79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" листопада 2025 р. Справа № 914/452/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від прокуратури - Лупійчук Б.В.
від позивача - Гудима В.О.
від відповідача (скаржника) - Шнир О.Б.
від третьої особи - Уракіна Л.-Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.» від 28 серпня 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року (повний текст підписано 08.08.2025), суддя Петрашко М.М.
у справі № 914/452/25
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Львів
в інтересах держави в особі:
позивача Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.», с. Малехів, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство Міністерства оборони України “Західвійськбуд», с. Малехів, Львівська область
про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна
встановив:
21 лютого 2025 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі позивача - Міністерства оборони України, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.» про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна - складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі № 914/452/25 позов задоволено. Ухвалено витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» (80383, Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, будинок 24, ідентифікаційний код 43681508) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр. Повітряних сил, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Рішення суду мотивоване тим, що судовими рішеннями у справі № 914/723/15 встановлено факт незаконного вибуття із власності держави спірного нерухомого майна, зобов'язано ТОВ «Західенергокомплект» повернути дане майно до держави в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд». Також судом встановлено, що зважаючи на різницю в адресі об'єкта нерухомості та його площі, які визначені у наказі Господарського суду Львівської області № 914/723/15 (колишня адреса: вул. Л. Українки, 45, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область змінена на вул. Київську, 24 , с. Малехів, Жовківський (на даний час Львівський) район, Львівська область, у зв'язку з проведеними переобмірами та уточненнями площі, складська будівля, яка становила 1188,3 кв. м змінена на площу 1209,5 кв. м), боржник (ТОВ «Західенергокомплект») відмовився від повернення державі спірного об'єкта нерухомого майна. Проте, судовими рішеннями у справі № 914/2867/16 встановлено, що спірна складська будівля зі зміненими адресою та площею є тією ж, що підлягає поверненню відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/723/15. Судові рішення набрали законної сили, а відтак наведені обставини є преюдиційними та не потребують доказування в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України. Судом встановлено, що станом на час проведення електронних торгів в Єдиному державному реєстрі судових рішень знаходились відомості про рішення судів, які набрали законної сили, у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16, та свідчили про приналежність об'єкта нерухомості до державної форми власності, більше того, станом на той час було відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення у справі № 914/723/15, яким вирішено зобов'язати ТОВ «Західенергокомплект» повернути складську будівлю до власності держави в особі Міністерства оборони України. Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст.317, 319, 330, 388 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі № 914/452/25 та ухвалити нове про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що у рішенні суду першої інстанції зроблено помилковий висновок, що приналежність спірного нерухомого майна, яке перебуває у власності відповідача, а саме будівлі складу площею 1209,5 кв.м. за адресою Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, до державної власності в особі Міністерства оборони України та приналежність на праві господарського відання ДП МОУ «Західвійськбуд» встановлено судами різних інстанцій у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16, що не підлягає повторному доказуванню, оскільки, ТОВ «У.Г.У.» не було стороною та не залучалось до участі у вказаних справах, відтак, наведені в таких судових рішеннях обставини не можуть бути використані як належний доказ для встановлення обставин у даній справі про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна. На думку апелянта суд визнав доведеними факти, які у межах цієї справи залишились недослідженими. Зокрема, наголошує, що відповідач є добросовісним набувачем (добросовісність визначається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а відтак, до спірних правовідносин на його думку слід застосувати положення ч.2 ст.388 ЦК України, відповідно до якої з врахуванням змін, внесених Законом України № 4196-IX від 09.01.2025р., майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано такому набувачу на електронному аукціоні в порядку, визначеному законом. Крім цього, зазначає, що обізнаності відповідача про всю історію нерухомого майна, що виставлено на торги, перешкоджала і та обставина, що згідно доводів позивача відбулася зміна технічних характеристик і адреси будівлі (зміна площі з 1 188,3 кв. м на 1 209,5 кв. м, у зв'язку з переобмірами та зміна адреси з вул. Лесі Українки, 45 на вул. Київську, 24 у с. Малехів), у зв'язку з чим, відповідач за умови вивчення судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень з об'єктивних причин не в змозі був ідентифікувати придбане ним на прилюдних торгах майно з тим майном, про яке існували судові спори, оскільки різні площі і адреси такого майна. Також на думку апелянта не відповідають встановленим обставинам справи та не ґрунтуються на будь-яких доказах висновки суду першої інстанції про те, що відповідач в силу наявності виконавчого провадження мав проявити розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірне майно належить до майна Міністерства оборони України, оскільки, відповідач - ТОВ «У.Г.У.» не було учасником таких виконавчих проваджень та не мало доступу до них.
У відзиві на апеляційну скаргу Перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначає, що відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Наголошує, що 29.10.2019 рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2867/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора, установивши, що станом на час розгляду даної справи у виконавчій службі перебувало виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Львівської області про виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 914/723/15 в частині зобов'язання ТОВ «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1 188,3 кв. м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд». Ураховуючи наведені обставини, беручи до уваги передбачені законом способи захисту порушеного права власності, характер спірних правовідносин, та фактичні обставини справи, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України щодо витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставним, оскільки право позивача на спірне майно було захищено в судовому порядку (справа № 914/723/15), і відповідне судове рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі. Відтак, в силу наявності судових рішень, якими установлено приналежність спірного нерухомого майна до власності держави, його першочергового незаконного вибуття, а також наявності виконавчого провадження та обов'язку виконання судового рішення, яке набрало законної сили, набувач такого майна проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це майно належить до майна Міністерства оборони України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Доводи позивача відповідають доводам, викладеним прокурором у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач також зазначив, що відповідно до ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, а оскільки відповідач не був стороною у справах, які розглядались у господарському процесі, то наведені в таких судових рішеннях обставини не можуть бути використані як належний доказ для встановлення обставин у даній справі про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна. Висновки суду першої інстанції про наявність преюдиційного значення рішень у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16 вважає помилковими, оскільки суд безпідставно ототожнив фактичні обставини, встановлені у тих справах, із правовою оцінкою таких обставин. Також звертає увагу, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що учасники, керівники та саме ТОВ «У.Г.У.» пов'язане з Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» чи будь-якими іншими особами, що може вказувати на наявність змови чи обізнаності про всі етапи відчуження, знищення і відбудови майна, яке було виставлено на прилюдні торги та придбано відповідачем.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі № 914/452/25 та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та у відповіді на відзив.
Прокурор та представники позивача і третьої особи в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзивах на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін і третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 914/723/15 за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача-1 Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект»; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18 та застосування наслідків недійсності правочину - у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 914/723/15 апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Західного регіону України задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 914/723/15 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено. Судом вирішено: - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» щодо відчуження нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв.м по вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області; - зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно будівлю складу площею 1188,3 кв.м по вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд»; - стягнути з ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» 154 440 грн вартості об'єкта нерухомості.
Підставою для задоволення позову у справі № 914/723/15 була відсутність дозволу Міністерства оборони України на відчуження державного майна за договором купівлі-продажу № 18 від 15.09.2003 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 у справі № 914/723/15 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 914/723/15 залишено без змін, а касаційні скарги без задоволення.
Рішенням Малехівської сільської ради від 19.09.2002 № 4 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ДП МОУ «Західвійськбуд» визнано право загальнодержавної власності на майно, яке було предметом оспорюваного договору від 15.09.2003 № 18, та належить ДП МОУ «Західвійськбуд» на праві повного господарського відання. У статуті ДП МОУ «Західвійськбуд» зазначено, що воно засноване на майні Збройних Сил України, його майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання і відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлюється законодавством.
Так, 15.09.2003 між ДП МОУ «Західвійськбуд» та ТОВ «Західенергокомплект» укладено договір купівлі-продажу № 18 нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв. м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, вартістю 154 440 грн. На підставі акту прийому-передачі від 29.09.2003 відповідне нерухоме майно (будівля складу площею 1188,3 кв. м) передано покупцю - ТОВ «Західенергокомплект».
10.10.2003 Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано ТОВ «Західенергокомплект» витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, яке отримало реєстраційний номер 1385545.
Рішенням Малехівської сільської ради від 16.05.2012 № 2 надано дозвіл ТОВ «Західенергокомплект» на влаштування побутового приміщення розміром 5,70 x 17,55 м для робітників підприємства та службовців в середині будівлі площею 93,7 кв.м по вул. Київська, 24 (колишня адреса Л. Українки 45/5) в с. Малехів Жовківського району Львівської області; дозволено ТОВ «Західенергокомплект» експлуатувати будівлю складу загальною площею 1209,5 кв.м, розташовану за новою адресою: вул. Київська, 24 в с. Малехів Жовківського району Львівської області; зобов'язано Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» оформити та видати свідоцтво про право власності на складську будівлю «літ. Б-2» загальною площею 1209,5 кв.м по вул. Київській, 24 в с. Малехів за ТОВ «Західенергокомплект» та провести його державну реєстрацію згідно нової юридичної адреси.
08.06.2012 ТОВ «Західенергокомплект» на підставі рішення Малехівської сільської ради від 16.05.2012 отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю складу площею 1209,5 кв.м по вул. Київській, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, яке отримало реєстраційний номер 3684405.
Як зазначено у позовній заяві у цій справі (№ 914/452/25) на стадії виконання судового рішення у справі № 914/723/15 Міністерству оборони України стало відомо про зміну площі будівлі та її адреси.
Так, площу будівлі складу з 1188,3 кв.м змінено на площу 1209,5 кв.м, у зв'язку з проведеними переобмірами та уточненнями площі, про що зазначалось у довідці Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 26.07.2016 № 2335. Адресу вказаної складської будівлі - вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів змінено на адресу - вул. Київська, 24 у с. Малехів, на підставі рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 31.01.2006 № 525.
22.08.2016 рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Львівської міської ради відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права державної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна, оскільки запис щодо цього майна є погашеним, у зв'язку із знищенням об'єкта. Натомість, за повідомленням державного реєстратора, за ТОВ «Західенергокомплект» на праві приватної власності зареєстровано складську будівлю літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв.м (попередня площа 1188,3 кв.м), яка знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45).
З огляду на наведене, у листопаді 2016 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ «Західенергокомплект» про витребування з володіння та користування останнього нерухомого майна - складську будівлю літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв.м (попередня площа 1188,3 кв.м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 (з врахуванням заяви про зміну предмета позову).
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/2867/16, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, позов прокурора задоволено: витребувано з володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м. (попередня площа 1188,3 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45).
В процесі розгляду зазначеної справи судом апеляційної інстанції призначалась судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої надано висновок експерта від 27.08.2018 № 3636, яким встановлено, що знищення складської будівлі літ.Б-2, загальною площею 1188,3 кв.м за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, не відбулося; об'єкт нерухомості - складська будівля літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, є однією і тією ж будівлею за іншою попередньою адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, площею 1188,3 кв.м; загальна площа даної будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.
Постановою Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 914/2867/16 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зокрема зазначив, що суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що невиконання відповідачем у справі, яка розглядається, судового рішення у справі № 914/723/15 щодо повернення спірного майна до державної власності, є підставою для його витребування у межах даної справи, не врахували положення чинного законодавства, якими розмежовано зазначені способи захисту порушеного права власності, належним чином не встановили характер спірних правовідносин сторін з огляду на фактичні обставини, які склалися, не дали належної правової оцінки наявним у справі матеріалам щодо здійснення виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 914/723/15 про зобов'язання ТОВ "Західенергокомплект" повернути спірне нерухоме майно до державної власності в особі МОУ та не з'ясували наслідків таких виконавчих дій, а отже, не встановили правову можливість застосування до реституційних зобов'язань, встановлених рішенням суду у справі № 914/723/15, яке має виконуватися у визначеному законом порядку, положень статей 387, 388 ЦК.
За результатами нового розгляду справи № 914/2867/16 рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у задоволенні позову відмовлено. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що станом на час розгляду вказаної справи у виконавчій службі перебувало виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області про виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 914/723/15 в частині зобов'язання ТОВ «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно будівлю складу площею 1188,3 кв.м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд». Судом встановлено відсутність доказів закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа без виконання, а також того, що державний виконавець не має можливості виконати наказ Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 № 914/723/15 через те, що змінилась площа об'єкта, який підлягав поверненню та через те, що відповідному об'єкту нерухомості було присвоєно нову адресу. Суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України щодо витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставним, оскільки право позивача на спірне майно було захищено в судовому порядку (справа № 914/723/15) і відповідне судове рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі.
Крім цього, судом встановлено, що 11.08.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу посвідчено іпотечний договір щодо спірної будівлі, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ТОВ «Західенергокомплект», який зареєстровано в реєстрі за № 2860.
17.09.2019 між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 11.08.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 2860.
17.09.2019 між ТОВ «Галицька фінансова компанія» та Фізичною особою-підприємцем Цупер Ганною Петрівною укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 11.08.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 2860.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/13186/16 замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником ФОП Цупер Г.П.
10.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ТОВ «Західенергокомплект» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 931669,93 грн.
У подальшому, у травні 2020 року ДП МОУ «Західвійськбуд» на сайті https://setam.net.ua/ виявлено розміщення лоту № 420876: складської будівлі літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер 191609046227, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, з визначеною датою проведення аукціону, який був припинений на підставі заяви ДП МОУ «Західвійськбуд», з метою недопущення втрати державного нерухомого майна.
21.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яким зокрема, зобов'язано ДП «Сетам» зняти з реалізації нерухоме майно, а саме: предмет іпотеки - нежитлове приміщення складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 (лот № 420876).
04.06.2020 державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУ МЮ (м. Львів) під час виконання наказу № 914/723/15 від 03.09.2015 складено акт, яким встановлено, що боржник ТОВ «Західенергокомплект» відмовився повертати складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, державі в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд», аргументуючи це іншою адресою та площею.
Водночас, 05.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13186/16 проведено опис та накладено арешт на майно, приналежне ТОВ «Західенергокомплект», яким визначено об'єкт нерухомого майна - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227.
25.06.2020 рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» № 01/25/06 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» зі статутним капіталом 300 000 грн, за адресою: м. Львів, вул. Папоротна, 9, кв. 2; призначено директора товариства та затверджено Статут.
22.07.2020 на сайті ДП «Сетам» проведено аукціон: лот № 428328 та визначено переможця електронних торгів - ТОВ «У.Г.У.».
Відповідно до протоколу від 22.07.2020 (дата формування протоколу 25.08.2020) № 492327 відбулися торги з реалізації арештованого майна - складської будівлі літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область, реєстраційний номер 1916090646227, кошти від реалізації майна надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця.
08.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва констатовано факт реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах, постановлено зняти арешт, накладений постановою виконавця від 05.06.2020 та зняти інші арешти, крім арештів, накладених на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову з складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, що належала боржнику ТОВ «Західенергокомплект».
08.10.2020 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О.Р. видано свідоцтво (за реєстровим номером 1166) про право власності ТОВ «У.Г.У.» на майно, а саме: складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, про що того ж дня внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У лютому 2025 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ “У.Г.У.» про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна - складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Позов обґрунтовано тим, що державне майно, яке підлягало поверненню державі в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд», незаконно вибуло на користь іншого суб'єкта господарювання, як реалізація з прилюдних торгів нерухомого майна, нібито приналежного ТОВ «Західенергокомплект». Як зазначив прокурор, не зважаючи на неодноразові попередження ДП МОУ «Західвійськбуд» щодо приналежності об'єкта електронних торгів до державної форми власності, рішення, що підтверджують дані обставини, які набрали законної сили, створене незадовго до реалізації такого майна ТОВ «У.Г.У.» знехтувало наявністю таких судових рішень, придбавши це майно на повторному незаконному аукціоні. Прокурор вважає, що вищевказане свідчить про недобросовісність поведінки відповідача, що зумовило набуття у його приватну власність майна, яке незаконно вибуло із державної власності, сприяючи ТОВ «Західенергокомплект» унеможливити повернення майна на виконання рішення суду. Водночас прокурор наголошує, що приналежність спірного нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв. м (на даний час 1209,5 кв.м.) по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області (на даний час Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Київська, 24) до державної власності в особі Міністерства оборони України та на праві господарського відання ДП МОУ «Західвійськбуд» встановлено судами у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16, що не підлягає повторному доказуванню.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України:
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись з цим позовом до суду, заявленим в інтересах держави, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Міністерства оборони України та зазначив, що вказаний орган належним чином не здійснював захист інтересів держави шляхом вчинення певних дій, зокрема: звернення до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння відповідача у власність держави нерухомого майна - складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи (документів, долучених до позовної заяви), прокурор неодноразово звертався до позивача та повідомляв останнього про виявлені порушення та необхідність захисту інтересів держави.
Однак, відповідь від позивача на адресу прокуратури не надходила, заходи представницького характеру шляхом пред'явлення позову до суду, спрямованого на поновлення порушених прав та інтересів, Міністерством оборони України не вживалися.
21 січня 2025 року листом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону за вихідним №15-78ВИХ-25, до звернення до суду, Міністерство оборони України повідомлено щодо вжиття заходів реагування прокуратурою, а саме звернення до суду з позовною заявою в інтересах останнього.
Слід зазначити, що прокурор звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, - 21 лютого 2025 року.
Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
В силу ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Слід наголосити, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
За змістом ч.5 ст.12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 також звертає увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.
Слід зазначити, що станом на час проведення електронних торгів в Єдиному державному реєстрі судових рішень знаходились відомості про рішення судів, які набрали законної сили, у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16, та підтверджували приналежність об'єкта нерухомості до державної форми власності. Більше того, станом на той час було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі № 914/723/15, яким зобов'язано ТОВ «Західенергокомплект» повернути спірне нерухоме майно до власності держави в особі Міністерства оборони України. Про таке виконавче провадження зазначено і у судових рішеннях у справі № 914/2867/16, що і слугувало підставою для відмови в позові у тій справі.
Відтак, в силу наявності судових рішень, якими встановлено приналежність спірного нерухомого майна до власності держави, його першочергового незаконного вибуття, а також наявності виконавчого провадження та обов'язку виконання судового рішення, яке набрало законної сили, набувач такого майна, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це спірне майно належить до майна Міністерства оборони України.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що ТОВ «У.Г.У.» було створене набагато пізніше, ніж ухвалені судами рішення у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16, оскільки наведене не спростовує встановлених судовими рішеннями у цих справах обставин, а такі рішення є відкритими для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, в тому числі і на час створення товариства відповідача та на час проведення торгів.
Окрім того, судом враховано, що у травні 2020 року спірне майно вже знімалося з торгів ДП "Сетам", а аукціон був припинений на підставі заяви ДП МОУ «Західвійськбуд» з метою недопущення втрати державного нерухомого майна, попри це, вдруге у липні 2020 року державне майно було відчужене на електронних торгах на користь ТОВ "У.Г.У.", яке було створрене незадовго до цього (25 червня 2020 року).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна таких обставин: 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4) чи є об'єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 922/3838/21.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Так, судовими рішеннями у справі № 914/723/15 встановлено факт незаконного вибуття із власності держави спірного нерухомого майна та зобов'язано ТОВ «Західенергокомплект» повернути таке майно державі в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд».
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 02.09.2025 у справі № 914/2926/22 зазначено, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема, щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні, наприклад про дотримання розумного строку, про те, чи мала сторона знати про певні обставини, чи є причина поважною, чи перевищує розмір неустойки розмір збитків та чи є таке перевищення значним тощо. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
Обставини у справі № 914/723/15, які мають значення для цієї справи № 914/452/25, є встановлені на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факти незаконного вибуття (за відсутності дозволу Міністерства оборони України на відчуження державного майна за договором купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18) із державної власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокмплект» спірного об'єкта нерухомого майна, який є предметом цього спору, та про його приналежність до власності держави в особі Міністерства оборони України.
У справі № 914/2867/16 обставинами, які мають значення для цієї справи, що розглядається судом, є встановлені на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факти про те, що будівля площею 1188,3 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області та будівля площею 1209,5 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області є однією і тією ж будівлею. Загальна площа вказаної будівлі змінилася з 1188,3 кв. м на 1209,5 кв. м за рахунок переобмірів та уточнення площ. Вказаний об'єкт нерухомого майна є предметом віндикації у цій справі.
У постанові від 10.07.2025 у справі № 917/2313/24 Верховний Суд зазначив, що
преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Щодо заперечень відповідача проти застосування положень ч.4 ст.75 ГПК України, оскільки він не брав участі у наведених вище справах, колегія суддів такі відхиляє, з огляду на те, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини; суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Особою щодо якої встановлено обставини у наведених вище справах у розумінні ч.4 ст.75 ГПК України є саме держава в особі Міністерства оборони України, яке було позивачем у таких справах, з огляду на що, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він не брав участі у вказаних справах, як на обставину, що унеможливлює застосування у спірному випадку положень ч.4 ст.75 ГПК України.
Разом з тим, відповідачем, як особою, яка не брала участі у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16 не спростовано обставин, встановлених у таких справах та наведених судом вище, які є преюдиційними під час вирішення цієї справи.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися, а у подальшому не повернуто до власності держави на виконання рішення суду та незаконно відчужено на електронних торгах.
Водночас, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на положення ч.2 ст.188 ЦК України, оскільки у спірному випадку проведені електронні торги не можуть бути визнані законними, а відповідач - добросовісним набувачем, зважаючи на встановлені судом вище обставини.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушених прав позивача та наявність підстав для витребування спірного майна у відповідача - ТОВ «У.Г.У.».
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (ч.1 ст.275 ГПК України).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними та спростовані судом вище.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі № 914/452/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» - без задоволення.
Матеріали справи № 914/452/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 17 листопада 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.