Справа № 138/3333/25
Провадження №:1-кс/138/921/25
14 листопада 2025 року м. Могилів-Подільський
Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , з участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду клопотання старшого слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Окниця Республіки Молдова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, не працюючого, громадянина Республіки Молдова, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
14.11.2025 слідчий ОСОБА_6 звернувся до міськрайонного суду з вказаним клопотанням по кримінальному провадженню № 12025020160000451 від 17.09.2025, з наступних підстав:
досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), маючи умисел спрямований на сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, порушуючи визначений порядок перетину державного кордону, встановлений Законами України «Про державний кордон України» та «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що 05 листопада 2025 року Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні подовжено на 90 діб, у зв'язку з чим, діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, за грошову винагороду в сумі 8000 доларів США, домовився про сприяння незаконному переправленню через державний кордон України громадянина України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов'язаним, тобто, особою в якої обмежено право на виїзд за межі України, шляхом надання засобів та усуненням перешкод для цього.
Так, ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, з метою вчинення умисного злочину, вступив у злочину змову із ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), та невстановленою особою щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Будучи обізнаним із способами та порядком здійснення перетину державного кордону між Україною та Республікою Молдова, місцями дислокацій мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, близько 03:43 години 12.11.2025 на автомобілі марки Volkswagen Tiguan державний номерний знак НОМЕР_1 , спільно з ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), який був за кермом автомобіля та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), яка надала автомобіль для вчинення злочину, прибули до будинку № 17 по вулиці Шкільна у м. Вінниця, де на них очікував ОСОБА_12 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України.
Під час руху ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надавали вказівки та поради ОСОБА_12 щодо уникнення ним пересувних постів та піших патрулів правоохоронних органів і продемонстрували на карті маршрут його руху, з зазначенням місця зустрічі з невстановленими слідством співучасниками вчинення злочину на території Республіки Молдови. В свою чергу, ОСОБА_12 на вимогу невстановленої слідством особи, передав грошові кошти в сумі 8000 доларів США вказаним особам, які в свою чергу поділили їх між собою.
Рух до державного кордону України здійснювали в об'їзд стаціонарних блок-постів розміщених на шляху їх руху, а саме: при виїзді з м. Вінниці, у селищі Летичів Хмельницької області та при під'їзді до м. Хотин Чернівецької області, однак 12.11.2025 о 11:30 годині на автодорозі Р-63 зі сполученням «Сокиряни - Данківці» на відстані 950 м. від АЗС «Євро Нафта» біля повороту на с. Данківці Дністровського райну Чернівецької області на відстані 15 км до кордону з Республікою Молдови біля прикордонного знаку № 918 зазначений вище автомобіль був зупинений працівниками поліції, які припинили їхні незаконні дії.
Таким чином, ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Крім того, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 (далі - Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
У відповідності до ст. 3 Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон «Про військовий обов'язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 3 лютого 2026 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено з 5 листопада 2025 року на 90 діб до 03 лютого 2025 року.
Так, ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), маючи умисел спрямований на сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, порушуючи визначений порядок перетину державного кордону, встановлений Законами України «Про державний кордон України» та «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що 05 листопада 2025 року Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні подовжено на 90 діб, у зв'язку з чим, діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, за грошову винагороду в сумі 8000 доларів США, домовився про сприяння незаконному переправленню через державний кордон України громадянина України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов'язаним, тобто, особою в якої обмежено право на виїзд за межі України, шляхом надання засобів та усуненням перешкод для цього.
Таким чином, у ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) з корисливих мотивів виник умисел спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань при проведенні мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Далі, ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, з метою вчинення умисного злочину, вступив у злочину змову із ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), та невстановленою особою щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Будучи обізнаним із способами та порядком здійснення перетину державного кордону між Україною та Республікою Молдова, місцями дислокацій мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, близько 03:43 години 12.11.2025 на автомобілі марки Volkswagen Tiguan державний номерний знак НОМЕР_1 , спільно з ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), який був за кермом автомобіля та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), яка надала автомобіль для вчинення злочину, прибули до будинку № 17 по вулиці Шкільна у м. Вінниця, де на них очікував ОСОБА_12 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України.
Під час руху ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надавали вказівки та поради ОСОБА_12 щодо уникнення ним пересувних постів та піших патрулів правоохоронних органів і продемонстрували на карті маршрут його руху, з зазначенням місця зустрічі з невстановленими слідством співучасниками вчинення злочину на території Республіки Молдови. В свою чергу, ОСОБА_12 на вимогу невстановленої слідством особи, передав грошові кошти в сумі 8000 доларів США вказаним особам, які в свою чергу поділили їх між собою.
