18.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3954/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 (суддя Манько Г.В., повний текст якого підписаний 06.10.2025) у справі №904/3954/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ", м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ", м.Дніпро
про стягнення 551 499 грн. 98 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" пені в розмірі 44 268 грн. 87 коп., інфляційних втрат 189 914 грн. 46 коп., 25% річних у розмірі 317 316 грн. 65 коп. та судових витрат у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 у справі №904/3954/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ" пеню 43 255 грн. 65 коп., інфляційні втрати 189 914 грн. 46 коп., 25% річних 316 445 грн. 96 коп., судовий збір 6595 грн. 39 коп., правничу допомогу 27 480 грн. 80 коп.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 27 480,80 грн. та в сумі 6595,39 та ухвалити в цій частині нове рішення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що доводи Позивача в позовній заяві на орієнтовний розмір витрат на правничу (правову) допомогу та неврахування судом першої інстанції клопотання Відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу свідчить про порушення принципу співмірності стягнення судових витрат, а також ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо врахування поведінки сторони по справі, з якої стягуються судові витрати.
Крім того, Відповідачем було визнано позовні вимоги в загальній сумі 549 616,07 грн. до початку розгляду справи по суті. Судом же першої інстанції при ухваленні рішення не було вирішено питання про повернення ТОВ «РЕД МІТ» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, нарахованого на частину визнаних Відповідачем позовних вимог, в сумі 6595,39 грн. (6 595,39 грн.*0,5 = 3 297,70 грн.).
У разі вирішення зазначеного питання з Відповідача підлягало б стягненню 3 297,70 грн. судового збору, а 3 297,70 грн. повинні повертатись з державного бюджету.
Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не є перешкодою у перегляді рішення господарського суду в апеляційному порядку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.10.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/3954/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
29.10.2025 матеріали справи №904/3954/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 у справі №904/3954/25; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі №904/2974/24 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" підписано договір поставки 01/12 від 01.12.2023 (далі Договір). Постачальник зобов'язується в порядку і в терміни, встановлені даним Договором, передати у власність Покупця м'ясну сировину (м'ясо куряче обвальне, м'ясо яловичини, сало, шкура, субпродукти таке інше, надалі по тексту іменується "Товар"), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах, визначених у цьому Договорі. Товар по даному Договору може поставлятися партіями (п. 1.1 Договору). Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової (товарної) накладної в якій зазначається точна назва, кількість, асортимент, ціна та вартість партії Товару (п. 1.2 Договору). Загальна вартість товару, що поставляється за даним Договором та загальна сума Договору складається з сум вартості усіх поставлених партій товару в рамках цього Договору, відповідно до видаткових накладних (п. 1.4 Договору). Поставка Товару здійснюється на умовах, визначених Сторонами при поставці кожної окремої партії Товару. Поставка може здійснюватися за рахунок та/або засобами Постачальника на умовах DAP - склад Покупця (розвантажує Покупець) або за рахунок та/або засобами Покупця на умовах EXW-склад Постачальника (завантажує Постачальник) відповідно до правил "Інкотермс - 2020", Сторони також можуть погодити інші умови поставки (п. 2.1 Договору). Товар вважається поставленим Постачальником з моменту його прийняття Покупцем. Перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент передачі товару від Постачальника до Покупця та підписання сторонами відповідних накладних (п. 2.3 Договору). З моменту передачі товару (розвантаження його з транспортного засобу), відповідальним за дотримання умов зберігання і термінів реалізації зазначених виробником в посвідченні якості, є Покупець (п. 2.4 Договору). Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах: відстрочення платежу чотирнадцять банківським днів від дати поставки товару (п. 4.1 Договору). Оплата здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України відповідно до банківських реквізитів Постачальника, зазначених в даному Договорі (п. 4.2 Договору). Днем виконання платіжного зобов'язання Покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на банківський рахунок Постачальника (п. 4.3 Договору). В разі порушення встановлених строків оплати, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 25% річних (п. 7.2 Договору). На виконання умов договору поставки №01/12 від 01.12.2023 здійснено поставку згідно видаткових накладних: №903 від 06.12.2023 на суму 5004 грн., №905 від 08.12.2023 на суму 47 336 грн. 16 коп., №919 від 15.12.2023 на суму 308 963 грн. 48 коп., №956 від 19.12.2023 на суму 60 146 грн. 20 коп., №977 від 21.12.2023 на суму 123 554 грн. 30 коп., №1 від 05.01.2024 від 78 144 грн. 24 коп., №4 від 10.01.2024 на суму 120 073 грн. 20 коп., №5 від 12.01.2024 на суму 79 234 грн. 20 коп., №9 від 16.01.2024 на суму 4080 грн. 02 коп., №8 від 16.01.2024 на суму 140 260 грн. 32 коп., №11 