ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3462/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
представники учасників справи участі не брали
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “МТБ Банк»
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 року, суддя в І інстанції Желєзна С.П., повний текст якого складено 05.05.2025, в м. Одесі
у справі: №916/3462/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінбізнесгруп»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “МТБ Банк»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївбудцентр»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича
про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню
В серпні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінбізнесгруп» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “МТБ Банк», відповідно до якої позивач просив суд:
- визнати виконавчий напис від 27.06.2022 № 1753, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною, про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить ТОВ “Фінбізнесгруп», на користь ПАТ “МТБ Банк», таким, що не підлягає виконанню.
- визнати виконавчий напис від 04.07.2022 № 1874, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною, про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить ТОВ “Фінбізнесгруп», на користь ПАТ “МТБ Банк», таким, що не підлягає виконанню.
- визнати виконавчий напис від 04.07.2022 № 1876, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною, про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить ТОВ “Фінбізнесгруп», на користь ПАТ “МТБ Банк», таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ “Фінбізнесгруп» посилається на відсутність у відповідача правових підстав для звернення стягнення на майно у позасудовому порядку з огляду на наявність у договорах застави умови про можливість застосування позасудового способу лише у випадку задоволення позивачем вимоги відповідача та передачі у володіння останнього предмета застави. Відсутність у ПАТ “МТБ Банк» у володінні майна, яке є предметом застави, за твердженням позивача, виключало можливість застосування позасудового способу захисту.
Крім того, позивач посилався на включення до виконавчих написів заборгованості, яка не була забезпечена договорами застави, у зв'язку з відсутністю у договорах застави умов про забезпечення зобов'язань боржника за окремими траншами. Безспірність вимог ПАТ “МТБ Банк», як наголошує позивач, також не підтверджується, оскільки після звернення стягнення на майно Банк звернувся до суду з позовом до боржника (ТОВ “Миколаївбудцентр») про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 915/532/23), у якому сума боргу є меншою, ніж зазначено у виконавчих написах, незважаючи на відсутність доказів погашення заборгованості боржником після звернення стягнення на майно позивача. Наведене, з урахуванням вчинення приватним нотаріусом виконавчих написів без урахування обставин накладення на ТОВ “Фінбізнесгруп» санкцій, за переконанням останнього, у своїй сукупності є достатніми підставами для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/3462/23 позов задоволено. Визнано виконавчий напис від 27.06.2022 № 1753, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною, про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю “Фінбізнесгруп» на користь публічного акціонерного товариства “МТБ Банк» таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис від 04.07.2022 № 1874, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною, про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю “Фінбізнесгруп» на користь публічного акціонерного товариства “МТБ Банк» таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис від 04.07.2022 №1876, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною, про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю “Фінбізнесгруп» на користь публічного акціонерного товариства “МТБ Банк» таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “МТБ Банк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінбізнесгруп» судовий збір у розмірі 9 394,00 грн.
Суд виходив з факту відсутності в матеріалах справи передбаченого ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» повідомлення ПАТ “МТБ Банк» про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, а також відсутності доказів виконання ТОВ “Фінбізнесгруп» обов'язку із передачі предметів застави у володіння ПАТ “МТБ Банк», передача яких згідно з п. 4.6 договорів застави та положень ч. 3 ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є необхідною умовою для застосування позасудового способу звернення стягнення, а отже про відсутність у відповідача правових підстав для застосування позасудового способу для задоволення своїх вимог. Також суд зазначив про відсутність будь-яких доказів на підтвердження погашення ТОВ “Миколаївбудцентр» заборгованості з моменту вчинення виконавчих написів до дати звернення ПАТ “МТБ Банк» з позовом до суду у межах справи № 915/532/23, тобто про вчинення спірних виконавчих написів за наявності спору щодо розміру заборгованості як такої.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/3462/23 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що Договори застави містять чітку норму, яка передбачає право заставодержателя звернути стягнення на заставне майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Висновки суду про те, що Банк повинен був направити Позичальнику та Заставодавцю письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов?язання в порядку вимог ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не відповідають дійсним обставинам справи та обраному ПАТ «МТБ БАНК» способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Банк направив Позичальнику та Заставодавцю Повідомлення/вимогу про виконання зобов'язань, у якому Банк зазначив, що якщо протягом встановленого строку вимога про Погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі залишиться без задоволення, Банк буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором з Позичальника і Поручителів та/чи звертати стягнення на предмети застави/іпотеки згідно з Договорами застави/іпотеки у визначеному договорами порядку та способи.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Банк, як Заставодержатель не вимагав передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувала, а вимагав виконати порушене зобов'язання, а саме повернути кредитні кошти, за таких обставин, вказана вище норма, визначена у ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до даних правовідносин не застосовується.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 09.09.2025 об 11:30 та в подальшому призначено на 13.11.2025 об 11:30.