Рух до державного кордону України здійснювали в об'їзд стаціонарних блок-постів розміщених на шляху їх руху, а саме: при виїзді з м. Вінниці, у селищі Летичів Хмельницької області та при під'їзді до м. Хотин Чернівецької області, однак 12.11.2025 о 11:30 годині на автодорозі Р-63 зі сполученням «Сокиряни - Данківці» на відстані 950 м. від АЗС «Євро Нафта» біля повороту на с. Данківці Чернівецької області на відстані 15 км до кордону з Республікою Молдови біля прикордонного знаку № 918 зазначений вище автомобіль був зупинений працівниками поліції, які припинили їхні незаконні дії.
Таким чином, ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України, - тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів свідкові ОСОБА_12 від 11.11.2025;
- протоколом огляду місця події від 12.11.2025, під час якого на місці події виявлено ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 із імітованими грошовими коштами які передав ОСОБА_12 , що мав на меті незаконно перетнути державний кордон України;
- постановою про визнання предметів речовими доказами в кримінальному провадженні від 13.11.2025;
- протоколами допиту в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 працівників ВЧ НОМЕР_2 , які підтвердили факт вчинення злочину ОСОБА_10 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від 13.11.2025;
- додатковим допитом свідка ОСОБА_12 , який підтвердили факт вчинення злочину ОСОБА_10 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від 12.11.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону «Моторола», що належить ОСОБА_15 на якому виявлено переписку із ОСОБА_4 , який сприяв незаконному перетині ОСОБА_12 та іншої невідомої особи від 13.11.2025;
- протоколами затримання осіб підозрюваних у вчиненні злочину за ст. 208 КПК України від 12.11.2025;
- повідомленням про підозру ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ;
- протоколами допитів в якості підозрюваних ОСОБА_10 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які згідно статті 63 Конституції України відмовились від дачі показів;
- протоколом огляду предмета, а саме мобільного телефону ОСОБА_4 де виявлено інформацію із невідомою особою, яка займається незаконним перетином осіб, поза офіційними пунктами пропуску;
- рапорт слідчого про виявлення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.1-5 ч.1 вказаної статті, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчим на підставі зібраних матеріалів кримінальних проваджень враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, репутацію підозрюваного, відсутність постійного доходу, місця роботи, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Вчинене підозрюваним кримінальних правопорушень має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.
На підставі вищевикладеного, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважає, що є усі підстави для задоволення клопотання, та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави просив не визначати.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти обрання запобіжного заходу підозрюваному у вигляді тримання під вартою, однак просили визначити розмір застави.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного підлягає задоволенню, з наступних підстав:
ОСОБА_4 о 11:30 год. 12.11.2025 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, після чого 13.11.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, усунення перешкод, з корисливих мотивів та ч.1 ст.114-1 КК України у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за які передбачене покарання зокрема у виді позбавлення волі строком до 9 років.
Слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вище вказаного злочину доказами доданими до клопотання. Крім того, слідчим доведено наявність підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання до 9 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, крім цього підозрюваний являється громадянином іншої держави.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється є зухвала поведінка останнього та вчинення злочину в період дії воєнного стану на території України, що був введений Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 і діє наразі. Крім цього, ОСОБА_4 офіційно не працює, стабільного матеріального доходу немає, що може спонукати його до вчинення нових кримінальних правопорушень з метою подальшого отримання засобів для існування.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його виним з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, унеможливлюють обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_4 , як застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для своєчасного досудового розслідування кримінального провадження та можуть бути застосовані на строк 60 діб.
При цьому слідчий суддя враховує лист Верховного Суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», в якому висловлена позиція, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.
Враховуючи те, що відсутні підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу і вказані заходи не є дієвими у даному провадженні та не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і дадуть можливість переховуватись підозрюваному від слідства та суду, та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, слідчий суддя вважає достатнім застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, без визначення розміру застави.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.12, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ст. 131, 132, 176-178, 182, 184, 186, 193, 194, 200, 369-372 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб починаючи з 11 год. 30 хв. 12 листопада 2025 року по 11 год. 30 хв. 11 січня 2026 року.
Дія ухвали закінчується о 11 год. 30 хв. 11 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_16