Справа № 462/8215/25
(заочне)
18 листопада 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши в приміщенні суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ЛМКП «Львівтеплоенерго» 24.10.2025 року звернулося в Залізничний районний суд м.Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 33511,43 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року, 228,86 грн. 3% річних, 792,59 грн. інфляційних втрат, 1395,91 грн. пені.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.07.2014 року по 31.12.2023 року ЛКП «Залізничнетеплоенерго» були надавачами послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів. З 01.01.2024 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» є надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів, в тому числі відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , якими він користується. З 01.07.2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги позивачем був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості послуг за централізованого опалення. Проте, відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, що спричинило виникнення заборгованості за надані послуги у розмірі 33511,43 грн. за період з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року. Крім цього, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано інфляційні втрати у розмірі 792,59 грн., пеню у розмірі 1395,91 грн. та 3 % річниху розмірі 228,86 грн., які позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.379, 378 ЦК).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у ЛМКП «Львівтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_1 , особовий рахунок якого № НОМЕР_1 .
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1935249 від 27.10.2025 рокувстановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 (а.с.35).
Відповідно до Закону України № 1198 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено частиною 4 та визначено, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Вказаний закон набрав чинності з дня його опублікування 07.06.2014 року, а тому нарахування оплати за теплову енергію для населення та проведення розрахунків із виконавцем послуг почалось з 01.07.2014 року.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради №3409 від 06.07.2023 року «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго» Львівське міське комунальне підприємство є правоноступником усього майна, прав та обов'язків Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (а.с.26).
У п.2 ухвали Львівської міської ради №4142 від 14.12.2023 року «Про затвердження передавального акта «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» вказано, що з 01.01.2024 року здійснюється передача-приймання всіх активів і пасивів балансу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на баланс ЛМКП «Львівтеплоенерго» (а.с.27)
Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке відповідно до Закону України «Про теплопостачання», є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, надає такі послуги відповідачу до квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги постачання теплової енергії у споживача за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 33511,43 грн (а.с.8-9).
Відповідно до ч.1, 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) встановлено, що предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з ст.5 Закону до житлово-комунальних послуг, серед іншого, відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.
Згідно з ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.
При цьому, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Так, відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення до квартири відповідача, оскільки послуги позивачем надаються, а відповідач ними користується.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у сфері оплати житлово-комунальних послуг, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі №372/2236/21, від 20.11.2024 року у справі №463/6799/18).
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тобто, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов?язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.8-9), відповідач не в повному обсязі оплачував ЛМКП «Львівтеплоенерго» за постачання теплової енергії з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за цей період в розмірі 33511,43 грн., розмір якої відповідачем не спростовано, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б ставили під сумнів правильність нарахування суду не надано.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що порушені права позивача в результаті неотримання оплати за надані послуги підлягають судовому захисту, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 33511,43 грн., яка утворилась за період з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат, то суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст.625 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.45 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022року «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023року, яка набрала чинності 30.12.2023 року, внесено зміни та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в такій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 року №285).
Згідно з наданим розрахунком за період з 01.03.2024 року по 01.09.2025 року інфляційні втрати склали 792,59 грн., 3% річних - 228,86 грн., пеня - 1395,91 грн (а.с.10).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем суду не надано.
Виходячи з наведеного та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати за надані послуг, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової, пені та трьох відсотків річних за період з 01.03.2024 року по 01.09.2025 року, вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача 33511,43 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року, 1395,91 грн. пені, 792,59 грн. інфляційний втрат та 228,86 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 3028 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»33511,43 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2020 року по 31.08.2025 року, 3% річних в розмірі 228,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 792,59 грн., пені в розмірі 1395,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»3028 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: м.Львів, вул.Д.Апостола, 1;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний