ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
12 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2847/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ГО “Скадовська районна асоціація футболу» - адвокат Маковій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської спілки “Херсонська обласна асоціація футболу»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 (складено та підписано 23.07.2025, суддя Желєзна С.П.)
по справі №916/2847/25
за заявою Громадської організації “Скадовська районна асоціація футболу»
до Громадської спілки “Херсонська обласна асоціація футболу»
про забезпечення позову до подання позовної заяви
Громадська організація “Скадовська районна асоціація футболу» звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви в якій просила:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерству юстиції України, його департаментам, структурним підрозділам, територіальним органам, а також Державному підприємству «Національні інформаційні системи», будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/ щодо Громадської спілки «Херсонська обласна асоціація футболу», в тому числі, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєструвати будь-які зміни до статуту юридичної особи, про зміну керівника юридичної особи, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, про зміну органів управління юридичної особи, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначив, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову істотно ускладнить або навіть унеможливить в подальшому ефективне виконання рішення суду в разі задоволення позову, в тому числі, це ускладнить поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 по справі №916/2847/25 заяву Громадської організації «Скадовська районна асоціація футболу» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено в повному обсязі.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи намір ГО “Скадовська районна асоціація футболу» звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, застосування обраних заявником заходів забезпечення позову забезпечить ефективний захист порушених прав позивача у разі задоволення позову в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
На переконання місцевого господарського суду, запропоновані заявником заходи спрямовані на захист корпоративних прав ГО “Скадовська районна асоціація футболу» з метою недопущення внесення до реєстру записів на підставі рішень конференції, які заявник має намір оскаржити у суді.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась Громадська спілка “Херсонська обласна асоціація футболу» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 року по справі №916/2847/25 про задоволення заяви громадської організації «Скадовська районна асоціація футболу» про забезпечення позову до подання позовної заяви та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви в повному обсязі за необґрунтованістю.
Свої вимоги за апеляційною скаргою скаржник обґрунтовує наступним:
- під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, однак, у даному випадку суд фактично здійснив дослідження обґрунтованості позову;
- в даному випадку, як вважає апелянт, суд передчасно здійснив оцінку наданим ГО "Скадовська районна асоціація футболу" доказам та погодився з доводами ГО "Скадовська районна асоціація футболу", зокрема з тими, що ґрунтуються на недопущенні представника заявника до проведення конференції;
- заявником не додано жодних доказів того, що ГС "Херсонська обласна асоціація футболу" вже реалізуються ухвалені на конференції рішення. При цьому ні заявник, ні суд не обґрунтували можливість застосування заходів забезпечення позову менш обтяжливим способом;
- вжиття судом першої інстанції запропонованих заявником заходів забезпечення позову, які апелянт вважає непропорційними, фактично блокує діяльність ГС "Херсонська обласна асоціація футболу";
- через наявність оскаржуваної ухвали апелянт не може повноцінно здійснювати свою діяльність, оскільки не може здійснити державну реєстрацію прийнятих на конференції рішень;
- новий склад Виконавчого комітету скаржника позбавлений можливості приймати будь-які рішення та здійснювати керівництво спілкою, а попередній склад Виконавчого комітету в умовах воєнного стану не має можливості здійснювати керівництво у відповідності до покладених статутом обов'язків;
- задоволення заяви про забезпечення позову призвело до порушення прав та обов'язків третіх осіб, зокрема членів нового складу Виконавчого комітету, новообраного Голови ГС "Херсонська обласна асоціація футболу", а також в порушення усіх норм призвело до блокування господарської діяльності;
- апелянт також вважає безпідставними та такими що не підтверджуються належними та допустимим доказами, твердження заявника про те, що його представника було позбавлено можливості взяти участь у конференції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 було відкрито апеляційне провадження по справі №916/2847/25 за апеляційною скаргою Громадської спілки “Херсонська обласна асоціація футболу» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 по справі №916/2847/25 та призначено справу до розгляду на 29.10.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду від 27.10.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2847/25 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу №916/2847/25 за апеляційною скаргою Громадської організації “Скадовська районна асоціація футболу» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
27.10.2025 до суду надійшла заява в якій ГС "Херсонська обласна асоціація футболу" просить здійснити розгляд справи без участі свого представника.
У зв'язку з надходженням повідомлення про мінування адміністративної будівлі Південно-західного апеляційного господарського суду, судове засідання 29.10.2025 у справі №916/2847/25 не відбулось.
