Справа № 750/8021/25
Провадження № 1-кп/750/644/25
17 листопада 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025270340001402 від 10.05.2025, щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , обґрунтовуючи клопотання тим, що ризики, які були підставою до застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінилися і продовжують існувати, підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не має.
Захисник з клопотанням не погодився, вказавши, що зазначені ризики не доведені, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Заслухавши думку учасників судового провадження та враховуючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 04.12.2025, а з огляду на наявність та продовження існування заявлених у клопотанні прокурора ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання обвинуваченого під вартою, та наведені в попередніх судових рішеннях про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою, та які не зменшилися, а саме ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання його винуватим в інкримінованому йому правопорушенні, останній може переховуватись від суду, залишити місто Чернігів у будь-який час, оскільки йому достеменно відомо щодо ймовірної відповідальності за даним кримінальним правопорушенням, незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні з метою зміни показів останньою на свою користь, оскільки останньому відоме місце проживання тієї, з огляду й на те, що така на даний час безпосередньо не надавала показання суду, також може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки останній офіційно не працює, тобто не встановлена наявність стабільної роботи та відповідно доходів від такої, як і будь-яких інших доходів, необхідних для проживання, що може свідчити про те що єдиним джерелом доходу є вчинення злочинів майнового характеру, також враховані мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість, вчинення вказаного кримінального правопорушення під час дії воєнного стану, враховані його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Судом розглянута можливість застосування не лише такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а і всіх інших, більш м'яких, визначених ст. 176 КПК України, проте, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечать на даний час належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявним суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
Доводи захисника були перевірені, але вони не є обґрунтованими, аби спростували неможливість на даний час продовження застосування запропонованого прокурором запобіжного заходу, в зв'язку з чим клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.
Виходячи з принципу правової визначеності, суд вважає необхідним, з урахуванням часу, потрібного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою до 15.01.2026 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 193, 199, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 15 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
На ухвалу протягом 5 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1