В судовому засіданні 13.11.2025 учасники справи участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.06.2019 між ПАТ “МТБ Банк» (Банк) та ТОВ “Миколаївбудцентр» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 29275/OF, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 50 000 000,00 грн, а Позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку кредит, сплатити за користування кредитом 22,00%, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору. Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на строк з 13.06.2019 по 30.12.2020 включно. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, передбаченого п. 2.5. цього договору.
На підставі додаткових угод №1 від 01.07.2019, №2 від 17.03.2020, №3 від 28.05.2020, №4 від 02.07.2020, №5 від 22.07.2020, №6 від 30.07.2020, №7 від 28.08.2020, №8 від 18.09.2020, №9 від 01.12.2020, №10 від 09.12.2020, №11 від 19.02.2021, №12 від 17.03.2021, №13 від 26.03.2021, №14 від 02.04.2021, №15 від 12.04.2021 ПАТ “МТБ Банк» та ТОВ “Миколаївбудцентр» було неодноразово внесено зміни до кредитного договору №29275/OF від 13.06.2019, зокрема, продовжено строк дії кредитної лінії до 31.12.2022, визначено порядок сплати процентів та перелік майна, яке передається в заставу Банку. Крім того, сторонами було погоджено надання Банком окремих траншів та порядок їх повернення ТОВ “Миколаївбудцентр».
22.07.2020 між ПАТ “МТБ Банк» (Заставодержатель) та ТОВ “Фінбізнесгруп» (Заставодавець) було укладено договір застави транспортних засобів (майнова порука), згідно з п. 1.1 якого за цим договором забезпечується виконання зобов'язань ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 із всіма додатковими угодами до нього: по поверненню наданого Боржнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 90 000 000,00 грн, з урахуванням умов кредитного договору, терміном погашення по 31.12.2022, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті процентів, комісій та можливих штрафних санкцій. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок) Позичальника, що є невід'ємною частиною кредитного договору. За цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань Боржника по всіх наданих Боржнику траншах за кредитом. Максимальний розмір вимог вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 229 500 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.1.3 договору застави від 22.07.2020 Заставодавець укладенням цього договору підтверджує свою згоду на наступні можливі майбутні зміни умов кредиту, що визначені у цьому пункті: зменшення суми/ліміту кредиту; зміну графіку погашення/зниження суми/ліміту кредиту без зміни терміну/строку погашення кредиту; збільшення розміру відсоткової ставки у межах 5 процентних пунктів; зменшення розміру відсоткової ставки та комісії; зміну розміру комісій, що сплачуються періодично протягом терміну/строку кредиту, не більш ніж в 2 рази; зміну розміру та/або типу разових комісій, якщо вони сплачуються Боржником в день укладення додаткової угоди до кредитного договору; зміну інших умов Кредитного договору, що не стосуються розміру суми/ліміту кредиту та/або терміну/строку виконання зобов'язання по поверненню кредиту. Сторони погодили та визначили, що у разі внесення вказаних змін до умов кредиту, зміни до цього договору не вносяться.
В забезпечення виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором Заставодавець надав Заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно, а саме: дев'ять транспортних засобів (п. 1.2 договору застави від 22.07.2020).
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору застави від 22.07.2020 Заставодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором, яке здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору. У разі невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором та/або порушення справи про банкрутство Заставодавця, Заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави або набути його у власність. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором, та на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду. Заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до абзаців 1-2 п. 4.6 договору застави від 22.07.2020 заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: передача предмета застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання забезпечених цим договором зобов'язань Боржника; продаж Заставодержателем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; реалізація предмета застави на підставі виконавчого напису нотаріуса. Сторони погоджуються з тим, що у випадку позасудового задоволення вимог Заставодержателя за рахунок предмета застави його вартість буде визначатися за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства. Витрати на проведення оцінки несе Заставодавець.
