справа № 462/9146/25
18 листопада 2025 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання дитини,
встановив:
17.11.2025 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до Залізничного районного суду м. Львова, через систему «Електронний суд», із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також, у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З огляду на наведене, законодавець надає право на отримання аліментів на утримання дитини тому із батьків, разом з яким проживає дитина, а відтак, для підтвердження права стягувача за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів необхідно додати до заяви докази на підтвердження проживання дитини саме разом із заявником (стягувачем).
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, представник заявника зазначає, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться виключно на утриманні матері з 2012 року, однак на підтвердження даних проживання сина із заявником не долучає жодного доказу. Самі лише посилання представника заявника на зазначені обставини не можуть бути належним доказом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу. ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи наведене, слід відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Керуючись ст. 165 ЦПК України,
постановив:
відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.