Справа № 645/5299/25
Провадження № 2-о/645/124/25
10 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Лисенко О.О.,
присяжних Данильченка С.Л., Жемеренко О.М.,
за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника адвоката Калмикової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу №645/5299/25 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чернікова Софія Олегівна, заінтересована особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, -
07.08.2025 до суду надійшла вищевказана заява, у якій заявник просить суд:
1. Викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
2. Оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, місце народження: село Гущенка Ново-Оскольського р-ну, Білгородської області - померлою. Датою та місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_7, місто Вовчанськ, Чугуївський район, Харківська область, Україна.
Заявником зазначено, що її мати, ОСОБА_3 , проживала в АДРЕСА_2 . 10 травня 2024 року розпочався повторний наступ російської федерації в напрямку Вовчанська. Наразі є підстави вважати мати заявника померлою в результаті бойових дій у м. Вовчанськ.
Наявні докази у своїй сукупності (інформація про хворобу та обмежена мобільність особи, пояснення свідків, відсутність ОСОБА_3 в списках евакуйованих мешканців та в списках отримувачів гуманітарної допомоги, інформація про початок кримінального провадження) свідчать про наявність підстав вважати ОСОБА_3 померлою.
Інші особи, які могли бути спадкоємцями за її матір'ю, відсутні. Її син, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Вовчанськ (докази на підтвердження даного факту у заявниці відсутні, оскільки документи були втрачені в ході бойових дій).
Оголошення ОСОБА_3 померлою є необхідним для оформлення спадщини за заявником.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 07.08.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.
12.08.2025 представником заявника подано до суду заяву про повернення помилково поданої з заявою про оголошення фізичної особи померлою квитанції про сплату судового збору та долучення до матеріалів справи вірної квитанції про сплату судового збору у даній справі.
Ухвалою судді від 15.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження, задоволено клопотання заявника про виклик свідків.
У судове засідання, призначене на 10.11.2025 з'явились: заявник ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Калмикова О.О., свідок - ОСОБА_2 .
Представник заінтересованої особи - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції в електронний кабінет ЄСІТС, жодних заяв та клопотань з процесуальних питань на адресу суду не надіслав.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Калмикова О.О. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві. Заявник додатково суду повідомила, що у 2023 році виїхала з м. Вовчанська до м. Харкова, її мати ОСОБА_3 залишилась у місті Вовчанськ. Догляд за ОСОБА_3 здійснювала її двоюрідна сестра - ОСОБА_2 , яка залишилась проживати у м. Вовчанськ. Про стан матері дізнавалась від сестри, з якою спілкувалась по телефону. 19 травня 2024 року увечері їй зателефонувала сестра, яка повідомила, що був приліт, в результаті якого будинок, в якому перебувала ОСОБА_3 було сильно пошкоджено, ймовірно, що мати заявника загинула внаслідок вказаних подій.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до частин 1,2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, вислухавши заявника, її представника, свідка, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками заявника ОСОБА_1 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.09.1969 (а.с.11).
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Вовчанським РВ УМВС України в Харківській області 17.12.1997 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Гущенка Ново-Оскольського р-ну, Білгородської області (а.с. 12-14).
ОСОБА_3 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ДПС України (а.с.15).
З копії виписки № 568 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , вбачається, що остання перебувала на стаціонарному лікування у період з 18.10.23 по 03.11.23, діагноз: «Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом у вертебробазилярному басейні з двобічною пірамідною недостатністю, бульварними порушеннями. Гіпертонічна хвороба III ст. 3 ст., ризик дуже високий. Гіпертензивне серце». ІХС, стабільна стенокардія II ф.к., кардіосклероз атеросклеротичний СН 2А» (а.с.17-18).
Згідно копії відповіді ПФУ на адвокатський запит №2800-030202-8/28380 від 30.04.2025 вбачається, що відносно ОСОБА_3 наявні дані про припинення виплати пенсії з 01.12.2024 відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058, відповідно до зазначеного пункту виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (а.с.19-20).
З копії відповіді Вовчанської МВА Чугуївського району Харківської області №46 від 17.02.2025, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у списках евакуйованих осіб з території Вовчанської міської територіальної громади за період з 10.05.2024 до 01.02.2025 не значиться та на обліку, як одержувач гуманітарної допомоги у Вовчанському гуманітарному ХАБІ м Харків не перебуває (а.с.21).
Згідно відповіді Міністерства соцполітики на адвокатський запит вбачається, що згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщені особи станом на 14.02.2025, інформація щодо ОСОБА_3 відсутня (а.с.22).
З копії Витягу з ЄРДР №12024221250000272 від 11.06.2024 судом встановлено, що 10.06.2024 до ЧЧ ВП№1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що 19.05.2024 за адресою: АДРЕСА_2 мало місце порушення законів та звичаїв ведення війни, що полягали у масованому обстрілі з боку військовослужбовців зс рф, внаслідок чого загинула ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЖЄО №5975 від 10.06.2024) (а.с.16).
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснила, що її мати була рідною сестрою ОСОБА_3 , таким чином заявник ОСОБА_1 доводиться їй двоюрідною сестрою. Свідок пояснила, що до ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала у м. Вовчанськ разом з чоловіком. Додатково суду повідомила, що у 2023 році після того, як забрала ОСОБА_3 з лікарні, привезла її до будинку сина останньої - ОСОБА_4 . Свідок систематично приходила до будинку ОСОБА_4 , де здійснювала догляд за ОСОБА_3 , яка після лікарні потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 від онкології. Свідок разом з чоловіком поховали ОСОБА_4 , документи про його смерть були втрачені через військові дії. В подальшому її чоловіка, який був інвалідом, не мав ступней ніг, волонтери вивезли з міста, свідок залишилась доглядати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 в результаті масованого обстрілу міста Вовчанськ постраждав будинок, в якому перебувала ОСОБА_3 , остання самостійно не пересувалась та покинути будинок не могла. Будинок був майже вщент зруйнований, залишилась тільки прибудова до кухні, зайти в середину будинку можливості вже не було, свідок намагалась через уціліле вікно з'ясувати, що сталось з ОСОБА_3 . Крізь вікно вдалось роздивитись, що ОСОБА_3 лежала в будинку, рука була вивернута в одну сторону, голова в іншу сторону. З урахуванням руйнувань будинку та побаченого всередині свідок дійшла висновку, що ОСОБА_3 загинула. Ввечері 19 травня 2025 свідок зателефонувала сестрі та повідомила останню про загибель її матері внаслідок обстрілу. Свідок повідомила, що коли розпочався повторний наступ на Вовчанськ місто сильно обстрілювалось, люди ховались де могли, було дуже багато загиблих, евакуація не проводилась, у місті відбувались вуличні бої, завали ніхто не розбирав, не було можливості дістати ОСОБА_3 з будинку, остання там і залишилась. Свідок виїхала з міста 21 травня 2024 року, виїжджала самостійно на велосипеді, їй вдалось доїхати до волонтерського пункту, де волонтери допомогли їй з евакуацією до м. Харкова.
Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно норм ЦК та ЦПК України, рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (глава 4 «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою» ЦПК).
Оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК).
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно зберіглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
При цьому заявник має мати особисту цивільну правову зацікавленість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв'язок або за відсутності такого зв'язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
Аналізуючи норми права, суд вважає, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов'язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».
Із пояснювальної записки до проекту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов'язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.
Отже, телеологічне тлумачення норми права дозволяє врахувати специфіку випадків зникнення фізичних осіб під час активних бойових дій і акцентувати увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, але лише після спливу розумного строку для її пошуку.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив'язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з'являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, (в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376).
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв'язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності (п.п. 81, 85).
Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, в яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п.п. 94, 95, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).
Заявник просить оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлою, датою та місцем смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_8 , місто Вовчанськ, Чугуївський район, Харківська область, Україна.
Згідно з розділом ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №379. Вовчанська міська територіальна громада була територією активних бойових дій з 10.05.2024 по 19.06.2024. Згідно з розділом ІІІ указаного Переліку Вовчанська міська територіальна громада з 20.06.2024 відноситься до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. На час розгляду справи судом активні бойові дії на території Вовчанської міської територіальної громади не припинені.
Таким чином, встановлені обставини справи та той факт, що на території ймовірної загибелі ОСОБА_3 тривають активні бойові дії, не дають законних підстав суду для висновку про можливість оголошення останньої померлою до спливу строку, визначеного реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, а тому заява ОСОБА_1 є передчасною та не підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, судові витрати заявника суд залишає за заявником.
Керуючись ст. 46 ЦК України, ст.ст. 305-308, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чернікова Софія Олегівна, заінтересована особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 18 листопада 2025 року
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , НОМЕР_5 , зареєстрований кабінет відсутній;
представник заявника - адвокат Чернікова Софія Олегівна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: вул. Полтавский шлях, 7, м. Харків, 61012, а/с 7547, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_10 , тел. НОМЕР_7 , наявний зареєстрований кабінет;
представник заявника - адвокат Калмикова Оксана Олександрівна, адреса для листування: АДРЕСА_5 , наявний зареєстрований кабінет;
заінтересована особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 33292186, юридична адреса: вул. Георгія Тарасенка, буд.73, м. Харків, 61001, наявний зареєстрований кабінет.
Суддя О.О. Лисенко
Присяжні: С.Л. Данильченко
О.М. Жемеренко