від 16.01.2024 на суму 255 659 грн. 94 коп., №31 від 19.01.2024 на суму 321 892 грн. 70 коп., №33 від 23.01.2024 на суму 80 705 грн. 88 коп., №38 від 02.02.2024 на суму 190 402 грн. 14 коп., №58 від 09.02.2024 на суму 105 635 грн. 52 коп., №60 від 12.02.2024 на суму 165 142 грн. 21 коп., №74 від 01.03.2024 на суму 150 539 грн. 76 коп., №81 від 06.03.2024 від 78 225 грн. 84 коп., №88 від 13.03.2024 на суму 108 029 грн. 66 коп., №99 від 15.03.2024 на суму 123 349 грн. 28 коп., №119 від 28.03.2024 на суму 73 280 грн. 88 коп., №121 від 02.04.2024 на суму 90 979 грн. 92 коп., № 144 від 18.04.2024 на суму 58 452 грн. 07 коп. Позивач звернувся до відповідача з претензією №30/04/2024 від 30.04.2024 про оплату поставленого товару. Під час розгляду справи встановлено, що конкретна умова поставки по кожній партії товару узгоджувалась сторонами. Замовник транспортних послуг по кожній партії товару вказаний у товарно-транспортних накладних. Факт поставки товару та його приймання відповідачем підтверджується видатковими накладними на товар, товарно-транспортними накладними. Зауважень щодо якості та кількості отриманої продукції від відповідача на адресу позивача не надходило. Господарський суд погоджується з позивачем, що ним було виконано свій обов'язок за договором у повному обсязі, а саме вчасно поставлено товар належної якості відповідачу. В порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідачем не було дотримано умов щодо порядку розрахунків згідно Договору. Наявними у справі доказами, на час прийняття рішення у справі, підтверджено існування заборгованості у сумі 1 412 951 грн. 68 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі №904/2974/24 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, б. 2-А, ідентифікаційний код 42234821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ" (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57, офіс 44, ідентифікаційний код 43669742) заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 412 951 грн. 68 коп., інфляційні втрати 54332 грн. 50 коп., 25% річних у розмірі 145 302 грн. 44 коп., пеню 164 358 грн. 65 коп., судовий збір 21 323 грн. 34 коп., 51000 грн. вартості правової допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду справи № 904/2974/24 судом встановлено факт поставки позивачем товарів за Договором, порушення ТОВ "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" умов Договору в частині оплати, суму невиконаного грошового зобов'язання у розмірі 1 412 951,68грн. та наявність підстав для нарахування пені, інфляційних втрат і 25% річних. Розрахунок розміру пені, інфляційних втрат та 25% річних, відповідно до якого суд задовольнив вимоги позивача у вказаній вище справі, здійснювався від дати початку порушення строків оплати відповідачем і до 01.07.2024
Господарський суд погодився з доводами Позивача, що у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 25% річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання за період з 01.07.2024 по відповідні дати погашення боргу частинами у травні-червні 2025 року.
Перевіркою розрахунків було встановлено необґрунтоване збільшення розміру пені та 25% річних, що стало підставою для задоволення позовних вимог частково.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то Господарський суд зазначив, що вартість послуг правової допомоги за Договором № 09/07 від 09.07.2025 є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Порушення умов Договору відповідачем не було наслідком обставин непереборної сили. Під час розгляду справи відповідач не обґрунтував належними доказами неможливість вчасного виконання зобов'язання.
Отже, Господарський суд не знайшов підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржником рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 43 255 грн. 65 коп. та інфляційних втрат у розмірі 189 914 грн. 46 коп., 25% річних у розмірі 316 445 грн. 96 коп. не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення лише в частині стягнення судового збору в розмірі 6595 грн. 39 коп. та правничої допомоги в розмірі 27 480 грн. 80 коп.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в той же час, не погоджується з розподілом судового збору, з наступних підстав.
Щодо доводів скаржника про безпідставність заявлених до стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесену позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вказує про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пунктів 6 та 9 частини першої цієї ж статті представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає, зокрема, в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в господарському судочинстві; інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 згаданого вище Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів юридичних осіб у судах під час здійснення господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Босенко Ю.Г. підписано договір №09/07 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 09.07.2025.
Згідно предмету договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу (адвокатські послуги) в повному обсязі та на умовах передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).
Умовами договору визначено надання Адвокатом правової допомоги у справі про стягнення на користь клієнта стягнення пені, інфляційних, річних в зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання з його контрагента - ТОВ "Олімпус Консалт" (п. 1.2 Договору).
Гонорар адвоката - 27575 грн. (п. 4.2 Договору).
Згідно з платіжною інструкцією №192 від 17.07.2025 товариством з обмеженою відповідальністю "Ред Міт" перераховано ФОП Босенко Ю.Г. 27 575 грн. оплату за надання послуг з правової допомоги (адвокатських послуг) згідно договору про надання правової допомоги №09/07 від 09.07.2025 Без ПДВ.
Отже, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом послуг на суму 27 575,00 грн.
Частини друга та третя статті 126 ГПК України передбачають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27575,00 грн.
Водночас, апелянт зазначає про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат та не погоджується із стягнутою сумою витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно заперечень відповідача проти суми заявлених судових витрат, суд вказує, що останні здійснені відповідно до умов договору, є розумними та необхідними з урахуванням предмету спору та обсягу наданих юридичних послуг.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі незгода учасника справи із вартістю наданих послуг не свідчить про її неспівмірність та невідповідність критеріям реальності та розумності.
За таких обставин суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат позивача, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги адвокатом, обґрунтовано взяв до уваги розмір гонорару, визначений за погодженням адвоката з клієнтом, перелік, обсяг, зміст та реальність наданих адвокатом послуг, що пов'язані з розглядом даної справи та дійшов обґрунтованих висновків щодо пов'язаності даних витрат із розглядом справи, їх розумності та реальності, співмірності сум витрат із складністю справи. З огляду на що, висновок суду першої інстанції щодо необхідності відшкодування понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 575,00 грн (з урахуванням часткового задоволення позовних вимог) є законним та обґрунтованим.
Щодо вимог апеляційної скарги відповідача відносно суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 130 ГПК України передбачено розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються з частиною третьою статті 7 Закону України “Про судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення відносяться, зокрема, питання розподілу судових витрат.
Отже, системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у свій постанові від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 відзначає, що з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то, позивача чи відповідача.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що касаційну скаргу у вищенаведеній справі прийнято з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування ч.1 ст.130 ГПК України у разі часткового визнання позову відповідачем.
Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що відповідачем реалізовано його право на часткове визнання позову, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України і часткове визнання позову здійснено відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме у відзиві на позовну заяву.
Верховний Суд звернув увагу на те, що під час вирішення питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем ключовим є питання чи визнання позову відбулось саме до початку розгляду справи по суті чи на іншій стадії. Водночас, положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.
Враховуючи вищевикладені міркування, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування положень частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Вирішила, що такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 129 ГПК України.
У наведеній справі суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень в частині здійснення розподілу судового збору не врахували положень частини першої статті 130 ГПК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості за неналежне виконання зобов'язання при поданні позову щодо вказаної позовної вимоги, внаслідок чого касаційну скаргу було задоволено, оспорювані судові рішення скасовані, а справу передано до суду першої інстанції для нового розгляду в цій частині вимог.
Стосовно правовідносин у цій справі (904/3954/25) відповідач до розгляду справи по суті у відзиві на позов визнав позовні вимоги частково - щодо інфляційних втрат - 189 914,46 грн.; 25% річних - 316 445,96 грн.; пені - 43 255,65 грн.
Зазначений розмір заборгованості становить 99,66% позовних вимог, а тому при застосуванні пропорції визначення судового збору, що підлягає поверненню позивачу, слід враховувати, що він відповідає 6595,39 грн. судового збору (із 6618,00 грн. сплачених).
Позовні вимоги задоволені також тільки на цю суму, в решті вимог відмовлено.
Звідси, з урахуванням визнання позову відповідачем в цій частині вимог, поверненню позивачу із бюджету підлягає сума 3 297,70 грн. (50% визнаної частини вимог), а стягненню з відповідача на користь позивача також 3 297,70 грн.
Судом першої інстанції наведеного не враховано, відповідно, здійснений неправильний розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У даному випадку мало місце порушення господарським судом норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В той же час, оскільки за оскарження рішення суду в частині розподілу судових витрат судовий збір не сплачується, то, відповідно, не підлягає розподілу в даному випадку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 у справі №904/3954/25- задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 у справі №904/3954/25 - змінити в частині розподілу судового збору.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 у справі №904/3954/25 викласти в наступній редакції:
“Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, б. 2-А, ідентифікаційний код 42234821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ" (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57, офіс 44, ідентифікаційний код 43669742) пеню 43 255 грн. 65 коп., інфляційні втрати 189 914 грн. 46 коп., 25% річних 316 445 грн. 96 коп., судовий збір 3297 грн. 70 коп., правничу допомогу 27 480 грн. 80 коп.
В решті позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕД МІТ" (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57, офіс 44, ідентифікаційний код 43669742) із Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.7 Закону України “Про судовий збір» 50% судового збору у сумі 3297,70 грн у зв'язку з визнанням позову відповідачем в частині стягнення 43 255 грн. 65 коп. пені, 189 914 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 316 445 грн. 96 коп. 25% річних до початку розгляду справи №904/3954/25 по суті.».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.11.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз