Номер провадження: 33/813/2004/25
Номер справи місцевого суду: 496/5079/25
Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.
Доповідач Копіца О. В.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності захисника Герасимчука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Герасимчука О.О., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28.08.2025 стосовно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто з нього судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.
Відповідно до вказаної постанови суду, 25.07.2025 о 21:30 год водій ОСОБА_1 по трасі М-05 Київ-Одеса 452 км керував транспортним засобом «Scania» з д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено оглядом на стан алкогольного сп'яніння, який зі згоди водія, у вставленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», який показав позитивний результат в 2,18 проміле, в зв'язку із чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Герасимчук О.О. зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального прав, оскільки розгляд справи був проведений за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, при цьому захисник подавав заяву про вступ до участі в справі як представника, надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді та відкладення розгляду справи, яка призначена на 28.08.2025 на іншу дату, у зв'язку із неможливістю ознайомлення з матеріалами справи, яке було проігноровано судом 1-ої інстанції, чим було порушено право апелянта брати участь в розгляді справи, подавати докази, заявляти клопотання тощо, що є самостійною підставою для скасування постанови.
За таких обставин захисник Герасимчук О.О. просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, захисник Герасимчук О.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а про оскаржувану постанову стало відомо випадково з ЄДРСР 22.09.2025, де станом на 26.09.2025 була розміщена лише вступна та резолютивна частини постанови.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник Герасимчук О.О. підтримав свою апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просив їх задовольнити. Водночас, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, при цьому захисник Герасимчук О.О. не заперечував щодо розгляду справи за його відсутністю, з огляду на що апеляційний суд вирішив провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення захисника Герасимчук О.О., проаналізувавши доводи його апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, а також ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Надаючи оцінку доводам клопотання захисника Герасимчука О.О. щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006 суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. theUnitedKingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Згідно із ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Частини 1 та 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
При цьому, чинний КУпАП не передбачає чіткого нормативного регулювання порядку прийняття рішення за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, враховуючи зазначену вище прогалину в нормативному регулюванні, в даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне, на підставі аналогії закону, застосувати норми найближчої галузі процесуального права, яка регулює подібні суспільні відносини кримінального процесуального права.
Стаття 21 КПК України закріплює одну із основних засад судочинства доступ до правосуддя, відповідно до ч. 1 якої кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Положення ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята 28.08.2025 за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. В автоматизовану систему документообігу суду Д3 вступна та резолютивна частини вказаної постанови була внесена 04.09.2025, а повний текст цієї постанови - 01.10.2025, про що свідчить штрихкод, який міститься на тексті постанови, при цьому доказів направлення копії постанови ОСОБА_1 або його захиснику Герасимчуку О.О. матеріали справи не містять. Апеляційну скаргу на постанову суду захисник Герасимчук О.О. направив через підсистему Електронний суд 26.09.2025.
Апеляційний суд приймає до уваги правову позицію викладену у постанові в Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, відповідно до якої у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами постановленого рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ст. 117 КПК України.
Водночас, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
У Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.
Враховуючи вище наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення/отримання копії оскаржуваної постанови апелянтом, а наведені ним обставини підтверджуються матеріалами справи, з метою реалізації права на доступ до суду, гарантованого чинним законодавством та Конвенцією про захист прав людини та її основоположних свобод, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для задоволення клопотання захисника Герасимчука О.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови як пропущеного із поважних причин.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 277-2 КУпАП визначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Згідно із п. 3 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Виходячи з буквального змісту наведеного, уповноважений орган може розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її захисника) лише за наявності двох умов: належне сповіщення про дату, час та місце розгляду справи; відсутність клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційним судом встановлено, що 14.08.2025 судом 1-ої інстанції ОСОБА_1 направлялась судова повістка про розгляд справи за номером його мобільного телефону, яка не була йому доставлена. Підтвердження сповіщення про судове засідання ОСОБА_1 або його захисника іншим чином, в тому числі шляхом направлення судової повістки за адресою проживання ОСОБА_1 як на те посилався суд 1-ої інстанції, матеріали справи не містять.
Разом з тим, 27.08.2025 захисник Герасимчук О.О. подав на адресу суду 1-ої інстанції клопотання про вступ до участі в справі як представника та про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю ознайомитися з матеріалами справи.
Водночас, вказане клопотання було проігнороване судом 1-ої інстанції та 28.08.2025 суд за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, за наявності першого та єдиного клопотання про відкладення розгляду справи, прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Тобто, судом 1-ої інстанції були порушені положення процесуального закону та вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, права бути поінформованим про розгляд справи судом, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини. При цьому, в контексті наведеного, посилання суду 1-ої інстанції на рішення ЄСПЛ в постанові є нерелевантним обставинам цієї справи.
З огляду та вказані обставини та оскільки суд 1-ої інстанції не вжив достатніх заходів для забезпечення особі права на доступ до суду, апеляційний суд скасовує оскаржувану постанову.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційним судом встановлено, що 25.07.2025 о 21:30 год водій ОСОБА_1 по трасі М-05 Київ-Одеса 452 км керував т/з «Scania» з д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено оглядом на стан алкогольного сп'яніння, який зі згоди водія, у вставленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», який показав позитивний результат в 2,18 проміле, в зв'язку із чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 402652 від 25.07.2025; роздруківкою приладу «Драгер» з позитивним результатом 2,18 %;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 25.07.2025, відповідно до якого огляд проводився за допомогою приладу «Драгер»;
- матеріалами відеозапису, з якого вбачається факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, щодо якого він не заперечував.
На переконання апеляційного суду вказані докази є належними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та спростовують доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч. 1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками, керування транспортним засобом особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Оскільки суд 1-ої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак порушив норми процесуального законодавства та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника всупереч наявності клопотання про відкладення розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу захисника Герасимчука О.О., скасовує постанову суду 1-ої інстанції та приймає нову постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Клопотання захисника Герасимчука О.О., в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 28.08.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу захисника Герасимчука О.О., в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28.08.2025, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою накласти стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 605,6 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца