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання у зв'язку з відкриттям провадження про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА".
Посилаючись на наведені обставини ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" просить визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі , з яких:
- 1 609 417,51 грн. - основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 020524 О-65 від 02.05.2024;
- 2 465 212,64 грн - вартості неповернутого товару за Договором відповідального зберігання нафтопродуктів № 62 від 03.05.2024;
- 48 895,57 грн - витрати на сплату судового збору.
- 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника у справі № 902/207/25.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником додані відповідні докази.
Відповідно до повідомлення розпорядника майна від 28.10.2025 про розгляд вимог кредиторів, арбітражний керуючий визнає заявлені грошові вимоги ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" в повному обсязі в сумі 4 129 581,72 грн.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Зазначена вище заборгованість підтверджується рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2025 у справі № 902/45/25, яке 11.04.2025 набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином обставини, щодо заборгованості ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" перед ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" встановлені рішенням суду, що набрало законної сили і не підлягає доказуванню.
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що кредиторські вимоги ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" документально і нормативно обґрунтовані та правомірно визнанні розпорядником майна боржника.
Також суд звертає увагу на те, що правомірність нарахування заявником заборгованості підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, керуючись нормами статей 509, 525, 526, 530, 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" підлягають визнанню.
Судом також встановлено, що ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" звернулося до суду з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк (останнім днем на подачу до господарського суду кредиторських вимог до боржника у даній справі є 22.05.2025, заява ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" сформована в системі "Електронний суд" 13.10.2025).
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання можуть брати участь із правом дорадчого голосу у зборах кредиторів боржника.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, заява ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" про визнання грошових вимог до боржника підлягає задоволенню, а заявлені кредиторські вимоги визнанню у повному обсязі, з віднесенням до таких черг задоволення:
- 1 609 417,51 грн - основний борг за Договором поставки нафтопродуктів № 020524 О-65 від 02.05.2024 - 4 черга (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 2 465 212,64 грн - вартості неповернутого товару за Договором відповідального зберігання нафтопродуктів № 62 від 03.05.2024 - 4 черга (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 48 895,57 грн - витрати на сплату судового збору - 4 черга (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника у справі № 902/207/25 (1 черга) (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
3) ТОВ "Ревелін Інформейшн Груп" від 05.11.2025 про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/207/25.
Вказана заява мотивована невиконанням ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" умов договору поставки нафтопродуктів № 3009 від 30.09.2024.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.08.2025 у справі № 902/207/25(902/312/25) позов ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" на користь ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» заборгованість в загальному розмірі 103 631,42 грн., з яких: 77 000,00 грн - основний борг, 4 960,56 грн - 15% річних, 9 005,35 грн. - пеня, та 7 700,00 грн - 10% штрафу, 4 965,51 грн - інфляційні витрати та 3 028,40 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.10.2025 у справі № 902/207/25(902/312/25) клопотання ТОВ "Ревелін Інформейшн Груп" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" на користь ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Посилаючись на наведені обставини ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» просить визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі:
- 77 000,00 грн - основний борг,
- 4 960,56 грн - 15% річних,
- 9 005,35 грн. - пеня,
- 7 700,00 грн - 10% штрафу,
- 4 965,51 грн - інфляційні витрати та
- 3 028,40 грн. судового збору;
- 30 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу у справі № 902/207/25(902/312/25).
- 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника у справі № 902/207/25.
Також кредитор просить визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви з вимогами до боржника по справі №902/207/25 та поновити ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» строк на подання заяви з вимогами до боржника по справі №902/207/25, посилаючись на те, що до дати звернення до суду з відповідною заявою у ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» не було об'єктивної можливості клопотати до суду щодо визнання грошових вимог до боржника, оскільки відповідні рішення суду не набрали законної сили.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником додані відповідні докази.
В судовому засіданні 07.11.2025 представник ТОВ ВКП "РУСЛАН І К °" зазначив, що розгляд вказаної заяви необхідно відкласти та заслухати позицію розпорядника майна та боржника.
Разом з тим, оскільки кредиторські вимоги виникли на підставі рішення суду, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, представник ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції та враховуючи принципи розумності та процесуальної економії господарського судочинства, дійшов висновку про розгляд вказаної заяви в даному судовому засіданні.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Зазначена вище заборгованість підтверджується рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.08.2025, додатковим рішенням від 06.10.2025 у справі № 902/207/25(902/312/25), які набрали законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином обставини, щодо заборгованості ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" перед ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили і не підлягає доказуванню.
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що кредиторські вимоги ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" документально і нормативно обґрунтовані.
Також суд звертає увагу на те, що правомірність нарахування заявником заборгованості підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, керуючись нормами статей 509, 525, 526, 530, 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" підлягають визнанню.
Судом також встановлено, що ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" звернулося до суду з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк (останнім днем на подачу до господарського суду кредиторських вимог до боржника у даній справі є 22.05.2025, заява ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" сформована в системі "Електронний суд" 05.11.2025).
Щодо поновлення визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ пропущеного конкурсним кредитором строку на заявлення грошових вимог до боржника.
Так, згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.01.2023 рок у справі №902/207/22, де суд зауважив, що реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.
За визначенням наведеним у частині першій статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом третім частини четвертої статті 45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.
Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частини перша статті 119 ГПК України).
Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України
Одним з таких питань є питання строку заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч. 1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом, незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.
Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 904/678/20.
З огляду на наведені вище обставини та положення закону, клопотання заявника про поновлення строку на звернення з заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/207/25, задоволенню не підлягає.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, заява ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" про визнання грошових вимог до боржника підлягає задоволенню, а заявлені кредиторські вимоги визнанню у повному обсязі, з віднесенням до таких черг задоволення:
- 77 000,00 грн - основний борг (4 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 4 960,56 грн - 15% річних (4 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 9 005,35 грн. - пеня (6 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 7 700,00 грн - 10% штрафу (6 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 4 965,51 грн - інфляційні витрати (4 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 3 028,40 грн. судового збору (4 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 30 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу в справі № 902/207/25(902/312/25) (4 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (1 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
За наслідками проведення судового засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду заяви ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" з грошовими вимогами до боржника на 12.12.2025.
Водночас, враховуючи наявність у матеріалах справи нерозглянутих заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, суд дійшов висновку про відкладення попереднього засідання на 12.12.2025.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 12, 45, 48, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 3, 11, 18, 42, 118, 119, 216, 232, 233, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7614/4.1-28/7 від 20.05.2025 про визнання грошових вимог до боржника.
2. Заяву ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" б/н від 13.10.2025 про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.
3. Визнати грошові вимоги ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" (вул. Кісельова Володимира Капітана, буд. 29, кім. 302, м. Полтава, 36014, код 41180498) до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Польова, буд. 3, м. Немирів, Вінницький рн., Вінницька обл., код 24898750) у розмірі:
- 1 609 417, 51 грн - основний борг за Договором поставки нафтопродуктів №020524 О-65 від 02.05.2024 (4 черга задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 2 465 212,64 грн - вартість неповернутого товару за Договором відповідального зберігання нафтопродуктів № 62 від 03.05.2024 (4 черга задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 48 895,57 грн - витрати на сплату судового збору в справі № 902/45/25 (4 черга задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
- 6 056,00 грн. - витрати на сплату судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів);
4. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" від 05.11.2025 в частині визнання поважними причин пропуску строку та поновлення строку на подання заяви з вимогами до боржника у справі № 902/207/25.
5. Задоволити заяву ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/207/25.
6. Визнати грошові вимоги ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" ((пр-т. Мартинова буд. 3, кв. 61, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08137, код 42903644) до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Польова, буд. 3, м. Немирів, Вінницький рн., Вінницька обл., код 24898750) у розмірі:
- 77 000,00 грн - основний борг (4 черга задоволення вимог кредиторів);
- 4 960,56 грн - 15% річних (4 черга задоволення вимог кредиторів);
- 9 005,35 грн. - пеня (6 черга задоволення вимог кредиторів);
- 7 700,00 грн - 10% штрафу (6 черга задоволення вимог кредиторів);
- 4 965,51 грн - інфляційні витрати (4 черга задоволення вимог кредиторів);
- 3 028,40 грн. судового збору (4 черга задоволення вимог кредиторів);
- 30 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу в справі № 902/207/25(902/312/25) (4 черга задоволення вимог кредиторів);
- 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (1 черга задоволення вимог кредиторів);
7. Відкласти розгляд заяви ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" від 19.05.2025 про визнання грошових вимог до боржника на 12 грудня 2025 на 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3 поверх, зал № 4.
8. Явку представника ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" в судове засідання визнати обов'язковою (допускається участь в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС).
9. Відкласти попереднє засідання у справі № 902/207/25 на 12 грудня 2025 на 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3 поверх, зал № 4.
10. Проведення судового засідання 12.12.2025 на 10:30 год. у справі № 902/207/25 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua) за участю представників ТОВ ВКП "РУСЛАН І К °" та АТ "ПУМБ" адвокатів Сагайдак А.В. та Пашкової Н.В., представника ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" - адвоката Головатюка С.А., представника ТОВ "ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ" - адвоката Крояна К.С., представника ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ", адвоката Лушкіна М.Ю., представника ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШОН" - Лосич Т.С.
11. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 07.11.2025.
12. Ухвала суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
11. Повний текст ухвали суду, у зв'язку із тривалими відключеннями електропостачання, складено та підписано - 18.11.2025.
12. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - nvnbaza@ukr.net; арбітражному керуючому - Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ ВКП "РУСЛАН І К °" - INFO@RIKO.UA; pharatratus2@gmail.com; АТ "ПУМБ" - info@fuib.com; ubrigan@gmail.com; natalya.pashkova@pumb.ua; ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" - s.holovatiuk@legalcom.pro; ТОВ "ІСА ГРУПП" - isa@dmltrade.com; sn@dmltrade.com; ПП "КОМАПАНІЯ ВІКС ОІЛ" - lenami082008@ukr.net; ТОВ "ДМЛ ТРЕЙД" - dmltrade@outlook.com; chornobai03@gmail.com; ТОВ "КУСТО АГРО ФАРМІНГ" - ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_5; ТОВ "Агро-Форте" - info@agro-forte.com; seo@agro-forte.com; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ТОВ "БЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" - naftotrad@gmail.com; ТОВ "ПЕТРОЛ-МАРКЕТ-ГРУП" - ukrglobalservis@gmail.com; ПП "АДІС" - adis_vn@ukr.net; Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - prymus@vn.dvs.gov.ua; ТОВ "ТАРГЕТ-ЕНЕРДІ" - info@target-energy.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_3; ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" - ІНФОРМАЦІЯ_4; ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШОН" - rigroup_petrol@energyresourceri.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_7
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи