ЄУН: 336/9115/25
Провадження №: 2/336/4418/2025
18.11.25
іменем України
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/9115/25 (провадження № 2/3336/4418/2025) за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41254,80 грн., -
за участі:
представника позивача - Осьмака А.В.
представника відповідача - Уткіна О.Є.
встановив:
18 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41254,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає ОСОБА_1 , що вона працювала на посаді провідного інженера служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії «Придніпровська залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 34 роки, звідки звільнилась 02.07.2025 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом від 23.06.205 № НОК- 763//ос.
Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, так як з нею не проведено остаточного розрахунку в день звільнення (02.07.2025), як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема їй не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у регіональній філії «Придніпровська залізниця» колективного договору, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків; додаткова матеріальна допомога в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків.
Між адміністрацією регіональної філії «Придніпровська залізниця» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України.
В пункті 3.1.18 регіональної філії «Придніпровська залізниця» передбачено, що адміністрація регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» зобов'язується при звільненні працівників вперше з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за списками № 1,2, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також матерів дітей з інвалідністю до 18 років, матерів осіб інвалідністю з дитинства І і II груп, багатодітних матерів та учасників бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачувати матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі- більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.
Її трудовий стаж на залізниці становив на день звільнення з роботи повних 34 роки, й відповідно в свою чергу роботодавець мав їй виплатити при звільненні основну матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітки, що становить 62913,90 грн., проте не виплатив матеріальну допомогу.
В другому абзаці пункту 3.1.18 Колективного договору передбачено, що адміністрація зобов'язується у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок з 30 до 35 років - 4 середньомісячні заробітки.
Її трудовий стаж на залізниці становив на день звільнення з роботи повних 34 роки, й відповідно в свою чергу роботодавець мав їй виплатити при звільненні додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків, що становить 83885,20 грн., проте її не виплатив.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у Цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлений рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів з нею остаточний розрахунок при звільненні саме в день звільнення, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду з цим позовом пройшло 60 календарних днів (з 03 липня 2025року по 31 серпня 2025року включно), з Відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду становить 41254,80 грн.
АТ «Укрзалізниця» безпідставно не провела остаточного розрахунку в день її звільнення, чим порушила вимоги статті 116 КЗпП України, за що передбачена відповідальність встановлена у статті 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
11 жовтня 2025 року представник відповідача подав до суду, через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. З відзиву слідує, що останній не погоджується з позовною заявою та просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що у зв'язку з введенням дії воєнного стану рішенням правління від 14.03.2022 року додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, були призупинені. Однак АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення про відновлення виплат одноразової матеріальної допомоги, які були призупинені та встановлено, що нарахування та виплати матеріальної допомоги, буде проводитись в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року згідно з графіком погашення.
Рішенням правління (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024) були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості.
Рішення правління про поновлення виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2025 року ухвалено не було.
Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв'язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію було призупинено.
Факт не поновлення виплат був погоджений самим позивачем ОСОБА_1 при ознайомленні нею з наказом про звільнення, в т.ч. позивач не спростовує цей факт у позовній заяві та навпаки посилається на усвідомлення позивача при звільненні про виплату матеріальної допомоги після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».
Виплата одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди здійснюється не в день звільнення, а пізніше згідно окремого рішення правління.
Вказане підтверджується копією наказу (розпорядження) від 02.07.2025 № НОК-763/ОС яким було припинено трудовий договір між позивачем та відповідачем.
Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2136-ІХ на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені Колективним договором їх призупинення відповідачем відповідає положенням ст. 11 Закону № 2136-ІХ. Вказаний Закон є чинним, не скасованим, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідач зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
16 жовтня 2025 року позивач подав до суду, через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами представника відповідача та просить задовольнити позовні вимоги.
22 жовтня 2025 року представник відповідача подав до суду, через систему «Електронний суд» заперечення, в яких підтримав раніше висловлену позицію.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, врахувавши доводи відповідача викладені в заявах по суті справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в регіональній філії «Придніпровська залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах, з 30.09.2009 року на посаді провідного інженера сектора майнових і земельних ресурсів, що підтверджується записами в трудовій книжці.
02.07.2025 ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом від 23.06.205 № НОК- 763//ос та записом в трудовій книжці під № 30.
В наказі зазначено, що підставою для припинення трудового договору стала заява ОСОБА_1 , протокол № 13 від 26 травня 2025 року засідання постійно діючої робочої комісії з питань розгляду матеріалів щодо надання додаткової матеріальної допомоги працівникам регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» при звільненні у зв'язку з виходом їх на пенсію. Прийнято рішення виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору залізниці. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 № 11-58/508-2023. Компенсувати за невикористані відпустки.
В пункті 3.1.18 Колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» передбачено, що при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за списками № 1,2, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також матерів дітей з інвалідністю до 18 років, матерів осіб інвалідністю з дитинства І і II груп, багатодітних матерів та учасників бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачувати матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі- більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.