Ухвалою суду від 29.10.2025 повідомлено учасників справи №916/2847/25 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Громадської спілки “Херсонська обласна асоціація футболу» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 відбудеться - 12.11.2025.
Під час судового засідання від 12.11.2025 представник ГО “Скадовська районна асоціація футболу» надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Представник ГС “Херсонська обласна асоціація футболу» своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Судова колегія зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
У даному випадку позивач зазначає, що предметом майбутнього позову будуть вимоги про визнання недійсними рішень позачергової Конференції Громадської спілки «Херсонська обласна асоціація футболу», оформлені протоколом № 1 засідання позачергової Конференції від 19.07.2025 року.
В обґрунтування підстав майбутнього позову заявник зазначає про порушенням прав позивача, який є учасником ГС “Херсонська обласна асоціація футболу», у зв'язку з неповідомленням відповідачем інформації про зміну дати, часу та місця проведення конференції, в результаті чого делегат позивача був позбавлений можливості взяти участь в конференції та проголосувати з питань порядку денного.
В свою чергу, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник просив суд заборонити суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/ щодо громадської спілки “Херсонська обласна асоціація футболу» в тому числі, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєструвати будь-які зміни до статуту юридичної особи, про зміну керівника юридичної особи, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, про зміну органів управління юридичної особи, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Як вже було вказано вище, відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).
Дійсно, вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». У разі його вжиття нотаріуси або державні реєстратори не зможуть змінити відомості, зокрема, щодо керівництва юридичної особи та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи на виконання оскарженого рішення загальних зборів.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, 12.03.2020 у справі №916/3479/19, 24.06.2020 у справі №902/1051/19 та 07.09.2020 у справі №904/1766/20.
Поряд з цим, колегія суддів також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №918/531/22.
Верховний Суд у своїй постанові з приводу заборони вчинення реєстраційних дій зазначив, що забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.
Однак, у даній справі, приймаючи рішення про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд заборонив широке і по суті необмежене коло дій, зокрема, заборонив суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерству юстиції України, його департаментам, структурним підрозділам, територіальним органам, а також державному підприємству “Національні інформаційні системи», будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії щодо громадської спілки “Херсонська обласна асоціація футболу», в тому числі, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєструвати будь-які зміни до статуту юридичної особи, про зміну керівника юридичної особи, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, про зміну органів управління юридичної особи, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
В свою чергу, місцевий господарський суд жодним чином не аргументував, яким чином це забезпечить виконуваність судового рішення за майбутнім позовом предметом якого є визнання недійсним конкретного рішення прийнятого позачерговою Конференцією Громадської спілки «Херсонська обласна асоціація футболу», оформленого протоколом № 1 засідання позачергової Конференції від 19.07.2025.
Колегія суддів нагадує, що у цій справі позивач просив вжити захід забезпечення позову шляхом заборони вчинення необмеженого кола реєстраційних дій, тобто фактично, будь-яких реєстраційних дії відносно відповідача, що широко виходить за межі предмета заявленого позову.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ГПК не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Оскарження учасником юридичної особи конкретного рішення загальних зборів (у спірному випадку - рішень позачергової Конференції) зовсім не означає, що керівні органи відповідача не можуть ухвалювати інших рішень протягом всього періоду розгляду судом такого спору. Якщо ухвалені рішення потребують реєстрації у ЄДР змін відомостей про юридичну особу, то суд не може забороняти вчиняти відповідні реєстраційні дії. Протилежний підхід означатиме блокування господарської діяльності товариства та надмірне втручання в його справи.
Таким чином, позов про визнання недійсним рішення позачергової Конференції Громадської спілки «Херсонська обласна асоціація футболу», оформлені протоколом № 1 засідання позачергової Конференції від 19.07.2025 року не може бути забезпечений шляхом заборони здійснювати широке коло реєстраційних дій стосовно юридичної особи.
Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №918/531/22.
З урахуванням встановлених вище обставин, захід забезпечення позову, який просив вжити позивач, не є співмірним з предметом спору, не відповідає вимогам адекватності та є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
При цьому, позивачем жодним чином не доведено, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно відповідача призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 по справі №916/2847/25 - скасувати.
У задоволенні заяви Громадської організації “Скадовська районна асоціація футболу» про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України
Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.