Про намір звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку Заставодержатель надсилає Заставодавцю та Боржнику письмове повідомлення з визначенням позасудового способу звернення стягнення на предмет застави, який Заставодержатель має намір реалізувати, та вимогу виконати порушене зобов'язання або передати предмет застави у володіння Заставодержателю протягом 30 днів. Якщо протягом 30 днів зобов'язання Боржника залишиться невиконаним, Заставодавець зобов'язаний негайно передати предмет застави у володіння Заставодержателя. Якщо Заставодавець не виконує обов'язок негайно передати предмет застави у володіння Заставодержателю, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду (абзац 3-4 п. 4.6 договору застави від 22.07.2020).
Згідно з п. 7.1 договору застави від 22.07.2020 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань Боржника за кредитним договором та Заставодавцем за цим договором. Про виконання Заставодавцем зобов'язань за даним договором та/або припинення дії даного договору сторони укладають відповідну окрему угоду, що є невід'ємною частиною даного договору.
Договір застави від 22.07.2020 був посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1450.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 між ПАТ “МТБ Банк» та ТОВ “Фінбізнесгруп» також було укладено договір застави (майнова порука) від 22.07.2020, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1439, а також договір застави (майнова порука) від 28.05.2020, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №921.
Умови та порядок звернення стягнення на заставне майно за договорами №921 від 28.05.2020, №1449 від 22.07.2020 повністю відповідають умовам договору застави №1450 від 22.07.2020.
21.04.2021 Президентом України було підписано Указ № 169/2021 від 21.04.2021, яким введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким було застосовано санкції, зокрема, до ТОВ “Фінбізнесгруп» та ТОВ “Граніт-001» строком на 3 роки.
Листом № 01/ОВ12/44-01/ОВ12 від 26.04.2021 ПАТ “МТБ Банк» повідомило ТОВ “Фінбізнесгруп», що до рахунків відповідача були застосовані, зокрема, наступні обмеження: блокування активів, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, запобігання виведенню капіталів за межі України, у зв'язку з чим, зупинено будь-які операції за всіма рахунками товариства.
16.06.2022 ПАТ “МТБ Банк» було складено довідку №01/354-0/62, адресовану приватному нотаріусу Іллічовій Н.А., згідно якої станом на 16.06.2022 заборгованість ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 перед Банком становить 34 030 765,18 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом за кредитом у розмірі 32 847 607,93 грн, прострочених процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 183 157,25 грн. Згідно вказаної довідки станом на 16.06.2022 зобов'язання ТОВ “Миколаївбудцентр» щодо погашення заборгованості за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 не виконані.
27.06.2022 приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. було вчинено виконавчий напис №1753 про звернення стягнення на майно ТОВ “Фінбізнесгруп», передане в заставу ПАТ “МТБ Банк» за договором застави №1450 від 22.07.2020, в рахунок погашення заборгованості ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 у загальному розмірі 34 030 765,18 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 32 847 607,93 грн, прострочені проценти за користування кредитними коштами - 1 183 157, 25 грн; витрати за здійснення виконавчого напису - 5 000,00 грн; всього до стягнення - 34 035 765,18 грн.
01.07.2022 ПАТ “МТБ Банк» було складено довідку №01/361-0/62, адресовану приватному нотаріусу Іллічовій Н.А., згідно якої станом на 13.04.2022 заборгованість ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 перед Банком становить 34 030 765,18 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом за кредитом у розмірі 32 847 607,93 грн, прострочених процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 183 157,25 грн. Згідно вказаної довідки станом на 01.07.2022 зобов'язання ТОВ “Миколаївбудцентр» щодо погашення заборгованості за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 не виконані.
04.07.2022 приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. було вчинено виконавчий напис №1876 про звернення стягнення на майно ТОВ “Фінбізнесгруп», передане в заставу ПАТ “МТБ Банк» за договором застави №1449 від 22.07.2020, в рахунок погашення заборгованості ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 у загальному розмірі 34 030 765,18 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 32 847 607,93 грн, прострочені проценти за користування кредитними коштами - 1 183 157, 25 грн; витрати за здійснення виконавчого напису - 5 000,00 грн; всього до стягнення - 34 035 765,18 грн.
04.07.2022 приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. було вчинено виконавчий напис №1874 про звернення стягнення на майно ТОВ “Фінбізнесгруп», передане в заставу ПАТ “МТБ Банк» за договором застави №921 від 28.05.2020, в рахунок погашення заборгованості ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 у загальному розмірі 34 030 765,18 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 32 847 607,93 грн, прострочені проценти за користування кредитними коштами - 1 183 157, 25 грн; витрати за здійснення виконавчого напису - 5 000,00 грн; всього до стягнення - 34 035 765,18 грн.
На підставі заяв ПАТ “МТБ Банк» приватним виконавцем Колечко Д.М. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №69563919, №69565625, №69564688 з примусового виконання зазначених вище виконавчих написів. При цьому виконавцем були вжиті заходи примусового виконання зазначених написів, що підтверджується наданими позивачем постановами приватного виконавця.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі №916/2072/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, в задоволенні позову ПАТ “МТБ Банк» до ТОВ “Фінбізнесгруп» про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено з підстав, зокрема, застосування до ТОВ “Фінбізнесгруп» санкцій.
Постановою Верховного Суду від 13.06.2024 судові рішенні у справі №916/2072/22 було скасовано та передано справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
03.07.2024 судовим експертом Миколаївського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України Кондратюком Б.М. за результатами проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 21.02.2024 у справі № 915/532/23, було складено висновок № СЕ-19/115-24/4697-ЕК про наступне:
- сплата тіла кредиту у розмірі 26 772 065,18 грн відповідає умовам кредитного договору №29275/ОБ від 13.06.2019 (з урахуванням додаткових угод до нього) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором (сума заборгованості становить 26 772 065,18 грн); сплата відсотків у розмірі 13 726 027,35 грн частково відповідає умовам договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором (сума заборгованості становить 60 220,62 грн);
- згідно наданих документів сума заборгованості ТОВ “Миколаївбудцентр» перед ПАТ “МТБ Банк» за простроченим тілом кредиту та нарахованими відсотками станом на 07.04.2023 становить за тілом виданих кредитів у розмірі 26 772 065,18 грн., за не сплаченими та нарахованими відсотками - 60 220,62 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2024 було задоволено заяву ПАТ “МТБ Банк» про залишення позову у справі № 915/532/23 без розгляду, позовну заяву про солідарне стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 9 032 992,53 грн залишено без розгляду.
Позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав для звернення стягнення на майно у позасудовому порядку з огляду на наявність у договорах застави умови про можливість застосування позасудового способу лише у випадку задоволення позивачем вимоги відповідача та передачі у володіння останнього предмета застави. Відсутність у ПАТ “МТБ Банк» у володінні майна, яке є предметом застави, за твердженням позивача, виключало можливість застосування позасудового способу захисту.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з факту відсутності в матеріалах справи передбаченого ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» повідомлення ПАТ “МТБ Банк» про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, а також відсутності доказів виконання ТОВ “Фінбізнесгруп» обов'язку із передачі предметів застави у володіння ПАТ “МТБ Банк», передача яких згідно з п. 4.6 договорів застави та положень ч. 3 ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є необхідною умовою для застосування позасудового способу звернення стягнення, а отже про відсутність у відповідача правових підстав для застосування позасудового способу для задоволення своїх вимог. Також суд зазначив про відсутність будь-яких доказів на підтвердження погашення ТОВ “Миколаївбудцентр» заборгованості з моменту вчинення виконавчих написів до дати звернення ПАТ “МТБ Банк» з позовом до суду у межах справи № 915/532/23, тобто про вчинення спірних виконавчих написів за наявності спору щодо розміру заборгованості як такої.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Предметом спору в даній справі є наявність або відсутність правових підстав для визнання виконавчих написів про звернення стягнення на предмет застави - майно, яке належить ТОВ “Фінбізнесгруп» на користь ПАТ “МТБ Банк», такими, що не підлягають виконанню, з огляду на відсутність правових підстав для звернення стягнення на майно у позасудовому порядку.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Водночас як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору №29275/ОБ від 13.06.2019, ПАТ “МТБ Банк» було видано ТОВ “Миколаївбудцентр» кредитні кошти обставина видачі яких сторонами не заперечувалася та підтверджується матеріалами справи.
Правовідносини щодо забезпечення виконання ТОВ “Фінбізнесгруп» зобов'язань за кредитним договором №29275/ОБ від 13.06.2019, сторонами якого є ПАТ “МТБ Банк» та ТОВ “Миколаївбудцентр», виникли на підставі трьох договорів застави.
Разом з цим, неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №29275/ОБ від 13.06.2019 є підставою для звернення стягнення на предмети застави, передані Банку в забезпечення виконання зобов'язань боржника згідно з договорами застави №921 від 28.05.2020, №1449 від 22.07.2020, №1450 від 22.07.2020.
Водночас, судова колегія наголошує, що право ПАТ “МТБ Банк» звернути стягнення на предмет застави в рахунок задоволення вимог до боржника не є безумовним та має бути реалізовано з дотриманням як умов договорів застави так і приписів чинного законодавства.
Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон № 1255-IV) визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і Законом № 1255-IV.
При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави.
Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Закон № 1255-IV пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року справа № 320/8269/15-ц.
Наведена норма, в частині надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання спрямована на фактичне повідомлення заставодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі №363/568/18 (провадження № 61-49018св18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164св19).
Під час апеляційного розгляду з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення відповідачем позивача, як заставодавця.
Також законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином, факт недотримання стягувачом положень частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону №1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Матеріли даної справи не містять доказів здійснення банком до вчинення виконавчого напису реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.
Окрім того, якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Порядок звернення стягнення та реалізації предмета застави визначені у розділах 4 договорів застави №921 від 28.05.2020, №1449 від 22.07.2020, №1450 від 22.07.2020, абзацами 3-4 п. 4.6 яких також передбачено можливість звернення стягнення на заставне майно тільки за рішенням суду у випадку не виконання ТОВ “Фінбізнесгруп» обов'язку негайно передати предмети застави у володіння ПАТ “МТБ Банк».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (провадження № 12-83гс21) зазначено, що з метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватися порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Процедура звернення стягнення на заставлене рухоме майно передбачає активні дії заставодателя, який повинен передати предмет обтяження, якщо той перебуває у його володінні.
У разі відсутності активних дій заставодателя (передачі предмета обтяження обтяжувачу) звернення стягнення на предмет обтяження відбувається на підставі рішення суду.
При цьому в силу положень частини першої статті 29 Закону № 1255-IV набуття обтяжувачем права власності на предмет обтяження неможливе без попереднього одержання ним цього предмета у володіння. Отже, оскільки процедура звернення стягнення на предмет обтяження пов'язана з передачею рухомого майна у володіння, то якщо такої передачі не відбулось - звернення стягнення на це майно не було здійснене.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ “Фінбізнесгруп» обов'язку із передачі предметів застави у володіння ПАТ “МТБ Банк», передача яких згідно з п. 4.6 договорів застави №921 від 28.05.2020, №1449 від 22.07.2020, №1450 від 22.07.2020 та положень ч. 3 ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є необхідною умовою для застосування позасудового способу звернення стягнення.
Також, згідно наявних в матеріалах справи довідок №01/354-0/62 від 16.06.2022, №01/361-0/62 від 01.07.2022, виданих ПАТ “МТБ Банк», заборгованість ТОВ “Миколаївбудцентр» за кредитним договором №29275/OF від 13.06.2019 перед Банком станом як на 13.04.2022, так і станом на 16.06.2022 становила 34 030 765,18 грн, з яких 32 847 607,93 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Водночас судом встановлено, що заборгованість боржника, зокрема, за тілом кредиту згідно позову Банку у межах справи № 915/532/23 становила вже 26 772 065,18 грн незважаючи на відсутність доказів погашення такої заборгованості боржником з моменту вчинення виконавчих написів до дати звернення ПАТ “МТБ Банк» з позовом до суду.
Враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження погашення ТОВ “Миколаївбудцентр» заборгованості з моменту вчинення виконавчих написів до дати звернення ПАТ “МТБ Банк» з позовом до суду у межах справи № 915/532/23, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про вчинення спірних виконавчих написів за наявності спору щодо розміру заборгованості як такої.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, беручи до уваги недотримання банком передбачених законодавством всіх вимог для застосування позасудового способу звернення стягнення предмета застави, а саме: відсутність належних та допустимих доказів фактичного повідомлення відповідачем позивача про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, доказів передачі предмета обтяження обтяжувачу, нездійснення банком до вчинення виконавчого напису реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також вчинення спірних виконавчих написів за наявності спору щодо розміру заборгованості як такої, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання виконавчих написів №1753 від 27.06.2022, №1874 від 04.07.2022, №1876 від 04.07.2022 такими, що не підлягають виконанню.
За умови встановлення таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, адже такі є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/3462/23 - залишити без задоволення..
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/3462/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “МТБ Банк» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/3462/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/3462/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська