Справа № 595/1368/25
Провадження № 2/595/528/2025
18.11.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Тхорик І.І.
з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.
представника позивача, адвоката Сверлик О.В.
представника відповідача, адвоката Рекуша О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на особисте утримання,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сверлик О.В., звернулася в суд з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі третини усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття. Окрім того, просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на її особисте утримання в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і досягнення їхнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку. Заявлені вимоги мотивує тим, що 04 вересня 2020 року вона з відповідачем уклала шлюб, який перебуває на стадії розірвання у Бучацькому районному суді. Від даного шлюбу вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач останнім часом матеріальної допомоги на утримання їхніх дітей не надає, хоч зобов'язаний це робити і має на це реальну можливість, оскільки їй відомо, що він працює неофіційно і отримує за свою роботу відповідний дохід. Розмір аліментів на її особисте утримання вона визначає в сумі 5000 грн. Інших осіб на утриманні відповідача немає. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 , будучи присутньою в судовому засіданні, яке мало місце 21 жовтня 2025 року, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Додатково зазначила, що відповідач, ухиляючись від надання матеріальної допомоги на їх спільних дітей, тим самим створив умови за яких вона перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі. Щоб забезпепечувати дітей вона вимушено періодично працює різноробочою у ФГ «Гадз». В силу того, що доньці 3 роки, а синові немає ще й одного року, їм потрібен постійний догляд, відповідно, у неї немає змоги постійно працювати та залишати дітей на матір, яка їй допомагає, оскільки сама працює.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Сверлик О.В., будучи присутньою у судовому засіданні, позов підтримала та просила такий задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Відповідач ОСОБА_2 в зал судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Предстанвик відповідача ОСОБА_2 , адвокат Рекуш О.Р., будучи пристунім у судовому засіданні, вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дітей визнав, щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини заперечив і просив відмовити у задоволенні позову в цій частині в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом установлено, що 04 вересня 2020 року у Передмістянській сільській раді Бучацького району Тернопільської області між сторонами було укладено шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Передмістянською сільською радою Бучацького району Тернопільської області 04 вересня 2020 року), який, за твердженнями позивача, перебуває на стадії розірвання у Бучацькому районному суді Тернопільської області.
Той факт, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стверджується, відповідно, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 01 квітня 2022 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чорткіському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 січня 2025 року.
За даними Витягу з державного реєстру Бучацької територіальної громади № 2024/014509037 від 02.12.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про проживання № 15-07/16-149, виданої старостою Передмістянського старостинського округу М.Басабара 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , яка проживає за адресою по АДРЕСА_2 , до складу її сім'ї входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (сетсра), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (швагро), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (племінник), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (мати), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (сестра), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (брат).
Як вбачається з акту опитування свідків від 28.10.2025, жителі АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , підтверджують, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зареєстровані, але проживають за даною адресою з 01 липня 2025 року і по даний час.
Водночас, з акту опитування свідків, жителів АДРЕСА_1 , а саме, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , такі підтверджують, що ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані по даній адресі з 01.07.2025, але не проживають, проживають по АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Судом встановлено, що домовленості щодо участі у витратах на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
За відсутності домовленості між батьками щодо участі в утриманні дитини той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів (ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За приписами ч.2 ст.161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов'язаний брати участь в їх утриманні.
Відповідач не скористався своїм правом надати суду докази, які б свідчили про те, що він бере участь в утриманні дітей, як і не надав жодних відомостей щодо свого працевлаштування та розміру доходу.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, кожен з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Той факт, що відповідач отримує офіційний дохід не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду. Зі слів представника відповідача, адвоката Рекуша О.Р, ОСОБА_2 періодично, неофіційно працює та отримує мінливий дохід, який є незначним.
Однак, докази того, що існують перешкоди для працевлаштування відповідача у матеріалах справи також відсутні.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання спільних з позивачкою дітей визнавповністю.
З огляду на досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачє особою працездатного віку, відомостей, які б свідчили про обмеження його фізичної діяльності суду не надано, а тому такий має об'єктивну можливість працювати та утримувати на належному рівні спільних з позивачкою дітей.
Відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Приймаючи до уваги те, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, вік дітей на утримання яких стягуються аліменти, щорічні потреби дітей, які з віком постійно зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їх утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дітей, які є загальновідомими та не потребують доказування, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити і аліменти визначити у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.09.2025 і до досягнення дітьми повноліття, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини буде відповідати вимогам закону та буде достатнім в деякій мірі для гармонійного розвитку дітей та захистить їх права.
Вирішуючи питання стягнення аліментів на утримання дружини та їх розмір, суд виходить з того, що відповідач має працездатний вік, про інших утриманців або про інші аліментні зобов'язання не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, і враховуючи відсутність у позивача сталого доходу, відповідач має надавати визначену законодавством допомогу дружині.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Відповідно до статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища і в разі розірвання шлюбу. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
У добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивач та відповідач не вирішили.
Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Судом встановлено, що спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_4 , який станом на день розгляду справи не досяг трирічного віку, проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягувати аліменти з відповідача на утримання дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років.
При цьому, судом ураховано, що відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно статті 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивачка при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору, то на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги, що складає 2422,40 грн.
На підставі ст.ст. 75, 84, 180-184 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 274, 279, 352-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в сумі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 10 вересня 2025 року до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: І. І. Тхорик