В другому абзаці пункту 3.1.18 Колективного договору передбачено, що адміністрація зобов'язується у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання права на пенсійне забезпечення виплачувати їм за рішенням комісії додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті (за поданням керівників структурних/виробничих підрозділів та згодою профспілкових комітетів) у таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок з 30 до 35 років - 4 середньомісячні заробітки.
Рішенням правління №Ц-54/31 АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.
Рішенням правління №Ц-85/44 АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 року прийнято рішення про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця», а саме прийнято рішення п. 26.1 - здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати, яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т).
Відповідно до п. 26.2. вказаного рішення - нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення.
Рішенням правління (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024) були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості.
Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв'язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію було призупинено.
Відповідач не виплатив позивачу одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору, чого сторони не оспорюють.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 687,58 грн., середньомісячний заробіток складає 20971,30 грн.
Одноразова матеріальна допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків становить 62913,90 грн., додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4 середньомісячних заробітків становить 83885,20 грн., позивачем наведено відповідний розрахунок, який відповідачем не оспорюється.
Керуючись нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022 № 2136- IX, керівництвом АТ «Укрзалізниця» було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Вищезазначені виплати будуть проводитися згідно з затвердженим графіком.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної, особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.
Частиною другою, четвертою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24.02.2022року №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що на підставі Указу Президентам України від 24.02.2022 року №64/2022, керуючись ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", правління Укрзалізниці 14 березня 2022 року прийняло рішення №Ц-54/31 про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів.
Разом з тим, з відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів слідує, що рішенням правління №Ц-58/508-2023 від 24.07.2023 року АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця», а саме прийнято рішення п. 26.1 - здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати, яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т).
Відповідно до п. 26.2. вказаного рішення - нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення.
Виплату матеріальної допомоги зазначеної в п. 26.1 цього рішення, здійснювати в рамках погоджених показників виплат оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з Порядком формування та виконання оперативного плану руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця», затверджених рішенням правління від 10.09.2020 року (протокол № Ц-45/75 КОМ.т) зі змінами (п. 26.3).
Відповідно до п. 26.4. рішення - відповідальність за виконання цього рішення покласти на керівників регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, Департамент соціальної політики, Департамент бухгалтерського, податкового обліку, звітності та метрології.
У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.
Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов'язань.
За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).
Згідно з пунктом 1.4. Колективного договору зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників залізниці, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва залізниці (регіональної філії) і президії Дорпрофсожу, а всі інші - на конференції трудового колективу.
Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
При вирішенні вказаного спору суд враховує і висновки Верховного Суду викладені в постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 (провадження № 61-8811св24) про визнання незаконним та скасування протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», в частині призупинення виплат.
Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
В наказі про припинення трудового договору з ОСОБА_1 від 23.06.205 № НОК- 763//ос зазначено: «виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору залізниці. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 № 11-58/508-2023».
Суд зауважує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для непроведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідач АТ Укрзалізниця поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ Укрзалізниця, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ Укрзалізниця, тобто від певних об'єктивних та суб'єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов'язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті позивачу, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 62913,90 грн. та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4 середньомісячних заробітків в сумі 83885,20 грн., тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача матеріальна допомога у загальному розмірі 146799,10 грн.
Стосовно позивних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення за період з 03 липня 2025 року по 31 серпня 2025 року у розмірі 41254,80 грн., слід зазначити, що статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 дійшла висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Частиною першою ст.27 Закону України Про оплату праці визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Позивача позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні.
Таким чином, подією, з якою пов'язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.
При здійсненні розрахунку середньої заробітної плати судом враховано, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 687,58 грн.
Середній заробіток за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення за період часу з 03 липня 2025року по 31 серпня 2025року включно становить 41254,80 грн.
Беручи до уваги, що відповідачем було порушено строк виплати позивачу матеріальної допомоги, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення період часу з 03 липня 2025року по 31 серпня 2025року в сумі 41254,80 грн.
При цьому суд не вбачає підстав для зменшення середнього заробітку, оскільки, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд вважає, що обсяг відповідальності відповідача перед позивачем є пропорційним наслідкам порушення та має виключно компенсаційний характер. Заявлена позивачем сума середнього заробітку у розмірі 41254,80 грн. є справедливою та співмірною із встановленим розміром заборгованості на день звільнення.
Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41254,80 грн., підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Відповідно до положень ч. 1 ст.141ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258 -259, 263-265, 268, 273, 279, 430, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41254,80 грн. - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 62913,90 грн. та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4 середньомісячних заробітків в сумі 83885,20 грн., тобто матеріальну допомогу у загальному розмірі 146799,10 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виплат належних їй виплат в сумі 41254,80 грн.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Зобов'язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.
Дата складання повного судового рішення 18 листопада 2025 року.
Суддя: