Справа № 643/1696/25
Провадження № 2/643/2291/25
13.11.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Власенка М. В.,
за участю секретаря судового засідання Єрьоміної Д. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.02.2025 до суду засобами поштового зв'язку надійшов позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить:
-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 55303,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 501081171, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 43364,80 грн., строк кредиту 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 17,99 % річних.
АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Форт».
23.02.2021 між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501081171 від 31.10.2018.
Відповідач не надавав своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 55303,29 грн., яка складається з наступного: 30489,59 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 24813,70 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Ухвалою суду від 06.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.
03.03.2025 представник відповідача - адвокат Гасанова М. Ю. звернулася до суду через систему «Електронний суд» з відзивом на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відзив обґрунтований тим, що факт виконання договорів факторингу не підтверджений, а отже й відступлення права вимоги не доведено, відповідач не повідомлений про відступлення прав вимоги, у матеріалах справи відсутній договір факторингу № 3 від 20.09.2021, який зазначений у банківській виписці по рахунку Відповідача. Представник відповідача зазначає, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Позивач нараховує суму 55303,29 грн., що жодним чином не обґрунтована в позовній заяві. З чого виникла заборгованість, з чого вона складається та на яких підставах нарахована, яка сума заборгованості нарахована за тілом кредиту та за відсотками Позивач не вказує, що, як про це зазначає представник відповідача, свідчить про те, що кредитори безпідставно нарахували заборгованість за кредитним договором, що суперечить нормам законодавства. Половина змісту позовної заяви викладає норми законодавства щодо договорів укладених в електронній формі, однак кредитний договір між Позивачем та Відповідачем укладався в письмовому форматі у вигляді Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501081171 від 31.10.2018. Отже, не зрозуміло про який кредитний договір йдеться у позовній заяві, та звідки Позивач обліковує заборгованість.
Також представник відповідача зазначає, що банком систематично відбувались збільшення кредитних лімітів, після того як Відповідач перестала користуватись карткою та здійснювала лише погашення заборгованості. Тим самим, Позивач штучно збільшував тіло кредиту та продовжував нараховувати та списувати відсотки та розрахунково-касове обслуговування. Крім цього, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових, супутніх послуг банку, пов'язаних з розрахунково-касовим обслуговуванням, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначено, що виписка та розрахунок заборгованості суперечать один одному, а доводи позовної заяви та докази надані Позивачем, є необґрунтованими, недопустимими та такими, що сформовані безпідставно. За весь час існування відносин між Сторонами Відповідач здійснював відповідні платежі в рахунок погашення заборгованості, а також сам банк неодноразово робив автоматичні списання з цією ж метою, однак майже весь обсяг внесених та списаних коштів Відповідача йшов на погашення нарахованих Позивачем відсотків, визначена Позивачем сума заборгованості за простроченим тілом кредиту мала б бути зменшена на платежі, які безпідставно та неправомірно були зараховані в погашення відсотків. З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, неповідомлення відповідача про відступлення прав вимоги, відсутність квитанції про сплату відповідачеві грошових коштів, зазначає про відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.
Також просить стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6000,00 грн.
25.03.2025 до суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог, у якому просить долучити до матеріалів справи копію договору факторингу та додатки до нього, у зв'язку з технічною помилкою при поданні позову до суду. До заяви долучено копію договору факторингу № 3 від 20.09.2021, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» разом з актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 до нього, а також копію платіжної інструкції № 4926 від 01.10.2024 про оплату згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 у розмірі 9200,00 грн.
Ухвалою суду від 10.07.2025 визнано обов'язковою явку представника позивача.
29.08.2025 до суду засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив від представника позивача, у якому останній просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідь на відзив обґрунтована тим, що договір між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» є укладеним згідно доданої до позову копії оферти, у якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту та у якій відповідач власноручним підписом підтверджує, що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепт. Саме відповідач визначив умови, на яких бажає отримати кредит. Зазначено, що наявність заборгованості відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості.
Щодо посилання відповідача на ненабуття права вимоги зазначає, що до уточненої заяви надано вірний договір факторингу. 20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, згідно умов якого АТ «Альфа-Банк» відступив, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняв права вимоги до боржників, вказаних додатку № 1-1 до договору. Факт виконання умов цього договору факторингу підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжним дорученням. Зазначено, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов'язань боржника в силу положень ЦК України. Крім цього, представник позивача зазначає, що посилання відповідача на не згоду із обов'язком сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування є помилковим та таким, що суперечить вимогам ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказано, що згідно ст. 8 указаного закону комісія кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
У судовому засіданні 21.10.2025 представник позивача надав пояснення щодо позову, зокрема, щодо договору факторингу, на підставі якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 501081171 від 31.10.2018.
28.10.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від представника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», у яких останній просить вважати вірним, що відступлення прав вимоги за редитним договором № 501081171 відбулось згідно договору факторингу № 3, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Долучено копію зазначеного договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжне доручення № 559 від 20.09.2021 (призначення платежу - за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20.09.2021) про сплату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - АТ «Альфа Банк» на суму 12844800,00 грн., копію витягу з додатку № 1-1 до договору факторингу № 3 від 20.09.2021.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, у якій зазначено, що позовні вимоги представник позивача підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Причини неявки відповідач суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
31.10.2018 ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501081171, відповідно до якої позичальник пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до вказаної оферти, тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту - 43364,80 грн., тип процентної ставки - фіксована, 17.9 % річних, строк кредиту - 48 місяців. Мета кредиту - для власних потреб у розмірі 10869,59 грн., повернення заборгованості за кредитним договором № 501035643 від 15.06.2018 у розмірі 27036,70 грн. та оплата страхового платежу у розмірі 5458,51 грн. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Підписанням цієї оферти позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладанням угоди ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; надання якої передбачено нормами закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
Всі відносини та істотні умови надання та користування кредитом, що не врегульовані угодою, запропоновано позичальником врегулювати договором, діюча редакція якого розміщена на сайті банку www.alfabank.com.ua.
Також 31.10.2018 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, умови якого є аналогічними оферті на укладання угоди про надання кредиту від 31.10.2018.
АТ «Альфа-Банк» перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 43364,80 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 2581804 від 31.10.2018.
20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, за умовами якого АТ «Альфа-Банк»передає (відступає) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у Додатку № 1-1.
Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12844800,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.
Згідно витягу з Додатку № 1-1 до договору факторингу № 3 від 20.09.2021, АТ «Альфа-Банк» передано ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»право вимоги за договором № 501081171 від 31.10.2018, боржником за яким є ОСОБА_1 , розмір заборгованості - 55303,29 грн.
Крім цього, на підтвердження переходу права вимоги позивач надав акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 та платіжне доручення № 559 від 20.09.2021 на суму 12844800,00 грн.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становить 55303,29 грн., який складається з заборгованості по тілі кредиту у розмірі 30489,59 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 7422,82 грн. та заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 17390,88 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, судом встановлено, що 31.10.2018 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 501081171 від 31.10.2018.
З наданих позивачем документів вбачається, що банк виконав свої зобов'язання.
Відповідачкою не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення кредиту в повному обсязі.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять.
Щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 501081171 від 31.10.2018 від АТ «Альфа-Банк» до позивача, суд зазначає таке.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Враховуючи подані позивачем документи та вищевказані положення законодавства, суд доходить висновку, що перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача про стягнення з відповідача указаної заборгованості, підтверджений належними та допустимими доказами.
Відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора не звільняє її як боржника від виконання свого зобов'язання, доказів належного виконання якого на користь первісного кредитора банку після відступлення права вимоги вона не надала.
Щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором № 501081171 від 31.10.2018, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 526, 611, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступи до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, у позові зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 501081171 від 31.10.2018 становить 55303,29 грн. та складається з тіла кредиту у розмірі 30489,59 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 24813,70 грн.
Проте, згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становить 55303,29 грн., який складається з заборгованості по тілі кредиту у розмірі 30489,59 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 7422,82 грн. та заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 17390,88 грн.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22) зазначив, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, суди попередніх інстанцій не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які була встановлена комісія, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, судом встановлено, що первісним кредитором безпідставно нараховувалась комісія у загальному розмірі 36079,68 грн., з яких сплачені відповідачкою кошти у розмірі 18688,80 грн. безпідставно було спрямовано первісним кредитором на погашення комісії.
Оскільки положення договору про споживчий кредит № 501081171 від 31.10.2018 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 17390,88 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 17390,88 грн., яка за своєю правової природою не є тілом кредиту.
Одночасно, з урахуванням внесених відповідачем грошових коштів у розмірі 18688,80 грн., які банком були спрямовані на погашення заборгованості за комісією, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру указаної позивачем заборгованості на цю суму.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, у зв'язку з наявністю заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду з позовом саме про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є обраним позивачем способом захисту свого порушеного цивільного права, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем згідно договору про надання споживчого кредиту № 501081171 від 31.10.2018.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачеві за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Відтак, суд доходить висновку, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача сума у розмірі 19223,61 грн. (55303,29 грн. - 17390,88 грн. - 18688,80 грн).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо заявлених вимог представників позивача та відповідача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджено наданою платіжною інструкцією № 240 від 24.01.2025.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 34,76 %, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1052,53 грн. (34,76 % * 3028,00 грн : 100), пропорційно розміру задоволених вимог, покладається на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З положень ст. 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі та до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадку надання усних і письмових консультацій.
Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладений між позивачем та адвокатом Литвиненко О. І.; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Литвиненко О. І.; платіжну інструкцію № 4945 від 01.10.2024 на суму 9200,00 грн.
Також представником відповідача заявлено у відзиві вимогу про стягнення з позивача судових витрат у розмірі 6000,00 грн., як витрат на професійну правову допомогу.
Представником відповідача на підтвердження розміру указаних витрат надано ордер, свідоцтво про проав на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката та специфікацію № 2 до договору про надання правової допомоги № 1223 від 24.07.2024.
Проте, будь-яких інших доказів на підтвердження розміру витрат зі сплати правової допомоги - суду не надано.
Зокрема, відсутній як договір про надання правової допомоги, так і детальний опис виконаних робіт.
Відтак, з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства, наданих сторонами доказів, відсутності заперечень сторін щодо розмірів витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу та про відмову у задоволенні вимог представника відповідача.
Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 501081171 від 31.10.2018 у розмірі 19223,61 грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 1052,53 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
У задоволенні вимог представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО