Справа № 138/2160/25
Провадження №:2/138/1125/25
17 листопада 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
07 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 11.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4547586 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 6000 грн. на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 2,50 % в день. Однак, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 59853,75 грн., з яких 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 34203,75 грн. заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором та 19650 грн. відсотків нарахованих позивачем. 25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11/2024 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 4547586 від 11.04.2024 укладеним з ОСОБА_1 . За вказаних підстав, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4547586 від 11.04.2024 в сумі 59853,75 грн. та судові витрати, а також в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України просить визначити в рішенні вказівку органу (особі), що здійснюватиме примусове його виконання нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України за викладеною формулою.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 01.09.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами.
Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.
Суд встановив, що 11.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4547856 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у порядку визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 грн. строком на 360 днів.
Відповідно до умов договору, сторони погодили, що стандартна процента ставка складає 2,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних) та застосовується у межах строку надання кредиту.
Такі ж умови кредитування відображені і в підписаному сторонами Паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).
ОСОБА_1 11.04.2024 отримав грошові кошти в сумі 3000 грн., шляхом перерахунку на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек», адресованого ТОВ «Лінеура Україна» за вих. 20250812-1122 від 12.08.2025.
Також, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь за вих. № 20.1.0.0.0/7-250912/46622-БТ від 17.09.2025, відповіднот до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 11.04.2025 було здійснено переказ коштів в сумі 3000 грн.
Крім того, 13.04.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» підписали Додатковий договір до Договору №4547856 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.04.2024, за яким відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 3000 грн. та змінено суму наданого кредиту на 6000 грн. Вказані умови додаткової угоди викладені також у підписаному сторонами Паспорті споживчого крелиту Інформація, яка надається споживачу до укладення Додаткового договору №4547856-T1 до Договору про споживчий кредит №4547856 від 11.04.2024 (Стандартизована форма).
На підтвердження факту перерахування відповідачу коштів за Додатковим договором в сумі 3000 грн. позивач надав копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-1912 від 19.12.2024, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», відповідно до якого було успішно перераховано кошти 13.04.2024 16:30:34 на суму 3000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 373520459, призначення платежу: Зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_2 .
25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено Договір факторингу №25/11/2024 відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (пункти 1.1, 1.2 Договору факторингу).
На підтвердження факту укладення договору факторингу позивачем додано копію договору факторингу №25/11/2024, копію акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 25.11.2024 та платіжну інструкцію № 512 від 06 грудня 2024 року про остаточну сплату за дог. факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позивач набув права грошової вимоги до відповідача.
Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором №4547856 від 11.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.11.2024 заборгованість відповідача на момент відступлення права вимоги складала 43203,75 грн., з яких 6000 грн. - тіло кредиту та 34203,75 грн. - нараховані відсотки.
Також, як вбачається з Розрахунку заборгованості за Договором № 4547856 про надання споживчого кредиту від 11.04.2024 за 131 календарних днів (період з 26.11.2024 по 05.04.2025) ТОВ «Українські фінансові операції після відступлення права вимоги здійснило нарахування відсотків, розмір яких склав 19650,00 грн.
За викладених обставин, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 59853,75 грн. (6000 грн. - тіло кредиту, 34203,75 грн. - відсотки нараховані первісним кредитором, 19650,00 грн. - відсотки нараховані позивачем після відступлення права вимоги).
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 вказаного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 12 статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору було надано кредит в розмірі 6000 грн., строком користування кредитом на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день, але відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.
Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, встановлює обов'язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, що не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище кредитним договором у загальному розмірі 59853,75 грн.
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22, зазначає наступне.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При цьому, наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на викладене, враховуючи, що в Україні і досі триває воєнний стан, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн. понесеного судового збору.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник надав копію договору, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт, загальний розмір яких складає 10000 грн.
Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Договором № 4547856 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.04.2024 в розмірі 59853 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) судові витрати у виді судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40966896.
Представник позивача: адвокат Дідух Євген Олександрович, адреса для листування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя: Т.Ю. Холодова