Номер провадження: 11-сс/813/2210/25
Справа № 523/19010/25 1-кс/523/7064/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 24 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025160000000459, внесеного до ЄРДР 04 серпня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком по 21 грудня 2025 року, без визнання розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,2,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчить про виключний випадок, що дозволяє не визначати розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також необґрунтованістю застосування найбільш суворого запобіжного заходу з огляду на наступне:
- стороною обвинувачення не надано жодних доказів щодо пов'язаності ОСОБА_8 з колабораційною діяльністю або пособництвом державі- агресору. У повідомленні про підозру сторона обвинувачення посилається лише на два дописи з телеграм-каналів, на яких зображено, як зазначено стороною обвинувачення, - місце розташування ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО», детонація боєприпасів на його території, а також особовий склад, бойова техніка та боєприпаси збройних формувань держави агресора - РФ. При цьому відсутні будь-які докази, які об'єктивно пов'язують ОСОБА_8 з цими дописами. Звертає увагу, що 01.03.2023 року, в інтересах КБВ ОСОБА_11 , було подано до ВП №1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області звернення щодо захоплення представниками окупаційної влади рф ТОВ «АПК «ДОМ-АРГО», вказані матеріали були скеровані до СУ УСБУ в Херсонській області для прийняття відповідного рішення;
- слідчий суддя не перевірив чи існували реальні підстави для затримання, та чи відповідало воно критеріям невідкладності, внаслідок таких порушень не були гарантовані та забезпечені права затриманої особи на свободу та особисту недоторканність. Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 23.10.2025 року підставою затримання ОСОБА_8 (за місцем його постійного проживання), є нібито те, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або наявність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин. При цьому, обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні відбувалися у 2022-2023 року, що відбулися щонайменше два роки тому, тобто задовго до цього моменту;
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у свою чергу: ОСОБА_8 був затриманий за місцем мешкання, з'являвся на виклики СБУ як свідок, має малолітню дитину на утриманні та законодавчо обмежений у виїзді за межі України як громадянин чоловічої статі до 60 років під час воєнного стану;
- слідчий суддя залишив поза увагою дані, які характеризують особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований вчителем англійської мови в Ліцеї «Інтелект» Вишгородської міської ради, за місцем роботи характеризується позитивно, на його утриманні перебуває малолітня донька - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має хронічні захворювання нирок, яке вимагає постійного нагляду та специфічної терапії;
- слідчий суддя безпідставно не визначив розмір застави- ОСОБА_8 не переховувався від органу досудового розслідування, оскільки його затримали за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваний з'являвся до допити у якості свідка до Управління СБУ в Одеській області 08.10.2025 року, жодним чинам не перешкоджав кримінальному провадженню, співпрацював з органом досудового розслідування, підозрюваному не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу слідчого судді вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до клопотання у провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000459 від 04 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 1 ст. 111-2 КК України (а.с.7 т.1).
В рамках вказаного кримінального провадження 23 жовтня 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками - передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора та провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб (а.с.114-126 т.1).
За версією органу досудового розслідування та відповідно до повідомлення про підозру, що приблизно навесні 2022 року (більш точні дата, час та місце досудовим розслідуванням невстановлені) громадянин України ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з невстановленими особами, направлену на провадження господарської діяльності з державою-агресором шляхом продовження здійснення діяльності ТОВ «АГРАРНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДОМ-АГРО» (код ЄДРПОУ 38798600, адреса: Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, буд. 124Б).
Для цього, ОСОБА_8 та невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, будучи обізнаними щодо збройної агресії РФ проти України, а також про факт тимчасової окупації міста Каховка Херсонської області, де розміщено ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО», розробили протиправну схему провадження господарської діяльності з державою-агресором та уникнення подальшої кримінальної відповідальності. Згідно якого, необхідно перереєструвати ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» на інших осіб та створити нове Товариство за законодавством РФ із покладенням обов'язків директора на громадянина російської федерації (далі РФ).
На виконання вказаного злочинного умислу, ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» продовжило свою господарську діяльність. При цьому, ОСОБА_8 та невстановлені особи почали підготовку документів для перереєстрації ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО», попередньо змінивши кінцевого бенефіціарного власника. При цьому, ОСОБА_8 виступав в якості виконавця кримінального правопорушення.
19.09.2022 здійснено зміну кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи - учасника ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» - АТОФА ВЕНЧЕРЗ ЛІМІТЕД (Atofa Ventures Limited, зареєстроване 18.08.2004, р/н НОМЕР_1 , адреса: Кіпр, м. Нікосія, П.С. 2300 Ансуполи, вул. Епідавру, буд. 10) на особу, яка проживає за кордоном на постійній основі.
Так, ОСОБА_8 та невстановлені особи здійснили підготовку документів для перереєстрації ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО», після чого використовуючи довіреність від компанії АТОФА ВЕНЧЕРЗ ЛІМІТЕД (Atofa Ventures Limited), 02.12.2022 ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» поставлено на облік РФ у податковому органі за місцем знаходження з присвоєнням реєстраційного номеру -1229500000443, а саме в Управлінні федеральної податкової служби по Херсонській області РФ.
Надалі, 02.02.2023 ОСОБА_8 та невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, підготували протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО», згідно з яким: ОСОБА_8 діючи за довіреністю від компанії АТОФА ВЕНЧЕРЗ ЛІМІТЕД (Atofa Ventures Limited) проголосував про приведення статутних документів ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» у відповідність до законодавства Російської Федерації, затвердження статуту підприємства в новій редакції, підтвердження повноважень діючого директора підприємства та покладення на останнього обов'язків по внесенню відповідних відомостей про підприємство до єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ. ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» зареєстроване 10.02.2023 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ. Після чого, вказаний протокол №1 та інші документи подані до Управління Федеральної податкової служби Росії по Херсонській області.
Згідно розробленого статуту ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» (р/н №1229500000443), ціллю товариства є здійснення комерційної діяльності для отримання прибутку. Основним видом діяльності є: сільське господарство, зберігання зернової продукції, тощо. Засновники в свою чергу, серед іншого мають право: приймати участь в керуванні справами Товариства; отримувати інформацію про діяльність Товариства та ознайомлюватись з його бухгалтерськими книгами; приймати участь в розподілі прибутку; продати або здійснити відчуження іншим шляхом своєї долі або частини долі в статутному капіталі Товариства; вийти з Товариства; створення виконавчих органів та їх дострокове припинення, тощо. Вищим органом Товариства є загальні збори засновників Товариства, яке керує діяльністю Товариства у відповідності до діючого законодавства та статуту Товариства. Директор Товариства звітує Загальним зборам учасників Товариства та має право зокрема: організовує ведення бухгалтерського обліку, звітності та документообігу, діє від імені Товариства, в тому числі представляє його інтереси та укладає угоди, здійснює інші повноваження, тощо.
Продовжуючи виконання злочинного плану, приблизно у лютому 2023 року (більш точні дата, час та місце невстановлені), ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, здійснив підготовку документів для подальшої зміни директора ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» на громадянку РФ, зокрема виготовлення нової довіреності від компанії АТОФА ВЕНЧЕРЗ ЛІМІТЕД (Atofa Ventures Limited) та від іншого учасника Товариства на громадянку, яка знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, а також протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» від 15.05.2023, згідно якого обов'язки директора Товариства покладені на громадянку РФ. При цьому, продовжуючи фактичний контроль за ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» та проваджуючи господарську діяльність із державою-агресором - РФ.
Окрім того, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, розуміючи факт окупації збройними силами РФ частини Херсонської області, зокрема міста Каховка, розуміючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом приблизно в той же час передали комплекс будівель та споруд, а також інші активи ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» збройним формуванням РФ, з метою зберігання особового складу, бойової техніки та боєприпасів.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що прямо вказує ч.5 ст.9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, повідомлення про підозру - це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують ОСОБА_8 , із інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як убачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчить: протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03 вересня 2025 року (а.с. 25-45 т.1), а також протокол огляду предметів від 04 жовтня 2025 року, вилучених в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 (а.с.77-109 т.1)відповідно до змісту якого на флеш накопичувачі та мобільному телефоні наявні документи та листування щодо перереєстрації ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» за законодавством РФ та налагодження подальшого процесу ведення господарської діяльності на окупованій території Херсонської області.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, правильним висновок слідчого судді, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, так як зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, і свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту з приводу відсутності підстав для затримання ОСОБА_8 , апеляційний суд зауважує наступне.
Так, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Це право закріплене у ст. 29 Конституції України та в міжнародних документах, таких як ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Це фундаментальне право означає, що ніхто не може бути свавільно заарештований, затриманий або обмежений у свободі, інакше як на законних підставах та у встановленому законом порядку.
При цьому, апеляційний суд нагадує про те, що особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану визначено ст. 615 КПК України.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені ст. 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений ст. 211 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вирішуючи клопотання по суті слідчим суддею не було встановлено фактів незаконного утримування ОСОБА_8 під вартою без судового рішення, або наявності інших підстав для обов'язкового звільнення підозрюваного з-під варти, що визначені у ч. 5 ст. 206 КПК України. Відтак колегія суддів не вбачає порушення слідчим суддею вимог процесуального закону, про які стверджує захисник.
У межах цього апеляційного провадження колегією суддів у межах доводів апеляційної скарги перевіряється законність та обґрунтованість встановлення слідчим суддею ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) апеляційний суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п. 1,2,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, які обумовлені наступним:
- ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до нетяжких злочині. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України є умисним, об'єктом посягання якого є - основи національної безпеки України. На переконання апеляційного суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду;
- наразі триває початковий етап досудового розслідування, отже, продовжується збір фактичних даних, які можуть бути використані як докази факту чи обставин учинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 23 жовтня 2025 рокуйому повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного правопорушення. За таких обставин існує ризик, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити речі й документи, які мають значення для кримінального провадження, але ще не були виявлені органом досудового розслідування;
- за фактичними обставинами даного кримінального правопорушення, які наразі встановлені органом досудового розслідування, у якому обґрунтованого підозрюється ОСОБА_8 вчинене за попередньою змовою групою осіб, тому перебуваючи на свободі, останній може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників;
- ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке полягає у співпраці з державою-агресором, що свідчить про його антисоціальну та антиукраїнську поведінку, тому останній може продовжити свою злочинну діяльність та тим самим завдати шкоду охоронюваним правам та інтересам суспільства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Отже, є безпідставними доводи захисника про те, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою. Водночас, в п. 58 рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови» («Becciev v. Moldova») ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного стійких соціальних зав'язків (офіційно працевлаштований вчителем англійської мови в Ліцеї «Інтелект» Вишгородської міської ради, за місцем роботи характеризується позитивно, на його утриманні перебуває малолітня донька - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваною кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Так, наявність значного суспільного інтересу у вказаному кримінальному провадженні, обумовлюється, тим, що ймовірні дії підозрюваного ОСОБА_8 полягають уекономічній співпраці з державою-агресором.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені слідчим суддею ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Крім того, відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_8 під вартою стороною захисту не надано доказів для підтвердження указаного твердження.
Так, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров'я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.
А тому, за відсутності зазначених вище документів нема підстав для висновку про неможливість утримання підозрюваного в умовах СІЗО.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 24 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025160000000459, внесеного до ЄРДР 04 серпня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4